Рішення

від 08.06.2021 по справі 910/1019/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2021Справа № 910/1019/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Технологія обладнання"

про стягнення 528489,77 грн.

за участі представників:

від позивача: Кузьменко В.Ю., адвокат,

від відповідача: Муляр Є.Г., адвокат,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Технологія обладнання" про стягнення 528489,77 грн. пені за порушення строку поставки товару за договором від 04.11.2019 № 547(3)19УК/53-121-01-19-08862 від 09.12.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що договір поставки укладений між сторонами значно пізніше, ніж передбачено законом. При цьому, відповідач звертався до позивача з листами щодо продовження строку постачання товару з оформленням додаткової угоди. Також відповідач послався на запровадження карантину на території України, що є форс-мажорною обставиною. Відтак, відповідач просив зменшити розмір пені до 50000 грн.

У відповіді на відзив позивач наголосив на обов`язковості виконання договору та відсутності підтвердження настання форс-мажорних обставин. Крім того, позивач заперечував проти зменшення нарахованої пені та зазначив, що відповідач не надав доказів вжиття всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач послався на те, що саме внаслідок дій позивача погодження зразків товару відбулося лише в березні 2020 року. Також відповідач вказав на необхідності дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.11.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Технологія обладнання" (постачальник) укладено договір поставки товару № 547(3)19УК/53-121-01-19-08862 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити на адресу ВП ЗАЕС індивідуальні екрануючи комплекти для захисту від електричних полів загальною вартістю 2 872 226,70 грн.

Пунктом 1.3. договору встановлено строк поставки продукції: грудень 2019 року.

Відповідно до пункту 4.1. договору сторони погодили, що поставка продукції відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач - ЗВ ВП "Складське господарство", вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізька обл.

Пунктом 4.2 договору закріплено, що поставка продукції відбувається в строк згідно з п. 1.3.

За умовами п. 4.3 договору, продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна-3 примірника із зазначенням кодів товару УКТ ЗЕД; б) рахунок-фактура; в) сертифікатом перевірки типу TP 313 України; декларацією TP 313 України; санітарно гігієнічним висновком України; паспортом з відміткою про проведення приймально-здавальних випробувань, штампом "ВТК" і печаткою виробника; інструкцією (керівництво) з експлуатації та пам`ятка користувача; актами і протоколами приймальна-здавальних випробувань (якщо ці даймі не включені до паспорту); пакувальним аркушем або пакувальною відомістю; відомістю комплекту 313.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач 11.09.2020 поставив товар за видатковою накладною № 3 на суму 2872226,70 грн.

Таким чином, позивач зазначив, що відповідач допустив прострочення поставки товару на 254 дня, у зв`язку з чим позивач нарахував за період з 11.03.2020 по 10.09.2020 пеню в розмірі 528489,77 грн.

Унаслідок наведеного позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.09.2020 № 28-22/21092 щодо сплати пені, однак претензія залишилася без задоволення.

Поряд із цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/4378/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020, задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Технологія обладнання" пеню в розмірі 201 055,87 грн., штраф в розмірі 201 055,87 грн. та 6 031,68 грн. судового збору. У межах вказаної справи здійснювався розгляд вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Технологія обладнання" за договором поставки товару від 04.11.2019 № 547(3)19УК/53-121-01-19-08862 за прострочення термінів поставки товару пені в розмірі 201 055,87 грн. за 70 днів, тобто за період з 01.01.2020 по 31.03.2020, та штрафу в розмірі 201 055,87 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач поставку товару за договором поставки товару від 04.11.2019 № 547(3)19УК/53-121-01-19-08862 здійснив лише 11.09.2020 згідно видаткової накладної № 3 на суму 2872226,70 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, пунктом 7.2 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% вартості продукції, по якій допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Судом враховано, що в межах справи № 910/4378/20 розглядалися вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Технологія обладнання" за договором поставки товару від 04.11.2019 № 547(3)19УК/53-121-01-19-08862 за прострочення термінів поставки товару пені в розмірі 201 055,87 грн. за 70 днів, тобто за період з 01.01.2020 по 31.03.2020, та штрафу в розмірі 201 055,87 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/4378/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020, задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Технологія обладнання" пеню в розмірі 201 055,87 грн., штраф в розмірі 201 055,87 грн. та 6 031,68 грн. судового збору. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 ГПК України).

Разом із цим, предметом даної справи є вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару за період з 11.03.2020 по 10.09.2020 у сумі 528489,77 грн.

З огляду на те, що в межах справи № 910/4378/20 здійснювався розгляд вимог про стягнення пені за період з 01.01.2020 по 31.03.2020, суд дійшов висновку про можливість стягнення пені за період після вказаних дат, а саме з 01.04.2020 по 10.09.2020 року.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про стягнення пені за період з 01.04.2020 по 10.09.2020 у розмірі 468172,95 грн.

Поряд із цим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 50000 грн., посилаючись на обставини щодо несвоєчасного укладення договору лише 09.12.2019 внаслідок непогодження позивачем всіх технічних характеристик товар, ведення між сторонами листування з приводу продовження строків поставки товару внаслідок неможливості поставити товар до 31.12.2019 після укладення договору 09.12.2019, необхідності додаткового часу для ввезення товару з закордону, погодження технічних параметрів товару позивачем лише 02.03.2020 року. Відповідач також вказав на запровадження карантину на території України з 12.03.2020, що є форс-мажорною обставиною, та значний розмір нарахованої у межах даної справи та справи 910/4378/20 штрафних санкцій, що є істотним для відповідача та може призвести до банкрутства. У той же час, відповідач наголосив на відсутності доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

У свою чергу, заперечення позивача проти зменшення розміру пені ґрунтувалися на тому, що відповідачем не надано в установленій договором формі підтвердження настання форс-мажорних обставин. Крім того, відповідач не надав доказів вжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення з прострочення поставки товару.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Вирішуючи питання про зменшення заявленої до стягнення неустойки у вигляді пені та штрафу, судом враховано, що відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням продовжити строк поставки товару, ураховуючи обставини щодо строків укладення договору та тривалого погодження сторонами технічних параметрів товару.

Поряд із цим, позивачем не надано доказів понесення збитків невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної поставки відповідачем товару.

Суд зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Виходячи з наведеного, забезпечуючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку зменшити розмір заявленої до стягнення з відповідача пені на 20 %, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню 374538,36 грн. пені.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Технологія обладнання (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, оф. 28; ідентифікаційний код 41443425) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133; ідентифікаційний код ВП 19355964) 374538 (триста сімдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн. 36 коп. пені, а також 7022 (сім тисяч двадцять дві) грн. 60 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 17.06.2021 року.

Суддя К.В. Полякова