Постанова

від 22.06.2021 по справі 540/1624/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1624/20

Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

рішення суду першої інстанції прийнято у

м. Херсон, 04 грудня 2020 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа Фермерське господарство Гербера про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області від 04 травня 2020 року № 5728-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою"; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), розташованої на території Благодатненської сільської ради Скадовського району Херсонської області із земель державної власності, що перебувають у користуванні фермерського господарства "Гербера", кадастровий номер 6524784000:14:010:0004; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області подати до суду, у встановлений судом строк, звіт про виконання судового рішення; стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ відповідачем прийнято без належного обґрунтування, з суперечливих мотивів, які вказують на вибіркове застосування норм матеріального права. Позивач зазначав, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою згідно з ст. 118 ЗК України, може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку. Зазначена норма не містить жодної умови про перебування земель державної або комунальної власності у користуванні (оренді) члена фермерського господарства, як обов`язкової умови для набуття безоплатно у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю). На думку позивача, у даному випадку визначені нормою ч. 7 ст.118 ЗК України підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон, 73036) від 04 травня 2020 року № 5728-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон, 73036) надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), розташованої на території Благодатненської сільської ради Скадовського району Херсонської області із земель державної власності, що перебувають у користуванні фермерського господарства "Гербера", кадастровий номер 6524784000:14:010:0004.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон, 73036) сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головним управлінням Держгеокадастру в Херсонській області подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив про законність та обґрунтованість спірного наказу, посилаючись на те, що підставою для відмови слугували приписи ч. 7 ст. 118 ЗК України, а саме невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Закону України Про фермерське господарство , зокрема ФГ Гербера було засноване для здійснення підприємницької діяльності на іншій земельній ділянці та у заявника відсутнє право користування зазначеною земельною ділянкою. Позивачем не було надано документів у підтвердження законності підстав отримання засновником ФГ Гербера зазначеної у пп. 5.5 п. 5 Статуту цього господарства земельної ділянки площею 50,00 га ріллі із земель резервного фонду на землях Олександрійської сільської ради Скадовського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, та в Головному управлінні такі документи також відсутні. Тобто, фермерське господарство Гербера засновано для здійснення діяльності на іншій земельній ділянці, аніж зазначено в заяві позивачем.

На підставі ст. 311 КАС України, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є членом фермерського господарства "ГЕРБЕРА", що підтверджується статутом цього господарства в редакції затвердженій загальними зборами членів від 05 лютого 2014 року № 3 та зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26 травня 2014 року.

18 січня 2011 року фермерським господарством "ГЕРБЕРА" укладено із Скадовською районною державною адміністрацією договір оренди земельної ділянки площею 24,2833 га, кадастровий номер 6524784000:14:010:0004, строком на 10 років із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

18 березня 2020 року на загальних зборах членів Фермерського господарства "ГЕРБЕРА", яке оформлено протоколом №12, прийнято рішення надати згоду членам фермерського господарства - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на виділення безоплатно у порядку ст. 7. 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство", у приватну власність із земель фермерського господарства "ГЕРБЕРА" земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) по Благодатненській сільській раді Скадовського району.

20 березня 2020 року головою Фермерського господарства "ГЕРБЕРА" оформлено та нотаріально посвідчено заяву про надання згоди на поділ земельної ділянки площею 24,2833 га, кадастровий номер 6524784000:14:010:0004 та згоду щодо припинення права користування в частині земельної ділянки, яка буде передаватися у власність громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у розмірі, що не перевищує середнього розміру земельної частки (паю) Благодатненської сільської ради Скадовського району Херсонської області.

03 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що перебувають у користуванні фермерського господарства "ГЕРБЕРА". До заяви додано було додано:

- копія договору оренди землі ФГ "Гербера";

- копія заяви ФГ "Гербера" на вилучення земельної ділянки;

- копія статуту ФГ "Гербера";

- копія протоколу зборів членів ФГ "Гербера";

- копія, що підтверджує досвід роботи в сільському господарстві члену ФГ "Гербера";

- копія паспорту, коду громадянина;

- графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки;

- довідка податкової про відсутність заборгованості за ФГ "Гербера".

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 04.05.2020 року № 5728-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Благодатненської сільської ради Скадовського району Херсонської області, в розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Закону України "Про фермерське господарство", зокрема ФГ "ГЕРБЕРА" було засноване для здійснення підприємницької діяльності на іншій земельній ділянці та у заявника відсутнє право користування зазначеною земельною ділянкою.

Не погоджуючись з прийнятим наказом, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем правомірності дій та спірного наказу щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача в оскаржуваному наказі, як на підставі для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а саме - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, спростовується наявними в матеріалах справи дослідженими судом доказами.

При цьому, суд першої інстанції також вказав, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування. Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

До того ж, посилаючись на приписи ст. 245 КАС України, вважаючи вимогу про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою похідною від вимоги про скасування спірного наказу, яким було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зазначеної вище земельної ділянки, з огляду на те, що відповідач зобов`язаний прийняти, фактично єдине рішення - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою за відсутності підстав у відмові, суд першої інстанції вважав наявними підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою.

При цьому, з огляду на не наведення причин та не зазначення доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятись від виконання рішення суду, суд першої інстанції відмови в у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України, громадянам, зокрема, для веденняособистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У свою чергу, частинами 1-2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

В силу вимог частини 7 цієї статті ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, за змістом частини 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

Центральним орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як передбачено Положенням, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частина 7 статті 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі, для ведення особистого селянського господарства, якими є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Правові висновки аналогічного змісту містяться у постановах Верховного Суду від 27.02.2018у справі №545/808/17 та від 17.04.2018 у справі №812/1557/17.

Отже, проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам та підстави для відмови у наданні такого дозволу визначені ч. 7ст. 118 ЗК України є вичерпним.

Як свідчать матеріали справи, приймаючи спірний наказ про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач зазначав про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Закону України Про фермерське господарство , зокрема ФГ ГЕРБЕРА було засноване для здійснення підприємницької діяльності на іншій земельній ділянці та у заявника відсутнє право користування зазначеною земельною ділянкою.

При цьому, стаття 118 ЗК України, не містить таких підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою як відсутність права користування зазначеною земельною ділянкою у заявника.

Посилання ж відповідача у спірному наказі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 04.05.2020 року № 5728-СГ як на підставу правомірності його прийняття на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Закону України Про фермерське господарство колегія суддів оцінює критично, позаяк приписами п. а) ч.3 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно ст. 31 ЗК України, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

В силу вимог ст. 32 Земельного кодексу України, громадянам України, членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Пунктом а) частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Як встановлено . 2 ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Отже, як вірно зауважив суд першої інстанції, вказаними правовими нормами прямо передбачено та презюмується право громадян - членів фермерського господарства на отримання безоплатно у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), що може відбуватись як із земель державної чи комунальної власності, так і із земель, які раніше були надані їм у користування.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи Статутом Фермерського господарства "ГЕРБЕРА" передбачено, що фактично функціонування ФГ здійснюється на земельній ділянці, яка орендується фермерським господарством на строк 10 років з дня реєстрації (18.01.2011). Також, Статутом вказана земельна ділянка підлягає паюванню в розмірі земельної частки (паю) між членами ФГ відповідно до Закону України "Про фермерське господарство".

При цьому, звертаючись до відповідача із відповідною заявою ОСОБА_1 просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на частину земельної ділянки, яка використовується фермерським господарством "ГЕРБЕРА" на правах оренди, для ведення фермерського господарства. Право безоплатно отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства надано кожному члену фермерського господарства.

За вказаного вище, підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на які посилався відповідач у спірному наказі відповідача в оскаржуваному наказі, не є такими, що передбачені нормами ЗК України.

До того ж, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було обґрунтовано враховано, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування. Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Частиною 10 статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному наказі, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а саме: у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, спростовується зазначеними вище доказами.

З огляду на встановлені обставини справи, на підставі наведених вище норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, у суду першої інстанції були наявні усі підстави для задоволення частини позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області від 04.05.2020 року № 5728-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Отже, висновок суду попередньої інстанції про протиправність спірного наказу ГУ Держгеокадастру в Херсонській області та наявність передбачених нормами чинного законодавства підстав для його скасування є обґрунтованим.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі N 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі N 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі N 0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі N 803/1067/17.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, судова колегія зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачами усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у наказі відповідача від 04.05.2020р. № 5728-СГ.

Однак суд не досліджував, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Отже, у цій справі наразі відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу.

Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що хоч і повноваження ГУ Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою у даному випадку не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому відповідного дозволу.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2019 по справі N 814/1959/17 та від 28.11.2019 року по справі N 803/1067/17, яка згідно ч. 4,5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідно до Указу Президента України від 15.10.2020р. № 449 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин та постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020р. № 1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у фері земельних відносин та наказу Головного управління Держгеокадастру вХерсонській області від 11.12.2020р. № 43 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність , земельну ділянку з кадастровим номером 6524784000:14:010:0004 передано до комунальної власності Скадовської міської ради Скадовської територіальної громади Скадовського району Херсонської області.

Відтак, станом на даний час, як зауважує апелянт - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області не є розпорядником даної земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції враховує, що такі обставини не були повідомлені відповідачем суду першої інстанції та наказ Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області від 11.12.2020р. № 43 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність було прийнято вже після ухвалення судового рішення, однак, з огляду на те, що в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою суд першої інстанції припустився помилки обравши спосіб захисту порушених прав позивача без належного дослідження усіх обставин для можливості обрання такого, колегія суддів вважає доцільним врахувати й зазначену апелянтом обставину щодо того, що відповідач у справі на даний час не є розпорядником земельної ділянки на яку позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, яка в подальшому матиме вплив на виконання рішення у справі.

З урахуванням всього викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача у даному конкретному випадку, - є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. А відтак, в цій частині (щодо зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність) позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315-17, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 540/1624/20 в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон, 73036) надати дозвіл ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), розташованої на території Благодатненської сільської ради Скадовського району Херсонської області із земель державної власності, що перебувають у користуванні фермерського господарства "Гербера", кадастровий номер 6524784000:14:010:0004 - скасувати.

Ухвалити у скасованій частині нове рішення, яким вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон, 73036) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 03.04.2020р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що перебувають у користуванні фермерського господарства ГЕРБЕРА , з урахуванням висновків суду.

В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі №540/1624/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.