Постанова

від 16.06.2021 по справі 535/1318/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 535/1318/19

провадження № 61-19295св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Кузнєцової О. Ю., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися

до Котелевського районного суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк (далі - ТОВ Агрофірма Маяк , товариство), в якому просили визнати недійсними договори, укладені між ними та ТОВ Агрофірма Маяк , про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Обґрунтовуючи позов, вказували таке.

06 червня 2011 року укладено договір між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма Маяк про надання права користування чужою земельною для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельної ділянки загальною площею 7,56 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281900:00:001:0252, розташованої на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

15 листопада 2011 року укладено договір між ОСОБА_3 і ТОВ Агрофірма Маяк про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельної ділянки загальною площею 7,31 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281900:00:001:0436, розташованої на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

21 лютого 2012 року укладено договір між ОСОБА_2 і ТОВ Агрофірма Маяк про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельної ділянки загальною площею 6,46 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281900:00:001:0461, розташованої на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

Посилаючись на те, що вказані договори позивачі не підписували та не були ознайомлені з їх умовами, що підтверджено висновками судово-почеркознавчої експертизи, примірників договорів у них немає, отже, немає вільного волевиявлення на укладання цих правочинів. Уточнивши у серпні

2020 року позовні вимоги, позивачі просили визнати договори неукладеними

та скасувати їх державну реєстрацію.

Також позивачі вказували, що правовстановлюючі документи на земельні ділянки, належні ОСОБА_2 , державний акт від 06 квітня 1999 року серії

ПЛ № 052457, ОСОБА_4 , державний акт від 06 квітня 1999 року серії

ПЛ № 033045, та ОСОБА_3 , державний акт від 06 квітня 1999 року серії

ПЛ № 052429, знаходяться у відповідача, тому вони позбавлені можливості захистити право власності шляхом подання позову про витребування земельних ділянок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договорів емфітевзису неукладеними та скасування їх державної реєстрації, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту, оскільки доведено недосягнення сторонами згоди щодо умов договору, тому такі договори є неукладеними, тобто такими, що не відбулися.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним, наслідки недійсності правочину також не застосовуються

до правочину, який не вчинено, отже, суд першої інстанції з посиланням

на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, дійшов висновку, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Оспорювані договори про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) вважаються такими, що не відбулися, і такі обставини є підставою для відмови в державній реєстрації вказаних договорів, до того ж, звертаючись до суду з вимогою про скасування державної реєстрації договорів про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), позивачі не зазначили співвідповідачем реєстраційну службу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 17 вересня

2020 року в частині відмови в задоволенні позову про скасування записів про державну реєстрацію договорів про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладених між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ТОВ Агрофірма Маяк відповідно, скасовано і прийнято в цій частині нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТОВ Агрофірма Маяк у частині скасування державної реєстрації договорів про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Скасовано запис про державну реєстрацію договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 16 червня 2011 року між ОСОБА_1

та ТОВ Агрофірма Маяк щодо земельної ділянки загальною площею 7,56 га

з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281900:00:001:0252, розташованої

на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, вчинений 09 січня 2019 року державним реєстратором приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочкою Р. О.

Скасовано запис про державну реєстрацію договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 15 листопада 2011 року між ОСОБА_3

і ТОВ Агрофірма Маяк щодо земельної ділянки загальною площею 7,31 га

з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281900:00:001:0436, розташованої

на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, вчинений 08 січня 2019 року державним реєстратором приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочкою Р. О.

Скасовано запис про державну реєстрацію договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 21 лютого 2012 року між ОСОБА_2

і ТОВ Агрофірма Маяк щодо земельної ділянки загальною площею 6,46 га

з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281900:00:001:0461, розташованої

на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, вчинений 02 листопада 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційно-інвентаризаційна служба (далі - КП Реєстраційно-інвентаризаційна служба ) Опішнянської територіальної громади Полтавської області Гричковською І. П.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання

про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та вважав доведеним те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 оспорювані договори не підписували, а отже, ці договори є неукладеними, тобто договори не відбулися через їх неукладення.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки оспорювані договори користування земельними ділянками позивачів є неукладеними, то саме з цих підстав підлягає скасуванню запис про державну реєстрацію права користування земельних ділянок, тому що запис про реєстрацію такого права за відповідачем на підставі неукладеного договору не відповідає вимогам закону.

Апеляційний суд послався на правові висновки, викладені у пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), у постанові Верховного Суду від 02 вересня

2020 року у справі № 502/1817/15-ц, відповідно до яких після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про державну реєстрацію відповідного права.

Апеляційний суд вказав, що посилання в рішенні суду першої інстанції

на незалучення до участі у справі співвідповідача реєстраційної служби

є помилковим, оскільки права реєстраційної служби в цьому випадку

не зачіпаються, адже реєстратор у межах наданих йому повноважень здійснює офіційне оформлення правочину, укладеного між сторонами, а в цьому випадку достовірно встановлено, що договори користування земельними ділянками

не укладались.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2020 року ТОВ Агрофірма Маяк подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2020 року.

У касаційній скарзі ТОВ Агрофірма Маяк вказує на те, що апеляційний суд

у постанові вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб,

що не були залучені до участі у справі, - державних реєстраторів,

та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Зазначає про відсутність у представника позивачів належно оформленого документа, який підтверджував би його повноваження щодо представництва інтересів в апеляційному суді.

Вказує, що апеляційний суд встановив факти на підставі недопустимих доказів, дав неналежну оцінку висновкам почеркознавчої експертизи, яка, на думку особи, що подає касаційну скаргу, проведена з порушенням норм процесуального права, а також ухвалив рішення щодо дій державного реєстратора - приватного нотаріуса Лапочки Р. О. та державного реєстратора КП Реєстраційна інвентаризаційна служба Опишнянської територіальної громади Полтавської області Гричковської І. П., не залучивши їх до участі

у справі.

Також зазначає, що, погодившись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні основної вимоги щодо визнання договорів неукладеними, апеляційний суд задовольнив вимогу про скасування запису про проведену державну реєстрацію, яка, на думку особи, що подає касаційну скаргу,

є похідною від вимоги про визнання договорів неукладеними.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у лютому 2021 року, позивачі вказують, що апеляційний суд висновків про часткове задоволення позову дійшов з дотриманням норм процесуального права, ці висновки підтверджені матеріалами справи.

Вказують про безпідставність доводів касаційної скарги про недоведеність обставин непідписання позивачами оспорюваних договорів.

Вважають правильним висновок апеляційного суду про задоволення позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації договорів, оскільки така реєстрація на підставі неукладеного договору оренди землі є неправомірною,

та вказують, що такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 вересня 2020 року у справі № 148/2484/16-ц

та від 09 вересня 2020 року у справі № 153/1327/18.

Зазначають про те, що договори про надання правничої допомоги з адвокатом, зокрема в апеляційному суді, укладені належним чином, розмір витрат

на правничу допомогу доведено належними та допустимими доказами, до того

ж під час розгляду справи відповідач правомірність повноважень адвоката позивачів не оспорював.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 535/1318/19, витребувано її з Котелевського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,56 га

з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281900:00:001:0252, розташованої

на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю

від 06 квітня 1999 року серії ПЛ № 033045 (том 1 а. с. 29-31, 99).

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 6,46 га

з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281900:00:001:0461, розташованої

на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ПЛ № 052457 від 06 квітня 1999 року (том 1 а. с. 32-34, 93).

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 7,31 га

з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281900:00:001:0436, розташованої

на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ПЛ № 052429 від 06 квітня 1999 року (том 1 а. с. 26, 82).

16 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Маяк укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо належної ОСОБА_1 земельної ділянки на строк 50 років з правом пролонгації.

09 січня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

на підставі договору від 16 червня 2011 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 січня 2019 року з відкриттям розділу приватний нотаріус Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочка Р. О. як державний реєстратор стосовно земельної ділянки

з кадастровим номером 5322281900:00:001:0252 зареєстрував право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Плата за користування за увесь строк користування становить

26 023,80 грн (том 1 а. с.29-31, 70).

15 листопада 2011 року між ОСОБА_3 і ТОВ Агрофірма Маяк укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо належної ОСОБА_3 земельної ділянки, на строк 50 років з правом пролонгації.

08 січня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

на підставі договору від 15 листопада 2011 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 січня 2019 року з відкриттям розділу приватний нотаріус Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочка Р. О. як державний реєстратор стосовно земельної ділянки

з кадастровим номером 5322281900:00:001:0436 зареєстрував право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Плата за користування за увесь період становить 29 411,76 грн (том 1 а. с. 69).

21 лютого 2012 року між ОСОБА_2 і ТОВ Агрофірма Маяк укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо належної ОСОБА_2 земельної ділянки, на строк 50 років з правом пролонгації.

02 листопада 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору про право користування земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 21 лютого

2012 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 06 листопада 2017 року з відкриттям розділу державний реєстратор КП Реєстраційно-інвентаризаційна служба Опишнянської територіальної громади Полтавської області Гречковська І. П. стосовно земельної ділянки

з кадастровим номером 5322281900:00:001:0461 зареєструвала право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Плата за користування за увесь строк користування становить

26 023,80 грн (том 1 а. с.32-34, 70).

23 жовтня 2019 року позивачі звернулись до суду з позовом про визнання вказаних вище договорів недійсними та скасування державної реєстрації з тих підстав, що вказані договори вони не підписували, примірників договорів

не отримували.

Відповідно до висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса від 29 травня 2020 року підписи від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в графі Землевласник договорів про надання права користування чужою земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладених між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ТОВ Агрофірма Маяк , виконані не ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а іншою особою (том 1 а. с. 157-166).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню

з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом спору у цій справі є визнання неукладеними договорів про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування їх державної реєстрації.

Відповідно до статті 407 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, тобто закон визнає такий договір різновидом договору оренди земельної ділянки з визначеними главою 33 ЦК України особливостями щодо змісту прав та обов`язків сторін такого договору, строк дії, порядку розрахунку, припинення дії такого договору, тощо.

Розділом V Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час укладення оспорюваних договорів) визначено, що договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) підлягає обов`язковій державній реєстрації .

Відповідно до статей 11, 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована

на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-

чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав

та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до частини першої статті 205, статті 626 ЦК України договір

як правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору,

а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі стверджували, що вони не підписували оспорюваних договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а підписи в договорах вчинено іншими особами, тому підстав для їх державної реєстрації не виникло.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо умов договору, про що може свідчити відсутність на договорі підпису сторін, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються

до правочину, який не вчинено.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оспорені договори є неукладеними і не створюють для сторін жодних правових наслідків, а тому неукладені договори не підлягають визнанню недійсними, про що констатовано у мотивувальній частині оскаржуваної постанови. Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав

та інтересів, установленим законом.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування державної реєстрації договорів оренди, позивачі вказували, що сам факт реєстрації договорів та емфітевзису як речового права при неукладеності договору унеможливлює подальше вирішення юридичної долі речі. Фактично позивачі просили відновити становище, що існувало до цивільного правопорушення.

Водночас відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право

на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який

не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, у тому числі захистити свої права шляхом відновлення становища, яке існувало

до порушення.

Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах,

по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить

як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа,

так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким,

що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим як реєстрація неукладених між сторонами договорів

так і реєстрація речових прав порушує суб`єктивні цивільні права власників

на розпорядження земельною ділянкою як нерухомою річчю. Реєстрація

ТОВ Агрофірма Маяк права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельні ділянки строком

на 50 років з правом пролонгації, тобто реєстрація договорів оренди та інших речових прав на вказані земельні ділянки, яких відповідачі фактично

не підписували, не відповідає вимогам закону і, як наслідок, порушує

їх суб`єктивні цивільні права власників.

У мотивувальній частині позовної заяви позивачі обґрунтовували порушення своїх прав реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме прав користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а не реєстрацією договорів. З огляду на це скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію інших речових прав у виді прав користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є належним та ефективним способом захисту порушених прав,

що відповідно до статті 16 ЦК України, статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на дату прийняття оскаржуваних рішень) призведе до відновлення становища,

що існувало до порушення права.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для захисту порушених прав позивачів, проте

в частині застосованих способів захисту порушених прав постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні. Позовні вимоги про скасування рішення

про державну реєстрацію речових прав на чуже майно підлягають задоволенню.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив зібрані у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, але помилково застосував спосіб захисту.

Доводи касаційної скарги про відсутність у представника позивачів належно оформленого документа, який би підтверджував його повноваження

на представництво інтересів в апеляційному суді, не підтверджуються матеріалами справи.

До того ж позивачі особисто брали участь у судових засіданнях, давали пояснення в суді.

Доводи касаційної скарги про те, що вимога щодо скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки може бути лише похідною

від вимоги про визнання недійсним договору, а у задоволенні такої вимоги відмовлено, не беруться до уваги, оскільки до повноважень суду належить обрання судом такого способу захисту порушеного права, який буде ефективним та забезпечить реальне відновлення порушеного права. У цій справі права позивачів потребували реального відновлення, яке може бути досягнуто шляхом задоволення вимоги про скасування державної реєстрації оспорюваних договорів емфітевзису, і задоволення таких вимог не впливає на можливість звернутись у майбутньому до суду з вимогою щодо витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Не підтверджені матеріалами справи і доводи щодо порушення норм процесуального права під час проведення судової почеркознавчої експертизи. Так, встановлено, що експерт виконав вимоги ухвали суду від 10 січня

2020 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи та надав чіткі категоричні відповіді на всі поставлені в ухвалі питання про те, чи виконані

в графі орендодавець підписи від імені позивачів саме цими особами,

і до документів, які направлялись на дослідження, входили оригінали договорів та вільні зразки підписів позивачів.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують,

на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, та неправильного тлумачення норм закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині

або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова апеляційного суду підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини

у редакції цієї постанови.

Щодо витрат на правову допомогу

У відзиві на касаційну скаргу позивачі за первісним позовом заявили клопотання про покладення на відповідача понесених ними витрат на правову допомогу адвоката під час касаційного розгляду справи, додавши до відзиву копії договорів про надання правової допомоги, копії розрахунків щодо надання правової допомоги за цими договорами, а також копії актів приймання-передачі виконаних робіт за договорами та копії квитанцій про оплату.

Просили стягнути з ТОВ АФ Маяк на користь кожного з позивачів, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 5 000,00 грн.

ТОВ Агрофірма Маяк подало до Верховного Суду клопотання про зменшення витрат на оплату професійної допомоги адвоката позивачів під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, посилаючись на неспівмірність зазначених витрат та їх недоведеність.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані

з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат, понесених

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу під час касаційного перегляду справи, врахувавши що Верховний Суд змінює постанову апеляційного суду, якою первісні позови задоволено в частині скасування державної реєстрації договорів про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), виключно в частині мотивів, не змінюючи її по суті, дійшов висновку, що заява позивачів за первісним позовом підлягає задоволенню, а витрати на правову допомогу підлягають стягненню з ТОВ Агрофірма Маяк на користь

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в заявленому розмірі, по 5 000,00 грн кожному.

Колегія суддів вважає, що надані позивачами копії договорів про надання правової допомоги від 12 лютого 2021 року № 01, № 02, № 03, укладені

між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з одного боку та Адвокатським об`єднанням Гарант (далі - АО Гарант ) в особі голови Борзовця О. В.,

з іншого боку, копії розрахунків від 12 лютого 2021 року щодо надання правової допомоги за вказаними договорами, копії актів прийомання-передачі виконаних робіт за цими договорами, а також копії квитанцій від 18 лютого 2021 року до прибуткового касового ордера про прийняття головою АО Гарант ) Борзовцем О. В. від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 гонорару за надання юридичної допомоги щодо захисту та представництва інтересів у межах касаційного розгляду справи № 535/1318/19 в розмір 5 000,00 від кожного повністю підтверджують наявність та розмір витрат позивачів на правову допомогу під час касаційного перегляду цієї справи, при цьому заявлений розмір витрат відповідає критерію реальності адвокатських послуг та критерію розумної необхідності таких витрат.

Щодо письмових пояснень

11 лютого 2021 року та 01 березня 2021 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ТОВ Агрофірма Маяк , які по суті є доповненнями

до раніше поданої касаційної скарги, в яких товариство, резюмуючи викладені доводи, вказує, що постанова Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року не відповідає критеріям законності та обґрунтованості рішення,

а тому підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2020 року.

Частиною першою статті 398 ЦПК України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку

на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 392 ЦПК України встановлено, що касаційна скарга

на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки письмові пояснення, якими ТОВ Агрофірма Маяк доповнює мотиви касаційної скарги, надійшли до суду касаційної інстанції поза межами строку

на касаційне оскарження, тобто заявник пропустив строк на доповнення

чи зміну касаційної скарги, письмові пояснення підлягають поверненню.

Заперечення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на письмові пояснення ТОВ Агрофірма Маяк також підлягають поверненню.

Щодо витрат на оплату судового збору

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції змінює постанову апеляційного суду, якою позов задоволено в частині скасування державної реєстрації договорів

про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), виключно в частині мотивів,

не змінюючи її по суті, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених

у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 390, 398, 400, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року змінити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 січня 2019 року, індексний номер 45024317, винесеного приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочкою Раїсою Олексіївною стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5322281900:00:001:0252 щодо права користування земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 січня 2019 року, індексний номер 45009033, винесеного приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочкою Раїсою Олексіївною стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5322281900:00:001:0436 щодо права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 06 листопада 2017 року, індексний номер 37960197, винесений державним реєстратором КП Реєстраційно-інвентаризаційна служба Опишнянської територіальної громади Полтавської області Гричковською Інною Петрівною стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5322281900:00:001:0461 щодо права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк

на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу

під час касаційного розгляду справи в розмірі 5 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк

на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу під час касаційного розгляду справи в розмірі 5 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк

на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу

під час касаційного розгляду справи в розмірі 5 000,00 грн.

Письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк повернути заявнику.

Заперечення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на письмові пояснення Товариства

з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк повернути заявникам.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко