Рішення

від 23.03.2021 по справі 445/1844/20

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/1844/20

провадження № 2/445/115/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши в залі суду м. Золочів цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Золочівської районної державної адміністрації Львівської області Шляхетко Галини Ярославівни про визнання права власності на об`єкт нерухомості, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Золочівської районної державної адміністрації Львівської області Шляхетко Галини Ярославівни про визнання права власності на об`єкт нерухомості.

Згідно ухвали суду від 16 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гірник О.О. в судове засідання не з`явились, але надали на адресу суду заяву, у якій просили проводити судовий розгляд справи у їх відсутність, позов підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, проти задоволення позовних вимог на заперечила.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає до задоволення за наступних обставин.

Поняття будівництво включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об`єктів будівництва (ч. 3 ст. 10 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст. 4 Закону України Про архітектурну діяльність ).

Для визнання будівництва самочинним воно має бути пов`язане з об`єктом нерухомості й порушувати одне з положень статті 376 ЦК України.

Так, згідно ч.1 ст. 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом з тим, згідно ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво сортувального цеху, площею 1066,0 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений об`єкт нерухомості розташований на земельних ділянках з кадастровим номером: 4621883600:02:005:0020, загальною площею: 2,0982 гa, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 01 жовтня 2018 року, укладеного із Колтівською сільською радою Золочівського району Львівської області строком на 49 років; кадастровим номером: 4621883600:02:005:0011, загальною площею: 0.4000 гa, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 29 серпня 2017 року, укладеного із Колтівською сільською радою Золочівського району Львівської області строком на 15 років; кадастровий номер 4621883600:02:005:0013, загальною площею 0,7200 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі № 01-18 від 21 лютого 2018 року, укладеного із Колтівською сільською радою Золочівського району Львівської області строком на 20 років.

З метою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме на будівлю: сортувальний цех, площею 1066,0 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 09 липня 2020 року Позивачем подано заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вищепереліченого нерухомого майна.

Для державної реєстрації речових прав перелічених об`єктів, окрім заяви про реєстрації, було долучено також наступні документів: технічний паспорт на сортувальний цех, площею 1066,0 м.кв., договори оренди землі від 29 серпня 2017 року, від 21 лютого 2018 року №01-18, від 01 жовтня 2018 р., укладені між Колтівською сільською радою Золочівського району Львівської області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар), а також сплачено державне мито у порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

За результатами розгляду поданої заяви, Відповідачем прийнято рішення про відмову у реєстрації речових прав та їх обтяжень, а саме: Рішенням №53877849 від 03 вересня 2020 року відмовлено у реєстрації права приватної власності на сортувальний цех, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Виходячи із положень ч.5 статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3, 4, 9 Постанови від 30.03.2012 р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз`яснено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Пунктом 12 цієї ж постанови роз`яснено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

У правовій позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов про визнання права власності на нерухоме майно слід задовольнити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 18, 133, 141, 142, 200, 206, 223, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 316, 317, 375, 376 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на сортувальний цех, площею 1066,0 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.03.2021 року.

Суддя В. М. Сивак