Постанова від 08.06.2021 по справі 914/687/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р. Справа №914/687/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів Н.А. Галушко

О.Л. Мирутенка

Секретар судового засідання Гулик Н.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весняне-3 б/н від 14.12.2020 (вх. № 01-05/3807/20 від 22.12.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2020 (повний текст рішення складено 25.11.2020, м. Львів, суддя М.М. Синчук)

у справі № 914/687/20

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весняне-3 , м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2016 № 1164, скасування держаної реєстрації права власності на нежитлові приміщення та припинення права власності на нежитлові приміщення.

за участю представників:

від позивача: Куксов В.Г.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи: Мотов Є.Г.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весняне-3 звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівської міської ради та Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2016 року № 1164, скасування держаної реєстрації права власності на нежитлові приміщення та припинення права власності на нежитлові приміщення.

Позов мотивований тим, що станом на момент прийняття спірного рішення, нежитлові приміщення під індексом № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 в будинку АДРЕСА_1 не були окремим об`єктом нерухомості чи окремим об`єктом цивільних прав. Спірні приміщення належать до складу житлового фонду, а при винесенні спірного рішення не було дотримано вимог ст. 4 ЖК УРСР.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.11.2020 в позові Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весняне-3 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весняне-3 подало апеляційну скаргу б/н від 14.12.2020 (вх. № 01-05/3807/20 від 22.12.2020), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що нежитлові приміщення під індексом № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 у будинку АДРЕСА_1 не становлять окремого об`єкту цивільних прав, а є допоміжними та є спільною власністю всіх співвласників будинку. Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення прав власності у багатоквртирному будинку допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Також, апелянт зазначає, що рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2016 № 1164 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова не відноситься до переліку документів, що є підставою для здійснення державної реєстрації майнових прав.

Третьою особою подано до суду пояснення б/н і дати (вх. № 01-04/966/21 від 10.02.2021, в яких стверджує, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду прийняте з повним з`ясуванням обставин справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.01.2009 №21609523, власником об`єкта - будинку за адресою: АДРЕСА_1 є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради. Підстава виникнення права власності - рішення Личаківського/Червоноармійського райвиконкому м. Львова №176 від 10.03.1987, форма власності - комунальна, частка - 1/1.

27.12.1991 виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів було прийнято рішення №728 про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (підприємств та організацій житлово-комунального господарства області) .

В матеріалах справи міститься рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 59 від 18.02.1982 Про виділення приміщення спортивній школі Сигнал обкому профспілки працівників радіоелектронної промисловості по АДРЕСА_1 яким вирішено приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 52,1 м2 передати в оренду обкому профспілки працівників радіоелектронної промисловості для розміщення адміністрації спортивної школи Сигнал .

24.09.1993 між Фондом комунального майна ЛМР та спеціалізованою дитячо-юнацькою школою олімпійського резерву Сигнал був укладений договір оренди нежитлових приміщень. Об`єктом оренди згідно договору є нежитлові приміщення під ін. 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 загальною площею 53,6 м2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 під службові приміщення.

10.04.2002 був укладений договір оренди №Г-0816 між Управлінням ресурсів ЛМР та спеціалізованою дитячо-юнацькою школою олімпійського резерву Сигнал нерухомого майна, приміщень під ін. 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 загальною площею 53,6 м2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Пізніше, 24.07.2009 між Управлінням комунальної власності ЛМР та СДЮШОР Сигнал , на підставі наказу Управління комунальної власності № 124-0 від 12.05.2009, було укладено договір оренди № Ф-7225-9 на нежитлові приміщення під ін. 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 загальною площею 53,6 м2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

В подальшому, 18.10.2012 між Управлінням комунальної власності ЛМР та СДЮШОР Сигнал , на підставі наказу Управління комунальної власності № 265-0 від 25.09.2012, було укладено договір оренди № Л-8458-12 нерухомого майна, приміщень під ін. 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 загальною площею 53,6 м2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

27.10.2015 між Управлінням комунальної власності ЛМР та СДЮШОР Сигнал , на підставі наказу Управління комунальної власності № 332-0 від 22.10.2015 року, було укладено договір оренди № Л-9884-15 нерухомого майна під ін. 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 загальною площею 53,6 м2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

17.12.2018 між Управлінням комунальної власності ЛМР та СДЮШОР Сигнал , на підставі наказу Управління комунальної власності № 580-0 від 30.11.2018 року, було укладено договір оренди № Г-11564-18 нерухомого майна, приміщень під ін. 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 загальною площею 53,6 м2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Крім цього, судом встановлено, що згідно витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.07.2016 здійснено державну реєстрацію ОСББ Весняне 3 .

14.06.2016 загальними зборами ОСББ Весняне 3 було прийнято рішення про взяття на баланс будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

09 грудня 2016 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №1164 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова , яким вирішено зареєструвати територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення. До переліку нежитлових приміщень, на які реєструвалось право комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, що додається до рішення, включено, зокрема, приміщення 1-го поверху під індексами 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 загальною площею 53, 6 кв. м на АДРЕСА_1 .

08 лютого 2017 року на підставі вказаного рішення зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на нежитлові приміщення першого поверху під індексами 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 (загальною площею 53,6 кв. м) на АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого.

Позивач зазначає, що про рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради 9 грудня 2016 року №1164 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова йому стало відомо з листа Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 23 березня 2017 року за № 2302-1475, яке було отримано ним 27.03.2017.

Позивачем долучено до позовної заяви Технічний паспорт будинку від 29.07.1968 та план першого поверху будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи міститься копія технічного паспорта, складеного Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 30.01.2017 виготовленого за станом на 04.02.2002 , інвентаризаційна справа №780 на нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 53,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи містяться дві Довідки, видані Обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» :

- №ю1/1243 віл 22.12.2016, видана Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про те, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 29.12.2012р. нежитлові приміщення в буд. АДРЕСА_1 під індексами 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 становлять 53,6 кв.м. Вищевказані нежитлові приміщення є ізольованими, не належать до житлового фонду, не перебувають у загальному користуванні мешканців будинку та не є допоміжними.

- №830 від 21.02.2020, що видана ОСББ Весняне-3 про те, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 29.12.2012 нежитлові службові приміщення в буд. АДРЕСА_2 під індексом з 2-1; 2-2, 2-3; 2-4 загальною площею - 53,6кв.м. не мають евакуаційних входів та виходів, не перебувають у загальному користуванні мешканців будинку Доступ до вищевказаних приміщень відбувається через загальний вхід до будинку (проїзд) та сходову клітку загального користування. Станом на 29.12.2012р. вищезазначені приміщення не були самостійним об`єктом нерухомого майна та не реєструвались окремо як власність територіальної громади м.Львова.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво на право власності від 23 грудня 1994 року на квартиру АДРЕСА_2 , що, згідно доводів позивача, є першою приватизованою квартирою будинку.

Позивач при зверненні до суду стверджує, що вищевказані приміщення першого поверху під індексами 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 (загальною площею 53,6 кв. м) на АДРЕСА_1 є допоміжними, а відтак, є спільною власністю усіх власників квартир багатоквартирного будинку.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього."

Допоміжні приміщення , відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Отже, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц).

Суд зазначає, що при вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірного приміщення, а саме встановлення того, чи відноситься вказане приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир , підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17.

Суд першої інстанції у оскаржуваному рішення зазначив, що спірне приміщення не є допоміжним, яке відносяться до спільної власності усіх співвласників ОСББ, а є нежитловим приміщенням, яке належить територіальній громаді міста Львова. Однак, з даним висновком колегія суддів не погоджується, адже матеріали справи не містять доказів того, що приміщення першого поверху під індексами 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 (загальною площею 53,6 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 первинно планувалися як нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно технічного паспорту від 29.07.1968 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 спірні приміщення не є ізольованими, доступ до вищевказаних приміщень відбувається через загальний вхід до будинку та сходову клітку загального користування.

Враховуючи те, що спірні приміщення не є самостійним об`єктом нерухомого майна та не є ізольованими, а відтак, відносяться до житлового фонду та є допоміжними приміщеннями.

Необґрунтованими є твердження третьої особи у поясненнях (вх. № 01-04/966/21 від 10.02.2021) про те, що згідно технічного паспорта складеного ОКП БТІ та ЕО № 780 від 04.02.2002 вхід до спірних приміщень здійснюється через сходову клітку та двір спільного користування. Адже, з даного технічного паспорта вбачається, що вхід до спірних приміщень здійснюється лише через сходову клітку загального користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи встановлення належності спірних приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, позивачу не потрібно доводити право власності на це приміщення, оскільки за наявності у нього статусу допоміжного приміщення, воно перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку, представником яких виступає позивач (аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 22.11.2018р. у справі № 904/1040/18).

Посилання відповідачів на рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 18.02.1982 № 52 Про виділення приміщення спортивній школі Сигнал обкому профспілки працівників радіоелектронної промисловості по вул. Лисенка,3 ; рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 728 від 27.12.1991 Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (підприємств та організацій житлово-комунального господарства області) та договори оренди щодо спірних приміщень, не змінює правового статусу спірних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 914/843/17.

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною першою статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК Україниодним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини щодо належності спірних приміщення до спільної власності власників квартир у багатоквартирному будинку за адресою: м. Львів, вул. Лисенка,3, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1164 від 09.12.2016 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова в частині приміщень за адресою: вул. М.Лисинка, 3, зазначених в Переліку нежитлових приміщень, на які реєструвалось право комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради підлягає визнанню незаконним та скасуванню, як таке, що порушує права позивача.

Враховуючи те, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1164 від 09.12.2016 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова в частині приміщень за адресою: м. Львів, вул. М.Лисинка, 3 підлягають задоволенню, відтак і похідні позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення першого поверху під інд. № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, загальною площею 53,6 кв.м. за адресою м. Львів, вул. М. Лисинка, 3 (номер запису 18999530) із закриттям розділу щодо об`єкта нерухомого майна № 1171832746101 та про припинення права комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення першого поверху під інд. № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, загальною площею 53,6 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. М. Лисинка, 3, також підлягають до задоволення.

Відповідачами у відзиві на позов було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права .

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Позивач зазначає, що про рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради 9 грудня 2016 року №1164 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова йому стало відомо з листа Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 23 березня 2017 року за № 2302-1475, яке було отримано ним 27.03.2017 . Матеріали справи не містять доказів, які б доводили, що позивач міг дізнатись про порушення свого права раніше, ніж після отримання листа відповіді. Отже, слід вважати, що позивач звернувся до суду у даній справ 18.03.2020 в межах строку позовної давності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2020 слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідно до правил, встановлених ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на Львівську міську раду, з вини якої виник спір.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весняне-3 б/н від 14.12.2020 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2020 у справі № 914/687/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2016 № 1164 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова в частині приміщень за адресою: вул. М.Лисинка, 3, зазначених в Переліку нежитлових приміщень, на які реєструвалось право комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

4. Скасувати державну реєстрацію права власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення першого поверху під інд. № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, загальною площею 53,6 кв.м. за адресою м. Львів, вул. М. Лисинка, 3 (номер запису 18999530) із закриттям розділу щодо об`єкта нерухомого майна № 1171832746101.

5. Припинити право комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення першого поверху під інд. № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, загальною площею 53,6 кв.м. за адресою м. Львів, вул. М. Лисинка, 3.

6. Стягнути з Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл. Ринок, будинок 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весняне-3 (79008, Львівська обл., місто Львів, вул, Лисенка, 3, код ЄДРПОУ 40668383) 6306,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 9459,00 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.06.2021.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Н.А. Галушко

Суддя О.Л. Мирутенко