Постанова

від 25.05.2021 по справі 620/2242/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2242/20 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Чаку Є.В.,

при секретарі судового засідання Тукалової О.В.

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Карета О.О.,

від відповідача (апелянта): Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Магістраль - 2016" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форм "Р", "В4", -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Магістраль - 2016" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Р) №00000990500 від 16 березня 2020 року, яким ПП Магістраль-2016 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, в розмірі 1 142 753,00 грн. з яких 914 203,00 грн. за основним платежем та 228550,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма В4) №00001000500 від 16 березня 2020 року, яким ПП Магістраль-2016 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 85 806,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що суми податкового кредиту ПП Магістраль-2016 сформувало правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірних сум, сплачених контрагенту постачальнику, при наявності належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних. Отже, вказані порушення податковим органом є безпідставними, тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує, зокрема, тим, що податковою перевіркою встановлено неможливість здійснення реальної господарської операції безпосереднім постачальником ТОВ Плюсторгюа у січні, лютому 2019р., а також передуючими їм постачальниками у взаємопов`язаному ланцюгу постачання.

За наведених в апеляційній скарзі доводів, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими, та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку наявним у справі доказам, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 27 січня 2020 р. по 31 січня 2020 р. ГУ ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Магістраль - 2016 (код за ЄДРПОУ 40558762) щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за період січень - лютий 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ Плюсторгюа (код 42455940), за наслідками якої складено акт №182/05/40558762 від 07.02.2020 р.

Згідно висновків вказаного акту перевірки ПП Магістраль - 2016 порушено вимоги п 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, ст.. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, в результаті чого ПП Магістраль - 2016 : по декларації з ПДВ за січень 2019 занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на суму 540 504 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 45 788,00 грн.; по декларації ПДВ за лютий 2019 року занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на суму 373699 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 85 806,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення (форма Р ):

- №00000990500 від 16 березня 2020 року, яким збільшено суму зобов`язання з ПДВ на 1 142 753,75 грн, у т.ч. основне зобов`язання - 914203, штрафна санкція - 228550,75 грн та (форма В4 );

- №00001000500 від 16 березня 2020 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 85806 грн.

Вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори, видаткові накладні, платіжні доручення, ТТН, податкові накладні, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України установлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання позивачем виписаних контрагентом позивача податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, судом з`ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена, серед іншого, податковими накладними, складеними контрагентом позивача, з дотриманням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагент позивача, на момент видачі ТОВ Плюсторгюа податкових накладних, не був зареєстрований у законодавчо визначеному порядку платником податку на додану вартість, та не сплачував у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом суду не надано.

Також, матеріали справи свідчать, що постачальник ТОВ Плюсторгюа , здійснив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать Витяги з Єдиного реєстру податкових накладних.

Водночас, колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які б безумовно, та беззаперечно підтверджували існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Між тим, як з`ясовано судом, відповідачем, в межах розгляду даної адміністративної справи, належними та допустимими доказами існування таких обставин, не доведено, як власне не доведено і здійснення ТОВ Плюсторгюа , та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно до статті 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов`язкові ознаки, а саме: він має містити відомості про господарську операцію, та підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв`язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Зокрема, як з`ясовано колегією суддів, та зазначено вище, господарські операції підприємства позивача з ТОВ Плюсторгюа , підтверджуються наданими до суду, та наявними у матеріалах справи договорами поставки щебеню № 03/12/2018 від 03.12.2018р., зберігання № 03/02/2020 від 03.02.2020, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск щебеню, платіжними дорученнями, відомостями складського обліку, виписками по рахункам, які складено з дотриманням законодавчих вимог, та відповідають визначенню первинні документи , наведеному у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до вимог ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, на підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом), судом апеляційної інстанції установлено, що вищеокреслені фінансово-господарські операції мали реальний характер, були опосередковані дійсним рухом активів, адже судом з`ясовано зміст кожної операції, та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського, та податкового обліку.

При цьому, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено, та до матеріалів справи не додано доказів, які б безумовно свідчили про фіктивність укладеного між ПП "Магістраль - 2016" та ТОВ Плюсторгюа договору поставки від 03.12.2018р. №03/12/18.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов`язку.

Зокрема, як з`ясовано судом, та убачається з наявних у матеріалах справи документів, в межах розгляду даної справи, позивачем повністю доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження віднесених до податкового кредиту сум, а також надано усі первинні документи, складені в межах відповідних фінансово-господарських операцій, за участю його контрагента, котрі повністю підтверджують реальне здійснення правочину, та досягнення ПП "Магістраль - 2016" законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товару - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком Чернігівського окружного адміністративного суду щодо безпідставності, та необґрунтованості висновків податкового органу викладених у акті перевірки №182/05/40558762 від 07.02.2020.

При цьому, колегія суддів зазначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17.

Крім цього, податкове законодавство не містить такого первинного документу, як податкова інформація, а отже сама по собі податкова інформація не може слугувати обґрунтуванням фіктивності чи реальності господарської операції.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень рішень №00000990500 від 16 березня 2020 року, №00001000500 від 16 березня 2020 року.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернігівській області.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О.Беспалов

Є.В. Чаку

Повний текст постанови виготовлено 18 червня 2021 року