Ухвала

від 11.05.2021 по справі 757/22334/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22334/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю адвоката ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Отари» про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі 757/15471/21-к від 30.03.2021 року у рамках кримінального провадження №12019000000000954, на майно,

В С Т А Н О В И В :

16.04.2021 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Отари», яке передано слідчому судді ОСОБА_1 27.04.2021, про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі 757/15471/21-к від 30.03.2021 року у рамках кримінального провадження №12019000000000954, на майно.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, адвокат вказує, що арешт необґрунтований та відповідно наявні підстави для його скасування.

Адвокат в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор заперечував щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження, вказуючи на безпідставність заявлених вимог та доводів.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019000000000954 від 10.10.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2021 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт, окрім іншого на кошти ТОВ «Отари», які знаходяться на рахунках АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 14352406, МФО 305749), юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.32 та АТ «АКБ «КОНКОРД» (код ЄДРПОУ 34514392, МФО 307350), юридична адреса: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, площа Троїцька, 2.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявникаправа на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2021 задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя виходив з того, що арешт необхідний з метою забезпечення збереження речового доказу.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки.

Так, при дослідженні слідчим суддею матеріалів клопотання про скасування арешту майна вставлено, що доказів в його обґрунтування слідчому судді не надано, оскільки сторона заявника при зверненні до суду не довела обставин, на які заявник посилається у своєму клопотанні, оскільки долучені документи, які в своїй сукупності не доводять обґрунтованості заявлених вимог про скасування арешту та не спростовують мети його застосування.

За вказаних обставин приходжу до висновку, що встановлені обставини судовим рішенням при накладенні арешту, представником заявника спростовано не було, а відтак слідчий суддя не доведено, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна заявника втратив свою актуальність та підстави, які діяли на момент його застосування відпали.

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, заявником не доведено жодного аргументу наведеного в клопотанні, а відтак доводи клопотання про скасування арешту слід визнати як безпідставні, такі що не базуються на об`єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 22, 26, 106, 92, 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Отари» про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі 757/15471/21-к від 30.03.2021 року у рамках кримінального провадження №12019000000000954, на майно, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1