Рішення

від 22.06.2021 по справі 640/21081/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 року м. Київ № 640/21081/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Пареті до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пареті (надалі - Позивач, ТОВ Пареті ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Київській області (надалі - Відповідач), у якій просить суд визнати протиправними дії Відповідача щодо винесення постанови від 04.12.2018 №КВ1411/1063/АВ/ІП/ФС-639 про накладення штрафу у розмірі 3723 грн. та визнати протиправною і скасувати дану постанову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2018 відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що виявлені порушення вимог трудового законодавства не передбачають застосування штрафу, оскільки термін порушення строків виплати заробітної плати становить чотири дні, а не більше місяця, як передбачено положеннями абзацу 3 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, на підставі якої накладено штраф. Крім того, Позивачем зазначено про порушення Відповідачем порядку проведення інспекційного заходу та складання постанови про накладення штрафу.

Заперечуючи проти позовних вимог представником Відповідача зазначено, що в ході інспекційного заходу виявлено порушення, які стосуються порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, у зв`язку із чим Позивача притягнуто до відповідальності.

В судовому засіданні 05.06.2019, на підставі заяви Позивача, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

На підставі листа Головного управління ДФС у м. Києві від 16.10.2018 №82506/10/26-15-51-23-06, наказу від 26.10.2018 №3977 та направлення №1411 від 29.10.2018 Відповідачем проведено інспекційне відвідування Позивача, за результатами якого складено акт від 09.11.2018 №КВ1411/1063/АВ.

В даному акті зафіксовано, зокрема, порушення Позивачем статті 43 Конституції України, частини 1, 2 статті 115 Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України Про оплату праці щодо строків виплати заробітної плати працівникам, а саме заробітну плату за березень 2018 року виплачено пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме 14.04.2018.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду якого Відповідачем листом від 28.11.2018 №43/2/18/17159 повідомлено, що заперечення прийнято до відома.

Листом від 27.11.2018 №43/2/18/17091 Позивача повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Відповідачем 04.12.2018 складено постанову №КВ1411/1063/АВ/ІП/ФС-639 про накладення штрафу уповноваженими особами щодо порушення частин 1, 2 статті 115 Кодексу законів про працю України на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у сумі 3723,00 грн.

Вважаючи вказану постанову та дії Відповідача щодо її складання протиправними, Позивачем оскаржено їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1,2,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, Державна служба України з праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення; та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно зі статтею 12 Конвенції МОП №81, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст. 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Тобто, Конвенція МОП №81 визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення , визначається Порядком №509.

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до частин 1, 2 статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.

Так, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення (абзац 8 частини 2 статті 265 Кодексу).

Позивач посилався на те, що абзацом 3 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено санкцію за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, однак порушення строків виплати заробітної плати ТОВ Пареті становить чотири дні, а тому підстави для застосування штрафу відсутні.

Суд відхиляє наведені посилання Позивача, оскільки оскаржуваною постановою від 04.12.2018 №КВ1411/1063/АВ/ІП/ФС-639 про накладення штрафу у розмірі 3723 грн. застосовано штрафні санкції до Позивача саме на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу, а не абзацу 3 даної частини.

Крім того, Позивачем зазначено, що термін виплати заробітної плати за березень 2018 року порушено на 4 дні.

Разом з тим, акті інспекційного відвідування від 09.11.2018 №КВ1411/1063/АВ зафіксовано порушення Позивачем строків виплати заробітної плати працівникам, а саме заробітну плату за березень 2018 року виплачено пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме 14.04.2018.

Наведені висновки Відповідача підтверджуються копією відомості зарахувань на картрахунки працівників від 11.04.2018 №32 та видаткового касового ордеру від 11.04.2018 (а.с. 42, 43 т. І).

Порушення строків виплати заробітної плати Позивач пояснив фінансовими труднощами.

Пунктами 28 та 29 вказаного Порядку №295 встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Суд зазначає, що постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.12.2018 №КВ1411/1063/АВ/ІП/ФС-639 стосується порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, а тому до вказаних правовідносин застосовуються норми пункту 29 Порядку №295 щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень.

Стосовно посилання ТОВ Пареті на порушення Відповідачем процедури проведення інспекційного заходу та застосування штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Позивачем зазначено, що 01.11.2018 на його адресу надійшов лист ГУ Держпраці у Київській області, в якому містилося направлення на проведення інспекційного відвідування від 19.10.2018 №1411 та вимога Відповідача від 29.10.2018 №1411 про надання документів.

Позивачем 06.11.2018 подано Відповідачу витребувані документи.

В подальшому, згідно доводів Позивача, на його адресу надійшов акт від 09.11.2018 № КВ1411/1063/АВ інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю. Даним актом зафіксовано порушення Позивачем вимог законодавства.

Зі змісту акта інспекційного відвідування слідує, що воно здійснено у присутності працівників ТОВ Пареті , однак їхні прізвища, імена та по батькові не вказано та підписи таких осіб в акті відсутні (а.с. 23-24 т. І).

Позивач наполягав на тому, що інспекційне відвідування здійснено без присутності працівників ТОВ Пареті та відомості, наведені в акті, не відповідають дійсності, про що зазначено у запереченні на акт інспекційного відвідування. Однак, останні не взаято до уваги Відповідачем.

Судом допитано в якості свідків інспекторів праці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими 29.10.2018 проведено інспекційне відвідування ТОВ Пареті та складено акт від 09.11.2018 №КВ1411/1063/АВ.

Свідками зазначено, що ними під час інспекційного відвідування встановлено порушення ТОВ Пареті вимог законодавства про працю, зокрема виявлено ряд громадян, які працюють на товаристві без офіційного працевлаштування, а також виявлено несвоєчасну виплату заробітної плати працівникам.

Суд відхиляє посилання Позивача на те, що акт від 09.11.2018 №КВ1411/1063/АВ містить недостовірні дані щодо виявлених порушень, оскільки факт несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам ТОВ Пареті , що є предметом розгляду у даній справі, підтверджується матеріалами справи.

При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 04.12.2018 №КВ1411/1063/АВ/ІП/ФС-639 слідує, що штраф накладено виключно за порушення строків виплати заробітної плати. У зв`язку із цим, суд не надає оцінку обставинам, зафіксованим в акті інспекційного відвідування щодо наявності працівників, які працюють без оформлення трудових відносин.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Пареті - відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю Пареті (код ЄДРПОУ 39141486, адреса: 02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 36/2, кв. 274).

Відповідач: Головне управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214, адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10).

Суддя Н.М. Клименчук