Ухвала

від 17.06.2021 по справі 619/2904/21

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №619/2904/21

провадження №1-кс/619/695/21

Ухвала

іменем України

17 червня 2021 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської областіОСОБА_1 за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арештмайна укримінальному провадженні №12021221230000202 від 02.06.2021, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України,

установив:

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 , будучи начальником відділу земельних ресурсів Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, достовірно знаючи, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , відповідно до планово-картографічних матеріалів, у тому числі до проектів формування кордонів населених пунктів, наявними в розпорядженні Дергачівського районного відділу земельних ресурсів, знаходиться на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту, розпорядження якою можливе лише за рішенням районної державної адміністрації,реалізуючи свійзлочинний умиселна завданнятяжких наслідківдержавним інтересам,шляхомзловживанняслужбовим становищемта службовогопідроблення,діючи навмиснота протиправно,в інтересахтретіх осіб, видав ОСОБА_6 технічне завдання на виконання робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельноїділянки таскладання документів,що посвідчуютьправо власностіна земельнуділянку длябудівництва таобслуговування жилогобудинку,господарських будівельта споруд,до якоговнісзавідомо неправдивівідомості щодокатегорії земельноїділянки землі житловоїта громадськоїзабудови;цільове використання земліне наданіу власністьабо користуванняв межахнаселених пунктів. Продовжуючи свою злочинну діяльність, охоплену єдиним умислом, ОСОБА_5 , у не встановлений в ході досудового розслідування час, знаходячись в адміністративній будівлі Дергачівського районноговідділу земельнихресурсів заадресою: АДРЕСА_2 ,реалізуючи свій злочинний умисел на завдання тяжких наслідків державним інтересам, шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, діючи навмисно та протиправно, в інтересах третіх осіб ОСОБА_6 , надав довідку про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці ОСОБА_6 , для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в АДРЕСА_1 , загальна площа 0,1500 га. На підставі вказаних документів ПП «Проектувальник» код ЄДРПОУ 32869094 у 2007 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 . Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , 12.04.2007, у робочий час, знаходячись в адміністративній будівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 заадресою: АДРЕСА_2 ,склаввисновок Дергачівськогорайонного відділуземельних ресурсівпро погодженняпроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкита складаннядокументів,що посвідчуютьправо власностіна земельнуділянку для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельта споруд,до якоговніс завідомо неправдиві відомості щодо категорії вказаної земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, з цільовим призначенням - землі, не надані у власність або користування в межах населених пунктів, завіривши вказаний документ своїм підписом та печаткою Дергачівського районного відділу земельних ресурсів. На підставі вказаного висновку Дергачівського районного відділу земельних ресурсів та рішення Солоницівської селищної ради п`ятнадцятої сесії V скликання від 30.09.2008 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1500 га. У подальшому, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №473064, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300064, за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1500 га (кадастровий номер 6322057600:00:002:0341). На підставі вищезазначеного державного акту серії ЯЖ №473064 з державної власності, на користь фізичної особи ОСОБА_6 , безоплатно вибула земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0341, розташована за межами населеного пункту смт Солоницівка Харківського району Харківської області, загальна вартість якої, відповідно до висновків судової оціночно-земельної експертизи ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» №212/213/214/215/216-226 від 06.04.2021, складає 111860,00 грн.

Крім того, ОСОБА_5 у період часу з 15.02.2007 по 30.07.2007, у робочий час, знаходячись в адміністративній будівлі Дергачівського районного відділу земельних ресурсів за адресою: АДРЕСА_2 ,у порушення вимог закону, склав та надав, завіривши своїм підписом та печаткою Дергачівського районного відділу земельних ресурсів, довідку про присвоєння кадастрового номеру, технічне завдання на виконання робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», видав ОСОБА_6 технічне завдання на виконання робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , у якомумістились завідомонеправдиві відомостіщодо категоріїземельної ділянки земліжитлової тагромадської забудовита цільовоговикористання землі,не наданіу власністьабо користуванняв межахнаселених пунктів. У подальшому, на підставі державного акту серії ЯЖ №473064, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300064, на користь фізичної особи ОСОБА_6 безоплатно вибула земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0341, розташована за межами населеного пункту смт Солоницівка Харківського району Харківської області, загальна вартість якої, відповідно до висновків судової оціночно-земельної експертизи ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» №212/213/214/215/216-226 від 06.04.2021, складає 111860,00 грн.

Крім того, аналогічні дії були вчинені щодо передачі земельних ділянок: загальною площею 0,2050 га, з яких 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, 0,0550 га для особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_3 , яка передана ОСОБА_7 (кадастровий номер 6322057600:00:002:0305); для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1090 га за адресою: АДРЕСА_4 , яка передана ОСОБА_8 (кадастровий номер 6322057600:00:002:0350); для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,15 га по АДРЕСА_4 , яка передана ОСОБА_9 (кадастровий номер 6322057600:00:002:0330); для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 , яка передана ОСОБА_10 (кадастровий номер 6322057600:00:002:0340).

До судунадійшло клопотанняслідчого СВ відділу поліції №3 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на земельні ділянкиз кадастровиминомерами 6322057600:00:002:0305;6322057600:00:002:0340;6322057600:00:002:0341;6322057600:00:002:0330;6322057600:00:002:0350,шляхом заборониїх відчуження,розпорядження,поділу,об`єднання тазміни кадастровихномерів земельнихділянок тазобов`язання Державногореєстратора невідкладновнести відомостіщодо обтяженнядо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно. Метою накладання арешту на вищезазначене майно є запобігання можливості особами, які скоїли даний злочин та третіми особами, знищити або відчужити його.

У обґрунтуванняклопотання зазначено,що на даний час, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на рухоме майно, власником земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:00:002:0350 є ОСОБА_11 ; власником земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:00:002:0305 є ОСОБА_12 ; власником земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:00:002:0341 є ОСОБА_13 ; власником земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:00:002:0340 є ОСОБА_14 . Відповідно до інформації наданої відділом у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, власником земельної ділянки з кадастровим номером 6322057600:00:002:0330 є ОСОБА_9 . Отже, на теперішній час досудовим розслідуванням встановлено та об`єктивними обставинами кримінального правопорушення підтверджується, що предметом злочинів є п`ять зазначених вище земельних ділянок та існує обґрунтована сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказані земельні ділянки набуті незаконно, є предметом злочину та можуть використовуватися, як доказ у кримінальному провадженні. Таким чином, метою накладення арешту на майно є запобігання можливості особами, які скоїли даний злочин та третіми особами знищити або відчужити його.

Слідчий клопотання підтримав у повному обсязі та просить його задовольнити, про що надав відповідну заяву, у якій просить розглядати клопотання без її участі.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторони обвинувачення, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, з огляду на таке.

Згідно данихвитягу Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12021221230000202 від 02.06.2021 внесено відомості про вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

03.06.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено, шо при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя вважає, що у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при зверненні з клопотанням до суду, слідчий та прокурор не зазначили правову підставу для такого арешту, можливість використання вказаного нерухомого майна як доказу у кримінальному провадженні та не наведено достатність даних на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, службове підроблення, тобто внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яка передбачає відповідальність за зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам.

З наведеного вбачається, що предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України є саме офіційні документи, але в жодному разі не земельні ділянки, які на теперішній час перебувають у користуванні інших осіб на законних підставах.

Безпосереднім об`єктомзлочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: земельна ділянка площею 0,1499, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 6322057600:00:002:0350 належить на праві приватної власності ОСОБА_11 ; земельна ділянка площею 0,0506, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6322057600:00:002:0305 належить на праві приватної власності ОСОБА_12 , земельна ділянка площею 0,15, з кадастровим номером 6322057600:00:002:0341 належить на праві приватної власності ОСОБА_13 ; земельна ділянка площею 0,15, з кадастровим номером 6322057600:00:002:0340 належить на праві приватної власності ОСОБА_14 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0330 належить на праві приватної власності ОСОБА_9 .

Так, всупереч вимогам ст. 171 КПК України слідчим не додано жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , які на теперішній час є власниками земельних ділянок, причетні до дій пов`язаних з внесенням в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей або наявні достатні підстави вважати, що земельні ділянки відповідають критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Слідчий суддя зазначає, що посилання слідчого та прокурора на наявні підстави вважати, що земельні ділянки є предметом даних злочинів є необґрунтованими та безпідставним, оскільки земельні ділянки не можуть бути речовим доказом у даному кримінальному провадженні, що свідчить про безпідставність доводів клопотання щодо необхідності накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, слідчий суддя наголошує, що відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документу, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу, та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю/суд можливості провести аналіз та дійти висновку про відповідність цього майна положеннямст. 98 КПК Українита наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя/суд не наділені правом самостійного визначення підстав, передбаченихст. 98 КПК Українита має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

На переконання слідчого судді, орган досудового розслідування у розумінні вимогст. 132 КПК України,не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, оскільки обґрунтував необхідність накладення арешту на нерухоме майно необхідністю його збереження як речового доказу, у той час як матеріали справи не містять процесуального рішення слідчого при визнання такого майна речовим доказом у кримінальному провадженні.

За таких обставин, ініціювання слідчим питання про накладення арешту на вказане майно не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя звертає увагу, що на даному етапі між державою та власниками земельної ділянки існують цивільно-правові відносини, способи захисту яких, у разі порушення прав будь-якої сторони, повинні вирішуватись виключно в судовому порядку в рамках цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, клопотання про арешт майна задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12021221230000202 від 02.06.2021 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України,

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1