Постанова

від 15.06.2021 по справі 812/946/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року

м. Київ

справа № 812/946/15

адміністративне провадження № К/9901/33282/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №812/946/15 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 (суддя Свергун І.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (головуючий суддя Ястребова Л.В., судді: Компанієць І.Д., Блохін А.А.),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" - далі також ПАТ Луганськтепловоз , позивач звернулось до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів) - далі також податковий орган, відповідач, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000191402.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 у справі №812/946/15 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.08.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 у справі №812/946/15.

Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2018 справу №812/946/15 прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 31.05.2021 призначено справу до касаційного розгляду в судовому засіданні на 14:00год. 15.06.2021.

Ухвалою від 14.06.2021 Північному міжрегіональному управлінню Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків відмовлено у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні у справі №812/946/15 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, оскільки відповідачем не дотримано вимог процесуальної норми щодо звернення з даним клопотанням не пізніше ніж за п`ять днів до проведення судового засідання.

14.06.2021 на адресу суду від Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків надійшло клопотання про відкладення судового засідання та призначення наступного у режимі відеоконференції. В обґрунтування заявленого клопотання податковий орган вказує про значну кількість справ, призначених на дату розгляду цієї справи, які перебувають на супроводженні відповідача, зокрема у Сумському окружному адміністративному суді (справа №818/224/17), Харківському окружному адміністративному суді (справа №2а-9900/12/2070), Луганському окружному адміністративному суді (справа №812/958/16), Харківському окружному адміністративному суді (справа №520/2076/21). Інформація про судові засідання міститься на офіційному сайті Судова влада . У зв`язку з цим, представник відповідача зазначає про можливість забезпечити явку в судове засідання на іншу дату. При вирішення клопотання про відкладення судового засідання, відповідач просить врахувати значну суму позовних вимог, а також важливість справи для контролюючого органу. Враховуючи завантаженість представників Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків 15.06.2021 у зв`язку з призначенням судових засідань у судах різних областей України, відповідач клопоче про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Суд встановив, що сторони у справі були належним чином повідомленні про дату та час судового розгляду, однак у судове засідання не з`явились.

За правилами пункту 2 частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Керуючись вищевикладеними приписами цього Кодексу, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши у порядку письмового провадження клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на необґрунтованість та відсутність доказів, що підтверджують факт неможливості забезпечення участі представника податкового органу в судовому засіданні у цій справі.

Відповідно до положень частини четвертою статті 344 КАС України неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись зазначеним нормативним регулюванням, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Як слідує з касаційної скарги податкового органу, в обґрунтування наявності підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: пункту 200.1, абзацу а пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та статтей 7, 11, 86, 159. 211 КАС України. Відповідач вважає, що судами не надана належна правова оцінка всім обставинам справи, які мають значення для її вирішення, що відповідно до статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. Як зазначає відповідач, документом, що засвідчує факт сплати постачальникам товарів/послуг є первинний документ щодо сплати (розрахунковий документ), який відповідає вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а у разі ведення електронних документів - візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. Проте, позивачем в ході проведення документальної виїзної перевірки не були надані оригінали або копії платіжних доручень, які згідно абзацу 7 статті 7 Закону України Про електронні документи та документообіг засвідчені згідно вимог пункту 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації . Таким чином, первинними документами не підтверджено факт оплати позивачем постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суму бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року у розмірі 45' 185' 571,00грн., що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У свою чергу, позивачем подано заперечення на касаційну скаргу податкового органу. ПАТ Луганськтепловоз вказує, що не погоджується з доводами відповідача про ненадання оригіналів або копій платіжних доручень, які згідно абзацу 7 статті 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг засвідчені відповідно до вимог пункту 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації , оскільки під час перевірки Товариством надані відповідні документи. Проте, надані платіжні доручення не визнані відповідачем документами, що підтверджують сплату придбаних товарів (робіт, послуг), що знайшло своє відображення в акті перевірки. Надалі, позивач скористався своїм правом, передбаченим пунктами 44.6. 44.7 статті 44 Податкового кодексу України та протягом п`яти днів з дня отримання акта перевірки надав контролюючому органу копії платіжних доручень зі штампами банку разом з запереченнями до акту, з проханням врахувати їх під час розгляду питання про прийняття рішення. Однак, податковий орган всупереч вимогам абзацу другого пункту 44.6 статті 44 Податкового органу не врахував надані позивачем документи. Як наголошує позивач, Закон України Про електронні документи та документообіг встановлює, що якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. З урахуванням викладеного, касаційна скарга податкового органу містить обґрунтованих доводів, а рішення судів попередніх інстанцій є законними. Позивач просить залишити рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ Луганськтепловоз , ідентифікаційний код 05763797, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.06.2003, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 в„– 749508 (том 1 арк. справи 12).

Позивач перебуває на податковому обліку у відповідача з 09.07.1993 за № 5584/15, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 09.07.2015 №1528051400090 (том 1 арк. справи 10).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.06.2011 №100337613, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (том 1 арк. справи 9).

18.11.2013 ПАТ Луганськтепловоз подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року разом з додатками, 19.12.2013 - уточнюючий розрахунок, де визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 45' 185' 571,00грн., у тому числі на рахунок платника у банку - 45' 185' 571,00грн. (том 1 арк. справи 16-17, 56-69).

У період з 20.12.2013 по 09.01.2014 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ Луганськтепловоз заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, результати якої оформлено актом від 15.01.2014 №5/19-0/05763797 (том 1 арк. справи 37-51).

Згідно з висновками акта перевірки в порушення пункту 200.1, абзацу а) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ПАТ Луганськтепловоз завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2014 року на 45' 185' 571 грн.

Такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі того, що надані позивачем платіжні доручення встановленого зразка не оформлені належним чином, неможливо підтвердити первинними документами факт оплати ПАТ Луганськтепловоз постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суму бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року в розмірі 45' 185' 571грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач подав до заперечення від 27.01.2014 №012/14 та копії платіжних доручень (том 1 арк. справи 18-21).

Згідно з відповіддю податкового органу від 03.02.2014 №1329/28-05-47-01-01 на заперечення висновки акта перевірки залишено без змін (том 1 арк. справи 52-55).

06.02.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000191402, яким ПАТ Луганськтепловоз зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 45' 185' 571грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22' 592' 785,50грн. (том 1 арк. справи 14).

Не погодившись з прийнятим податковим органом рішення, Товариство звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що за наслідками дослідження первинної документації встановлено її відповідність вимогам діючого законодавства. Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року на 45' 185' 571,00грн., документально спростовані під час судового розгляду. Безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині.

З матеріалів справи слідує, що спір між сторонами виник щодо непідтвердження ПАТ Луганськтепловоз первинними документами факту оплати постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суми бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року у розмірі 45' 185' 571,00грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 45' 185' 571,00грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (ч. 6 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що ПАТ Луганськтепловоз на підтвердження факту сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг до перевірки надало Розрахунок суми бюджетного відшкодування, Реєстр сплати постачальникам товарів/послуг, платіжні доручення та банківські виписки, а також договори на користування системою Клієнт-Банк , які передбачають використання електронних документів при здійсненні розрахункових операцій ПАТ Луганськтепловоз .

Як зауважено судами, факт надання таких документів відповідачем не оспорюється.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ Луганськтепловоз надало платіжні доручення встановленого зразка, не оформлені належним чином.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що позивач скориставшись своїм правом, передбаченим пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, надав податковому органу разом із запереченнями на акт перевірки належним чином засвідчені копії платіжних доручень, які відповідачем не були взяті до уваги під час винесення податкового повідомлення-рішення.

Факт отримання відповідачем платіжних доручень підтверджено відміткою про отримання на запереченнях до акту перевірки (том 1 арк. справи 18) та вбачається із відповіді податкового органу від 03.02.2014 № 1329/28-05-47-01-01 на заперечення на акт перевірки (том 1 арк. справи 52-55).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено Законом України Про електронні документи та електронний документообіг , сфера дії якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Відповідач не врахував платіжні доручення при прийнятті податкового повідомлення-рішення через засвідчення копій не у відповідності до вимог пункту 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації .

Відповідно до статті 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Під час розгляду справи судами досліджені оригінали платіжних доручень. Судами констатовано, що оригінали відповідають копіям платіжних доручень, наявних в матеріалах справи. Копії платіжних доручень містять всі обов`язкові реквізити, що мають бути зазначені в платіжних дорученнях, та засвідчені позивачем (том 14 арк. справи 82-310).

З оскаржуваних судових рішень слідує, що відповідачем не надано доказів невідповідності первинної документації (в тому числі платіжних доручень) вимогам діючого законодавства чи доказів несплати ПАТ Луганськтепловоз суми ПДВ, заявленої до відшкодування у декларації за жовтень 2013 року. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність визначення ПАТ Луганськтепловоз суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 45' 185' 571,00грн. по декларації за жовтень 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року є наявність залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи надано копії первинної документації на підтвердження здійснення господарської діяльності ПАТ Луганськтепловоз (угоди, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо), за результатами якої у позивача виник залишок від`ємного значення з ПДВ у розмірі 45' 185' 571,00грн.

У результаті дослідження доказів судами встановлено відповідність первинних документів вимогам діючого законодавства, а відтак суди дійшли висновку, що відповідач безпідставно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не врахував копії платіжних доручень, надані позивачем до перевірки та разом із запереченнями на акт перевірки.

Доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують. Фактично аргументи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено правильні висновки щодо їх необґрунтованості. Оцінка доказів судами попередніх інстанцій, на підставі якої суди встановили обставини у цій справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 90 КАС України, зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем норм законодавства.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У касаційній скарзі висновки судів попередніх інстанцій відповідачем не спростовані, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як визначено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 у справі №812/946/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду