Рішення

від 18.02.2021 по справі 358/1240/20

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 358/1240/20 Провадження № 2/358/223/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ТТ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить поновити його на роботі на посаді охоронника в ТОВ МАКС-ТТ та стягнути з відповідача на його (позивача) користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2020 року до дня поновлення на роботі та судові витрати по справі покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював на посаді охоронника в ТОВ МАКС-ТТ з 18.05.2020 року. Наказом про звільнення від 31 серпня 2020 року № 28 його було звільнено у зв`язку з порушенням вимог п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України Про охоронну діяльність , абз. 2 підп. 2 п. 17 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 960, ст. 7 КЗпП України, посилаючись на ненадання ним (позивачем) документу, який підтверджує, що позивач не має непогашеної чи не знятої в установленому законом порядку судимості за скоєння умисних злочинів. Однак він під час прийняття на роботу надав відповідачу довідку про несудимість №19281330570000194609, у якій вказано, що станом на 31.10.2019 року позивач не знятої чи не погашеної судимості не має, тому у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача згідно абз. 2 підп. 2 п. 17 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на вищевказані факти та докази.

Представник відповідача ОСОБА_2 в своєму відзиві на позов та в судовому засіданні позов не визнала, висловила заперечення проти вимог позивача, в яких зазначила, що позивача було звільнено наказом від 31 серпня 2020 року № 28 Про звільнення ОСОБА_1 на підставі повідної записки юриста ОСОБА_2 від 31 серпня 2020 року, у зв`язку з порушенням вимог пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України Про охоронну діяльність , абзацу 2 підпункту 2 пункту 17 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 960, стаття 7 КЗпП України.

31 серпня 2020 року ОСОБА_1 прочитали в голос при свідках текст наказу о звільнення та доповідну записку від 31 серпня 2020 року, вручили копію наказу про звільнення, відповідно до частини 2 статті 47 Кодексу законів про працю України.

ОСОБА_1 31 серпня 2020 року було запропоновано поставити свій підпис про ознайомлення з наказом про звільнення, розписатися в особовій картці працівника (типова форма П-2), розписатися в отриманні трудової книжки у книзі обліку трудових книжок і забрати свою трудову книжку.

В своїй особовій картці працівника (типова форма № П-2), де вказана дата та причина звільнення (підстава), ОСОБА_1 розписався, але ставити свій підпис про ознайомлення з наказом про звільнення, отримувати трудову книжку на руки та розписатися в отриманні трудової книжки у книзі обліку трудових книжок ОСОБА_1 31 серпня 2020 року відмовився. Вище наведені факти зафіксовані в Акті про вручення копії наказу про звільнення та зимову від отримання трудової книжки № 1 від 31 серпня 2020 року.

В подальшому, в телефонному режимі, неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 прийти та отримати свою трудову книжку, на що він або переносив день візиту, або взагалі відмовлявся. Лише 29 вересня 2020 року за сприянням працівників поліції ОСОБА_1 отримав на руки свою трудову книжку, але при цьому в оригіналі наказу про звільнення навмисно написав те, що був ознайомлений 29 вересня 2020 року.

Представник відповідача також зазначила, що ОСОБА_1 31 серпня 2020 року знав про своє звільнення, мав копію наказу про звільнення, яку йому було вручено. В особовій картці працівника (типова форма № П-2) наявний запис про звільнення у зв`язку з порушенням вимог пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України Про охоронну діяльність , абзацу 2 підпункту 2 пункту 17 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 960, стаття 7 КЗпП України та цей запис затверджений особистим підписом ОСОБА_1 .

Вчасне не отримання трудової книжки, а саме 31 серпня 2020 року, це лише особисте не бажання ОСОБА_1 . Відповідач був зацікавлений у вчасній видачі всіх необхідних документів та неодноразово намагався вручити позивачу його трудову книжку.

В зв`язку з вищенаведеним сторона відповідача вважає, що строк на подачу позовної заяви має рахуватися з 31 серпня 2020 року, а позовна заява подана 13 жовтня 2020 року, отже позивачем пропущений строк на подачу позовної заяви, який встановлено ч. 1 ст. 233 КЗпП України, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, представник відповідача зазначила, що позивач станом на 31 серпня 2020 року не надав довідку - документ, який містить відомості з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України та який залежно від обсягу запитуваної особою інформації може містити відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, (пункт 2 розділу І Загальних положень Порядку), яка мала б містити належну інформацію відповідно дати прийняття на роботу 18.05.2020, або хоча б на дату, коли вже позивач працював.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надавав довідку, відповідач вирішив перевірити інформацію щодо нього в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що є відкритим та загальнодоступним джерелом інформації та з`ясував обставини, що мають істотне значення.

Так, відповідачем було отримано важливу інформацію, а саме згідно постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 19.01.2011 по справі № 5-18/11, яка отримана з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 був засуджений 31.12.2004 року Таращанським районним судом Київської області за частиною 3 статті 152 Кримінального кодексу України до 7 років позбавлений волі. Початок строку: 23.01.2004 року, кінець строку: 23.01.2011. За сумісним поданням Полтавської виправної колонії (№ 64) та спостережної комісії Ленінської районної ради в м. Полтава встановлений адміністративний нагляд за ОСОБА_1 строком на 2 роки з обмеженням відповідно до статті 10 Закону України Про адміністративний жагляд . Постановою Таращанського районного суду Київської області від 06.06.2012 справа № 1025/3667/12 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки порушив правила адміністративного нагляду.

Таким чином, ОСОБА_3 приховав факти, що мають суттєве значення для охоронної діяльності. При оформленні на роботу, в усній співбесіді стверджував, що не був ніколи засуджений та не притягався до кримінальної або/та адміністративної відповідальності.

Водночас, позивач не надав відповідачеві оригінал свідоцтва охоронника 1-го розряду серія НОМЕР_1 , чим порушив абзац 5 підпункту 2 пункту 17 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 960. При прийнятті на роботу ОСОБА_1 надав копію вказаного свідоцтва та зазначив, що оригінал йому поки не повернули на попередній роботі, зобов`язувався надати оригінал найближчим часом.

Позивача, як такого, що не відповідає кадровим вимогам до персоналу охорони, було звільнено 31 серпня 2020 року, у зв`язку з порушенням вимог пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України Про охоронну діяльність , абзацу 2 підпункту 2 пункту 17 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 960, стаття 7 КЗпП України.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.05.2020 року працював на посаді охоронника в ТОВ МАКС-ТТ . Наказом про звільнення від 31 серпня 2020 року № 28 ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку з порушенням вимог п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України Про охоронну діяльність , абз. 2 підп. 2 п. 17 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 960, ст. 7 КЗпП України.

Із копії особової картки працівника (типова форма № П-2) (а.с. 35) вбачається, що ОСОБА_1 31 серпня 2020 року розписався в частині інформації про причини звільнення, але ставити свій підпис про ознайомлення з наказом про звільнення, отримувати трудову книжку на руки та розписатися в отриманні трудової книжки у книзі обліку трудових книжок ОСОБА_1 31 серпня 2020 року відмовився.

Вище наведені факти зафіксовані в Акті про вручення копії наказу про звільнення та зимову від отримання трудової книжки № 1 від 31 серпня 2020 року (а.с. 34).

29 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримав на руки свою трудову книжку, а також в оригіналі наказу про звільнення зробив запис про те, що був ознайомлений 29 вересня 2020 року (а.с. 30).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Оскільки сторона відповідача не довела в судовому засіданні належними та допустими доказами той факт, що вручення позивачу копії наказу про звільнення було проведено у день звільнення 31 серпня 2020 року, суд не знаходить підстав для відмови в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовною заявою.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем наказу про звільнення ОСОБА_1 від 31 серпня 2020 року № 28 у зв`язку з порушенням вимог п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України Про охоронну діяльність , абз. 2 підп. 2 п. 17 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 960, ст. 7 КЗпП України, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 7 КЗпП України особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України Про охоронну діяльність персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали документи, що вони не мають непогашеної чи незнятої судимості за скоєння умисних кримінальних правопорушень

Як зазначено в абз. 3 п. 14 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності під час прийняття на роботу фахівець (фахівці) з організації заходів охорони подає (подають) документи, перелічені у пункті 17 цих Ліцензійних умов

Згідно абз. 2 підп. 2 п. 17 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності під час прийняття на роботу ліцензіат зобов`язаний отримати від зазначених осіб документи, необхідні для прийняття на роботу до суб`єкта охоронної діяльності, а саме документ, який підтверджує, що такі особи не мають непогашеної чи не знятої в установленому законом порядку судимості за скоєння умисних злочинів.

Відповідач звільнив ОСОБА_1 у зв`язку із ненаданням ним документу, який підтверджує, що він не має непогашеної чи не знятої в установленому законом порядку судимості за скоєння умисних злочинів.

Позивач в судовому засіданні стверджував, що він надав відповідачу довідку про несудимість № 19281330570000194609, у якій вказано, що станом на 31.10.2019 року не знятої чи не погашеної судимості у нього не має.

Сторона відповідача в судовому засіданні даний факт категорично заперечує та вказує на те, що довідку за № 19281330570000194609 про відсутність судимості позивач ні на час прийняття на роботу, ні станом на 31 серпня 2020 року не надав.

Згідно ч.ч. 1-6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позивачем не надано суду оригінал довідки про несудимість № 19281330570000194609, яка згідно поданої фотокопії містить інформацію, що станом на 31.10.2019 року не знятої чи не погашеної судимості у позивача не має.

Також позивачем не надано суду доказів того факту, що він оригінал довідки надав відповідачу при прийнятті на роботу.

Із копії заяви ОСОБА_1 від 18.05.2020 про прийняття на роботу (а.с. 81) не видно, що він додавав до цієї заяви будь-які довідки.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтями 77-80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).

Вирішуючи позов по суті, суд також, звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено в судовому засіданні, що при прийнятті на роботу він надав відповідачу ТОВ МАКС-ТТ довідку про несудимість № 19281330570000194609.

Тому за вказаних обставин необхідно відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ТТ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 142, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 7 КЗпП України, п.2 ч.1 ст.11 Закону України Про охоронну діяльність , абзацу 2 підпункту 2 пункту 17 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року №960, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ТТ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний тест судового рішення виготовлено 18 травня 2021 року.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов