Рішення

від 11.06.2021 по справі 472/321/21

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/321/21

Провадження №2/472/209/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2021 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кучерявенко С.С.,

за участю секретаря Чорної О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання у порядку спадкування права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

22 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Степівської сільської ради Миколаївського району про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання у порядку спадкування права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої увійшло, зокрема, право власності на земельну ділянку площею 8,75 га, посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 035796, та право власності на земельну ділянку площею 8,75 га, розташовану в межах території Кубряцької сільської ради Веселинівського району, яку померла успадкувала, але не оформила своїх спадкових прав, після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , право власності якого було посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 035795.

Після смерті ОСОБА_3 право на спадщину за законом у першу чергу отримала її донька ОСОБА_1 (позивач).

Вона прийняла спадщину, про що подала відповідну заяву державному нотаріусу, на підставі якої було заведено спадкову справу за № 39/2018.

30.01.2019 року вона звернулась до державного нотаріуса Веселинівської державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину на успадковані земельні ділянки та отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку плошею 8, 75 га, яка належала матері на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 035796.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 8, 75 га, яку мати успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав, державний нотіарус відмовила, мотивуючи тим, що спадкоємцем не надано

доказів відносин спадкодавця ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , спадщину після якого вона прийняла відповідно до ст. 1268 ЦК України, але не оформила своїх спадкових прав.

Оскільки нотаріально оформити своє право на спадщину вона не може, змушена звернутись з вказаним позовом до суду та просить встановити факт, що має юридичне значення і визнати у порядку спадкування права власності на земельну ділянку.

Для підтвердження зазначених у позовній заяві обставин, разом з позовною заявою, надійшло клопотання позивача про витребування спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 та інформаційної довідки про наявність/ відсутність/ спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та справу призначено до підготовчого судового засідання, витребувано від державного нотаріуса Веселинівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 39/2018, заведеної після смерті ОСОБА_3 та інформаційну довідку про наявність / відсутність/ спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .

Представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять встановити факт належності ОСОБА_4 . Державного акту на право власності на земельну ділянку та визнати право власності за земельну ділянку за позивачем, успадковану після смерті ОСОБА_3 .

Представник відповідача Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився, але до суду надійшла заява від представника ОСОБА_5 про розгляд справи у відсутність представника сільської ради, позов визнають повністю.

Допитаний в підготовчому судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що знає позивачку ОСОБА_1 з дитинства, ходили разом до школи. Знає її сім`ю: мати - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 або ОСОБА_10 . Вітчима позивачки звали ОСОБА_4 , мати й вітчим перебували у шлюбі. Вона працювала в колгоспі "Перше Травня" дояркою, а ОСОБА_4 скотником в цьому ж колгоспі. При розпаюванні земель колгоспу вона отримала земельний пай, ОСОБА_4 також отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку і був власником земельної ділянки. На момент смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_3 проживала разом з ним.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що знала батьків ОСОБА_1 : мати - ОСОБА_12 , вітчим ОСОБА_4 , проживала поруч в с. Гамове з 1983 року. Працювала в колгоспі "Перше Травня" Веселинівського району, в цьому ж колгоспі працював ОСОБА_4 . Приймала участь в розпаюванні земель колгоспу, ОСОБА_13 дали сертифікат та Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Заслухавши позивача, представника позивача ОСОБА_2 , свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 16 ЦК України , що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно зі ст. 1258 та 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі

зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частинами 1 ст.1297 та ст.1298 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що Право на спадкування мають особи, визначення у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмова від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього кодексу".

Ч. 1 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Ч. 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцям з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гамове Веселинівського району Миколаївської області помер ОСОБА_4 , смерть якого була зареєстровано виконавчим комітетом Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області за актовим записом № 10. Зазначене підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 14.03.2006 року.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина до складу якої, зокрема, увійшло право власності на земельну ділянку площею 8,75 га, кадастровий номер 4821781200:03:000:0025, розташовану в межах території Кубряцької сільської ради Веселинівського району, право власності якого було посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 035795, виданим Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області 25 травня 2004 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010401000197.

На час відкриття спадщини ОСОБА_3 постійно проживала разом з спадкодавцем, що підтверджується довідкою Кубряцької сільської ради Веселинівського району від 22.03.2016 року № 187 і протягом шести місяців після відкриття спадщини про відмову від неї не заявляла, а тому у відповідності з ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, яка прийняла спадщину.

Оформити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 не змогла, із-за розбіжності в написанні прізвищ.

Встановлено, що мати позивачки ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , при народженні мала прізвище ОСОБА_7 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00016363902 від 25.02.2016 року.

19.02.1966 року ОСОБА_14 уклала шлюб з ОСОБА_15 , який був зареєстрований Кубряцькою сільською радою Веселинівського району Миколаївської області, актовий запис № 4. Після реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_8 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00016426269 від 15.03.2016 року.

30 січня 1978 року шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_3 було розірвано, у зв`язку з чим ОСОБА_3 було присвоєно прізвище ОСОБА_7 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00016469348 від 24.03.2016 року. Однак, мати позивачки, до органів внутрішніх справ з метою паспортизації не звернулась та паспорт на прізвище ОСОБА_7 не отримала.

05 березня 2005 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 , та після укладення шлюбу взяла прізвище чоловіка ОСОБА_13 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00016027823 від 20.11.2015 року. Згідно вищевказаного Витягу, прізвище ім`я по батькові нареченої було зазначено ОСОБА_3 замість вірного " ОСОБА_8 ". Однак, ОСОБА_3 паспорт на шлюбне прізвище не отримувала та продовжувала проживати з паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_3 .

Також нотаріусом було виявлено, що в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії МК № 035795 від 25.05.2004 року, прізвище власника помилково зазначено " ОСОБА_13 ", тоді як в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 його прізвище пишеться ОСОБА_13 .

Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема п. 6 вказаної статті передбачає встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Відповідно до ч. 1 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті (у тому числі факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені по батькові, або замість імені чи по батькові зазначені ініціали), суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку в порядку виділення в натурі належної йому земельної частки (паю) в землях колективної власності КСП "Перше Травня" с. Кубряки Веселинівського району Миколаївської області, право на яку було посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія МК № 0155576, зареєстрованим за № 4344 від 28 травня 1997 року, що підтверджується довідкою відділу у Веселинівському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.04.2021 року № 19/108-21, витягом з Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай). Його право власності на земельну ділянку було посвідчено Державним актом на право власності за земельну ділянку серії МК № 035795, зареєстрованим 5 травня 2004 року за № 010401000197.

Земельним кодексом України, в редакції від 27.04.2004 року передбачалося, що Право власності та право користування на земельну ділнку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ст. 125) та що Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. (ст.126), а отже з моменту реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку - 25 травня 2004 року - ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку.

Факт належності ОСОБА_4 . Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 035795, виданого на ім`я ОСОБА_4 підтверджується наявністю у позивача цього Державного акту, довідкою відділу у Веселинівському районі ГУ Дердгеокадастру у Миколаївській області від 16.04.2021 року№ 19/108-21, витягом з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю громадян та показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_6 .

За таких обставин, суд вважає, що факт належності ОСОБА_4 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 035795, виданого 25.05.2004 року знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а отже, позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гамове Веселинівського району Миколаївської області померла ОСОБА_3 , смерть якої була зареєстровано

виконавчим комітетом Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області за актовим записом № 12. Зазначене підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 14.11.2007 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина до складу якої, зокрема, увійшло право власності на земельну ділянку площею 8,75 га, право власності на яку посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 035796 та право власності на земельну ділянку площею 8,75 га, розташовану в межах території Кубряцької сільської ради Веселинівського району, яку померла успадкувала, але не оформила своїх спадкових прав, після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , право власності якого було посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 035795, виданим Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області 25 травня 2004 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010401000197.

За життя ОСОБА_3 заповіту не склала, а тому, відповідно до ст.ст. 1223 та 1261 ЦК України, позивач ОСОБА_1 як донька, у першу чергу одержала право на спадкування за законом.

Родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується рішенням Веселинівського районного суду від 15 січня 2018 року, справа № 472/1219/17 та ухвалою про виправлення описки від 14.05.2018 року.

Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину, про що подала відповідну заяву державному нотаріусу на підставі якої було заведено спадкову справу за № 39/2018.

Матеріалами спадкової справи № 39/2018 встановлено, що позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 судом не встановлено.

30.01.2019 року позивач звернулась до державного нотаріуса Веселинівської державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину на успадковані земельні ділянки та отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку плошею 8, 75 га, яка належала матері на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 035796.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 8, 75 га, яку ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав, державний нотіарус відмовила, про що винесла Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.01.2019 року, яку мотивовано тим, що спадкоємцем не надано доказів відносин спадкодавця ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , спадщину після якого вона прийняла відповідно до ст. 1268 ЦК України, однак не оформила своїх спадкових прав.

Згідно ст. 49 ЗУ Про нотаріат нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 N 7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України , власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що 25 травня 2004 року на підставі розпорядження Веселинівської райдержадміністрації від 23 липня 2003 року № м 481-р на ім`я ОСОБА_4 , видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 035795, який було зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010401000197, який посвідчував його право власності на земельну ділянку площею 8,75 га, що розташована в межах території Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та призначена для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з ст 1218 України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Право власності на земельні ділянки не припиняється внаслідок смерті власника, а отже входить до складу спадщини, на що вказують ст 90 ЗК України, згідно з якою власники земельних ділянок мають право передавати земельну ділянку в спадщину та ст ст 81, 131 того ж Кодексу, які передбачають, що громадяни України мають право набувати у власність земельні ділянки, зокрема , у порядку спадкування.

У відповідності до статей 1225 ЦК України і 131 ЗК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

ОСОБА_4 заповіту не склав, а значить право на спадкування за законом одержали особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст. 1268).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї (ч.3 ст. 126 ЦК України).

ОСОБА_3 , як дружина померлого, у першу чергу набула право на спадкування за законом.

На час відкриття спадщини, вона постійно проживала з спадкодавцем, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України від прийняття спадщини не відмовилася, а тому вважається такою, яка прийняла спадщину.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України , спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України (в ред. на час відкриття спадщини), передбачався обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину не отримала, але відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України це не позбавило її права на спадщину.

До складу спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в наслідок смерті ОСОБА_3 увійшло і право власності на земельну ділянку, яку вона успадкувала після смерті ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав.

Враховуючи те, що позивач прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 у встановленому законом порядку та до неї перейшло і право на земельну ділянку, яку успадкувала її матір ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав, неможливість оформлення позивачем своїх спадкових прав у нотаріуса, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 16 , 1218 , 1223 , 1268-1270 ЦК України та ст.ст. 76 , 263-265 , 273 ЦПК України , суд -

УХВАЛИВ:

ПозовОСОБА_1 до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання у порядку спадкування права власності на земельну ділянку - задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гамове Веселинівського району Миколаївської області, Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії МК № 035795 від 25 травня 2004 року, виданого Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування

землею, договорів оренди землі за № 010401000197 на ім`я ОСОБА_4 .

Визнати у поряку спадкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку площею 8,7515 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4821781200:03:000:0025, розташовану в межах території Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, успадковану після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гамове Веселинівського району Миколаївської області, яка успадкувала її, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гамове Веселинівського району Миколаївської області, право власності якого було посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 035795, виданим Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області 25 травня 2004 року та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010401000197.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2021 року.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області С.С. Кучерявенко