Вирок

від 18.06.2021 по справі 611/369/21

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/369/21

Провадження № 1-кп/611/45/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,, обвинуваченого ОСОБА_4 ,

провівши в приміщенні Барвінківського районного суду судове засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному 15 квітня 2021 року до Єдиного реєстру досудових правопорушень за №12021221070000155, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Барвінкове Харківської області, освіта професійно-технічна, неодруженого, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, в силу ст. 89 КК України не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

13 квітня 2021 року обвинувачений ОСОБА_4 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки на території колишньої Ново-Миколаївської сільської ради поряд з с. Червоний Лиман Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області, які відносяться до земель водно фонду та входять до складу прибережної захисної смуги, з метою обробки та подальшого отримання прибутку внаслідок сільськогосподарської діяльності, діючи всупереч вимогам статей 118, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користуванні земельної ділянки, а також в порушені ст.ст.58,61 Земельного кодексу України та ст.ст. 88, 89 Водного Кодексу України, відповідно до яких прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), маючи умисел на самовільне зайняття земельних ділянок в охоронних зонах на території колишньої Ново-Миколаївської сільської ради поряд з с. Червоний Лиман Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області, ввівши в оману тракториста ОСОБА_5 та умисно вказавши останньому невірну інформацію з приводу меж виконання пахоти земельних ділянок в прибережній захисній смузі вздовж р. Берека. Тим самим ОСОБА_4 скоїв розорювання земельної ділянки за кадастровим номером 6320485000:01:000:0153 площею 4,3237 га внаслідок чого самовільно зайняв площу 2,9289 га та на земельній ділянці за кадастровим номером 632048500:01:000:0157 площею 0,8800 га самовільно зайняв площу 0,8785 га. Таким чином ОСОБА_4 самовільно зайняв землі державної форми власності прибережного захисту шляхом обробки (розорювання) загальною площею 3,8074 га за відсутності відповідного рішення про передачу вказаних земельних ділянок у власність або передання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо них та проведення державної реєстрації, чим порушив вимоги статей 60, 61 Земельного кодексу України щодо обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг навколо водойм.

Допитаний як обвинувачений, ОСОБА_4 свою винуватість в інкримінованому йому злочині визнав повністю і дав показання щодо обставин скоєного ним злочину так, як це викладено вище.

Роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч.3 ст.349 КПК України та вислухавши їх думку щодо можливості її застосування, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, вважає за можливе у відповідності зі ст. 349 ч. 3 КПК України обмежити дослідження доказів у провадженні допитом обвинуваченого ОСОБА_4 і дослідженням матеріалів провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та не досліджувати інші докази щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 самовільно зайняв земельні ділянки в охоронній зоні, то такі дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.2 ст.197-1 КК України.

Призначаючи вид і міру покарання, суд ураховує положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 2 КК України, особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує його покарання.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено: ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України не судимий, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра і лікаря - нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.197-1 КК України у виді позбавлення волі, необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів, і яке буде відповідати принципу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання.

Разом з тим, приймаючи до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та зазначені вище дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , ураховуючи висновок органу пробації, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, а тому відповідно до ст.75 КК України звільняє останнього від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, передбачених до п.п. 1, 2 ч.1; п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 374 - 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, призначивши покарання у виді 1 (одного ) року позбавлення волі .

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1(один)рік не вчинить нового злочину й виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Барвінківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку наподачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку -після постановлення ухвали апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1