Рішення

від 25.05.2021 по справі 296/8241/14-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/8241/14-ц

2/296/620/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участі секретаря судового засідання Світко Т.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Дідовець Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ПП "Творчо - виробничий центр "Олеся" до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Житомирська міська рада про припинення права користування земельною ділянкою та визнання недійсним державного акту,

ВСТАНОВИВ:

ПП "Творчо - виробничий центр "Олеся" звернулося до суду з позовом про припинення права користування земельною ділянкою та визнання недійсним державного акту.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Житомирської міської ради від 24.05.2001 року №319 ОСОБА_2 передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0296 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 13.07.2001 року №2691. Однак, рішенням сесії Житомирської міської ради від 28.12.2007 року №511 Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадян м. Житомира було відмінено п.14.1 додатку 1 до рішення міської ради від 24.05.2001 року №319 Про інвентаризацію земельних ділянок, надання їх в користування та передачу в приватну власність громадянам м. Житомира в частині надання в постійне користування ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0296 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, вказане рішення сесії Житомирської міської ради від 28.12.2007 року №511 є чинним та ніким не оскаржувалось. Також зазначає, що у підприємства в постійному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,4 га на підставі відповідного Державного акту на право користування землею (серія Б №022692), виданого на підставі рішення сесії Житомирської міської ради від 26.02.1993 року, яке є чинним, і підприємство не надавало згоди на вилучення земельної ділянки на користь ОСОБА_2 , а тому скасовані на сьогоднішній день відповідні рішення міської ради про надання у постійне користування земельної ділянки, були винесені з грубим порушенням діючого на той момент земельного законодавства України.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Галасюка Р.А. від 03.10.2014 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Галасюка Р.А. від 21.01.2015 провадження по справі зупинено до розгляду Господарським судом Житомирської області справи №906/1074/14 за позовом Житомирської міської ради до ПП ТВЦ Олеся , третя особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Держсільгоспінспекція в Житомирській області, інспекція ДАБК у Житомирській області про припинення права користування ПП ТВЦ Олеся земельною ділянкою 0,40 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Корольовського районного суду м. Житомира №494 від 25.09.2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Адамовичу О.Й. для розгляду, у зв`язку зі звільненням 01.08.2019 року судді ОСОБА_5 у відставку.

Ухвалою від 23.10.2019 року дану справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 27.10.2020 року підготовче провадження у справі закрито.

Представник позивача - адвокат Гриценко Д.В. подав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника ПП ТВЦ Олеся , позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні (а.с.221).

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні при вирішенні даного спору поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи - ОСОБА_6 в судовому засіданні при вирішенні даного спору поклалася на розсуд суду.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно пункту 2.5 рішення сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Житомирської міської ради від 26.02.1993 року Творчо-виробничому центру "Олеся" було надано в користування земельну ділянку по АДРЕСА_3 площею - 0,4000 для будівництва культурно адміністративного центру з прибудованим 9-поверховим житловим будинком за рахунок знесення будинків по АДРЕСА_1 , 5-6 та будинку по АДРЕСА_3 .

На підставі вказаного рішення 23.06.1993р. ТВЦ "Олеся" було видано акт на право користування землею площею 0,4000 га по АДРЕСА_3 серії Б №022692 (а.с.8, 9).

В подальшому рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.05.2001 року №319 ОСОБА_2 передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0296 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 13.07.2001 року №2691.

Рішенням двадцятої сесії п`ятого скликання Житомирської міської ради від 28.12.2007 року №511 Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадян м. Житомира було відмінено п.14.1 додатку 1 до рішення міської ради від 24.05.2001 року №319 Про інвентаризацію земельних ділянок, надання їх в користування та передачу в приватну власність громадянам м. Житомира в частині надання в постійне користування ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0296 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 9.3.2 рішення від 13.07.2007р.) (а.с.13).

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Житомирської міської ради та просила визнати незаконним та скасувати пункт 9.3.2 рішення Житомирської міської ради від 28.12.2007 р. № 511 Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам м.Житомира .

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 серпня 2015 року у справі №296/6031/15-ц в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 23 листопада 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано п. 9.3.2. рішення Житомирської міської ради від 28.12.2007 р. № 511 Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам м.Житомира .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.02.2016 року рішення Апеляційного суду Житомирської області від 23 листопада 2015 року скасовано, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 серпня 2015 року у справі №296/6031/15-ц залишено в силі.

Зокрема, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі зазначив, що суд першої інстанції встановивши, що позивачка набула право користування спірною земельною ділянкою незаконно, оскільки на той час ця земельна ділянка не перебувала у комунальній власності Житомирської міської ради, обґрунтовано дійшов висновку про те, що Житомирська міська рада, скасовуючи рішення виконавчого комітету від 24.05.2001 року №319 в частині надання ОСОБА_2 в постійне користування земельної ділянки площею 0,0296 га по АДРЕСА_1 , діяла в межах законодавчо наданих їй повноважень.

У серпні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Житомирської міської ради, приватного підприємства Творчо-виробничий центр Олеся про визнання незаконним та скасування рішення, державного акту та його реєстрації.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 лютого 2017 року у справі №296/6647/16-ц позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано п.2.5 рішення сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Житомирської міської ради від 26.02.1993 року про надання в користування Творчо- виробничому центру "Олеся" земельної ділянки по АДРЕСА_3 площею - 0, 4000 для будівництва культурно адміністративного центру з прибудованим 9-поверховим житловим будинком за рахунок знесення будинків по АДРЕСА_1 , 5-6 та будинку по АДРЕСА_3 . Скасовано акт на право користування землею площею 0,4000 га по АДРЕСА_3 серії НОМЕР_1 , виданий 23.06.1993р. ТВЦ "Олеся" на підставі вказаного рішення. Скасовано державну реєстрацію акту на право користування землею площею 0,4000 га по АДРЕСА_3 серії НОМЕР_1 , виданий 23.06.1993р. ТВЦ "Олеся", шляхом скасування запису за №72 у Книзі записів №1 державних актів на право постійного користування землею.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 13 липня 2017 року скасовано рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 28 лютого 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Житомирської міської ради, Приватного підприємства Творчо-виробничий центр Олеся про визнання незаконним та скасування рішення, державного акту та його реєстрації.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 липня 2017 року у справі №296/6647/16-ц залишено без змін.

В своїй постанові Верховний Суд зазначив, що відповідно до пункту 2.5 рішення 17 сесії XXI скликання Житомирської міської ради народних депутатів від 26 лютого 1993 року малому спільному підприємству Творчо-виробничий центр Олеся надано земельну ділянку площею 0,40 га для будівництва культурно-адміністративного центру з прибудованим дев`ятиповерховим житловим будинком на розі АДРЕСА_4 за рахунок знесення житлових будинків міської ради по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та будинку по АДРЕСА_3 за умови погодження питання надання приміщень організаціям, які орендують будинок по АДРЕСА_3 .

23 червня 1993 року на підставі даного рішення малому спільному підприємству Творчо-виробничий центр Олеся було видано державний акт на право користування землею серії Б №022693, який зареєстрований у Книзі записів № 1 державних актів на право постійного користування землею за № 72. У цьому акті зазначено, що земля надана для будівництва культурно-адміністративного центру.

Згідно рішень виконавчого комітету Корольовської районної ради народних депутатів від 03 липня 1985 року № 304 та від 15 липня 1987 року № 271 Про обстеження технічного стану житлових будинків, розташованих на території району житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 ) були визнані ветхими.

Рішенням Житомирської міської ради № 667 від 11 листопада 1993 року Про надання жилої площі , громадянам згідно списку № 2, які мешкають у будинках АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , що підлягають знесенню, надані благоустроєні квартири за рахунок Творчо-виробничого центру Олеся .

З моменту державної реєстрації припинення малого спільного підприємства Творчо-виробничий центр Олеся з 17 листопада 1995 року права землекористувача перейшли до ПП ТВЦ Олеся згідно рішення господарського суду Житомирської області від 01 березня 2010 року у справі № 6/40-Д.

Відповідно до протоколу засідання Житомирської міської міжвідомчої узгоджувальної комісії, затвердженого заступником Житомирського міського голови з питань діяльності виконавчих органів 24 липня 2007 року, внесену ПП ТВЦ Олеся допомогу на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Житомира у вигляді коштів на загальну суму 5 203 000 грн, зараховано як дольовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста при здачі об`єкта в експлуатацію за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Житомирської міської ради від 03 липня 2008 року № 676 Про розгляд звернення приватного підприємства Творчо-виробничий центр Олеся , підтверджено право користування останнім земельною ділянкою, площею 0,40 га по АДРЕСА_3 , яка була надана малому підприємству Творчо-виробничий центр Олеся в користування згідно рішення міської ради від 26 лютого 1993 року.

Також судами установлено, що на підставі рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25 березня 1999 року № 143 та від 23 листопада 2000 року, квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 були продані фізичним особам у приватну власність.

На підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24 травня 2001 року № 319 ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку, площею 0,0295 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і видано державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 13 липня 2001 року за № 2691 у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

Будинок АДРЕСА_1 розміщений на земельній ділянці, яка включена до державного акта на право користування землею, що виданий ПП ТВЦ Олеся .

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26 жовтня 2015 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року, у справі № 906/907/15 задоволено позов ПП ТВЦ Олеся до Житомирської міської ради про скасування п. 1.4 рішення № 783 від 10 жовтня 2014 року, п. 1 та 2 рішення № 842 від 26 грудня 2014 року. Визнано протиправним та скасовано п.п. 1.4 рішення сорокової сесії шостого скликання Житомирської міської ради №783 від 10 жовтня 2014 року Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним особам, внесення змін до рішень міської ради . Визнано протиправним та скасовано п. 1 та 2 рішення сорок другої сесії шостого скликання Житомирської міської ради № 842 від 26 грудня 2014 року Про припинення права постійного користування земельною ділянкою .

Указаним судовим рішенням, яке набуло законної сили установлено, що пунктом 1.4 рішення Житомирської міської ради № 783 від 10 жовтня 2014 року було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4 га по АДРЕСА_3 ПП ТВЦ Олеся та доручено юридичному департаменту Житомирської міської ради звернутися до суду для претензійно-позовної роботи по звільненню та поверненню земельної ділянки по АДРЕСА_3 . Окрім того, 26 грудня 2014 року Житомирською міською радою було прийнято рішення № 842, згідно п. 1 якого було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4000 га по АДРЕСА_9 , а п. 2 цього ж рішення було надано дозвіл виконавчим органам влади на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_9 категорія земель - землі житлової та громадської забудови, для подальшої реєстрації права власності на вказану земельну ділянку територіальною громадою міста Житомира.

У вказаній господарській справі № 906/907/15 було також установлено, що державні акти фізичних осіб, зокрема, ОСОБА_2 , які зазначені в оспорюваних рішеннях міської ради в якості правової підстави припинення права постійного землекористування ПП ТВЦ Олеся , були видані вказаним фізичним особам лише у 2001 році. Між тим, означені державні акти видані за наявності державного акта на право постійного землекористування позивача, виданого у 1993 році. При цьому, згідно відповідного державного акта, виданого ПП ТВЦ Олеся , площа земельної ділянки, відведеної останньому для користування становить 0, 40 га, тоді як третім особам було відведено земельну ділянку площею 0, 25 га за рахунок земель, які перебувають у користуванні позивача та за відсутності на те законних підстав.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 4 ст. 120 Земельного Кодексу України (далі ЗК України), особа, яка набула право власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Отже, з матеріалів справи, а також з обставин встановлених судами вбачається, що позивач набув у користування земельну ділянку в 1993 році, в той час як відповідач набула у користування земельну ділянку за рахунок частини земельної ділянки належної позивачу незаконно в 2001 році.

Як вказувалося вище, рішенням сесії Житомирської міської ради від 28.12.2007 року №511 Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадян м. Житомира було відмінено п.14.1 додатку 1 до рішення міської ради від 24.05.2001 року №319 Про інвентаризацію земельних ділянок, надання їх в користування та передачу в приватну власність громадянам м. Житомира в частині надання в постійне користування ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0296 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане рішення №511 Житомирської міської ради не було скасоване в судовому порядку та є чинним.

Слід зазначити, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12.04.2019 року у справі №296/4498/14-ц, а також рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12.04.2019 року у справі 296/8242/14-ц визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 23.11.1999р. № 2049, оформлений на ім`я ОСОБА_7 та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 21.09.2001р. № 2773, оформлений на ім`я ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 відповідно. Рішення набули законної сили та не оскаржувалися.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст.19 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (далі ЗК 1990р.) (в редакції чинній на момент набуття відповідачем у користування земельної ділянки) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Згідно ст. 23 ЗК 1990р. право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно зі ст. 125 ЗК України (редакція 2001р.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статті 116, 118 ЗК України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

Частиною 5 ст.116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За положеннями ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Як вбачається із ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом

В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність. Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

За правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Таким чином, оскільки рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.05.2001 року №319 Про інвентаризацію земельних ділянок, надання їх в користування та передачу в приватну власність громадянам м. Житомира в частині надання в постійне користування ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0296 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 було прийтяно з порушенням чинного на той час законодавства, зокрема було передано у користування відповідачу земельну ділянку, яка перебувала у користуванні позивача та не була у нього вилучена у встановленому порядку, а також зважаючи на те, що рішенням Житомирської міської ради від 28.12.2007 року №511 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.05.2001 року №319 було відмінено в частині надання вказаної земельної ділянки відповідачу у користування, акт на право постійного користування земельною ділянкою від 13.07.2001р. №2691, який був виданий на ім`я ОСОБА_2 слід визнати недійсним.

21.01.2015 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Шкляєвим К.В. було подано заяву про застосування строків позовної давності.

За змістом заяви представник просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

В обґрунтування даної заяви вказано, що з рішення Житомирської міської ради від 28.12.2007 року №511 Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадян м. Житомира позивач володів інформацією про те, що відповідач мав на праві постійного користування земельну ділянку згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 13.07.2001 року №2691.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано достатніх доказів щодо пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 ЦК України передбачено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В матеріалах справи відсутні відомості, що позивач знав про дату та номер державного акта на право постійного користування земельною ділянкою станом на момент прийняття рішення Житомирської міської ради №511 від 28.12.2007 року. Саме рішення №511 від 28.12.2007 року, на яке посилається відповідач в підтвердження підстав обізнаності позивача про оспорюваний акт, не містить відомостей щодо конкретних державних актів. Інші матеріали справи також не вказують про обізнаність позивача щодо видачі оспорюваного акта більш ніж за три роки до часу звернення з даним позовом у вересні 2014 року.

Крім того, до позовної заяви було додано лист Управління регулювання земельних відносин №01-12/279 від 09.12.2013 року, в якому і було зазначено конкретні реквізити виданих державних актів, які посвідчують право користування земельною ділянкою.

Таким чином, суд вважає не доведеними підстави для застосування строку позовної давності та відмови у зв`язку з цим у задоволенні позову.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 243,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 18, 76,81, 141, 258,259,264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ПП "Творчо - виробничий центр "Олеся" до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Житомирська міська рада про припинення права користування земельними ділянками та визнання недійсним державного акту задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 13.07.2001р. №2691, оформлений на ім`я ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПП Творчо-виробничий центр Олеся витрати зі сплати судового збору у сумі 243,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ПП "Творчо - виробничий центр "Олеся", місцезнаходження за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, буд.44, ЄДРПОУ 13547409.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Житомирська міська рада, місцезнаходження за адресою: м. Житомир, м-н ім. С.П.Корольова, 4/2, ЄДРПОУ 13576954.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення:04.06.2021.