Вирок

від 23.06.2021 по справі 692/299/21

ДРАБІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 692/299/21

Провадження № 1-кп/692/53/21

23.06.2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі :

головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Драбів кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, не одруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, освіта повна загальна середня, депутатом, учасником бойових дій та ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з інвалідністю будь-якої групи не являється, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи призначений наказом начальника філії «Драбівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» ОСОБА_5 за №10 від 17.11.2017 на посаду водія, та на підставі відомостей видачі паливно-мастильних матеріалів отримуючи дизельне паливо марки «ДП» та бензину А-92 в його розпорядження, тобто отримуючи на матеріально відповідальне зберігання вказані товарно-матеріальні цінності, протягом 2019 та 2020 років, при виконанні дорожніх робіт на автомобілях ЗІЛ-130 д.н.з. НОМЕР_2 та МАЗ 5551 д.н.з. НОМЕР_3 , що належать філії «Драбівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» скориставшись тим, що дані транспортні засоби знаходяться у його користуванні, а саме при виконанні трудових обов`язків, маючи єдиний умисел на вчинення привласнення дизельного палива марки «ДП» та бензину А-92 з вище зазначених автомобілів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, використовуючи вільний та безперешкодний доступ до ввіреного йому майна, яке перебувало в його віданні, протягом певного часу, привласнив, шляхом зливання з баків автомобілів, а саме з: автомобіля ЗІЛ-130 д.н.з. НОМЕР_2 для власних потреб бензин марки А-92 загальною кількістю 75,1 літрів ринковою вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/124-21/3574-ТВ від 23.03.2021 року 23 грн. 17 коп. за 1 л на загальну суму 1740 грн. 67 коп.; автомобіля МАЗ 5551 д.н.з. НОМЕР_3 для власних потреб дизельне паливо марки «ДП» загальною кількістю 96 літрів ринковою вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/124-21/3574-ТВ від 23.03.2021 року 23 грн. 30 коп. за 1 л на загальну суму 2236 грн. 08 коп., після чого у невстановлений слідством день, час та спосіб здійснив його розтрату, в результаті чого спричинив матеріальну шкоду філії «Драбівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» на загальну суму 3976 грн. 75 коп.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину визнав повністю, в скоєному розкаявся, пояснив, що дійсно у вказаний період періодично зливав бензин з машин на роботі для власних потреб, робив це через скрутне матеріальне становище. Шкода на даний час відшкодована повністю.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

Відповідно до ч.3ст.349 КПК України, суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що його характеризують.

Суд дійшовдо висновкупро те,що діїобвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікуватиза ч. 1 ст.191 КК України, як розтрата чужого майна, яке було ввірене особі. Кваліфікація наведена в обвинувальному акті щодо привласнення та перебування у віддані особи майна суд вважає зайвою, оскільки бензин та дизельне паливо споживалися в процесі виконання доручень по роботі, а не перебував у постійному користуванні та не залишився у обвинуваченого на час виявлення його нестачі.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує вимогист.65 КК Українищодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1ст. 191 КК України, ступінь тяжкості скоєного злочину, який, згідност. 12 КК України, є нетяжким злочином, а також особу обвинуваченого. Обвинувачений по місцю проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

До обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

У відповідності до вимогст. 50 КК України, при призначенні міри покарання обвинуваченому суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів. З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який згідност.12 КК Україниє нетяжким злочином, особи обвинуваченого, суд вважає доцільним призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1ст.191 КК України. Враховуючи щире каяття обвинуваченого, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе в умовах без відбування покарання, і його можливо звільнити від відбування покарання з випробуванням, застосувавши вимогист.75 КК України, визначивши йому іспитовий строк. Одночасно на обвинуваченого необхідно покласти обов`язки, згідност. 76 КК України.Також суд вважає, що обвинуваченому не слід призначати додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, оскільки ОСОБА_4 щиро розкаявся у скоєному, запевнив суд що подібних випадків не допустить, а праця водія для нього це можливість працевлаштуватися та отримувати доходи для існування.

Процесуальні витрати за проведення експертизи необхідно покласти на обвинуваченого. Речові докази відсутні. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Цивільний позов не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373,374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 191 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі без призначення додаткового покарання.

На підставіст. 75 КК Українизвільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1 та п.2 ч.3ст.76 КК Українипокласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 653 гривні 80 копійок.

Речові докази відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: