Рішення

від 15.06.2021 по справі 541/815/21

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/815/21

Провадження №2/541/542/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 червня 2021 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Куцин В. М.,

секретаря судових засідань Байва Т. В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у спільному сумісному майні та визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаним позовом, в якому просила визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер 5323288601:01:001:0562, становила 1/2, припинивши право спільної сумісної власності на земельну ділянку. Визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер 5323288601:01:001:0562, у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , скасувавши державну реєстрацію права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на цю ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на частку в праві спільної власності на земельну ділянку, що розташована за тією ж адресою. В установленому законом порядку позивач прийняла спадщину, звернувшись із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Наконечної Н.П. 02 серпня 2018 року позивач отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частки житлового будинку з господарськими побудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 по спадковій справі за № 81/2018. Проте, постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Наконечної Н.П. від 10 липня 2018 року, позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку розміром 0.25 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5323288601:01:001:0562, у зв`язку із тим, що частка померлої у праві спільної сумісної власності не визначена. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 грудня 2011 року ще позивачу належить 1/2 частка житлового будинку з господарськими побудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином на сьогодні весь будинок належить позивачу. Крім цього, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 грудня 2014 року, земельна ділянка, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5323288601:01:001:0562 належить позивачу та спадкодавцеві на праві спільної сумісної власності. Сестра позивача, яка є відповідачем по даній справі, також прийняла спадщину та отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна (землі сільськогосподарського призначення). У зв`язку із наведеним, відсутні умови для одержання позивачем в органах нотаріату свідоцтва про право на спадщину після смерті її матері, саме тому позивач змушена звернутися до суду для виділення (визначення) частки своєї матері у спільному сумісному майні та визнання права на спадщину в судовому порядку.

Ухвалою судді від 13.05.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у цивільній справі за вказаним позовом призначено на 15 червня 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 в підготовчому судовому засідання позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала заяву в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги визнала в повному обсязі (а. с. 55).

Заслухавши позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 06.12.1963 року (а. с. 9), копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , виданого 28.02.1986 року (а. с 10), копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , виданого 29.12.2015 року (а. с. 11).

Після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 успадкувала належну йому 1/2 частки житлового будинку з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 грудня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2843 (а. с. 15) та копією витягу про державну реєстрацію прав Дочірнього комунального підприємства Миргородтехінвентаризація № 32634428 від 22.12.2011 року (а. с. 16).

Також, відповідно до копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 грудня 2014 року, індексний номер 31825044, СТА 007719 (а. с. 17) та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 31825800 від 29.12.2014 року (а. с. 18) за позивачем ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_3 зареєстровано право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5323288601:01:001:0562.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 08.12.2017 (а. с. 8).

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 81/2018, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема, на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на частку в праві спільної власності на земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5323288601:01:001:0562, що розташована за тією ж адресою та на земельну ділянку, площею 2,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323288600:00:004:0225, яка розташована на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

В установленому законом порядку позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 прийняли спадщину, звернувшись із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Наконечної Н.П.

20 червня 2018 року відповідач ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 761(а. с. 49), на частину спадкового майна - земельну ділянку, площею 2,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323288600:00:004:0225, яка розташована на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

02 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 980 (а. с. 51) на 1/2 частки житлового будинку з господарськими побудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 по спадковій справі за № 81/2018.

Разом з тим, постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Наконечної Н.П. від 10 липня 2018 року (а. с. 12), позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку розміром 0.25 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5323288601:01:001:0562, у зв`язку із тим, що частка померлої ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності не визначена.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.ст. 1222 ч. 1, 1223 ч.ч. 2,3 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_3 , тобто спадкоємицею першої черги.

ОСОБА_1 , після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 грудня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2843 після смерті батька ОСОБА_4 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 серпня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 980 після смерті матері ОСОБА_3 , стала єдиною власницею житлового будинку з господарськими побудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 29.12.2014 року за позивачем ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_3 зареєстровано право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5323288601:01:001:0562 що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Наконечної Н.П. за видачею свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку як спадкоємиця першої черги за законом.

Втім, ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, яке належало спадкодавцю на час його смерті, а саме: частку земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5323288601:01:001:0562 що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки частки співвласників не визначені.

Згідно із частиною 1 статті 41КонституціїУкраїни кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном визначення часток законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У частинах 1, 2 ст. 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Частинами 1, 2 ст. 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Так, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 грудня 2014 року, індексний номер 31825044, СТА 007719 (а. с. 17) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 31825800 від 29.12.2014 року (а. с. 18) за позивачем ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_3 зареєстровано право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5323288601:01:001:0562, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що частки в земельній ділянці площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5323288601:01:001:0562, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не були визначені.

При цьому, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із неможливістю визначення частки спадкодавця, що підтверджується копією постанови приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Наконечної Н.П. від 10 липня 2018 року (а. с. 12).

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. При цьому одним зі способів захисту цивільних прав і інтересів виступає визнання права.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особо, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно з ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

При цьому суд враховує роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, де зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що обставини справи, викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в письмових матеріалах справи, а отже позов підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд враховує положення вказаних вище норм законодавства про рівність часток, визнання відповідачами позовних вимог, а також ту обставину, що жодних інших домовленостей про розмір часток між співвласниками не було, жодних доказів щодо домовленостей про інший розмір часток суду не представлено, а також те, що частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Таким чином, виходячи із принципу рівності часток співвласників земельної ділянки, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5323288601:01:001:0562, суд вважає, що частка кожного із них складає по 1/2 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5323288601:01:001:0562.

При цьому, враховуючи те, що ОСОБА_3 померла, а її єдиним спадкоємцем за законом, який вчасно прийняв спадщину та звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку спадкодавця у земельній ділянці, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5323288601:01:001:0562, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_1 , відповідач позов визнала та заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне майно до нотаріуса не подавала, а звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а. с. 45), суд вважає, що за ОСОБА_1 в порядку спадкування необхідно визнати право власності на належну їй частку (1/2) вказаної земельної ділянки.

Крім того, чинним законодавством передбачено, що у разі поділу майна між співвласниками, право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Враховуючи наведені вище вимоги закону, право спільної сумісної власності на вказане нерухоме майно необхідно припинити.

За таких обставин суд приходить до переконливого висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319, 392, 1217, 1223, 1234, 1236, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 76, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Черевки Миргородського району Полтавської області, в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер 5323288601:01:001:0562 становила 1/2.

Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер 5323288601:01:001:0562.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою с. Черевки Миргородського району Полтавської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер 5323288601:01:001:0562 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Черевки Миргородського району Полтавської області.

Скасувати державну реєстрацію права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Черевки Миргородського району Полтавської області та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Черевки Миргородського району Полтавської області на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер 5323288601:01:001:0562.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Черевки Миргородського району Полтавської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 19.06.2021 року.

Суддя: В. М. Куцин