Рішення

від 21.06.2021 по справі 433/53/21

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/53/21

Провадження № 2/433/140/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2021 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Певної О.С.,

за участю секретаря судового засідання Цимбалюк С.В.,

позивача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду смт. Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Троїцьке-Сервіс» про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

До Троїцького районного суду Луганської області із відповідним позовом звернувся позивач, який в обґрунтування вимог зазначив, що він працював на посаді електрика монтера відповідального за електрогосподарство в Комунальному підприємстві «Троїцьке-Сервіс» з квітня 2018 року по 27.07.2020. 19 листопада 2020 року йому стало відомо, що відповідно до наказу керівника КП «Троїцьке-Сервіс» № 20 від 27.07.2020, його було звільнено з займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП. Відповідно до розпорядження від 28.12.2019 його було призвано на строкову військову службу та в подальшому відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2020 було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, відповідно до наказу від 30.07.2020, його було переведено на військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Про вказані вище зміни в проходженні військової служби він повідомляв відповідача в усному порядку 30.07.2020. Отже, в період з 10.01.2020 по 30.07.2020 він проходив військову службу та в подальшому переведений на військову службу за контрактом з 30.07.2020 до теперішнього часу, тобто безперервно виконував військовий обов`язок. В зв`язку з чим вважає незаконним наказ № 20 від 27.07.2020 про його звільнення та просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., оскільки відповідачем було завдано йому моральних страждань та порушено його законні права на працю.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 18.01.2021 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання свого представника не направили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Виходячи з вищевикладеного, а також положень ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає, що судовий розгляд справи можливий за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, приходить до такого.

Судовим розглядом встановлено, що з квітня 2018 року по 27.07.2020 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Троїцьке-Сервіс» та займав посаду електрика монтера відповідального за електрогосподарство, що підтверджується повідомленням № 148 від 03.11.2020 (а.с. 25).

Згідно наказу № 20 від 27.07.2020 про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 звільнено з посади електрика монтера відповідального за електрогосподарство Комунального підприємства «Троїцьке-Сервіс» на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП (а.с. 27).

Згідно копії Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2020, ОСОБА_1 прибув з військової частини НОМЕР_2 смт. Десна для подальшого проходження строкової військової служби, та з 10.01.2020 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини (а.с. 34).

Згідно копії Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2020 №23-РС, ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу та призначено його машиністом компресора-монтажником трубопровідного відділення трубопровідного взводу трубопровідної роти трубопровідного батальйону (а.с. 29).

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 № 952 від 29.04.2021, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 30.07.2020 по 28.04.2021 (а.с. 89).

ОСОБА_1 було надіслано на адресу КП «Троїцьке-Сервіс» повідомлення про те, що його було призвано на військову строкову службу та в подальшому, 30.07.2020, він уклав строковий контракт про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 35).

За змістом ч. 1ст. 3 КЗпП Українитрудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Частиною 1ст. 147 КЗпП Українипередбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Відповідно дост.148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаютьсяЗаконом України «Про оборону України»,Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу»,Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

За змістомстатті 3 Закону України «Про оборону України»підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VIIбув затвердженийУказ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування у газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49. Таким чином, з 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», затвердженимЗаконом України від 15 січня 2015 року№ 113-VII, який набрав чинності 20 січня 2015 року, оголошено проведення часткової мобілізації, доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно зістаттею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»,статтею 119 КЗпП Україниза громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року (пункт 7Указу Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію»).

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Крім того, рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в діюУказом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно достатті 65 Конституції Українизахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначеністаттею 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно зі частиною другоюстатті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертоюстатті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті51, частиною п`ятою статті53, частиною третьою статті57, частиною п`ятою статті61 Закону України «Про освіту».

Пунктом 3 частини першоїстатті 36 КЗпП Українивстановлено, що підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу.

За змістомстатті 119 КЗпП України, у редакціїЗакону України від 06 грудня 2016 року № 1769-VIII, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбаченихзаконами України «Про військовий обов`язок і військову службу»і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частин першої та другоїстатті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу

Згідно пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року(з подальшими змінами і доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно зістаттею 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як було зазначено вище, згідно копії Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2020, ОСОБА_1 прибув з військової частини НОМЕР_2 смт. Десна для подальшого проходження строкової військової служби, та з 10.01.2020 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини. Згідно копії Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2020 №23-РС, ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу та призначено його машиністом компресора-монтажником трубопровідного відділення трубопровідного взводу трубопровідної роти трубопровідного батальйону. Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 № 952 від 29.04.2021, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 30.07.2020 по 28.04.2021.

Отже, позивач як військовослужбовець, користується пільгами, передбаченимистаттею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»та частинами третьою та четвертоюстатті 119 КЗпП України.

Звільнення позивача із займаної посади було проведено з порушенням вимогстатті 119 КЗпП України, тому відповідно до положеньстатті 235 КЗпП Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно наказу (розпорядження) № 20 від 27.07.2020 позивача звільнено з посади 27.07.2020, отже останнім робочим днем є 27.07.2020.

Період вимушеного прогулу становить з 28.07.2020 по 15.06.2021 включно (дата винесення рішення про поновлення на посаді), що складає 242 робочі дні.

Позивачем заявлено до стягнення період вимушеного прогулу з 27.07.2020 до дня поновлення на роботі, що не відповідає вимогамст. 235 КЗпП України, а тому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу слід стягнути за весь час вимушеного прогулу, що не буде виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до п. 2 р. ІІПостанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 даного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаютьсяшляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані.

Розмір заробітної плати, який слід брати за розрахункову величину, є заробітна плата за травень-червень 2020 року.

Посадовий оклад позивача за травень-червень 2020 року становив 5573,14 грн на місяць.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача за травень-червень 2020 року становить 285,80 грн. (5573,14+5573,14/39 робочих днів). Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , визначений без податків, зборів та інших обов`язкових платежів, становить 69163,60 грн. (за період з 28.07.2020 по 15.06.2021), що становить 242 дня вимушеного прогулу; розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість днів вимушеного прогулу, тобто 285,80 грн. х 242 дня вимушеного прогулу = 69163,60 грн.).

При цьому середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 69163,60грн. розрахований без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно дост.237-1КзпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23Цивільного кодексуУкраїни особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31.03.1995№4"Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди" (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На підтвердження своїх вимог, позивач зазначив, що він має право на стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., оскільки відповідач своїми діями завдав моральних страждань та порушив його законні права на працю, а також завдав шкоди його іміджу.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок незаконних дій відповідача було завдано моральної шкоди, однак її розмір є завищеним та необґрунтованим належним чином, а тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди частково на суму 2000,00 грн. В решті даних вимог слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

На підставі викладеного, дослідивши усі наявні докази, з`ясувавши обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 430ЦПК Українислід допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 4,10,141,258-259,264-265,268,273,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Троїцьке-Сервіс» про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Комунального підприємства «Троїцьке-Сервіс» Серебрянського Л.М. № 20 від 27 липня 2020 року про припинення трудового договору (контракту), яким ОСОБА_1 звільнено з посади електрика монтера відповідального за електрогосподарство Комунального підприємства «Троїцьке-Сервіс» на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП.

Поновити ОСОБА_1 на посаді електрика монтера відповідального за електрогосподарство Комунального підприємства «Троїцьке-Сервіс».

Стягнути з Комунального підприємства «Троїцьке-Сервіс» (Луганська область, смт. Троїцьке, вул.Центральна, б. 38, код ЄДРПОУ 41700827) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 69163 (шістдесят дев`ять тисяч сто шістдесят три) грн. 60 коп. без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів з 27 липня 2020 року до 15 червня 2021 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Троїцьке-Сервіс» (Луганська область, смт. Троїцьке, вул.Центральна, б. 38, код ЄДРПОУ 41700827) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Троїцьке-Сервіс» (Луганська область, смт. Троїцьке, вул.Центральна, б. 38, код ЄДРПОУ 41700827) на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот) грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з Комунального підприємства «Троїцьке-Сервіс» на користь ОСОБА_1 середньогозаробітку завесь часвимушеного прогулув межаходного місяця.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складений 22 червня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Троїцьке-Сервіс», вул. Центральна, б. 38, смт. Троїцьке Луганської області, код ЄДРПОУ 41700827.

Суддя О.С. Певна

22.06.21