Рішення

від 17.06.2021 по справі 910/6091/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2021Справа № 910/6091/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України

до Громадської організації "ТОВАРИСТВО СПРИЯННЯ ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНИ ТА ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОМУ ФЛОТУ "ЦИВІЛЬНИЙ КОРПУС "АЗОВ"

про розірвання договору

за участю представників:

від позивача: Матійко Д.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "ТОВАРИСТВО СПРИЯННЯ ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНИ ТА ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОМУ ФЛОТУ "ЦИВІЛЬНИЙ КОРПУС "АЗОВ" про розірвання з 20 січня 2020 року договору №01-10/2014 від 01.10.2014 про відшкодування витрат.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідач допустив істотне порушення умов цього договору в частині оплати за надані послуги, що є підставою для розірвання договору в судовому порядку відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.04.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 20.05.2021.

Протокольною ухвалою від 20.05.2021 відкладено підготовче судове засідання на 03.06.2021.

01.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень та документів.

Протокольною ухвалою від 03.06.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.06.2021.

Представник відповідача у судове засідання 17.06.2021 не з`явився, відзиву на позов не подав.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвали, якими суд повідомляв про призначені судові засідання були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверти з ухвалами суду від 20.04.2021, від 20.05.2021, від 03.06.2021 були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку.

Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Страсбург, 03.04.2008), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, враховуючи відсутність від відповідача жодних повідомлень щодо неможливості забезпечити явку свого представника у судове засідання, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 17.06.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 між Державним підприємством "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України (підприємство) та Громадською організацією "Товариство сприяння Збройним силам України та військово-морському флоту "Патріот України" (організація) укладений договір №01-10/2014 про відшкодування витрат (далі - договір), предметом якого є відшкодування витрат за послуги підприємства з електропостачання, водопостачання, водовідведення, витрати по сплаті земельного податку (виключно за земельну ділянку, на якій розташовується Об`єкт) та вартість витратних матеріалів корпусу підприємства за адресою: м. Київ, пров. Шевченка, 5 (далі - об`єкт), у зв`язку із розташуванням у об`єкті навчально-мобілізаційного центру Полку патрульної служби міліції особливого призначення "Азов" ГУ МВС у Київській області.

У пункті 1.3 договору сторони погодили, що з 15 березня 2014 року на Об`єкті розташовується навчально-мобілізаційний центр Полку патрульної служби міліції особливого призначення "Азов" ГУ МВС у Київській області (що раніше називався Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Азов" ГУ МВС у Київській області), який бере активну участь в антитерористичній операції на сході України.

Додатковою угодою №05-03/2015 від 05.03.2015 до договору, сторони дійшли згоди щодо внесення змін до найменування Організації з "Громадська організація "Товариство сприяння Збройним силам України та військово-морському флоту "Патріот України" на Громадську організацію "Товариство сприяння Збройним силам України та військово-морському флоту "ЦИВІЛЬНИЙ КОРПУС "АЗОВ".

Пунктом 2.2. договору передбачено, що відшкодування витрат за послуги підприємства з електропостачання, водопостачання та водовідведення та витрат по сплаті земельного податку (виключно за земельну ділянку на якій розташовується об`єкт) з 01 жовтня 2014 року здійснюється організацією на підставі та у порядку, встановленому в п.2.1. та п.3.1. договору.

Відповідно до п.3.1. договору відшкодування витрат за послуги підприємства з електропостачання, водопостачання та водовідведення та витрат по сплаті земельного податку (виключно за земельну ділянку на якій розташовується об`єкт) відшкодовується організацією шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства протягом 5 робочих днів з дня виставлення рахунку-фактури, що зазначений в. п. 2.1. договору.

Організація зобов`язана відшкодувати послуги підприємства з електропостачання, водопостачання та водовідведення та витрат по сплаті земельного податку (виключно за земельну ділянку на якій розташовується об`єкт) протягом всього строку дії договору (п. 4.1. договору).

Договір укладається на період фактичного розташування на Об`єкті навчально - мобілізаційного центру Полку патрульної служби міліції особливого призначення "Азов" ГУ МВС у Київській області (п.6.1. договору).

Згідно із п.6.6. договору, одностороння відмова від договору не допускається, окрім випадку коли Полк патрульної служби міліції особливого призначення "Азов" ГУ МВС у Київській області залишає Об`єкт, про що організація повідомляє підприємство не менше ніж за 7 днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати за надані послуги не виконує, внаслідок чого відповідач істотно порушив умови договору, у зв`язку з чим позивач позбавлений того, на що він розраховував під час укладення договору, що є підставою, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, для розірвання договору №01-10/2014 від 01.10.2014 про відшкодування витрат.

Водночас позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/4153/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019, зобов`язано Громадську організацію "Товариство сприяння Збройним Силам України та військово-морському флоту "Цивільний корпус "Азов" звільнити приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, провулок Шевченка, 5, а саме: будівлю готелю площею 1 151,5 кв.м; прибудови до будівлі готелю площею 238,6 кв.м; прибудови до будівлі готелю (лазні) площею 86,3 кв.м; прибудови до будівлі готелю площею 176 кв.м., належних Державному підприємству Міністерства оборони України "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" на праві господарського відання, у строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати набрання чинності цим рішенням.

Шевченківським районним відділом Державної виконавчої служби у місті Києві відкрито виконавче провадження за № 60841094 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 04.11.2019 по справі № 910/4153/19.

Під час проведення виконавчих дій, а саме 20 січня 2020року державним виконавцем Бутенко Є.В. було здійснено вихід за адресою: м. Київ, провулок Шевченка, 5, з метою повного та фактичного виконання судового наказу № 910/4153/19, та встановлено, що за вказаною адресою відповідач не перебуває.

09.02.2021 позивач направив на юридичну адресу відповідача повідомлення за № 80 від 08.02.2021 про розірвання договору разом із додатковою угодою про розірвання договору.

Однак вказане повідомлення відповідачу не вручене та повернуте поштовим відділенням зв`язку на адресу позивача.

Враховуючи вище наведене, посилаючись на істотне порушення умов договору позивач звернувся до суду із позовом про розірвання з 20 січня 2020 року договору №01-10/2014 від 01.10.2014 про відшкодування витрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення договору №01-10/2014 від 01.10.2014 про відшкодування витрат між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №01-10/2014 від 01.10.2014 про відшкодування витрат в частині оплати відшкодування витрат з послуги підприємства з електропостачання, водопостачання, водовідведення, витрати по сплаті земельного податку.

Як встановлено судом рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі №910/14194/19 позов Державного підприємства "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України задоволено повністю. Стягнуто з Громадської організації "Товариство сприяння Збройним Силам України та військово-морському флоту "Цивільний корпус "Азов" на користь Державного підприємства "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України заборгованість за договором №01-10/2014 про відшкодування витрат від 01.10.2014 у розмірі 625153,00 грн, за період з вересня 2018 року по вересень 2019 року.

Судовим рішенням у справі №910/14194/19 встановлено невиконання Громадською організацією "Товариство сприяння Збройним Силам України та військово-морському флоту "Цивільний корпус "Азов" взятих на себе зобов`язання за договором від 01.10.2014 №01-10/2014 з відшкодування витрат з послуги підприємства з електропостачання, водопостачання, водовідведення, витрати по сплаті земельного податку.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

Також згідно із наданої позивачем у матеріали справи довідки вих.301 від 28.05.2021 заборгованість відповідача перед позивачем за договором №01-10/2014 про відшкодування витрат від 01.10.2014 станом на 01.05.2021 з відшкодування витрат з послуги підприємства з електропостачання, водопостачання, водовідведення, витрати по сплаті земельного податку складає 1536512,13 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача витрат з послуги підприємства з електропостачання, водопостачання, водовідведення, витрати по сплаті земельного податку на виконання договору №01-10/2014 про відшкодування витрат від 01.10.2014.

Частиною 2 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка істотності порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом вказаною нормою.

Поняття " істотності порушення договору" є оціночним, яке законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб`єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Отже, надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, а також її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Аналогічні позиції наведені у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/22259/17, від 10 грудня 2019 року у справі № 926/1557/18, від 21 січня 2020 року у справі № 920/221/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/185.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №01-10/2014 про відшкодування витрат від 01.10.2014 з відшкодування витрат з послуги підприємства з електропостачання, водопостачання, водовідведення, витрати по сплаті земельного податку встановлений рішенням суду у справі №910/14194/19, підтверджений матеріалами справи та відповідачем у встановленому порядку належними доказами не спростований.

Відповідач не спростував наведених позивачем у позові обставин та факту наявності заборгованості за договором №01-10/2014 про відшкодування витрат від 01.10.2014.

Суд зазначає, що однією з істотних умов договору №01-10/2014 про відшкодування витрат від 01.10.2014 є оплата витрат за послуги підприємства з електропостачання, водопостачання, водовідведення, витрати по сплаті земельного податку, а тому основний інтерес позивача, полягав в отриманні відшкодування витрат за такі послуги. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (позивач) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору №01-10/2014 про відшкодування витрат від 01.10.2014.

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з відшкодування витрат з послуги підприємства з електропостачання, водопостачання, водовідведення, витрати по сплаті земельного податку є істотним порушенням відповідачем умов договору.

У зв`язку з чим, вимога позивача про розірвання договору №01-10/2014 про відшкодування витрат від 01.10.2014 є обґрунтованою.

Водночас, позивач просить суд розірвати договір №01-10/2014 від 01.10.2014 відшкодування витрат з 20.01.2020 року , посилаючись на те, що договір укладається на період фактичного розташування на Об`єкті навчально - мобілізаційного центру Полку патрульної служби міліції особливого призначення "Азов" ГУ МВС у Київській області (п.6.1. договору). Оскільки під час проведення виконавчих дій, а саме 20 січня 2020року державним виконавцем Бутенко Є.В. було здійснено вихід за адресою: м. Київ, провулок Шевченка, 5, з метою повного та фактичного виконання судового наказу № 910/4153/19, та встановлено, що за вказаною адресою відповідач не перебуває, то на думку позивача саме з цієї дати договір має бути розірваний судовим рішенням.

Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч.3 ст.653 ЦК України).

З урахуванням ч.5 ст.188 ГК України, ч.3 ст.653 ЦК України суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо розірвання договору №01-10/2014 від 01.10.2014 відшкодування витрат саме з дати набрання даним рішенням законної сили.

Наведені висновки суду узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 16.02.2021 у справі 921/1530/18.

З урахуванням наведеного, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України в частині розірвання договору про відшкодування витрат за №01-10/2014 від 01.10.2014, укладений між Державним підприємством "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України та Громадською організацією "ТОВАРИСТВО СПРИЯННЯ ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНИ ТА ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОМУ ФЛОТУ "ЦИВІЛЬНИЙ КОРПУС "АЗОВ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір про відшкодування витрат за №01-10/2014 від 01.10.2014, укладений між Державним підприємством "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛІВСЬКА, будинок 1/3, ідентифікаційний код 14303572) та Громадською організацією "ТОВАРИСТВО СПРИЯННЯ ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНИ ТА ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОМУ ФЛОТУ "ЦИВІЛЬНИЙ КОРПУС "АЗОВ" (04074, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОНОПЛЯНСЬКА, будинок 16 Б, офіс 101/2, ідентифікаційний код 39241844).

Стягнути з Громадської організації "ТОВАРИСТВО СПРИЯННЯ ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНИ ТА ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОМУ ФЛОТУ "ЦИВІЛЬНИЙ КОРПУС "АЗОВ" (04074, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОНОПЛЯНСЬКА, будинок 16 Б, офіс 101/2, ідентифікаційний код 39241844) на користь Державного підприємства "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛІВСЬКА, будинок 1/3, ідентифікаційний код 14303572) витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.06.2021.

Суддя С. О. Турчин