Рішення

від 14.04.2021 по справі 361/3498/20

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/3498/20

Провадження № 2/361/677/21

14.04.2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарях - Мищенко С.Л., Удовенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди .

Позивач зазначав, що 10 липня 2017 року, згідно з наказом ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт , його було призначено заступником директора ДП Укрспирт з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

17 липня 2017 року наказом ДП Укрспирт №158-к позивача було звільнено з роботи з посади заступника директора ДП Укрспирт за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.?

Оскільки дане звільнення відбулося з грубим порушенням трудового законодавства, з метою захисту та поновлення порушених своїх трудових прав, він звернувся із позовною заявою до Деснянського районного суду м. Києва про поновлення його на роботі.

06 червня 2018 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/10799/17 позовні вимоги було задоволено: визнано незаконним та скасовано наказ ДП Укрспирт №158-к від 17 липня 2017 року; поновлено позивача на роботі на посаді заступника директора ДП Укрспирт ; стягнуто з ДП Укрспирт на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року залишено в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 червня 2018 року.

Відповідач тривалий час ухилявся від виконання рішення суду. Лише наказом від 16 грудня 2019 року №232-к відповідач формально поновив позивача на роботі на посаді заступника директора ДП Укрспирт та сплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу та заборгованість по заробітній платі. Формальність такого поновлення полягає в тому, що після прийняття наказу від 16 грудня 2019 року №232-к відповідач не допустив позивача до виконання попередніх обов`язків.

Крім того, приймаючи наказ про поновлення на роботі та знаючи про те, що вхід/вихід до головного офісу ДП Укрспирт здійснюється за спеціальними перепустками, відповідач навмисно не зазначив та не надав доручення відповідному структурному підрозділу здійснити виготовлення спеціальної перепустки.

У зв`язку з порушенням відповідачем трудового законодавства, позивач звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про стягнення з ДП Укрспирт на його користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. 27 січня 2020 року Деснянським районним судом міста Києва ухвалено рішення про задоволення позову про стягнення з ДП Укрспирт на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

17 березня 2020 року під час розгляду справи в судовому засіданні представник ДП Укрспирт Корчук О.В. повідомив, що наказом ДП Укрспирт №247-к від 21 грудня 2019 року позивача було звільнено з роботи у зв`язку з поновленням на роботі іншого працівника.

З таким звільненням позивач не погоджується, вважає його незаконним, яке проведено з порушенням процедури звільнення.

Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив суд поновити його на роботі на посаді заступника директора ДП Укрспирт з посадовим окладом згідно зі штатним розписом з 21 грудня 2019 року; стягнути з ДП Укрспирт на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.12.2019 р. по 14.04.2021 р. в розмірі 366579 грн. 36 коп. та моральну шкоду в розмірі 56676 грн. 00 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт Корчук О.В. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду письмові пояснення, в яких зазначав, що 16 грудня 2018 року, на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/10799/17 та постанови Київського апеляційного суду від 19.12.2018 р., наказом ДП Укрспирт №232-к Про виконання судового рішення ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді заступника директора ДП Укрспирт . Цього ж дня, за місцем реєстрації позивача ( АДРЕСА_1 ) супровідним листом від 16.12.2019 р. було направлено копію наказу ДП Укрспирт №232-к Про виконання судового рішення .

Також, ОСОБА_1 було повідомлено, що він допущений до роботи та може приступити до виконання функціональних обов`язків заступника директора ДП Укрспирт . Повідомлено про необхідність надання до управління роботи з персоналом ДП Укрспирт трудової книжки, для внесення запису про скасування наказу ДП Укрспирт від 17.07.2018 р. №158. Крім того, ОСОБА_1 було запропоновано перелік вакантних посад на 6-ти аркушах станом на 16.12.2019 р., що підтверджується описом вкладення 0100174740970. Згідно з наказом ДП Укрспирт від 21 грудня 2019 року Про виконання судового рішення та звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Із змісту оскаржуваного наказу вбачається, що правовою підставою для його прийняття слугувало рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.05.2018 р. та постанова Апеляційного суду Київської області від 04.09.2018 р.

21 грудня 2019 року листом №1.1-12.1/104-к позивачу було повідомлено, що на підставі наказу ДП Укрспирт від 21 грудня 2019 року №247-к Про виконання судового рішення та звільнення ОСОБА_1 , його звільнено 21 грудня 2019 року, у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п.6 ст. 40 КЗпП України). Повідомлено про необхідність надання до управління роботи з персоналом трудової книжки для внесення записів про поновлення та звільнення його з роботи.

Однією із підстав, за якою власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір з працівником, є поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України). Зазначена норма передбачає припинення трудових відносин у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Розірвання трудового договору відбувається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Законодавство дозволяє розірвати на цій підставі як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності.

В день звільнення позивача з останнім було проведено всі розрахунки та відповідно до п. 2 оспорюваного наказу від 21.12.2019 р. виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, що підтверджується розрахунковим листком за грудень 2019 року. Крім того, листами від 16.12.2019 р. та від 21 грудня 2019 року позивачу було повідомлено про необхідність надання трудової книжки до відділу кадрової роботи управління роботи з персоналом ДП Укрспирт .

Посилаючись на викладене, позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Наказом №158-к від 17 липня 2017 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з роботи з посади заступника директора ДП Укрспирт з 17 липня 2017 року за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) (а.с.7).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року, визнано незаконним та скасовано наказ ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт №158-к від 17 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлено його на посаді заступника директора ДП Укрспирт , стягнуто з ДП Укрспирт на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 10.07.2017 р. по 17.07.2017 р. в сумі 5588,10 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 249229,26 грн. (а.с.8-15,16-23).

Наказом ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт №232-к від 16 грудня 2019 року наказ №158-к від 17.07.2017 р. скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора ДП Укрспирт , виплачено заборгованість по заробітній платі за період з 10.07.2017 р. по 17.07.2017 р. в розмірі 5588,10 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.07.2017 р. по 06.06.2018 р. в розмірі 249229,26 грн. (а.с.24).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, стягнуто з ДП Укрспирт на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення в сумі 429166,08 грн. (а.с.25-29).

Наказом ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт №247-к від 21 грудня 2019 року звільнено ОСОБА_1 із посади заступника директора ДП Укрспирт з 21 грудня 2019 року у зв`язку із поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п.6 ст.40 КЗпП (а.с.74).

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України встановлено, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

При цьому, ч. 2 ст. 40 КЗпП України встановлює, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Тобто, звільнення за п. 6 ст. 40 КЗпП України застосовується лише у в крайніх випадках, коли у роботодавця об`єктивно немає такої можливості, або у разі, якщо працівник відмовиться від такого переведення.

Однак, позивач ОСОБА_1 зазначав, що за наявності вакантних посад, в супереч ч. 2 ст. 40 КЗпП України, відповідач ДП Укрспирт не запропонував йому іншої роботи, що вказує про незаконність прийнятого ДП Укрспирт наказу №247-к від 21 грудня 2019 року Про виконання судового рішення та звільнення ОСОБА_1 .

Доказів на спростування зазначених тверджень позивача ОСОБА_1 відповідачем ДП Укрспирт не надано, а судом не здобуто.

Долучення до письмових пояснень представника відповідача списку вакантних посад ДП Укрспирт , які пропонуються працівнику станом на 16.12.2019 р., не підтверджує факт ознайомлення позивача ОСОБА_1 із даним списком, оскільки до матеріалів справи не долучено доказів отримання останнім листів, направлених ДП Укрспирт на його адресу.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу.

Питання пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберіганням, виготовленням, постачанням і обліком, регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), постановою Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27 квітня 1993 року №301, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно із пунктом 4.2 Інструкції №58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то роботодавець у цей день надсилає працівникові поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Доказів на належним чином дотримання вказаних норм відповідачем ДП Укрспирт під час розгляду справи не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивача ОСОБА_1 звільнено безпідставно, необґрунтовано, незаконно, та наказ Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт №247-к від 21 грудня 2019 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Позивач ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді заступника директора ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт з посадовим окладом згідно зі штатним розписом з 21 грудня 2019 року .

У ст. 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Здійснення відповідних розрахунків визначено у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньомісячної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плані за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій п. 8 розділу IV Порядку).

Згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06.06.2018 р. та постанови Київського апеляційного суду від 19.12.2018 р., із врахуванням Постанови КМУ від 08.02.1995 р. №100 Порядку, судом встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1117 грн. 62 коп.

Листом Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 р. №78/0/206-18 Про розрахунок норм тривалості робочого часу па 2019 рік та листом від 29.07.2019 р. №1133/0/206-19 Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2020 рік встановлено кількість робочих днів: 6 робочих днів у грудні 2019 року + 21 робочих днів у січні 2020 року + 20 робочих дній у лютому 2020 року + 21 робочих дній у березні 2020 року + 21 робочих днів у квітні 2020 року + 19 робочих днів у травні 2020 року + 20 робочих днів у червні 2020 року + 23 робочих днів у липні 2020 року + 20 робочих днів у серпні 2020 року + 22 робочих днів у вересні 2020 року + 21 робочих днів у жовтні 2020 року + 21 робочих днів у листопаді 2020 року + 22 робочих дні у грудні 2020 року.

У своєму листі від 12.08.2020 р. №3501-06/219 Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2021 рік Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України встановлено наступний розрахунок норми тривалості робочою часу на 2021 рік: 19 робочих днів у січні 2021 року + 20 робочих днів у лютому 2021 року + 22 робочих днів у березні 2021 року + 10 робочих днів у квітні 2021 року (день судового засідання).

Всього 328 робочих днів вимушеного прогулу з часу звільнення.

Розмір втраченого середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення за період з 21 грудня 2019 року по 14 квітня 2021 року становить: 328 робочих днів х 1117 грн. 62 коп. = 366579 грн. 36 коп.

Таким чином, стягненню із відповідача ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт на користь позивача ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.12.2019 р. по 14.04.2021 р. в розмірі 366579,36 грн.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України , відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв`язку із посяганням на її трудові права та інтереси.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом указаного положення, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 237 1 КЗпП є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією України та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 р. №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст. 237 1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивач зазначав, що втрата нормальних життєвих зв`язків виявилась в неможливості продовжувати активне життя, як наслідок порушення сну, часті зміни настрою, емоційні сплески, дратівливість. Про судові спори стало відомо його друзям, знайомим.

Керуючись положеннями ст. 237-1 КЗпП України, враховуючи характер порушення його прав та глибину душевних страждань, позивач вважає, що обґрунтованою та розумною сумою моральної шкоди, з урахуванням вимог розумності та справедливості є 56676,00 грн., моральна шкода визначена з однієї мінімальної заробітної плані за кожен місяць завданої шкоди.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну норму робіт (Кодекс законів про працю України, Закон України Про оплату праці ). Згідно п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України , розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Відповідно до п.п. 4 п. 2 ст. 41 Бюджетного кодексу до вступу в силу Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період мінімальна заробітна плата застосовується в розмірах і на умовах, що діяли в грудні попереднього бюджетного періоду .

З 1 січня 2020 року мінімальна зарплата становила 4723,00 грн .

Розрахунок розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року з врахуванням розміру однієї мінімальної заробітної плати в розмірі 4723,00 грн. та помноженого на період часу, протягом якого позивач знаходився у вимушеному прогулі, зокрема 12 місяців (4720 грн. х 12 місяців = 56676,00 грн.).

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов`язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті , тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Судом також враховано, що згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - Конвенція, ЄСПЛ відповідно) як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог , суд вважає за можливим стягнути із відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2522 грн. 40 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 40, 235 КЗпП України, статями 3, 4, 76, 80, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України , суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт з посадовим окладом згідно зі штатним розписом з 21 грудня 2019 року.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт (ідентифікаційний код 37199618 ) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 грудня 2019 року по 14 квітня 2021 року в розмірі 366579 (триста шістдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 36 коп.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт (ідентифікаційний код 37199618 ) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , суму в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 56676 (п`ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят шість) грн.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт (ідентифікаційний код 37199618) на користь держави судовий збір в розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Сердинський