Рішення

від 27.04.2021 по справі 911/1633/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1633/18

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області, Київська обл., м. Бориспіль в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, м. Київ

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ

Фермерського господарства «Олександр» , Київська обл., Переяслав-Хмельницького р-н., с. Соснова

треті особи : ОСОБА_1 , Київ;

Циблівська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н., с. Циблі

про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки

за участю представників

від прокуратури: Івашин О.Є. (посв. № НОМЕР_1 );

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

Обставини справи:

Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та фермерського господарства «Олександр» про визнання недійсним наказу Головного Управління Держземагенства у Київській області від 10.07.2013 р. № КИ/3223387800:02:002/00002410 та витребування з незаконного володіння відповідача-2 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 3223387800:02:002:0018 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 10.07.2013 р., який став підставою для виникнення у ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку виданий з порушенням ст.ст. 19, 58 Конституції України, ст.ст. 2, 19, 81 Земельного кодексу України 1990 р., ст.ст. 5, 22, 31, 33-37, 116, 118, 149, 198, п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу 2001 р., ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» , ст.ст. 50, 52 Закону України «Про землеустрій» , ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» , ст.ст. 33, 37 Закону України «Про землеустрій» , рішення Конституційного Суду України від 22.09.2008 № 5-рп/2005, у зв`язку з чим зазначений наказ підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. Оскільки, як зазначає прокурор, спірна земельна ділянка вибула з державної власності протиправно, поза волею Українського народу та територіальної громади Хоцьківської сільської ради, існують всі правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223387800:02:002:0018 з незаконного володіння (власності) відповідача ФГ «Олександр» на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії на підставі ст.ст. 388, 396 Цивільного кодексу України.

Звернення прокурора з даним позовом до господарського суду Київської області обґрунтоване посиланням на ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» .

При цьому, прокурором позивачем вказано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, як орган який уповноважений державою здійснювати контролюючі повноваження відносно діяльності підпорядкованого органу - Головного управління Держгеокадастру Київської області, що є його структурним територіальним підрозділом.

Прокурор, посилаючись на п. «є-1» ст. 15-1, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України зазначав, що розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення на даний час являється Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Крім того, Положенням про Державну служу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 р. не передбачено повноважень Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів щодо пред`явлення позовів про визнання недійсними організаційно-розпорядчих актів органів державної влади або місцевого самоврядування та витребування земель з чужого незаконного володіння.

Прокурор стверджує, що Держгеокадастром до цього часу не вжито належних заходів реагування з метою усунення порушень вимог законодавства допущених підпорядкованим органом, а саме Головним управлінням Держгеокадастру в Київській області.

Зазначене відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення даного позову.

02.10.2018 р. до господарського суду Київської області від прокуратури надійшли пояснення по справі.

02.10.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. За твердженням відповідача-1, оскільки по-перше: проект погоджений відповідно до вимог законодавства (ст. 186 Земельного кодексу України), по-друге: витяг з Державного земельного кадастру підтверджує реєстрацію земельної ділянки, то підстави для відмови у затвердженні проекту та надання спірної земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 були відсутні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2018 р. продовжено відповідачу-2 строк для подачі відзиву на позов до 08.10.2018 р.; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

10.10.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшов відзив, в якому відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач-2 вказує на безпідставність оскарження наказу про надання земельної ділянки у власність, посилаючись на відсутність підстав для відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 . Також відповідач-2 зазначає, що земельна ділянка виділена ОСОБА_1 не відносилася до категорії пасовищ , не перебувала у користуванні будь-яких інших осіб, в тому числі територіальної громади села Хоцьки Переяслав-Хмельницького району Київської області. За твердженням відповідача-2, передача майна (земельної ділянки) Головним управління Держземагенства у Київській області (яке на момент видачі оскаржуваного наказу було уповноваженим органом щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення) відбулася у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом, ФГ Олександр є добросовісним набувачем у розумінні статті 388 ЦК України, будь-які правові підстави для витребовування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача відсутні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2018 р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Хоцьківську сільську раду Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2018 р. зупинено провадження у справі №911/1633/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/4007/16.

29.03.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він просить в частині позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 10.07.2013 р. № КИ/3223387800:02:002/00002410 відмовити, в іншій частині позовних вимог задовольнити повністю. Позивач зазначає, що прийняття Головним управлінням Держземагентства у Київській області, як суб`єктом владних повноважень, наказу про надання земельної ділянки у власність, який являється ненормативним актом, є законним, і як наслідок вичерпує свою дію через його виконання. Визнання недійсним такого наказу не породжує правових наслідків для власників земельних ділянок, тому вимога про визнання недійсним такого наказу є безпідставною та необґрунтованою.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2019 р. поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 26.12.2019 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2019 р. зупинено провадження у справі № 911/1633/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2021 р. поновлено провадження у справі; призначено підготовче засідання на 04.03.2021 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2021 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2021 р. замінено Хоцьківську сільську раду Переяслав-Хмельницького району Київської області на її правонаступника Циблівську сільську раду Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Прокурор у підготовчих засіданнях а також у судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача у підготовчому засіданні 02.10.2018 р. позовні вимоги прокурора підтримав частково. У решту підготовчих засідань та судових засідань представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце підготовчих та судових засідань позивач був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача-1 у жодне підготовче засідання, а також у судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце підготовчих та судових засідань відповідач-1 був належним чином повідомлений відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України в порядку, встановленому ГПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача-2 у підготовчому засіданні 02.10.2018 р. проти позову прокурора заперечував. У решту підготовчих засідань та судових засідань представник відповідача-2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце підготовчих та судових засідань відповідач-2 був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

Третя особа-1 у жодне підготовче засідання, а також у судові засідання не з`явилася, представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час, дату та місце підготовчих та судових засідань третя особа-1 була належним чином повідомлена за місцем реєстрації в порядку, встановленому ГПК України, що підтверджується поштовими поверненнями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

Представник третьої особи-2 у жодне підготовче засідання, а також у судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце підготовчих та судових засідань третьої особи-2 був належним чином повідомлений відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України в порядку, встановленому ГПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0000 гектара.

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області за № КИ/3223387800:02:002/00000872 від 06.06.2013 р. Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03).

10.07.2013 р. Головним управлінням Держземагентства у Київській області за № 08-4-17-08 зареєстровано клопотання ОСОБА_1 про затвердження документації із землеустрою та передання безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для введення особистого селянського господарства на території Хоцьківської сільської ради (за межами насмеленого пункту) Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, що була чинною на момент прийняття спірного наказу) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ч.ч 1-4 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Як вбачається з копії Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-3211124912018, сформованного 26.02.2018 р., 09.07.2013 р. на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.06.2013, розробленого ТОВ «Земельні технології» , було вперше здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223387800:02:002:0018 площею 2 га; цільове призначення 01.03 - для ведення особистого селянського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Наказом Головного управління Держземагентсва у Київській області за № КИ/3223387800:02:002/00002410 від 10.07.2013 р. Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , зокрема, затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 на території Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2.0000 га (кадастровий номер № 3223387800:02:002:0018) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

26.07.2013 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2034759 зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 3223387800:02:002:0018 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства; Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 , видане Реєстраційною службою Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції.

07.07.2017 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано припинення право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223387800:02:002:0018.

07.07.2017 р. приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області Сокур Л.Ф. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 21288884 зареєстровано за Фермерським господарством Олександр право приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 3223387800:02:002:0018 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства; Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу № 1073 від 07.07.2017 р.

Наведена реєстрація права власності на спірну земельну ділянку підтверджується Інформаційною довідкою № 124028778, сформованою 16.05.2018 р., з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Отже, після набуття 26.07.2013 р. ОСОБА_1 права власності, 07.07.2017 р. земельна ділянка з кадастровим номером 3223387800:02:002:0018 була відчужена.

Власником спірної земельної ділянки є Фермерське господарство Олександр на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2017 р. № 1073.

В обґрунтування заявлених вимог про визнання недійсним наказу Головного Управління Держземагенства у Київській області від 10.07.2013 р. № КИ/3223387800:02:002/00002410 прокурор зазначає, що жодних дій, спрямованих на набуття права власності на спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 не вчинялось, на підтвердження чого прокурор посилається на протокол від 06.03.2017 р. допиту свідка ОСОБА_1 , в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 до ГУ Держземагентства у Київській області із письмовим клопотанням про отримання земельної ділянки у власність не зверталась, про отримання земельної ділянки вона дізналась вперше під час допиту, договір із землевпорядною організацією на виготовлення проекту землеустрою не укладала, акт про встановлення в натурі (на місцевості) та погодження зовнішньої межі земельної ділянки не підписувала та державну реєстрацію земельної ділянки не здійснювала.

Також прокурор, як на підставу визнання недійсним оспорюваного наказу та витребування з незаконного володіння ФГ «Олександр» земельної ділянки посилається на те, що земельна ділянка була виділена за рахунок громадського пасовища села Хоцьки без погодження із попереднім користувачем, без прийняття рішення про її вилучення, без погодження меж земельної ділянки їх Хоцьківською сільською радою.

Кожний громадянин відповідно до ч. 2 ст. 13 Конституції України має право користуватися природними об`єктами прав власності відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов`язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Відтак, позовна вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 10.07.2013 р. № КИ/3223387800:02:002/00002410 як індивідуального акту ненормативного характеру, що вичерпав свою дію у зв`язку з його реалізацією, виникла із спору, який має приватно-правовий характер, оскільки на підставі оспорюваного розпорядження у фізичної особи - громадянки ОСОБА_1 виникло цивільне право власності на землю, підтверджене свідоцтвом про право власності та зареєстроване у відповідному Державному реєстрі, та за суб`єктним складом має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18.

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 та пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, суд закриває провадження у справі в частині вимоги прокурора про визнання недійсним наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 10.07.2013 р. № КИ/3223387800:02:002/00002410 на підставі пункту 1 частини 1 ст. 231 ГПК України.

Разом із тим, аналіз норми ст. 388 ЦК України дає підстави вважати, що власник з дотриманням вимог цієї статті може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Оскільки вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 10.07.2013 р. № КИ/3223387800:02:002/00002410 про передачу у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, як індивідуального акту ненормативного характеру, що вичерпав свою дію у зв`язку з його реалізацією, не є ефективним способом захисту прав позивача у цій справі, зокрема задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Щодо вимоги прокурора про витребування з незаконного володіння ФГ «Олександр» земельної ділянки з кадастровим номером 3223387800:02:002:0018 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії, суд зазначає наступне.

Підставою витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ФГ Олександр прокурором вказано ст. 387, ч. 1 ст. 388, ст. 396 Цивільного кодексу України.

За змістом статей 317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У таких випадках відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Із правового аналізу ст. 387 ЦК України вбачається, що у цій нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення майна в натурі. Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але й вже фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний так і недобросовісний).

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Разом з тим, правовою підставою набуття права власності на спірну земельну ділянку у ФГ Олександр є цивільно-правовий договір купівлі-продажу №1073 від 07.07.2017 р., укладений із продавцем ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Сокур Л.Ф., що вбачається із змісту запису № 21288884 від 07.07.2017 р. у Державному реєстрі прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка від 16.05.2018 р. № 124028778), що виключає застосування як підстави позову ст. 387 ЦК України, яка передбачає випадки набуття майна без правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 ст. 388 ЦК (постанова Верховного Суду України від 25.01.2017 у справі №916/2131/15, постанова Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №909/1147/17).

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Прокурор посилається на те, що прийняття незаконного наказу Головним управлінням Держземагентства у Київській області не може бути розцінено як наявність волі з боку держави, позаяк відповідно до ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Разом з тим, невідповідність наказу від 10.07.2013 р. № КИ/3223387800:02:002/00002410 критерію законності у даному випадку не доведена належними, достатніми та допустимими доказами.

Твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 не вживала жодних дій для отримання спірної земельної ділянки у власність, не знайшло свого підтвердження, оскільки як вже зазначалось, в матеріалах справи наявна копія клопотання ОСОБА_1 , яке 10.07.2013 р. Головним управлінням Держземагентства у Київській області зареєстровано за № 08-4-17-08 про затвердження документації із землеустрою та передання безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для введення особистого селянського господарства на території Хоцьківської сільської ради (за межами населеного пункту) Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Посилання прокурора на копію протоколу допиту свідка від 06.03.2017 р. є передчасними та безпідставними з огляду на наступне.

Показання свідків, оформлені протоколами допиту в кримінальному провадженні, можуть набувати доказового значення для господарського суду при прийнятті рішення тільки у випадку, якщо показанням свідків надана оцінка у вироку суду , та на цих доказах ґрунтується висновок про наявність у діях певних осіб конкретних діянь, що переслідуються згідно із кримінальним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі № 915/518/17.

Однак, прокурором не надано та матеріали справи не містять вироку суду, в якому було б надано оцінку показань ОСОБА_1 , відображених в протоколі від 06.03.2017 р. допиту її як свідка.

Щодо посилання прокурора на те, що земельна ділянка була надана за рахунок земель громадського пасовища без дозволу Хоцьківської сільської ради, без прийняття рішення про вилучення, без погодження проекту землеустрою із Хоцьківською сільською радою як суміжним користувачем, суд зазначає наступне.

Масив земельних ділянок біля аеродрому сільськогосподарської авіації, до складу якого входить спірна земельна ділянка, перебував за межами населеного пункту с. Хоцьки та входив до складу земель колишнього КСП Хоцьківське .

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу УРСР від 1990 року:

відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

7) землі запасу.

Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.

Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.

Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Згідно з ст. 3 Земельного кодексу УРСР від 1990 року власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Відтак, Земельний кодекс УРСР від 1990 року не передбачав комунальної власності на землю, а лише державну, колективну та приватну, при цьому районні та сільські ради були суб`єктами права державної власності на землю в межах їх територій.

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу УРСР від 1990 року у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; Обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Не можуть передаватись у колективну та приватну власність: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади;

Отже, стаття 4 Земельного кодексу УРСР від 1990 року передбачала перебування пасовищ та сінокосів (які розглядалися як землі загального користування населених пунктів) виключно у державній власності.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу УРСР від 1990 року, суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Листами № 06.01.-19/316 від 20.02.2018 р. та № 06.01-19/329 від 22.02.2018 р. Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області Прокурору Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури на його запит було надано архівну інформацію та архівні документи, які містять відомості про розпаювання земель КСП Хоцьківське .

З доданих до листів архівних документів вбачається наступне.

В процесі розпаювання землі і майна КСП Хоцьківське 27.12.1999 р. загальними зборами членів колгоспу, оформленими протоколом № 1, з метою розширення громадських пасовищ було прийнято рішення перенести землі запасу району для фермерства у кількості 63 га.

Рішенням Хоцьківської сільської ради від 28.03.2000 р. № 50 з метою розширення громадських пасовищ було вирішено перевести землі резервного фонду КСП Хоцьківське в резервний фонд сільської ради та просити районну раду провести обмін земель запасу районної ради на землі резервного фонду.

Рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради від 27.04.2000 №158-ХІ-ХХІІІ проведено обмін земель між землями запасу району площею 64 га з землями резервного фонду бувшого КСП Хоцьківське , розташованих на території Хоцьківської сільської ради.

Таким чином, масив земельних ділянок (розташований поза межами населеного пункту), до складу якого входить спірна земельна ділянка, був переданий до державної власності, суб`єктом якої була Переяслав-Хмельницька районна рада, а не Хоцьківська сільська рада.

Відтак, вказаними документами спростовується твердження прокурора про те, що спірний масив земельних ділянок мав статус земель запасу Хоцьківської сільської ради та був наданий для колективного випасання худоби та сінокосіння, а чинне земельне законодавство не вимагало від сільської ради оформлення правовстановлюючих документів.

Земельний кодекс УРСР в редакції станом на 2000 рік встановлював, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються у користування громадянам - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби (пункт 1 частини 1 ст. 48 ЗК УРСР).

Частиною 1 ст. 23 ЗК УРСР в редакції станом на 2000 рік було встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

01.01.2002 р. набрав чинності Земельний кодекс України 2001 року, відповідно до первісної редакції якого земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч. 3 ст. 78 Земельний кодекс України).

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 83 Земельного кодексу України (у первинній редакції) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:

а) передачі їм земель державної власності;

б) примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

в) прийняття спадщини;

г) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 117 ЗК України (у первинній редакції) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у державну власність провадиться у порядку, встановленому цим Кодексом для юридичних осіб.

З огляду на викладене, Земельний кодекс України 2001 року у первинній редакції, що набрала законної сили 01.01.2002, унормував можливість перебування земель у комунальній власності та встановив шлях для набуття права комунальної власності, у тому числі шляхом передачі земель державної власності до комунальної.

Разом з цим, пунктом а) частини 2 статті 22 у первинній редакції Земельного кодексу України сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) і були віднесені до земель сільськогосподарського призначення.

Пунктом а) частини 3 ст. 22 ЗК України (у первинній редакції) було встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Повноваження щодо такого надання статтею 17 ЗК України (у первинній редакції) були надані місцевим державним адміністраціям.

Доказів того, що будь-яким органом, в тому числі Хоцьківською сільською радою та/або Переяслав-Хмельницькою РДА, була замовлена розробка технічного звіту із встановлення меж земельної ділянки для створення громадського пасовища, та будь-якою особою, або об`єднанням громадян були вжиті будь-які заходи для оформлення спірного масиву земельних ділянок державної власності як пасовища у спосіб, встановлений законом, суду не надано.

Між тим, відповідно до ст. 125 у первинній редакції ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

05.01.2013 р. набули чинності зміни до земельного законодавства, зокрема було внесено зміни до частини 3 ст. 83 Земельного кодексу України, відповідно до яких земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Відтак, вказаною нормою було передбачено передачу до комунальної власності у тому числі громадських пасовищ, як землі, призначеної для обслуговування потреб територіальної громади.

Відповідно до ст. 117 ЗК України у редакції від 05.01.2013 р., передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

З Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент прийняття спірного наказу) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, компетенція щодо прийняття рішення про передачу вказаного масиву земельних ділянок у комунальну власність (в наведеному вище порядку) належала ГУ Держземагентства у Київській області.

Суду не надано жодних доказів того, що будь-яким органом, в тому числі Хоцьківською сільською радою в інтересах територіальної громади, було здійснено звернення до компетентного органу та вжиті будь-які заходи для вчинення передачі спірного масиву земельних ділянок з державної власності до комунальної, чи хоча б повідомлено уповноважений на розпорядження земельними ділянками орган - ГУ Держземагентства у Київській області про наміри вжити такі заходи.

Крім того, 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України від 06.09.2012 р. № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пунктами 3, 4, 7 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Таким чином, судом встановлено, що станом на дату наказу від 06.06.2013 р., яким було надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних відносин, не було встановлено її площу, межі, не було присвоєно кадастровий номер, а масив земельних ділянок біля аеродрому сільськогосподарської авіації, за рахунок якого відводилася спірна земельна ділянка, розташований в межах Хоцьківської сільської ради, поза межами населеного пункту, перебував у складі земель запасу державної власності. Наведене також підтверджується вихідною земельно-кадастровою інформацією за підписом начальника управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі, яка є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розробленого ТОВ Земельні технології . Право розпорядження масивом земельних ділянок належало ГУ Держземагентства у Київській області.

Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Доказів того, що масив земельних ділянок перебував у категорії земель сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби (відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548) суду не подано.

Доказів того, що Хоцьківська сільська рада є суміжним користувачем як щодо спірної земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 3223387800:02:002:0018, так і щодо масиву земельних ділянок, за рахунок якого земельна ділянка була відведена, суду не подано.

З огляду на викладене, прокурором не доведено та матеріалами справи не підтверджено те, що земельна ділянка була надана за рахунок земель громадського пасовища без дозволу Хоцьківської сільської ради, без прийняття рішення про вилучення, без погодження проекту землеустрою із Хоцьківською сільською радою як суміжним користувачем.

Відтак, позовна вимога прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ФГ Олександр на користь держави в особі Держгеокадастру України не доведена належними, достовірними та достатніми доказами, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на прокурора.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 10.07.2013 р. № КИ/3223387800:02:002/00002410 закрити.

2. У задоволенні вимоги Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про витребування з незаконного володіння відповідача-2 земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 3223387800:02:002:0018 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 18.06.2021 р.

Суддя О.О. Рябцева