Рішення

від 22.06.2021 по справі 367/7516/18

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/7516/18

Провадження №2/367/805/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючої судді Шестопалова Я.В.,

при секретарі Будинкевич Ю.А.,

прокурора Годлевська-Коновалова А.В.,

розглянувши заочно у судовому засіданні в місті Ірпінь цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

Позивач в інтересах держави звернувся до суду із позовом мотивуючи свої вимоги тим, що Прокуратурою області під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Коцюбинською селищною радою Київської області земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 року № 1933/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 922235 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0107, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В подальшому, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 10.10.2009року, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 , про що на державному акті серії ЯЖ № 922235 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 ..Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23.06.2014 року та Апеляційного суду Київської області від 28.08.2014 року у справі № 367/597/13-ц визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 року №1933/25-5 та державний акт серії ЯЖ № 922235. Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України і у справах № 6-67цс14 (постанова від 25.06.14року), № 6-22цс15 (постанова від 11.03.15року), № 21-195а14 (постанова від 17.06.14року). Таким чином, для даної справи є преюдиціальним той факт, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування, тобто, першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом. В подальшому встановлено, що Указом Президента України від 01.05.14 року № 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП Святошинське лісопаркове господарство , а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 26, 27, 51 Святошинського лісництва. В той же час, за інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.14 року № 01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку Голосіївський спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:040:0107 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає у 18 квартал. Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку Голосіївський . Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 , витребувати її в порядку ст.388 Цивільного кодексу України можливо лише за позовом розпорядника цієї земельної ділянки на даний час, яким є Кабінет Міністрів України. Так, до прийняття Коцюбинською селищною радою вже скасованого рішення про надання у власність першому набувачу спірної земельної ділянки, остання належала до земель державної власності виходячи з наступного. Як вже зазначалось вище, спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення. Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект від 08.10.14 року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.01року на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01року № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації Київзеленбуд ; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. Таким чином, з урахуванням інформації ВО Укрдержліспроект та наведених вище законодавчих положень, спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення. З урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, враховуючи вимоги п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради), остання і після прийняття нового Земельного кодексу України продовжувала перебувати у державній власності, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатись. А з огляду на те, що на даний час спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об`єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб. В даному випадку спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 на підставі ст. 388 ЦК України. Поряд з цим, за змістом зазначеної вище статті Цивільного кодексу України, недобросовісним вважається набувач, який не лише безпосередньо обізнаний в тому, що набуває майно у суб`єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлює факт порушення прав іншої особи, або який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувана права на відчуження майна, але за обставин його набуття міг і зобов`язаний був про це знати. Враховуючи викладене прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю, про що набувач зобов`язаний був знати, а отже повинен був передбачати можливу приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність, а отже, і про незаконність її відведення першому власнику.

З урахуванням роз`яснень, наведених в п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 07.02.14 року, та враховуючи, що незаконність вибуття спірних земельних ділянок з власності Держави вже доведена, в даному позові вимога про визнаний недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки не заявляється.

Спірними відносинами порушено право власності держави на землі лісового фонду та природоохоронного призначення, які мають обмежений режим використання, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення.

Зокрема, в обґрунтуванні створення Святошинсько-Біличанської філії Національного природного парку Голосїївський , яке розроблено за участю Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Інституту зоології ім. I.I. Шмальгаузена НАН України та Національоного екологічного центру України, зазначено, що дані ліси мають велике екологічне та рекреаційне значення. Вони відіграють значну роль в Національній та Всеєвропейській екомережах. Територія, що розглядається, характеризується великим видовим різноманіттям рослин і тварин, деякі з них є рідкісними та зникаючими. Отже Святошинсько-Біличанський лісовий масив, розташований між Житомирським та Гостомельським шоссе, є дуже цінною територією у науковому, екологічному, природоохоронному та рекреаційному відношенні. Крім того, позовна заява про витребування лісової земельної ділянки із приватної власності у державну власність, безумовно становить суспільний інтерес.

За інформацією Державного комітету України із земельних ресурсів від 01.07.2011року № 9946/26/4-11, Коцюбинською селищною радою передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 72 га, в тому числі і відповідачу, за рахунок земель, які знаходяться у користуванні КП Святошинське лісопаркове господарство та відносяться до земель лісогосподарського призначення. Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, безоплатно приватизовано громадянами й відчужено ними за договорами купівлі-продажу, що призвело до одержання однією особою у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення єдиним масивом.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокуратури Київської області до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності. Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

Таким чином, законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення із земель державної чи комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й ОСОБА_1 . Натомість останній набув таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади розпорядження, та наступного укладення договорів купівлі-продажу. ОСОБА_1 в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерник для лісу (стаття 1 ЛК України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів. Крім того, витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 на користь держави відповідає критерію законності: витребування з її власності земельної ділянки здійснюється на підставі статті 388 Цивільного кодексу України в зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

За таких обставин позов прокуратури Київської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015року у справі № 6-2510ц15.

Також зазначив, що позивачем за даним позовом є Кабінет Міністрів України, який на сьогодні від імені держави є розпорядником спірної земельної ділянки. Згідно ст. 113 Конституції України та ст. 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Відповідно до ст. 19 Закону України Про Кабінет Міністрів України діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питань державного управління у сфері, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та природокористування. До основних повноважень Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 116 Конституції України та ч. 2 ст. 20 Закону України Про Кабінет Міністрів України належить забезпечення проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування та здійснення в межах своїх повноважень державного управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

З огляду на викладене, прокуратура Київської області звертається до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, як органу державної влади, уповноваженого державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення, оскільки з часу скасування судом рішення Коцюбинської селищної ради про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд Кабінет Міністрів України до цих пір не звернувся до суду з вимогою про витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі Кабінет Міністрів України до цих пір не звернувся до суду з вимогою про витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України. Вказана бездіяльність дає підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України. Аналіз чинного законодавства свідчить, що законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є лише положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 Цивільного кодексу України), у зв`язку з чим положення про позовну давність До заявлених вимог про витребування майна у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України не застосовуються.

Зазначений правовий висновок зроблено Верховним Судом України при розгляді 05.10.2016 року справи № 916/2129/15 та 02.11.2016 року справи № 6-2161цІ6, предметом яких був спір про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.01.2016 року № 10-10-0.10-1248/2-18 середня (базова) вартість 1 м2 земель селища Коцюбинське становить 30,11 грн. Таким чином вартість спірної земельної ділянки складає 45 165 грн. (0,15 га*30,11=45165).

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0107 вартістю 45 165 грн. Стягнути з відповідача на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2) судовий збір в розмірі 1762,00 гривень за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України в м. Києві; МФО - 820172, рахунок отримувача - 35216008015641.

В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Надали додаткові пояснення, де зазначили, що підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом с порушення прав Кабінету Міністрів України як законного розпорядника від імені власника - народу України - земель державної власності у зв`язку з перевищенням органом місцевого самоврядування - Коцюбинською селищною радою Київської області наданих повноважень щодо розпорядження землею, яка не знаходилася у її віданні.

Просив врахувати, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення, розташована 18 кварталі Київського лісництва КП Святошинське лісопаркове господарство , що наразі є територією Національного природного парку Голосіївський (Святошинсько-Біличанська філія) та відноситься одночасно до земель природно-заповідного фонду, вкритих лісом. За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект від 08.10.2014 року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га.

Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.2001 року на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 року № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатацій Київзеленбуд ; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство .

Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Зауважили, що при зміні назв юридичних осіб рішення про зміну категорії та цільового призначення земель не приймались. Слід зазначити, що Земельний кодекс України (в редакції від 18.12.1990 року) передбачав лише державну, колективну та приватну форми власності на землю. Тобто, до прийняття нового Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002 року, спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського призначення державної форми власності.

Також, за інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області від 10.12.14 року № 01- 04/2215 і акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 24.09.16 року № А212/180 з нанесеними на картографічні матеріали Національного природного парку Голосіївський спірними земельними ділянками, переданими у приватну власність громадян Коцюбинською селищною радою спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:040:0107 знаходиться у 18 кварталі Київського лісництва КП Святошинське лісопаркове господарство та відноситься одночасно до земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, вкритих лісом. Даний факт беззаперечно підтверджується Указом Президента України від 01.05.2014 року № 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , яким його територію розширене) на 6462,62 га за рахунок земель КП Святошинське лісопаркове господарство (землі якого увійшли до складу земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Згідно пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП Святошинське лісопаркове господарство , в тому числі кварталів 1- 100 Святошинського лісництва, 7, 8, 12, 13 ,14, 18-21,22, 26-30,31,46-57, 60-72, 74-85, 87-93, 99-105, 110-112, 113-122 Київського лісництва.

Посилання відповідача на той факт, що оскільки на даний час не розроблено документацію із землеустрою щодо розширення меж Національного природного парку Голосіївський відповідно до Указу Президента України від 01.05.2014 року № 446/2014, у зв`язку з чим спірну територію не можна вважати землями під об`єктом природно-заповідного фонду, спростовується тим, що відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів с творення територій та об`єкті природно-заповідного фонду. Прокурором ще при пред`явленні позовної заяви одним із доказів надано схему розширення НПП Голосіївський , із якої вбачається, яка саме територія увійшла до розширених меж національного природного парку. Також, надано карту-схему із нанесеними межами Національного природного парку Голосіївський та 501 земельної ділянки, незаконно виділених Коцюбинською селищною радою у приватну власність громадян у 2008 році. Таким чином, прокурором належними, допустимими та достатніми доказами доведено факт знаходження спірної земельної ділянки в межах об`єкту природно-заповідного фонду - Національного природного парку Голосіївський . При цьому, витребування лісової земельної ділянки із приватної власності у державну власність, безумовно становить суспільний інтерес. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 07.11.19 року у справі № 488/5027/14, від 14.11.18 року у справі № 183/1617/16, від 29.05.19 року у справі № 367/2022/15 звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству. За аналогічних обставин Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14 (п. 81), від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц (п. 71), від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (п. 96) вказувала, що заволодіння фізичними і юридичними особами обмежено обороноздатними об`єктами (якими, зокрема, є землі лісового та водного фонду) всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим. За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокуратури Київської області до суду з вимогою про витребування спірної Земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянину земельної ділянки державної власності без зміни цільового призначення земель лісового фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу па землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності. Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року). Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Також варто зауважити, що Стокгольмська Декларація, прийнята у 1972 році на Конференції Організації Об`єднаних Націй з навколишнього довкілля сформулювала принцип про те, що Людина [повинна мати] має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в довкіллі, якість якого дозволяє вести гідне і процвітаюче життя, вона несе головну відповідальність за охорону і поліпшення довкілля на благо нинішнього і майбутніх поколінь . Збереження і покращення якості оточуючого людину середовища є важливою проблемою, яка впливає на добробут народів та економічний розвиток усіх держав світу; це - вираз волі народів усього світу і обов`язок урядів усіх держав . Орхуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, була погоджена Європейською економічною комісією ООН у 1998 році. Конвенція ратифікована у 40 країнах та Євросоюзом. Цей міжнародний договір визнає право кожної людини нинішнього та прийдешніх поколінь на життя в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту . Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950) не містить екологічних прав. Але рішення Європейського суду формують судову практику, відповідно до якої визнається, що забруднення навколишнього середовища є причиною порушення основних прав громадян, як права на життя, на повагу до приватного та сімейного життя. Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 року у справі Хаммер проти Бельгії суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов`язані діяти з метою захисту навколишнього середовища. Оскільки ліси є невід`ємним елементом екосистеми, незаконне відчуження земель лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля. За таких обставин прокурор правомірно звернувся з позовом на захист інтересів держави саме в особі Кабінету Міністрів України, який з 08.04.12року на підставі ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки території об`єкта природно-заповідного фонду України - НІШ Голосіївський з метою остаточного поновлення прав держави та народу України. Зазначили, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 04.02.2020, 05.02.2020, 26.02.2020 за результатами розгляду справ №№ 911/3897/17, 911/3523/17, 911/3738/17, 911/2325/18, 911/3315/17, 911/3150/17, 911/3310/17, 911/3574/17, 911/3148/17, 911/3577/17, 911/3311/17, 911/3579/17 дійшов висновку, що зайняття спірних земельних ділянок з порушенням положень Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку. Також, просили врахувати, що постановами Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 367/6965/16-ц, від 17.10.2019 у справі № 367/6446/16, від 24.01.2019 у справі № 367/4137/16-ц, від 29.08.2018 у справі № 367/7450/16-ц, від 29.01.19 у справах №№ 911/3455/17, 911/3570/17, 911/3572/17, 911/3447/17, 911/3312/17, від 04.02.2020, 05.02.2020, 26.02.2020 у справах №№ 911/3897/17, 911/3523/17, 911/3738/17, 911/2325/18, 911/3315/17, 911/3150/17, 911/3310/17, 911/3574/17, 911/3148/17, 911/3577/17, 911/3311/17, 911/3579/17 залишені без змін рішення Ірпінського міського суду, апеляційного суду Київської області, господарського суду Київської області і постанови Північного апеляційного господарського суду, якими задоволені аналогічні позови першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до фізичних і юридичних осіб, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський про витребування з незаконного володіння товариств на користь держави в особі Кабінету Міністрів України суміжних земельних ділянок, які також знаходяться на території Біличанського лісу в складі єдиного лісового масиву, незаконно розданого у приватну власність громадян. Таким чином, витребування у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки на користь держави у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування при розпорядженні спірною землею вимог ЛК України та ЗК України відповідає критерію законності. З огляду на викладене, просили суд врахувати той факт, що прокурор звернувся з вказаним позовом саме на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який з 08.04.2012 року на підставі ст.ст. 122, 149 ЗК України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду України - Національного природного парку Голосіївський , задовольнити позов першого заступника прокурора Київської області та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:040:0107, стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір.

Представник Кабінету Міністрів України судове засідання не з`явився, про час, дату, та місце слухання справи повідомлений належним чином, шляхом телефонограми повідомив, що не заперечую проводити розгляд справи у його відсутність та просив позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задовольнити в повному обсязі. Також надав суду письмові пояснення, в яких повністю підтримав позицію прокурора. Зазначив, що відповідно до частини першої статті 13 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент прийняття Коцюбинською селищною радою рішення від 24 грудня 2008 року № 1933/25-5, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом є порушення права Кабінету Міністрів України та перевищення органом місцевого самоврядування повноважень, наданих статтями 122, 149 ЗК України при розпорядженні земельними ресурсами державної форми власності земель лісогосподарського призначення. Вибуття спірної земельної ділянки з державної власності поза волею Кабінету Міністрів України підтверджується рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2014 року у справі № 367/597/13-ц, яке набрало законної сили та яким визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 1933/25- 5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , а також рішенням Апеляційного суду Київської області у вказаній справі від 28 серпня 2014 року, яким визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 922235 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:040:0107, виданого на підставі вищезазначеного рішення селищної ради. Так, під час розгляду справи № 367/597/13-ц Ірпінським міським судом Київської області досліджувались Укази Президії Верховної Ради УРСР від 11 лютого 1941 року, від 30 грудня 1962 року та від 04 січня 1965 року, а рішенням від 23 червня 2014 року також встановлено факт відсутності меж Коцюбинське, встановлених у порядку та спосіб, передбачених ЗК України. Крім того, Київським апеляційним адміністративним судом у постанові від 21 червня 2012 року у справі № 2а-6326/11/2670 встановлено, що Коцюбинська селищна рада Київської області розпорядилася землями, що не відносяться до території селища Коцюбинське та є землями лісогосподарського призначення, вийшовши за межі своїх повноважень. Таким чином, враховуючи, що єдина підстава набуття даної земельної ділянки попереднім власником відпала, а інші законні підстави відсутні, вважають, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню її законному власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, через розміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України. Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство екології та природних ресурсів України в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи по справі - Національного природного парку Голосіївський в судове засідання не з`явився, про час, дату, та місце слухання справи повідомлений належним чином, надали суду заяву про розгляд справи у відсутності представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській,цивільній або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді іншої справи,у якій беруть участь ті самі сторони або особа,щодо якої встановлено ці обставини,якщо інше не встановлено законом.

До суду звернувся перший заступник прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Судом встановлено, що Прокуратурою області під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Коцюбинською селищною радою Київської області земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 року № 1933/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 922235 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0107, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 10.10.2009року, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 , про що на державному акті серії ЯЖ № 922235 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 ..

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23.06.2014 року та Апеляційного суду Київської області від 28.08.2014 року у справі № 367/597/13-ц визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 року №1933/25-5 та державний акт серії ЯЖ № 922235.

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України і у справах № 6-67цс14 (постанова від 25.06.14року), № 6-22цс15 (постанова від 11.03.15року), № 21-195а14 (постанова від 17.06.14року).

Таким чином, для даної справи є преюдиціальним той факт, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування, тобто, першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом.

Також встановлено, що Указом Президента України від 01.05.14 року № 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно пояснювальної записки та проектів матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП Святошинське лісопаркове господарство , а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 10, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 26, 27, 51 Святошинського лісництва.

В той же час, за інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.14року № 01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку Голосіївський спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:040:0107 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає в 18 квартал.

Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку Голосіївський .

Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 , витребувати її в порядку ст.388 Цивільного кодексу України можливо лише за позовом розпорядника цієї земельної ділянки на даний час, яким є Кабінет Міністрів України.

Так, до прийняття Коцюбинською селищною радою вже скасованого рішення про надання у власність першому набувачу спірної земельної ділянки, остання належала до земель державної власності виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення.

Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект від 08.10.14 року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.01 року на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01 року № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатацій Київзеленбуд ; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Таким чином, з урахуванням інформації ВО Укрдержліспроект та наведених вище законодавчих положень, спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення.

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, враховуючи вимоги п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради), остання і після прийняття нового Земельного кодексу України продовжувала перебувати у державній власності, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатись.

А з огляду на те, що на даний час спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об`єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

В даному випадку спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 на підставі ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства.

У ст. 17 Лісового кодексу України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За змістом ст. ст. 35, 45, 47 цього ж Кодексу, організація лісового господарства передбачає, в тому числі, і проведення лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Так, згідно ст. 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, і розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Компетенція Кабінету Міністрів України визначена ст. ст. 122, 149 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, серед іншого і ліси для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

А згідно ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Виходячи з назви глави 7 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду відносяться до земель природоохоронного призначення.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 року № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Крім цього, вищевказаною Постановою роз`яснено, що витребувати своє майно із чужого незаконного володіння має право лише власник, і лише якщо доведе факт незаконного вибуття майна з його володіння.

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, враховуючи вимоги п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради), остання і після прийняття нового Земельного кодексу України продовжувала перебувати у державній власності, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатись. Також, з урахуванням інформації ВО Укрдержліспроект та наведених вище законодавчих положень, спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення.

А з огляду на те, що на даний час спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об`єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України

Відповідно до ст.. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи,яка незаконно,без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що у разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з положеннями ч 1 та ч 3 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відсуджувати, про що набувач не знав і не міг знати(добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно,серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно у особи, яка не мала право його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню ст..1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного правам Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування, на користь держави.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення Європейського суду з прав людини у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування Та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам, право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на земцю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права, особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно, якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 200 ї року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 29.06.2016р (справа №6-1376цс16),яка відповідно до вимог ст..360-7ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, викладене, а також, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 , рішення Коцюбинської селищної ради про передачу спірної земельної ділянки у власність скасовано, суд вважає, що витребувати її в порядку ст.388 Цивільного кодексу України можливо лише за позовом розпорядника цієї земельної ділянки на даний час, яким є Кабінет Міністрів України.

Також, суд враховує позицію Верховного Суду України, який у своїх правових позиціях, викладених по справі №6-3089цс15 зазначив, що згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача.

За змістом цієї статті випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Норми статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Отже, норми статей 1212 та 388 ЦК України можуть застосуватись у випадках, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання або збереження майна без достатньої правової підстави.

При цьому підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 388 цього Кодексу. Наявність підстав для витребування майна за статтею 388 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 388 ЦК України.

Відповідно до положень статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зі змісту статей 256, 261 ЦК України, також вбачається, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене,так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Також суд враховує висновок щодо моменту обізнаності Кабінету Міністрів України у аналогічних справах з ідентичних правовідносин, яких дійшов Верховний Суд у постановах від 09.10.2019 року у справах № 367/3246/15, від 30.10.2019 року у справі № 367/3240/15, від 11.12.2019 року у справі № 367/3487/15, що позивачеві - Кабінету Міністрів України, про порушені права стало відомо з моменту отримання ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви. Дані правові позиції Верховного Суду України є обов`язковими при вирішенні спорів даної категорії.

Дана позовна заява подана до суду першим заступником прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України.

Позовна заява подана за письмовим дорученням Генеральної прокуратури України (а.с.26), тобто відповідно до вимог ст.. 23 ч. 3 Закону України Про прокуратуру .

Також, суд враховує, що постановами Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 367/6965/16-ц, від 17.10.2019 року у справі № 367/6446/16, від 24.01.2019 року у справі № 367/4137/16-ц, від 29.08.2018 року у справі № 367/7450/16-ц, від 29.01.19 року у справах №№ 911/3455/17, 911/3570/17, 911/3572/17, 911/3447/17, 911/3312/17, від 04.02.2020 року, 05.02.2020року, 26.02.2020 року у справах №№ 911/3897/17, 911/3523/17, 911/3738/17, 911/2325/18, 911/3315/17, 911/3150/17, 911/3310/17, 911/3574/17, 911/3148/17, 911/3577/17, 911/3311/17, 911/3579/17 залишені без змін рішення Ірпінського міського суду, апеляційного суду Київської області, господарського суду Київської області і постанови Північного апеляційного господарського суду, якими задоволені аналогічні позови першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до фізичних і юридичних осіб, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський про витребування з незаконного володіння товариств на користь держави в особі Кабінету Міністрів України суміжних земельних ділянок, які також знаходяться на території Біличанського лісу в складі єдиного лісового масиву, незаконно розданого у приватну власність громадян.

Враховуючи викладені обставини суд задовольняє позов позивача та витребовує із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0107, вартістю 45 165 грн.

Оскільки позов задоволений у повному обсязі,то із відповідача на користь позивача суд стягує понесені судові витрати у сумі 1762,00 грн.

На підставі ст.ст. 6,14,19,121,144 Конституції України, ст.ст. 16, 388, 1212 ЦК України, керуючись ч. 2 ст. 247, ст.ст. 258-259, 263-265, 273, 280, 281-282, 283-289, 354 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0107 вартістю 45 165 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1762,00 гривень.

Повний текст рішення було складено, в межах строків, визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова