Рішення

від 18.06.2021 по справі 280/3402/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року Справа № 280/3402/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення сьомої сесії восьмого скликання Михайлівської селищної ради Запорізької області від 30.03.2021 №10 Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволів на розроблення проектної документації щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ;

зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проектної документації щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у лютому 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 2323355400:01:006:0005. Разом з тим, позивач вважає, що спірним рішенням йому було необґрунтовано відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з посиланням на те, що земельні ділянки надані у користування іншим громадянам. Позивач вважає, що відповідач безпідставно надав перевагу іншим громадянам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, не зважаючи на те, що позивач звернувся до сільської ради раніше та надав необхідний пакет документів. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що Михайлівською селищною радою у встановленому порядку було розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 23.02.2021 позивач звернувся до Михайлівської селищної ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 2323355400:01:006:0005.

30 березня 2021 року Михайлівською селищною радою прийнято рішення №10 Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволів на розроблення проектної документації щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства , пунктом 2 якого вирішено відмовити громадянину ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності, яка розташована в межах населеного пункту смт.Пришиб, у зв`язку з тим, що заявлена земельна ділянка перебуває у користуванні громадян.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що єдиною підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стало те, що начебто земельна ділянка перебуває у користуванні громадян.

Суд зазначає, що відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. г ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року справі № 21-358а13 та в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

В свою чергу, Михайлівська селищна рада, в якості підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вказала на те, що спірна земельна ділянка передана у користування іншим громадянам, не відповідає положенням статті 118 Земельного кодексу України.

Більш того, суд зазначає, що передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

В даному випадку, як позивач, так і інші особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому у відповідача не має підстав вважати приорітетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року по справі №463/3375/15-а та від 05 березня 2019 року по справі №806/602/18, які враховуються судом під час ухвалення рішення в даній справі.

Щодо твердження відповідача про те, що земельна ділянка передана у користування інших осіб, суд зазначає, що відповідачем відповідних доказів зазначеним обставинам до матеріалів справи не надано.

Відповідно до інформації яка міститься у Публічній кадастровій карті України, земельна ділянка кадастровий номер 2323355400:01:006:0005 перебуває у комунальній власності, доказів надання її у постійне користування іншим особам до матеріалів справи не надано.

Також, відповідно до відповіді Михайлівської селищної ради від 14.04.2021 №В-60 рішенням виконавчого комітету Пришибської селищної ради Народних депутатів Михайлівського району Запорізької області №28 від 29.04.1992 земельні ділянки були надані у користування громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.12).

Проте, у спірному рішення відповідачем надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою по спірній земельній ділянці й іншим особам, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яким земельна ділянка у користування не надавалась.

В свою чергу, позивачу відповідно дозволу надано не було, що свідчить про порушення відповідачем вимог Земельного кодексу України та про наявність підстав для скасування пункту 2 рішення сьомої сесії восьмого скликання Михайлівської селищної ради Запорізької області від 30.03.2021 №10 Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволів на розроблення проектної документації щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства .

При цьому, скасуванню підлягає рішення не у повному обсязі, а лише у тій частині, що стосується позивача, оскільки у разі скасування рішення у повному обсязі, будуть порушені права та законні інтереси інших осіб.

Щодо позовних вимог про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд вважає, що у спірних правовідносинах відсутні дискреційні повноваження у відповідача.

З огляду на це, саме зобов`язання ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 по справі №810/2245/18.

Зазначене зумовлює висновки про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, в силу положень Закону України Про судовий збір , то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області (72002, Запорізька область, Михайлівський район, смт.Михайлівка, вул.Центральна, буд.22, код ЄДРПОУ 25214512) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення сьомої сесії восьмого скликання Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області від 30.03.2021 №10 Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволів на розроблення проектної документації щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства .

Зобов`язати Михайлівську селищну раду Михайлівського району Запорізької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектної документації щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до поданої заяви від 23.02.2021.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова