Рішення від 23.06.2021 по справі 935/778/21

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/778/21

Провадження № 2/935/431/21

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2021 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Пасічного Т.З.,

із секретарі Сьомак Л.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРАТ "Петроімпекс" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що в період часу з 01.11.2001р. по 01.02.2021р. працював на посаді сторожа каменеобробної дільниці № 2 відособленої філії ПАТ Петроімпекс (12342, Житомирська обл., Черняхівський район, село Осники). При звільненні позивача з ним не було проведено розрахунок, заборгованість по зарплаті, яка складає 90891,08 грн., які не сплачені і на даний час. На звернення щодо надання розміру заборгованості відповіді не надійшло. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по зарплаті в розмірі 90 891,08 грн., та розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 02.02.2021р. по дату винесення рішення.

Ухвалою судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 29.03.2021р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч.8 ст.178 ЦПК України.

У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: Про оплату праці , Про індексацію грошових доходів населення , Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

З врахуванням принципу диспозитивності, судом було забезпечено право позивача на надання доказів шляхом їх витребування в відповідача, а саме - довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати станом на день звільнення, довідку про розмір середньоденної зарплати, табелі робочого часу за період роботи. Вказане клопотання залишено відповідачем без реагування, тому дана бездіяльність відповідача розцінюється судом як неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків останнім та розглядає справу на підставі доказів, наданих позивачем.

Судом встановлено, що відповідно трудової книжки серії ОСОБА_1 працював на посаді сторожа каменеобробної ділянки № 2 відособленої філії ПАТ Петроімпекс з 01.11.2001р. по 01.02.2021р.

Відповідно до запису в трудовій книзі ОСОБА_1 звільнено з посади з 01.02.2021.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 від 18.03.2021р., загальний розмір зарплати позивача з 01.06.2019р. по 31.10.2020р. складає: 4250+4300+4300+4222,08+4350+4350+4350+4730+4730+4730+4780+4780+4780+4830+4830 +5000+5000=78312,08 грн.

Відомостей про проведення повного розрахунку з позивачем суду не надано.

Оскільки відповідач не заперечив проти доводів позову про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 за період роботи з червня 2019р. по жовтень 2020р., свій обов`язок по наданню витребуваних доказів не виконав, суд, на підставі ч. 10 ст. 83 ЦПК, визнає обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ - факт наявності заборгованості перед ОСОБА_1 в розмірі 90 891,08 грн.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення міститься і в ст. 24 Закону України Про оплату праці .

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначці в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.

Відповідно до п.2.2 Рішення Конституційного суду України № 4-рп\2012 від 22.02.2012 року, аналіз ст.ст.116,117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналіз змісту частини другої статті 233 КЗпП України свідчить про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Вказана правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 134/1781/16-ц, яку суд враховує при ухваленні рішення.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що позивач маю право на стягнення в судовому порядку заборгованості по заробітній платі, компенсацію за несвоєчасний розрахунок.

При обрахуванні розміру стягуваних коштів суд керується наданим відповідачем розрахунком середньоденної заробітної плати на підставі відомостей бази даних Пенсійного Фонду про розмір заробітної плати, кількості робочих днів за спірний період, розміром нарахованої, але не виплаченої зарплати, та враховує, що відповідачем не надано спростувань вказаних розрахунків позивача.

Відповідно до роз`яснень листа Міністерства соціальної політики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік 29.07.2019 № 1133/0/206-19, розміру заробітної плати позивача, розміру середнього заробітку за весь час затримки при розрахунку, який підлягає стягненню на підставі ст.117 КЗпП України станом на день ухвалення рішення суд вираховує наступним чином: сума середнього заробітку за весь час затримки з 02.02.2021р. по дату звернення до суду 24.03.2021р. становить 12092,26 грн. = 232,55 (середньоденний розмір заробітної плати за два місяці роботи) х52 дні (кількість днів затримки розрахунку по дату звернення до суду). Таким чином, сума компенсації за несвоєчасний розрахунок складає 12092,26 грн.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України, передбачено, що, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, у ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналіз досліджених в судовому засіданні об`єктивних доказів дає суду підстави зробити правовий висновок про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав та в розмірах, наведених судом вище.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають до стягнення судові витрати в розмірі 1681,60 гривень, від сплати яких був звільнений позивач при зверненні до суду.

Враховуючи викладене, на підставі ст.116,117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. ст. 4,10,12,13, 258,259263,264,265-268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПЕТРОІМПЕКС", 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1, ЄДРПОУ 13692910, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , заборгованість по зарплаті в розмірі 90 891 (дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто одну) гривню 08 копійок (без утримання податків та обов`язкових зборів).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПЕТРОІМПЕКС", 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1, ЄДРПОУ 13692910, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 02.02.2021 року по дату винесення рішення у розмірі 12 092 (дванадцять тисяч дев`яносто дві) гривні 26 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПЕТРОІМПЕКС", 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1, ЄДРПОУ 13692910 на користь держави 1681,60 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 23.06.2021 року.

Суддя Т.З.Пасічний