Постанова

від 22.06.2021 по справі 640/5367/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5367/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Енерджи" до Державної податкової служба України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Енерджи" з позовом до Державної фіскальної служби України в якому просило:

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні про зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 25.01.2019, №4 від 25.01.2019, №5 від 25.01.2019, №6 від 25.01.2019, №4 від 11.02.2019, №5 від 15.02.2019, №6 від 15.02.2019, №7 від 16.02.2019, №8 від 20.02.2019, №9 від 21.02.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у квитанціях про прийняття податкових накладних не було зазначено конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкових накладених в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації спірних податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, державною податковою службою подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на приписи Порядку, затвердженого ПКУ від 29.12.2010 № 1246 та разом з цим зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що договір про визнання електронних документів надає платнику податків можливість, а не зобов`язує його подавати до органів ДФС податкові документи в електронному вигляді. Також, апелянт вважає хибним висновок суду першої інстанції, що для забезпечення прав, свобод та інтересів позивача в даному випадку достатнім є зобов`язання відповідача зареєструвати податкові накладні днем їх фактичного відправлення. Звертає увагу, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено обставин, які у розумінні ПК України є підставою для визнання таких податкових накладних зареєстрованими, у зв`язку з чим, стверджує, що судом було помилково визнано протиправними дії податкового органу щодо відмови у реєстрації податкових накладних. Наголошує, що контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства.

З огляду на зазначене відповідач вказує, про відсутність правових підстав для задоволення позову та стверджує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.11.2017 між ТОВ"Альфа Енерджи" та ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області було укладено Договір про визнання електронних документів за №1553001 (далі за текстом - Договір). Заява про приєднання до Договору була надана Товариством 27.11.2018 і відповідно прийнята контролюючим органом за основним місцем обліку платника. Предметом цього Договору є визнання електронних документів, поданих ТОВ "Альфа Енерджи" у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, з дотриманням вимог щодо реєстрації електронного цифрового підпису (ЕЦП) відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством, засобами телекомунікаційного зв`язку.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, ТОВ "Альфа Енерджи" користуючись умовами зазначеного вище Договору, було направлено на реєстрацію до ДФС України податкові накладні в електронному вигляді, а саме:

- податкова накладна №3 від 25.01.2019, згідно із даними отриманої Квитанції №1 доставлена до серверу центрального рівня Державної податкової служби України 15.02.2019 в 11:15:51;

- податкова накладна №4 від 25.01.2019, згідно із даними отриманої Квитанції №1 доставлена до серверу центрального рівня Державної податкової служби України 15.02.2019 в 11:15:57;

- податкова накладна №5 від 25.01.2019, згідно із даними отриманої Квитанції №1 доставлена до серверу центрального рівня Державної податкової служби України 15.02.2019 в 11:15:54;

- податкова накладна №6 від 25.01.2019, згідно із даними отриманої Квитанції №1 доставлена до серверу центрального рівня Державної податкової служби України 15.02.2019 в 11:15:58;

- податкова накладна №4 від 11.02.2019, згідно із даними отриманої Квитанції №1 доставлена до серверу центрального рівня Державної податкової служби України 04.03.2019 в 12:47:21;

- податкова накладна №5 від 15.02.2019, згідно із даними отриманої Квитанції №1 доставлена до серверу центрального рівня Державної податкової служби України 04.03.2019 в 12:47:23;

- податкова накладна №6 від 15.02.2019, згідно із даними отриманої Квитанції №1 доставлена до серверу центрального рівня Державної податкової служби України 04.03.2019 в 12:47:20;

- податкова накладна №7 від 16.02.2019, згідно із даними отриманої Квитанції № 1 доставлена до серверу центрального рівня Державної податкової служби України 04.03.2019 в 12:47:21;

- податкова накладна №8 від 20.02.2019, згідно із даними отриманої Квитанції № 1 доставлена до серверу центрального рівня Державної податкової служби України 05.03.2019 в 09:47:49;

- податкова накладна №9 від 21.02.2019, згідно із даними отриманої Квитанції № 1 доставлена до серверу центрального рівня Державної податкової служби України 05.03.2019 в 09:47:53.

Однак, податкові накладні органами ДФС прийнято не було з наступної причини: "Документ не може бути прийнятий - Відсутній укладений з платником "41482642" договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору ".

Враховуючи рекомендації зазначені в квитанціях про необхідність надіслання додаткової заяви про приєднання до договору, Товариством було направлено 15.02.2019, 04.03.2019 та 05.03.2019 заяву про приєднання до Реєстру і доставлено до ДФС України у наведені дати. Однак, Товариством отримані Квитанції №1, в яких повідомлялось, що документ не прийнято, оскільки діє заява про приєднання від 27.11.2018 року №1 до Договору про визнання електронних документів.

Не погоджуючись з прийнятими суб`єктом владних повноважень рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмовити у прийнятті для реєстрації наданих платником податку податкових накладних центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може лише в разі, якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Водночас, з огляду на те, що така підстава, як Відсутній укладений з платником договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу не міститься в вимогах п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а також те, що підставою для відмови в прийнятті податкових накладних Товариства в електронному вигляді та відмови в їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних слугували причини, які не відповідали дійсним обставинам, а ТОВ "Альфа Енерджи", у свою чергу, під час здійснення операцій з постачання товарів/послуг вчинило усі необхідні дії щодо реєстрації цих документів у Реєстрі у визначений термін, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку №1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Пунктом 9 Порядку № 1246 визначено причини, за яких може бути відмовлено у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Таким чином, у прийнятті податкової накладної може бути відмовлено: якщо вона сформована з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 Податкового кодексу України, у разі наявності помилок, за наявності факту реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами. Відповідно, документ не може бути прийнято у разі відсутності договору про визнання електронних документів.

Як вказує апелянт, 22.04.2019 відповідно до вимог розділу ІІІ Порядку № 557 дію заяви від 27.11.2018 №1 до Договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 1553001 припинено у зв`язку з отриманням інформації з ЄДР про зміну керівника, сторони Договору.

Водночас, колегія суддів не приймає вказані доводи апелянта до уваги, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли ще 15.02.2019, 04.03.2019 та 05.03.2019. Тобто, до того, як відповідачем було припинено дію заяви від 27.11.2018 №1 до Договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 1553001 у зв`язку з отриманням інформації з ЄДР про зміну керівника, сторони Договору. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що вказані доводи апеляційної скарги не мають жодного відношення до спірних правовідносин, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин не існували.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що з огляду на рекомендації зазначені в квитанціях про необхідність надіслання додаткової заяви про приєднання до договору, Товариством було направлено 15.02.2019, 04.03.2019 та 05.03.2019 заяву про приєднання до Реєстру і доставлено до ДФС України у наведені дати. Однак, Товариством отримані Квитанції №1, в яких повідомлялось, що документ не прийнято, оскільки діє заява про приєднання від 27.11.2018 року №1 до Договору про визнання електронних документів.

Тобто, з наведеного слідує, що укладений 30.11.2017 між органом державної фіскальної служби та Товариством договір про визнання електронних документів, станом на час направлення спірних податкових накладних на реєстрацію не був розірваний/припинений контролюючим органом в односторонньому порядку, а отже був чинним.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені обставини свідчать про те, що підставою для відмови в прийнятті податкових накладних Товариства в електронному вигляді та відмови в їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних слугували причини, які не відповідали дійсним обставинам, а ТОВ "Альфа Енерджи", у свою чергу, під час здійснення операцій з постачання товарів/послуг вчинило усі необхідні дії щодо реєстрації цих документів у Реєстрі у визначений термін.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 77 КАС України регламентовано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження законодавчо передбачених, підстав для зупинення реєстрації спірних податкових накладних або для відмови у такій реєстрації.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідного контролюючого органу - Державної податкової служби України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 25.01.2019, №4 від 25.01.2019, №5 від 25.01.2019, №6 від 25.01.2019, №4 від 11.02.2019, №5 від 15.02.2019, №6 від 15.02.2019, №7 від 16.02.2019, №8 від 20.02.2019, №9 від 21.02.2019.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи контролюючого органу не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді І.О. Грибан

В.П. Мельничук