Постанова

від 22.06.2021 по справі 370/1339/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 370/1339/20 Головуючий у 1 інстанції: Тандир О.В.

Провадження № 22-ц/824/8127/2021 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Семашка Дмитра Миколайовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Зазначила, що з 11 березня 2005 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . У шлюбі у них народилися сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року шлюб між ними розірвано. За час перебування у шлюбі ними було набуте майно, а саме: житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 77,7 кв.м., житловою площею: 44,1 кв.м., що зареєстровані за ОСОБА_2 , автомобіль Skoda Yeti, днз НОМЕР_1 , 2011 р.в., та також зареєстрований за відповідачем. Відповідач не визнає вищезазначене майно спільною сумісною власністю, позбавив її доступу до нього та користується ним одноособово. З урахуванням викладеного, просила суд визнати спільною сумісною власністю житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль Skoda Yeti, днз НОМЕР_1 , 2011 р.в., в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння та 1/2 частину земельної ділянки за вказаною адресою, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 вартості автомобіля Skoda Yeti, днз НОМЕР_1 , у розмірі 152 732,50 грн.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не врахував, що житловий будинок та земельну ділянку сторони придбали під час шлюбу і дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про поділ будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що перебудова будинку відбулася ще в 2010 році, тобто під час перебування сторін у шлюбі і він є об`єктом спільної власності, не зважаючи на те, що відповідач перереєстрував на себе право власності на спірний житловий будинок 05 травня 2020 року після реконструкції будинку. Суд дійшов помилкового висновку, що земельна ділянка, на якому знаходиться будинок, є особистою приватною власністю відповідача на підставі рішення Мар`янівської сільської ради Макарівського р-ну. Спірні житловий будинок та земельну ділянку було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 03 червня 2006 року, про що також було зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву. Суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь 1/2 вартості автомобіля Skoda Yeti, днз НОМЕР_1 . З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Skoda Yeti, днз. НОМЕР_1 також був придбаний сторонами у шлюбі та зареєстрований за відповідачем. Відповідач посилався на те, що автомобіль був проданий за 4000 доларів США, проте не надав доказів на підтвердження наведених ним обставин.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, допитавши свідка ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11.03.2005 року по 03.01.2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18-20 т. 1).

03.06.2006 року ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу був придбаний житловий будинок за АДРЕСА_1 . Згідно договору будинок літ (А) побудований у 1986 році, загальною пощею: 77,7 кв.м., житловою площею: 44,1 кв.м. До складу домоволодіння входять господарські будівлі і споруди: сарай (Б), погріб (В), літня кухні (Е), уборна (Ж), огорожа 1-3 (п. 1 Договору). Вказані обставини підтверджуються також копією технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок від 20.05.2006 року.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дарнопих Т.М., зареєстрований в реєстрі під № 5473 (а.с. 104-106 т. 1).

Відповідно до рішень Мар`янівської сільської ради Макарівського району Київської області від 19.10.2015 року та від 25.12.2015 року АДРЕСА_2 присвоєно номер 29 (а.с. 102-103 т. 1).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №415377 від 30.06.2010 року, на підставі рішення Мар`янівської сільської ради Макарівського району Київської області від 22.09.2008 року №64-10-05 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,1924 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222784501:01:005:0001. Акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011094802294 30.06.2010 року (а.с. 118 т .1).

Відповідно до видаткової накладної ТОВ Автоцентр Київ від 18.01.2013 року та акту прийому-передачі автомобіля від 18.01.2013 року ОСОБА_2 за 247470 грн. був придбаний автомобіль Skoda Yeti Elegance 1.8 TSI/118kW 4x4, 2011 р.в. (а.с. 127-128 т. 1).

Судом встановлено, що після придбання будинок за адресою: АДРЕСА_1 був перебудований та збільшений у площі.

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КС141201120680, виданої 21.04.2020 року Департаментом ДАБІ у Київській області, витягу із державного реєстру речових прав, 05.05.2020 року за позивачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок (А), загальною площею 215,9 кв.м., житловою площею 103,5 кв.м., та господарські будівлі і споруди: прибудова (А1), тераса (а), сарай (Б), погріб (підБ), гараж (З), септик (І), ворота з хвірткою (№1), огорожа (№2), хвіртка (№3), огорожа (№4), ворота (№5), розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2077767632227; номер об`єкта в РПВН 12145377. Площа житлового будинку та склад домоволодіння підтверджуються копією технічного паспорту домоволодіння від 07.04.2020 року (а.с. 107-117, т. 1).

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Колегія суддів не може погодитися з рішенянм суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до змісту вказаних норм у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст. ст. 77-78 ЦПК України) і це є її процесуальним обов`язком (ст. 12, 81 ЦПК України).

При цьому, згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними до шлюбу; майно, набуте ними за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте ними за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто; житло, набуте ними за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду ; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про поділ житлового будинку за АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що такого об`єкту на час розгляду справи вже не існує. Вказаний будинок був побудований у 1986 році, мав загальну площу 77,7 кв.м., житлову - 44,1 кв.м., та до складу домоволодіння входили господарські будівлі і споруди: сарай (Б), погріб (В), літня кухні (Е), уборна (Ж), огорожа 1- 3 (п. 1 Договору купівлі-продажу, копія технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок від 20.05.2006 року). В той же час 05.05.2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок (А), загальною площею 215,9 кв.м., житловою площею 103,5 кв.м., та господарські будівлі і споруди: прибудова (А1), тераса (а), сарай (Б), погріб (підБ), гараж (3), септик (І), ворота з хвірткою (№1), огорожа (№2), хвіртка (№3), огорожа (№4), ворота (№5), розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки вже після розірвання шлюбу, а саме 05.05.2020 року позивачем у встановленому законом порядку зареєстровано право власності на новостворений об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, який має інші технічні характеристики щодо площі та прибудинкових споруд, відносно якого позивачем позовних вимог не заявлялося, попередній об`єкт нерухомості як юридично так і фактично вже не існує, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поділу житлового будинку судом не можуть бути задоволені у заявленому вигляді.

Проте, вказані висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах матеріального права та не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок за АДРЕСА_2 був придбаний ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2006 року в період шлюбу.

Відтак, з урахуванням положень ст. ст. 60, 61 СК України вказаний будинок був набутий подружжям у спільну сумісну власність.

При цьому, колегія суддів враховує, що предметом позову ОСОБА_1 є поділ вказаного будинку взагалі, перебудова та збільшення у зв`язку з цим його в площі не може бути підставою для відмови в позові. Поділ вказаного будинку із зазначенням змінених внаслідок перебудови площ не може вважатися виходом за межі заявлених вимог. Відтак, суд першої інстанції був зобов`язаний встановити коли саме було здійснено перебудову вказаного будинку.

Як зазначила ОСОБА_1 , житловий будинок за АДРЕСА_2 дійсно був перебудований, у зв`язку з чим збільшена його площа. Така перебудова була здійснена ними з ОСОБА_2 ще в 2010 році, тобто під час перебування у шлюбі.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не надав доказів на спростування вказаних обставин.

Відповідно до наданих відповідачем документів право власності на перебудований будинок за АДРЕСА_2 зі збільшеною площею було зареєстроване за ОСОБА_2 05.05.2020 року, тобто лише через чотири місяці після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 .

При цьому колегія суддів враховує, що здача будинку в експлуатацію та реєстрація права власності здійснюється титульним власником на його розсуд та виключно за його зверненням. Тому ОСОБА_2 міг умисно здати в експлуатацію будинок з урахуванням перебудови та зареєструвати за собою право власності на нього вже після розірвання шлюбу.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надала суду апеляційної інстанції фотознімки від 26 січня 2016 року, 03 серпня 2016 року, та роздруківку з сервісу googlemaps, датовану квітнем 2020 року, з яких убачається, що дійсно будинок був перебудований під час перебування сторін у шлюбі. ОСОБА_2 не надав доказів на спростування вказаних доводів та на підтвердження того, що вказаний будинок є його особистою власністю.

Допитана судом свідок ОСОБА_5 показала, що є однокласницею ОСОБА_1 і обізнана, що з 2005 по 2020 рік ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу вони мають двох синів ОСОБА_3 і ОСОБА_4. За час шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 придбали будинок у с.Мар`янівка Макарівського району Київської області, який добудовували протягом 2006-2010 років, а також автомобіль Шкода. У 2010 році добудований будинок вже був двоповерховим, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх діти постійно у ньому проживали. Свідок ОСОБА_5 показала, що кожне літо до 2019 року відвідувала сім`ю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в даному будинку. На першому поверсі будинку є коридор, велика зала з кухнею, кімната, бібліотека, спальня, туалет та ванна. На другому поверсі знаходиться ванна, дитяча кімната, спальня подружжя, гардеробна і балкон. Поруч з будинком побудований гараж та сауна, великий дерев`яний паркан.

Встановлені судом обставинм справи та досліджені докази дають підстави для висновку про законність та обґрунтованість позовних вимоги ОСОБА_1 про поділ житлового будинку за АДРЕСА_2 .

Відповідно, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає визнанню право власності за кожним на 1/2 частку житлового будинку (А), загальною площею 215,9 кв.м., житловою площею 103,5 кв.м., та господарські будівлі і споруди: прибудова (А1), тераса (а), сарай (Б), погріб (підБ), гараж (3), септик (І), ворота з хвірткою (№1), огорожа (№2), хвіртка (№3), огорожа (№4), ворота (№5), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за кожним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки площею 0,1924 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222784501:01:005:0001, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

За висновком суду вказана земельна ділянка була приватизована ОСОБА_2 , а тому є його особистою власністю.

Разом з тим, суд не врахував положення ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, якими визначено принцип невід`ємності права власності на будівлю чи споруду, від права власності на земельну ділянку, на якій вони знаходяться.

Відповідно до положень статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦПК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7, відповідно до яких земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України. Такі ж висновки були викладені у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16-ц.

Колегія суддів також враховує, що сторони придбали будинок за АДРЕСА_2 на підставі договору від 03 червня 2006 року, до моменту передачі ОСОБА_2 земельної ділянки у власність. Саме з цього моменту у сторін виникли права користування на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок та прибудинкові споруди.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним підлягає визнанню право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1924 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222784501:01:005:0001, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 1/2 вартості автомобіля SkodaYeti, днз НОМЕР_2 .

За висновком суду позивачка не надала будь-яких доказів реєстрації вказаного автомобіля у підрозділах Національної поліції за ОСОБА_2 , чи за іншими особами, зняття його з реєстрації, продажу, відчуження іншим чином, дійсної його вартості як на час розлучення, так і на час розгляду справи суду.

Разом з тим, ОСОБА_2 не заперечував факт реєстрації за ним права власності на вказаний автомобіль та не надав доказів вчинення правочину щодо відчуження автомобіля іншій особі.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 зазначив, що автомобілем користувався фактично тільки він та надав суду документи на підтвердження обслуговування ним автомобіля та того, що він укладав договори добровільного страхування майнових ризиків, пов`язаних із володінням автомобілем. Відтак, вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 1/2 вартості автомобіля Skoda Yeti, днз НОМЕР_3 , є законним та обґрунтованими.

Визначаючи розмір грошової компенсації вартості автомобіля, колегія суддів виходить із останнього наданого відповідачем договору добровільного страхування автомобіля від 16 січня 2019 року, в якому вказано, що дійсна вартість автомобіля складає 280 000,00 грн. (а.с. 130 т. 1). Відтак, в порядку компенсації вартості частки у спільному майні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова компенсація у розмірі 140 000 грн.

Враховуючи викладене, рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 6832,40 гри. судового збору за подання позовної заяви та 10 248.60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 17 081,00 грн. судового збору.

Також, ОСОБА_1 просила відшкодувати їй витрати на правничу допомогу в справі в загальній сумі 8500 грн., з яких: 3000 грн. - витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та 5500 грн. витрат в суді апеляційної інстанції. На підтвердження витрат ОСОБА_1 надала копію договору про надання правничої допомогу, укладеного із адвокатом Семашком Д.М., ордеру на надання правничої допомоги адвокатом Семашком Д.М., акту виконаних робіт та квитанцій до прибуткового касового ордера на загальну суму 8500 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відтак, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 8500 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Семашка Дмитра Миколайовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

житловий будинок (А), загальною площею 215,9 кв.м., житловою площею 103,5 кв.м., та господарські будівлі і споруди: прибудова (А1), тераса (а), сарай (Б), погріб (підБ), гараж (З), септик (І), ворота з хвірткою (№1), огорожа (№2), хвіртка (№3), огорожа (№4), ворота (№5), розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,

земельну ділянку площею 0,1924 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222784501:01:005:0001, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,

автомобіль марки Skoda Yeti Elegance 1.8 TSI/118kW 4x4, 2011 р.в.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку (А), загальною площею 215,9 кв.м., житловою площею 103,5 кв.м., та господарські будівлі і споруди: прибудова (А1), тераса (а), сарай (Б), погріб (підБ), гараж (З), септик (І), ворота з хвірткою (№1), огорожа (№2), хвіртка (№3), огорожа (№4), ворота (№5), розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1924 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222784501:01:005:0001, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку (А), загальною площею 215,9 кв.м., житловою площею 103,5 кв.м., та господарські будівлі і споруди: прибудова (А1), тераса (а), сарай (Б), погріб (підБ), гараж (З), септик (І), ворота з хвірткою (№1), огорожа (№2), хвіртка (№3), огорожа (№4), ворота (№5), розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1924 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222784501:01:005:0001, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Skoda Yeti Elegance 1.8 TSI/118kW 4x4, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки Skoda Yeti Elegance 1.8 TSI/118kW 4x4, 2011 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 140 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6832,40 грн. судового збору за подання позовної заяви та 10 248,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, та 8500 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 25 581,00 грн. судових витрат.

Дані учасників справи:

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 червня 2021 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Крижанівська Г.В.