Рішення

від 16.06.2021 по справі 236/1745/21

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/1745/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю секретаря Олійник С.М.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Галкіна Олександра Сергійовича до Об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на 1/2 частку земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2021 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 - адвоката Галкіна Олександра Сергійовича до Об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на 1/2 частку земельних ділянок (а.с. 1-4).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Галкін О.С. не прибули, хоча надали суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, на позовних вимогах наполягали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Об`єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, просить справу розглянути без його участі, про що надав відповідну заяву.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає можливим розглянути справу без особистої участі позивача та представника відповідача, оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.

Судом встановлено, підтверджується наявними в справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.11.2010 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою ( ст. 1220 ч.ч.1,2 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ОСОБА_2 була власником земельних ділянок кадастрові номери: 1413300000:07:001:0227, 1413300000:07:001:0524, 1413300000:07:002:0277, 1413300000:07:002:0565, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,36 га, які розташовані Донецька область, на території Краснолиманської міської ради, які належали їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДН №043612 від 04.05.2005 року,

ОСОБА_2 на момент смерті перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 13.03.1962 року.

Згідно довідки № 1041 від 05.04.2021 року померла була зареєстрована та фактично мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті з нею були зареєстровані чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області.

Позивач є сином померлого, що підтверджується, свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 23.03.1965 року, де у графі батько мовою оригіналу (російською мовою) зазначено " ОСОБА_4 ".

15 квітня 2021 року за №№ 1096; 1097; 1098; 1099 приватним нотаріусом Лиманського міського нотаріального округу Донецької області Семеновою Іриною Миколаївною видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , на підставі яких право власності на 1/2 частки земельних ділянок кадастрові номері: 1413300000:07:001:0227, 1413300000:07:001:0524, 1413300000:07:002:0277, 1413300000:07:002:0565, переходить до ОСОБА_1 .

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Лиманського міського нотаріального округу Семенової Ірини Миколаївни із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі № 64296226 від 09.04.2021 року, приватним нотаріусом Лиманського міського нотаріального округу Донецької області Семеновою Іриною Миколаївною, заведено спадкову справу № 67483457 за номером у нотаріуса 130/2021, після смерті батька ОСОБА_3 .

Після смерті батька ОСОБА_3 залишилась спадщина, а саме 1/2 частки земельних ділянок, розташованих Донецька область, на території

Лиманської міської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,

кадастрові номери 1413300000:07:001:0227; 1413300000:07:001:0524;

1413300000:07:002:0277; 1413300000:07:002:0565, які належали дружині спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкодавцем якої був її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ.

Приватним нотаріусом Лиманського міського нотаріального округу Донецької області Семеноваю І.М. 15.04.2021 року за № 586/02-31 видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі п.1 ст.182 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації та ч.2 ст.З Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відсутність правовстановлюючого документа, який підтверджує право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку земельних ділянок кадастрові номері

1413300000:07:001:0227, 1413300000:07:001:0524, 1413300000:07:002:0277, 1413300000:07:002:0565 не дає змоги позивачу отримати свідоцтво про право на спадщину.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, спадкове майно приймає, інших спадкоємців не має.

Положеннями ст. 1261, 1268 ч.3 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Так відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). У відповідності зі ст. 1218 до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частина 1 статті 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Так, згідно із ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції). Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Будченко проти України , найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним .

Нормами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вказані роз`яснення мають на увазі, що спадкоємець повинен звернутися до суду у порядку позовного провадження з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищою Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютою 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином встановлені судом обставини вказують на можливість застосування до спірних відносин положень ст. 392 ЦК України, а тому позов ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку , ґрунтується на законі його вимоги щодо визнання права власності підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 223, 263-265 ЦПК України, ст. 15-16, 25, 316, 328 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Галкіна Олександра Сергійовича до Об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на 1/2 частки земельних ділянок , задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в порядку спадкування право власності на 1/2 частки земельних ділянок, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані Донецька область на території Лиманської міської ради кадастровий номер 1413300000:07:001:0227 площею 4,6056 га, 1413300000:07:001:0524 площею 0,3042 га, 1413300000:07:002:0277 площею 0,3349 га, 1413300000:07:002:0565 площею 0,1141 га, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішенняможе бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення складено 16.06.2021 року.

Головуючий суддя -