Рішення

від 18.06.2021 по справі 443/1442/19

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1442/19

Провадження №2/443/486/21

РІШЕННЯ

іменем України

18 червня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Костишин У.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Журавненської селищної ради Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом,-

встановив:

Адвокат Яременко І.О., який діє в інтересах позивачки, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Журавненської селищної ради Львівської області, в якій просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті прабаби, право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 .

Обґрунтування позовних вимог

В обгрунування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її прабаба ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Мельницької сільської ради Жидачівського району 29.01.2019. Після смерті прабаби відкрилася спадщина, до складу якої входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Мельницької сільської ради, а також житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Вищевказаний будинок фактично належав прабабі, оскільки вона була його забудовником, проте право власності на будинок не реєструвалось, а тому відсутні правовстановлюючі документи. ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в с. Буянів до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею до дня її смерті проживав зять ОСОБА_2 , який проживає там і в даний час. Від імені ОСОБА_3 посвідчувався заповіт від 16.10.2018 в користь правнучки ОСОБА_4 . На день смерті ОСОБА_3 заповіт не змінено і не скасовано. У визначений законом термін позивачка звернулася до приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Посацької А.О. із заявою про прийняття спадщини, що стало приводом до реєстрації спадкової справи №01/2019 та згодом видачі їй свідоцтв про право на спадщину за заповітом. Зазначені свідоцтва позивачка отримала відносно земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Мельницької сільської ради, що належали покійній прабабі. Згодом позивачка вирішила юридично оформити спадкові права на будинок та звернулася до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом по спадковій справі №01/2019, однак нотаріус постановою №114/02-31 від 19.08.2019 відмовив у його видачі, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що належав померлій і є спадковим майном. У зв`язку із відмовою нотаріуса в оформленні права власності на спадкове майно позивачка звернулась до суду із даним позов для реалізації своїх спадкових прав.

Процесуальні рішення, постановлені по справі

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 21.09.2020 цивільну справу прийнято до розгляду та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 17.12.2020.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.12.2020 витребувано у приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Львівської області Посацької А.О. належним чином завірену копію спадкової справи №01/2019 після смерті ОСОБА_3 , 1925 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.12.2020 підготовче судове засідання у справі закрито, а справа призначена до судового розгляду по суті на 01.04.2021.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 01.04.2021 залучено до участі у справі правонаступника Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської - Журавненську селищну раду Стрийського району Львівської області та третю особу ОСОБА_2 , а розгляд справи відкладено на 18.06.2021.

Розгляд справи по суті відбувся 18.06.2021 року без участі сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі

Позивачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Яременко І.О. через канцелярію суду, подав заяву про проведення судового засідання у його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у підготовче судове засідання не з`явився, через канцелярію суду, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа, ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у підготовче судове засідання не з`явився, заяв про розгляд справи у його відсутності не подав. Згідно відмітки засобу зв`язку Укрпошта ОСОБА_2 13.04.2021 отримав судову повістку про виклик до суду. особисто

Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частинами 1 та 4 статті 206 ЦПК встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 29.01.2019 виконавчим комітетом Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 93 роки померла ОСОБА_3 /а.с.9/.

Відповідно до заповіту від 16.10.2008, посвідченого секретарем Мельницької сільської ради та зареєстрованого в реєстрі за № 154, ОСОБА_3 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, куди входить жилий будинок і господарські будівлі, а також все те, що належатиме їй на день її смерті і на що вона за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_5 /а.с.11/

Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 виданого повторно 21.08.2018, ОСОБА_5 одружилася із ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а після одруження набула прізвище - ОСОБА_6 . /а.с.8/.

Згідно довідки Мельницької сільської ради №311 від 30.08.2019, ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в с. Буянів до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею до дня її смерті проживав зять ОСОБА_2 , який проживає там і в даний час. Від імені ОСОБА_3 посвідчувався заповіт від 16.10.2008 в користь правнучки ОСОБА_4 . На день смерті ОСОБА_3 заповіт не змінено і не скасовано /а.с.10/

Згідно свідоцтва про право на спадщину, за заповітом від 19.08.2019 № 511, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку на території Мельницької сільської ради площею 1,1611 га /а.с.12/

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 177998457 від 19.08.2019 власником земельної ділянки площею 1,1611 га, кадастровий номер 4621584700:03:000:1168 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області є ОСОБА_1 /а.с.13/

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.08.21019 № 510, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку на території Мельницької сільської ради площею 0,2870 га /а.с.14/

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 177994874 від 19.08.2019 власником земельної ділянки площею 0,287 га, кадастровий номер 4621584700:03:000:0629 для ведення товарного сільськогосподарського виробництв, розташованої на території Мельницької сілсьької ради Жидачівського району Львівської області є ОСОБА_1 /а.с.15/

Відповідно до довідки Стрийського МБТІ від 13.08.2019 № 1555, згідно даних технічного архіву право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 - не зареєстровано./а.с.17/

Згідно з копією технічного паспорта житлового будинку в АДРЕСА_1 , видано 10.07.2019, загальна площа вказаного будинку становить 152,2 кв.м., рік забудови - 1946. /а.с.18-21/

Згідно довідки виконкому Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 30.08.2019 № 312, забудовником і власником будинку в АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 /а.с.25/

Постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 19.08.2019 № 114/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, у зв`язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 /а.с.16/.

Норми права, які застосовує суд та мотиви їх застосування

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року№24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.1992, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивачка має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивачки. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Таким чином, оскільки житловий будинок в АДРЕСА_1 побудований до 05 серпня 1992 року, він не підлягає прийняттю в експлуатацію. Після смерті ОСОБА_3 даний будинок входить до складу спадщини.

З врахуванням вище наведеного, суд приходить до переконливого висновку в підставності позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на спірний житловий після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, враховуючи, що позивачка оформити право власності на спірний житловий будинок в нотаріальному порядку не має можливості, у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; інші спадкоємці відсутні, відповідач проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Г. Равлінко