Постанова

від 14.06.2021 по справі 363/887/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №363/887/18 Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.

Провадження №22-ц/824/7442 /202 1 Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , державного реєстратора Максюти Дмитра Вікторовича, треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, про визнання незаконним переходу права власності на квартиру, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що в порушення умов укладеного між нею та ПАТ УКРСОЦБАНК іпотечного договору та ст. 37 Закону України Про іпотеку державний реєстратор без достатніх правових підстав, а саме: за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя; за відсутності копії вимоги надісланої іпотекодавцю та підтвердження її отримання нею й завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя; здійснення примусового відчуження нерухомого майна позивачки - квартири, в якій зареєстрована та проживає неповнолітня дитина, в період дії мораторію на примусове відчуження майна, й здійснив державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем ПАТ УКРСОЦБАНК .

На підставі викладеного, позивачка просила суд першої інстанції визнати незаконним здійснений 07 лютого 2018 року перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1481661532218 від ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , номер запису про право власності: 24759725 та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Пріорітет Максюти Дмитра Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 09 лютого 2018 року, індексний номер: 39599386 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1481661532218, за Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк , номер запису про право власності: 24759725.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2021 року позов задоволено.

Визнано незаконним здійснений 07 лютого 2018 року перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1481661532218 від ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , номер запису про право власності: 24759725.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства Пріорітет Максюти Дмитра Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 09 лютого 2018 року, індексний номер: 39599386 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1481661532218, за Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк , номер запису про право власності: 24759725.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк та державного реєстратора комунального підприємства Пріорітет Максюти Дмитра Вікторовича на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. з кожного.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ Альфа-Банк подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Крім того, зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази одночасної наявності всіх умов, за яких діє мораторій, а тому є незрозумілим, на підставі яких доказів судом першої інстанції встановлено той факт, що на спірні правовідносини розповсюджується мораторій. Відтак, такий висновок суду базується виключно на припущеннях, які Позивачем не доведеноналежними та допустимими доказами, а суд не перевірив підтвердженість таких обставин.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, АТ Альфа-Банк просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду.

Представник АТ Альфа-Банк - адвокат Андросович Г.С. в судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством УКРСОЦБАНК укладено договір кредиту №013/057- на підставі якого Банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 40 000 доларів США на поточні витрати, зі сплатою 13,5 відсотків річних терміном користування по 11 грудня 2022 року (включно).

20 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством УКРСОЦБАНК укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до кредитного договору, згідно якої з 20 жовтня 2008 року підвищено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами на рівні 15 відсотків річних.

11 грудня 2007 року на забезпечення виконання вказаного кредитного договору між Публічним акціонерним товариством УКРСОЦБАНК та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Г.С. за реєстровим номером 6537.

Згідно п. 1.1 договору іпотеки предметом іпотеки є однокімнатна квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 353 500 грн., що в еквіваленті складає 70 000 доларів США.

Згідно п. 4.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.2. договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Як передбачено п. 4.5. договору іпотеки іпотекодавець за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку ; шляхом продажу Предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку ; шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем (та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати .

09 лютого 2018 року Державний реєстратор Комунального підприємства ПРІОРІТЕТ Максюта Д.В. прийняв рішення про проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за Публічним акціонерним товариством УКРСОЦБАНК .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №114135747 від 15 лютого 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за Публічним акціонерним товариством УКРСОЦБАНК .

Підставою виникнення права власності стали іпотечний договір номер 6537 від 11 грудня 2007 року, копія письмової вимоги ПАТ УКРСОЦБАНК про усунення порушень №б/н від 25 вересня 2017 року та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку №б/н від 25 вересня 2017 року, видавник: Пошта, вручено: 01 жовтня 2017 року.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ПАТ УКРСОЦБАНК державним реєстратором прийнято протиправно, з порушенням вимог законодавства.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку , в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку , в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 36 Закону України Про іпотеку , в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 37 Закону України Про іпотеку , в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстратор відмовляє в державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03 червня 2014 року, відповідно до п. 1 ст. 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання 7284 від 24 грудня 2010 у вказаній квартирі зареєстровані позивачка, її чоловік ОСОБА_3 та їх неповнолітній син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що на квартиру, яка є предметом іпотеки і належить позиваці на праві власності не могло бути звернуто стягнення, оскільки вона підпадає під дію Закону України від 03.04.2014 р. № 1304-VII Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті (далі - Закон Про мораторій ).

Доводи апелянта щодо того, що в матеріалах справи відсутні докази одночасної наявності всіх умов, за яких діє мораторій, є голослівними.

Всі докази містяться в матеріалах справи, а саме кредитний договір, договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого квартира належить позивачці з 13.03.2003 року і в якій зазначена площа квартири,витяг про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 , Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, в якій зазначено, що за параметрами запиту право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження фізичної особи, РНОКПП НОМЕР_1 (ідентифікаційний номер ОСОБА_1 ), ОСОБА_1 іншого житла на праві власності не має.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , яка має загальну площу 28,5 кв. м та яка використовується як місце постійного проживання позивачкою, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі шляхом реєстрації права власності за ПАТ Укрсоцбанк як забезпечення виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору від 21 грудня 2007 року №013/057-к, укладеного в іноземній валюті .

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильно обраний спосіб захисту суд зазначає таке.

ОСОБА_1 з даним позовом звернулась до суду 18 березня 2018 року. Обраний нею спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на спірну квартиру за іпотеко держателем, відповідав статті 26 Закону України № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Зміни до статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень були внесені Законом України № 340-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року.

На той час процесуальні строки на зміну предмета позову у позивачки закінчилися, а тому суд відмовив їй у прийнятті заяви про зміну предмета позову, яку вона подала у зв`язку із набуттям чинності Закону № 340-IX.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 340-IX передбачено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання чинності цим Законом.

З врахуванням наведеного, оскільки законодавство змінилось під час знаходження справи у провадженні суду і Законом № 340-IX не передбачено окремої процедури можливості зміни предмета позову у справах, в яких ще не ухвалені остаточні рішення, поза межами процесуальних строків , відмова у задоволенні даного позову з тих підстав, що Закон № 1952-IV змінив способи захисту порушеного права, буде суперечити завданню цивільного законодавства щодо справедливого розгляду справи і фактично позбавить позивачку захисту її порушеного права. Така відмова у позові також не буде відповідати принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з дотриманням норм процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , державного реєстратора Максюти Дмитра Вікторовича, треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, про визнання незаконним переходу права власності на квартиру, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 червня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: