Рішення

від 22.06.2021 по справі 440/3580/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3580/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

19 квітня 2021 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву (уточнену), оформлену відповідно до частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, та копію такої позовної заяви для відповідача.

В уточненій позовній заяві /а.с. 74-84/ позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №1953-СГ від 19.02.2021 "Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5324282600:00:002:0023, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території М`якеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту";

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324282600:00:002:0023) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території М`якеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №1953-СГ від 19.02.2021 не ґрунтується на вимогах закону, оскільки не містить належних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вказує, що проект землеустрою погоджений повноваженим органом в порядку, встановленому законодавством, та ґрунти земельної ділянки не відносяться до особливо цінних ґрунтів.

14 травня 2021 року до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на позовну заяву /а.с. 92-96/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що спірний наказ №1953-СГ від 19.02.2021 прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, а також своєчасно. Вказує, що проект землеустрою не відповідає вимогам законодавства, оскільки частина земельної ділянки представлена агровиробничою групою ґрунтів з шифром 53д, які відносяться до особливо цінних земель. Пояснює, що у порушення вимог Земельного кодексу України державна експертиза землевпорядної документації не проведена.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 20.08.2020 №878-УБД надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території М`якеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства /а.с. 22/.

ТОВ "Експертний центр "Земсервіс" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) із земель запасу, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території М`якеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області /а.с. 18-66/.

Експертом державної експертизи ОСОБА_2 складено висновок про розгляд документації із землеустрою, у пункті 10 якого зазначено, що вказаний проект землеустрою погоджується. У пункті 8 цього висновку вказано, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. У пункті 9 висновку зазначено, що зауваження відсутні, пропозиції відсутні /а.с. 60-61/.

12.10.2020 Міськрайонним управлінням у Лозівському районі та м. Лозовій ГУ Держгеокадастру у Харківській області зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5324282600:00:002:0023 у Державному земельному кадастрі, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с. 13-17/.

ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 21.10.2020 (вх. №К-22953/0/25-20 від 27.10.2020) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324282600:00:002:0023 сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території М`якеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та передачу земельної ділянки у власність /а.с. 99/.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" №1953-СГ від 19.02.2021 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території М`якеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5324282600:00:002:0023, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні земельної ділянки у власність з таких підстав: у зв`язку з необхідністю уточнення в проекту землеустрою даних щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель, визначених статтею 150 Земельного кодексу України. Відповідно до загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення частина земельної ділянки представлена агровиробничою групою ґрунтів з шифром 53д. Згідно статті 150 Земельного кодексу України та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 №245 "Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів" ґрунти агрогрупи з шифром 53д відносяться до особливо цінних земель. Статтею 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель підлягають обов`язковій державній експертизі. Частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність /а.с. 98/.

Позивач не погодився з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №1953-СГ від 19.02.2021 та звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №1953-СГ від 19.02.2021, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (надалі - ЗК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно з частинами 6, 17, 18 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій";

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначені статтею 186-1 ЗК України, згідно з приписами частини 1 якої проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 5-8 статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Отже, за змістом вищенаведених норм ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок суду відповідає висновкам, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, від 23.04.2019 у справі №818/965/18, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Як встановлено судом, ТОВ "Експертний центр "Земсервіс" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) із земель запасу, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території М`якеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області /а.с. 18-66/.

Експертом державної експертизи ОСОБА_2 складено висновок про розгляд документації із землеустрою, у пункті 10 якого зазначено, що вказаний проект землеустрою погоджується. У пункті 8 цього висновку вказано, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. У пункті 9 висновку зазначено, що зауваження відсутні, пропозиції відсутні /а.с. 60-61/.

Таким чином, вказаний вище проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був погоджений територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та за результатом аналізу документації із землеустрою на відповідність її положень вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, документації із землеустрою зроблено висновки про те, що цей проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, за підсумковою оцінкою проект землеустрою погоджено /а.с.60-61/.

12.10.2020 Міськрайонним управлінням у Лозівському районі та м. Лозовій ГУ Держгеокадастру у Харківській області зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5324282600:00:002:0023 у Державному земельному кадастрі, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с. 13-17/.

Підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою у оскаржуваному наказі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області зазначено необхідність уточнення в проекту землеустрою даних щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель, визначених статтею 150 Земельного кодексу України з посиланням на те, що відповідно до загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення частина земельної ділянки представлена агровиробничою групою ґрунтів з шифром 53д. Згідно статті 150 Земельного кодексу України та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 №245 "Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів" ґрунти агрогрупи з шифром 53д відносяться до особливо цінних земель.

Оцінюючи вказані доводи відповідача, суд виходить з наступного.

Вичерпний перелік особливо цінних земель визначений у статті 150 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статі 150 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття спірного наказу) до особливо цінних земель відносяться: а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; в) землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (який був чинний на час прийняття оскаржуваного наказу та втратив чинність 25.05.2021) державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Відповідно до статті 8 цього Закону державна експертиза проводиться в обов`язковій, вибірковій та добровільній формах.

Стаття 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" встановлює вичерпний перелік видів землевпорядної документації, що підлягає обов`язковій державній експертизі, до яких, зокрема, віднесено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №245 від 06 жовтня 2003 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2003 року № 979/8300, затверджено перелік особливо цінних груп ґрунтів. До Переліку особливо цінних груп ґрунтів провінції Поліська Лівобережна включено землі агровиробничої групи ґрунтів за шифрами 7г, 9в, 9г, 13г, 29г, 40в, 40г, 40д, 41г, 41д, 45в, 45г, 52в, 52г, 53г, 121г, 151, 153, 176г, 176д, 179г; до Переліку особливо цінних груп ґрунтів провінції Лісостепова Лівобережна включено землі агровиробничої групи ґрунтів за шифрами 41д, 41е, 45л, 53д, 53е, 53л, 54д, 54е, 54л, 58е, 58л, 59д, 59е, 59л, 60л, 121д, 121е; до Переліку особливо цінних груп ґрунтів провінції Степова Лівобережна включено землі агровиробничої групи ґрунтів за шифрами 53д, 53е, 53л, 54е, 54л, 58г, 58д, 58е, 58л, 59г, 59д, 59е, 59л, 60г, 60д, 60е, 60л, 121г, 121д, 121е, 121л; до Переліку особливо цінних груп ґрунтів провінції Степова посушлива Лівобережна включено землі агровиробничої групи ґрунтів за шифрами 58е, 59г, 59в, 59е, 59л, 60г, 60д, 60е, 60л, 61г, 61д, 61е, 61л, 71 д, 71е, 71л.

Згідно висновку про якісну характеристику ґрунтового покриву земельної ділянки, що відводиться у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території М`якеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 23.09.2020 №2309-13/17, складеного ТОВ "Регіон Експерт Проект", ґрунтовий покрив ділянки, що відводиться, переставлений чорноземами типовими малогумусними та чорноземами сильнореградованими легкосуглинковими, згідно шкали агровиробничих (оціночних) груп це шифр 53г та чороноземами типовими і чорноземами сильнореградованими середньозмитими легкосуглинковими, згідно шкали авгровиробничих (оціночних) груп це шифр 56г /а.с. 26-27/. У цьому висновку вказано, що згідно зі статтею 150 Земельного кодексу України та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах №245 від 06 жовтня 2003 року "Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів" вищеописані ґрунти агрогрупи 53г та 56г не відносяться до особливо цінних.

Вказаний висновок перевірено сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , який має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №014376, виданий 10.07.2019 /а.с. 65/.

Водночас, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що частина земельної ділянки, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення якої відмовлено спірним наказом, представлена агровиробничою групою ґрунтів з шифром 53д, хоча ухвалою суду від 26.04.2021 суд витребував від відповідача докази на підтвердження того, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 5324282600:00:002:0023 представлена агровиробничою групою ґрунтів з шифром 53д.

Відтак, у проекті землеустрою наявні відомості щодо не віднесення земельної ділянки до особливо цінних земель, визначених статтею 150 Земельного кодексу України. У свою чергу, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що частина земельної ділянки відноситься до особливо цінних земель, а тому суд критично оцінює доводи відповідача про необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми права, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що приймаючи наказ від 19 лютого 2021 року №1953-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України та Земельним кодексом України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324282600:00:002:0023) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території М`якеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, надання оцінки обставинам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій суб`єктом владних повноважень, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У даній справі оцінка правомірності відмови у затвердженні проекту землеустрою стосувалася виключно мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному наказі.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 жовтня 2020 року (вхідний номер К-22953/0/25-20 від 27 жовтня 2020 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324282600:00:002:0023 сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території М`якеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та передачу земельної ділянки у власність, з урахуванням висновків суду. Натомість, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324282600:00:002:0023) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території М`якеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність, - слід відмовити.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 77, 139, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №1953-СГ від 19 лютого 2021 року "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 жовтня 2020 року (вхідний номер К-22953/0/25-20 від 27 жовтня 2020 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324282600:00:002:0023 сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території М`якеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та передачу земельної ділянки у власність, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич