Рішення

від 14.06.2021 по справі 221/2091/21

ВОЛНОВАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

221/2091/21

2/221/795/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Безрук Т.В.

за участю секретаря судового засідання - Чемезової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Волноваха у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . За життя ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповідала йому сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДН №0111205 площею 6,9 га умовних кадастрових гектарів. Спадкоємицею першої черги за законом є її донька - ОСОБА_2 , яка на момент смерті проживала разом з ОСОБА_3 та фактично прийняла спадщину. Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалася. 29.03.2021 року він звернувся до приватного нотаріуса Волноваського районного нотаріального округу Гончарова М.Л. з заявою про прийняття спадщини, але мені відмовлено у вчинення нотаріальної дії, так як склад спадкового майна не відповідає складу заповідального майна, тому роз`яснено право вирішення зазначеного питання у судовому порядку. Вважає, що ОСОБА_3 заповідала йому як земельну частку (пай) так і земельні ділянки, які вона набула у власність на підставі Сертифікату, тому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

В судове засідання позивач не з`явився, просив розглядати справу у його відсутності, про що зазначив в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомлено, про день та час проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Суд дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в їх сукупності, доходить висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактівґ0, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 2 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частиною 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалено на підставі повно і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя 12.12.2005 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповідала ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДН №0111205 площею 6,9 га умовних кадастрових гектарів.

Спадкоємицею першої черги за законом є її донька - ОСОБА_2 , яка на момент смерті проживала разом з ОСОБА_3 та фактично прийняла спадщину.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалася.

29.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Волноваського районного нотаріального округу Гончарова М.Л. з заявою про прийняття спадщини, але йому відмовлено у вчинення нотаріальної дії, так як склад спадкового майна не відповідає складу заповідального майна, тому роз`яснено право вирішення зазначеного питання у судовому порядку.

Земельні ділянки площею 5,620 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастрові номери 1421583200-03-000-0421, 1421583200-03-000-0327, 1421583200-03-000-0740, право власності на які посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку, були виділені на ім`я ОСОБА_3 в рахунок та на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН №0111205 площею 6,9 га умовних кадастрових гектарів.

Як вбачається із заповіту, ОСОБА_3 висловила однозначний намір про те, що земельний пай, який вона набула на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), вона заповідає ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Таким чином, охоплення заповітом прав, що можуть заповідачу належати на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) у майбутньому не суперечить закону. Успадкування таких майбутніх прав залежить від належності їх заповідачу на момент відкриття спадщини.

На момент відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 5,620 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області кадастрові номери 1421583200-03-000-0420, 1421583200-03-000-0326, 1421583200-03-000-0440 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №712618, виданого 10.01.2008 року Волноваською РДА.

Згідно за ст.1216 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно пункту г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Згідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вбачається, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК).

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до положень статті 213 ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.

Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Позивач у встановлений строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, таким чином прийнявши спадщину, до складу якої ввійшли вказані земельні ділянки, та відповідно набув право власності на це майно шляхом успадкування.

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до ст. 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства, аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1218, 1225 ЦК України, ст.ст.10,12,13,76-81, 141, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 5,620 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сонячної сільської ради Волноваського району Донецької області кадастрові номери 1421583200-03-000-0421, 1421583200-03-000-0327, 1421583200-03-000-0740, належну на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №712619, виданого 10.01.2008 року Волноваською РДА ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: Безрук Т.В.