Рішення

від 18.05.2021 по справі 761/15695/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15695/19

Провадження № 2/761/600/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря: Войновського О.І.

представник позивача: Сіліна М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ КАРТЕЛЬ , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ПП Інформбюро , про захист честі, гідності, ділової репутації, та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду із позовом до ПрАТ КАРТЕЛЬ , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ПП Інформбюро , про захист честі, гідності, ділової репутації, та стягнення моральної шкоди, в якому просив: визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КАРТЕЛЬ 12 лютого 2019 року в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: Так называемая сетка , основанная на методах сетевого маркетинга, стала известна благодаря успешному ее использованию бывшим градоначальником ОСОБА_1 на виборах столичногогородского головы 2006 и 2008 гг. Простыми словами ее можно описать так: покупка голосов при помощи многоступенчатой сети избирателей, выстроенной на местах ; протягом 10календарних днів після набрання законної сили рішенням суду по даній справі шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення в даній справі із зазначенням, що розповсюджена вищевказана інформація такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 ; стягнути із ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КАРТЕЛЬ моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн за розповсюдження недостовірної інформації; стягнути з Відповідача судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що указана інформація є неправдивою та такою, що аж ніяк не відповідає дійсності та обставинам проведення виборів у місті Києві у 2006 та 2008 роках. Відповідач ніколи не підкуповував виборців, як прямо, так опосередковано, як особисто, так і через третіх осіб. ОСОБА_1 абсолютно чесно та законно переміг у виборах мера столиці як у 2006 році так і у 2008 році, про що свідчить як відсутність оскаржень результатів виборів опонентами, так і відсутність кримінальних справ та проваджень відносно Позивача за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст. 160 КК України (підкуп виборців). Указана стаття публікувалася без достатній доказів на те. Вважаючи, що зазначеними незаконними діями Відповідача грубо порушені його законні права, у зв`язку з чим вони підлягають захисту, звернувся до суду.

23.09.2019 року від відповідача надійшов відзив.

22.11.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.04.2019 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи у загальному порядку.

23.10.2019 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. залучено до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПрАТ КАРТЕЛЬ про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПрАТ Інформаційне агентство Інформбюро (м.Київ, вул.Павлівська. 29, код ЄДРПОУ 31815928).

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи належним чином, на адресу відповідача направлялась копія ухвали про відкриття провадження по справі та судові повістки, на офіційному веб-сайті суду розміщувалось оголошення про вилки відповідача до суду та дати судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов наступного висновку.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною першою статті 201 Цивільного кодексу України встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Крім того, стаття 299 Цивільного кодексу України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

За правилами статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме долучених до позовної заяви роздруківок, на сайті http:www.dsnew.ua в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено статтю, а саме: Так называемая сетка , основанная на методах сетевого маркетинга, стала известна благодаря успешному ее использованию бывшим градоначальником ОСОБА_1 на виборах столичного городского головы 2006 и 2008 гг. Простыми словами ее можно описать так: покупка голосов при помощи многоступенчатой сети избирателей, выстроенной на местах .

Вказана інформація стосується позивача, про що свідчить пряма вказівка на його прізвище.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідачем на підтвердження його доводів не надано жодного доказу, натомість позивачем надано роздрукований лінк за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, який підтверджує що стрічка новин інтернет-порталу dsnew.ua, на момент подачі позову, містить посилання на статтю http: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Указане також підтверджується протоколом огляду веб-сторінки від 11.04.2019 року у присутності свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .

Роздрукований лінк, наданий позивачем, є паперовою копією електронного доказу, що цілком узгоджується з приписами ч. 3 ст. 100 ЦПК України, відповідно до якого учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відтак суд доходить висновку, що роздрукований лінк, наданий позивачем, є належним та допустимим доказом, який підтверджує, що стрічка новин інтернет-порталу ІНФОРМАЦІЯ_2 містить посилання на статтю http: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також суд відхиляє доводи відповідача про те що ПрАТ Картель звільнено від відповідальності за судження, що викладені в статті, оскільки стаття була придбана відповідачем у ПП Інформаційне бюро Інформбюро , а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників).

Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України Про інформацію та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , в цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні - редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:

1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);

2) вони містяться у відповіді на запит на інформацію, поданий відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації , або у відповіді на звернення, подане відповідно до Закону України Про звернення громадян ;

3) вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб;

4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;

5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом;

6) законом передбачено звільнення або непритягнення до відповідальності за такі дії.

Як встановлено судом, інформація щодо позивача поширена відповідачем ПрАТ Картель . Відповідачем надано копію договору №2 Про надання інформаційних матеріалів від 01.02.2002 року укладеного між ПрАТ Картель та ПП Інформаційне бюро Інформбюро .

Однак, ані відповідач, ані ПП Інформаційне бюро Інформбюро не є періодичним виданням, ним не надано будь-якого доказу на підтвердження даного факту, зокрема, - свідоцтва про державну реєстрацію періодичного видання, а отже на нього не розповсюджується дія Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні .

Крім того, відповідно до положень ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, яким встановлено засаду змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так чином, суд доходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ПрАТ Картель від відповідальності за поширення недостовірної інформації в оскарженій публікації.

Щодо порушення діями відповідачів особистих немайнових прав Позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством .

Фізична особа, відповідно до статей 270, 297 Цивільного кодексу України, серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Крім того, стаття 299 Цивільного кодексу України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до п.4 вказаної Постанови чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

В період 2006-2012 років позивач займав посаду Київського міського голови.

Позивачем внаслідок його активної громадянської позиції та проявленого професіоналізму була набута певна позитивна соціальна оцінка в очах оточуючих, а також суспільна оцінка його ділових і професійних якостей, що наразі принижуються поширенням про нього недостовірної інформації.

Відтак, суд доходить до висновку, що твердження відповідача відносно позивача, висловлені в оскарженій публікації, формують негативну громадську думку, руйнують позитивний імідж та репутацію позивача, а відтак є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.

Як вбачається із змісту оскарженої публікації відповідачем поширюється інформація про те, що позивачем вчинено кримінальне правопорушення, а саме підкуплено голоси виборців.

Відповідно до ст.ст. 76, 80, 81 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно відповіді Національної поліції України від 05.03.2019 року станом на 05.03.2019 на персонально-довідковому обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомості про притягнення громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова Харківської області до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 160 КК України, відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачами стосовно позивача було поширено інформацію, яка не відповідає дійсності і спростовуються матеріалами справи.

При цьому, суд відхиляє довід відповідачів ПрАТ Картель та ТОВ Українські медійні системи про використання ним права на свободу вираження поглядів та необхідність застосування в даних правовідносинах засади більш ширшої межі допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи та, відповідно, звільнення від відповідальності за розповсюдження недостовірної інформації про публічних осіб, враховуюче наступне.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Водночас, стаття 10 Конвенції гарантує право на свободу вираження поглядів. При цьому, частиною 2 статті 10 Конвенції встановлено, що здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Про те, що право на свободу вираження поглядів, встановлене ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним, неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини. І в кожному конкретному випадку необхідно розглянути питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи в аспекті захисту права на приватність.

Під особливим захистом в контексті свободи вираження поглядів відповідно до практики ЄСПЛ перебувають засоби масової інформації. Водночас, із повідомленням інформації, на засоби масової інформації покладається також обов`язок цю інформацію не спотворювати і не викривляти.

Так, у рішенні Селістьо проти Фінляндії (Selisto v. Finland) від 16 листопада 2004 року (Заява № 56767/00, п. 54.) ЄСПЛ зазначив: Суд наголошує, що стаття 10 Конвенції не гарантує абсолютно необмеженої свободи вираження поглядів, навіть стосовно висвітлення пресою питань, що викликають законне занепокоєння у суспільстві. Відповідно до пункту 2 статті 10, здійснення цієї свободи породжує обов`язки і відповідальність , які стосуються також і преси. […] В силу того, що здійснення свободи вираження поглядів пов`язане з обов`язками і відповідальністю , гарантії, надані журналістам статтею 10 щодо висвітлення питань, які викликають загальний інтерес, супроводжуються застереженням, що журналісти діятимуть добросовісно і передаватимуть точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики.

Щодо засад журналістської етики, то в Резолюції 1003 (1993) Про етичні принципи журналістики Парламентська асамблея Рада Європи вказала, що На додаток до законних прав і обов`язків, викладених у відповідних правових нормах, ЗМІ мають моральну відповідальність перед громадянами й суспільством, що слід підкреслити саме зараз, коли інформація та комунікація відіграють дуже важливу роль у формуванні особистих позицій громадян і в розвитку суспільства та демократичного життя. Професія журналіста передбачає права й обов`язки, свободи та відповідальність. Основним принципом будь-якої етичної засади журналістики є те, що повідомлення та міркування слід чітко розділяти, змішувати їх недопустимо. Повідомлення це інформація про факти й події, тоді як міркування це вираження поглядів, ідей, вірувань або оціночних суджень з боку медіакомпаній, видавців і журналістів. Поширення повідомлень має базуватися на принципі достовірності, що забезпечується відповідними засобами перевірки й доказів, а також на неупередженості подання, опису й розповіді. Чутки не повинні бути складовою повідомлень. Заголовки та виклад повідомлень мають відображати сутність представлених фактів і даних якомога точніше. Висловлення міркувань може включати думки або коментарі стосовно загальних ідей чи зауваження відносно повідомлень, що стосуються поточних подій. Хоча міркування обов`язково є суб`єктивними, а тому не можуть і не повинні відповідати критерію вірогідності, слід вимагати, щоб міркування висловлювалися чесно й відповідно до етичних засад. (п.п. 1-5). При цьому, Парламентська асамблея Рада Європи зазначає, що вказані етичні принципи журналістики мають застосовуватися для цієї професії в усій Європі.

Крім того, в рекомендаціях, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Право на приватність Парламентська Асамблея Ради Європи, констатуючи часті випадки порушення приватності людей з боку медіа через однобічну інтерпретацію права на свободу слова і самовираження та посилання медіа, що їх читачі мають право знати все про публічних осіб (п. 8 Рекомендацій), зокрема, зазначає, що: Саме тому дій з боку інших осіб чи інститутів, зокрема ЗМІ.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позивач зазнав втручання з боку відповідача в його право на захист честі, гідності, ділової репутації внаслідок дій відповідачів шляхом поширення неперевіреної, недостовірної інформації.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поширення вказаної інформації порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам.

Також суд погоджується з тим, що поширена інформація є негативною, адже її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача у вигляді приниження здобутої позитивної соціальної оцінки в суспільстві, зокрема, може сформувати у читачів враження про наявність кримінальних переслідувань позивача, та поставити під сумнів моральні якості позивача та дотримання ним законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Позивачем обрано спростування недостовірної інформації як один із способів захисту свого порушеного права.

Відповідно до ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до ч. 6 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача оскарженої статті та її спростування, знайшли своє підтвердження і підлягають задоволенню.

При вирішення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди судом враховано, що відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності з п.3 ч.2 цієї статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Окрім того, згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , позивач має навести у заяві, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Проте, позивачем всупереч норм чинного законодавства, не зазначено в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, не надано доказів, які б підтверджували характер порушення його прав, доказів на підтвердження його моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв`язків.

На основі з`ясованих обставин, на які посилалась сторона заявника, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Керуючись ст. ст. 3-5, 258-259, 264-268, 272-283, 352-355 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст.277, 297 ЦК України; постанови пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ КАРТЕЛЬ , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ПП Інформбюро , про захист честі, гідності, ділової репутації, та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію поширену ПрАТ КАРТЕЛЬ 12.02.2019р. у мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: Так называемая сетка основанная на методах сетевого маркетинга, стала известна благодаря успешному ее использованию бувшим киевским градоначальником ОСОБА_1 на выборах столичного городского головы 2006 и 2008г.г. Простыми словами ее можно описать так: покупка голосов при помощи многоступенчатой сети избирателей, выстроенной не местах .

Зобов`язати ПрАТ КАРТЕЛЬ (м. Київ, вул.Павлівська, буд.29, код ЄДРПОУ 31201893) спростувати недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення у мережі Інтернет на веб сайті http//www.dsnews.ua протягом 10 календарних днів з дня набрання рішення законної сили, а саме: Спростування. Інформація, що була поширена 12.02.2019р. за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме твердження: Так называемая сетка основанная на методах сетевого маркетинга, стала известна благодаря успешному ее использованию бувшим киевским градоначальником ОСОБА_1 на выборах столичного городсокго головы 2006 2008г. Простыми словами ееможно описать так: покупка голосов при помощи многоступенчатой чети избирателей выстроенной не местах є недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 28.05.2021р.

Суддя