Ухвала

від 16.06.2021 по справі 916/2184/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2184/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД"</a>

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 (колегія суддів у складі: Колоколов С.І. - головуючий, Разюк Г.П., Принцевська Н.М.) та рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2020 (суддя Демешин О.А.)

за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз",

про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту

за участю: позивача: Коновалова Н.О. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" (далі - позивач) звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД"</a> (далі - відповідач) з вимогами про:

- встановлення за Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" безоплатного постійного земельного сервітуту на частині земельної ділянки площею 0,0290 га (кадастровий номер: 5122780500:01:003:0008; загальна площа: 23,8196 га; місце розташування: Одеська обл., Лиманський район, Визирська сільська рада), що знаходиться у власності ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", з правом прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій;

- визначення істотних умов сервітуту: встановлення земельного сервітуту в інтересах Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" на право прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій, згідно з Планом меж частини земельної ділянки, на яку поширюватиметься право сервітуту площею 0,0290 га; встановлення постійного земельного сервітуту; встановлення безоплатного земельного сервітуту.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для забезпечення нормального функціонування об`єктів нерухомого майна позивача потрібно здійснювати повсякчасне обслуговування, і при необхідності - проводити відповідні ремонтні роботи переливного трубопроводу від ВНС, що вимагає необхідності забезпечення проходу та проїзду фахівців позивача на територію його місцезнаходження. Враховуючи, що переливний трубопровід проходить через земельну ділянку відповідача, позивач зазначає про те, що задоволення його потреб неможливо здійснити яким-небудь іншим способом, аніж шляхом укладення з відповідачем договору про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту на частину належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,0290 га, а саме: на право прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021, позов задоволено.

2.2. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі рішення та ухвалити нове про відмову у позові.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосування судами норм матеріального права (статей 98-100 Земельного кодексу і ст.ст. 401, 402, 404 Цивільного кодексу України) без врахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 18.05.2020 у справі № 328/1657/17, від 03.12.2020 у справі № 925/27/18, від 20.03.2018 у справі № 925/1278/16, від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 16.01.2019 у справі №351/1146/16-ц, від 17.01.2019 у справі № 607/12777/17, від 17.09.2018 у справі № 127/1417/16-ц, від 17.09.2018 у справі № 686/3104/16-ц, від 21.03.2018 у справі № 379/794/16-ц.

Скаржник посилається на те, що позивач у справі не довів неможливості обслуговування трубопроводу без встановлення сервітуту; протягом 36 років позивач мав можливість експлуатувати і ремонтувати трубопровід без зачіпання інтересів власника землі, а встановлення безоплатного сервітуту порушує його права.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що 01.12.1984 позивачем введено в експлуатацію самопливні мережі зливової каналізації, до складу якої входить переливний трубопровід, який обраховується на балансі позивача під інв. № 757 (самопливні мережі зливової каналізації), № 71490 (переливний трубопровід від ВНС) та входить до переліку об`єктів цілісного майнового комплексу позивача згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно інд. № 35566287 від 27.03.2015. Переливний трубопровід від ВНС призначений для забезпечення технологічного обслуговування та захисту від переповнення під час експлуатації резервуарів чистої води водонасосної станції, що забезпечує безаварійне та безперебійне водопостачання об`єктів стратегічного призначення позивача. Також трубопровід виконує функцію водовідведення зливових вод з території водонасосної станції до Аджалицького лиману.

Переливний трубопровід від ВНС прокладений під землею та проходить через ділянки декількох суміжних землевласників та землекористувачів від водонасосної станції позивача до берегової лінії Аджаликського лиману, зокрема, через земельну ділянку (кадастровий номер 5122780500:01:003:0008; загальна площа 23,8195 га; цільове призначення J.12.02 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, вид використання земельної ділянки: для будівництва, обслуговування та експлуатації будівель та споруд морського транспорту, що розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Визирська сільська рада) яка знаходиться у приватній власності відповідача на підставі свідоцтва про право власності 34261001, яке видане 27.02.2015. Реєстраційною службою Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області.

4.3. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, посилаючись, зокрема, на положення Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30 із відповідними змінами (далі - Правила), а також на значний строк експлуатації самопливної мережі зливової каналізації, що потребує постійного безперешкодного доступу позивача до місця прокладки переливного трубопроводу, з метою зовнішнього огляду та технічного обслуговування мережі, оскільки на виконання вимог наведених правил позивач зобов`язаний здійснювати:

- технічне обслуговування мережі, яке передбачає зовнішній і внутрішній (технічний) огляди мережі і споруд на ній (дюкерних і з`єднувальних камер, колодязів, напірних і самотинних трубопроводів (колекторів), аварійних випусків, естакад і водопропускних труб під каналізаційними трубопроводами, тощо) (п. 12.2.1 Правил);

- зовнішній огляд мереж (не рідше одного разу на місяць), шляхом обходу трас ліній мережі і огляду зовнішнього стану пристроїв і споруд мережі (п. 12.2.2 Правил);

- на підставі даних зовнішнього і технічного оглядів каналізаційної мережі складати дефектні відомості, розробляти проектно-кошторисну документацію і проводити поточний і капітальний ремонти (п.12.3.1 Правил).

При цьому до поточного ремонту мереж входять: профілактичні заходи (промивання і прочищення ліній, очищення колодязів (камер) від забруднень тощо); ремонтні роботи (заміна люків, верхніх і нижніх кришок, встановлення скоб, заміна драбин, ремонт горловин колодязів, піднімання і опускання люків, обслуговування і регулювання засувок, вантузів, шиберів тощо) (п. 12.3.2. Правил); до капітального ремонту мережі належать роботи із: спорудження нових або повної чи часткової реконструкції колодязів (камер); перекладки окремих ділянок ліній з повною чи частковою заміною труб; заміни засувок, шиберів, вантузів або їх зношених частин; ремонту окремих споруд, пристроїв, устаткування (п. 12.3.9. Правил).

4.4. Суди з посиланням на статті 401-404 Земельного кодексу України, статті 98-99 Земельного кодексу України, оцінивши подані сторонами докази і дослідивши обставини справи, вирішили, що позивач, будучи власником переливного трубопроводу самопливної мережі зливової каналізації, повинен здійснювати його обслуговування і не може це робити іншим способом, аніж встановлення сервітуту на земельну ділянку відповідача.

4.5. Позивач в касаційній скарзі посилається на те, що судами не було враховано висновки Верховного Суду щодо вищеназваних норм Цивільного та Земельного кодексів України.

4.6. Проте наведені в касаційній скарзі постанови Верховного Суду стосувались спорів про встановлення сервітутів, в переважній більшості для проїзду, проходу через земельну ділянку відповідача (справи № 328/1657/17, № 925/27/18, № 918/370/17, №351/1146/16-ц, № 607/12777/17, № 127/1417/16-ц, № 686/3104/16-ц, № 379/794/16-ц), а в одній справі № 925/1278/16 - для прокладання та експлуатації трубопроводу теплової мережі.

Вказані справи є різними за своїми фактичними обставинами, в кожній суди досліджували необхідність встановлення відповідного сервітуту, його вид та інші умови з урахуванням кожної конкретної ситуації та інтересів сторін.

Необхідність для позивача у сервітуті, найменша обтяжливість способу встановлення сервітуту в рамках справи, що розглядається, була досліджена судами, а можливість встановлення безоплатного сервітуту передбачена законодавством. Слід зазначити, що як вбачається зі встановлених судами обставин справи, відповідач придбав земельну ділянку вже з існуючим під нею трубопроводом мережі зливової каналізації.

У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, на відміну від наведених скаржником правових висновків Верховного Суду, суди попередніх інстанцій надали оцінку доводам відповідача про те, що його посилання на те, що встановлення сервітуту фактично унеможливить заплановане будівництво, спростовується встановленими судами обставинами справи про передачу відповідачем спірної земельної ділянки в оренду Приватному акціонерному товариству "Компанія "Райз" (третя особа у справі) на 49 років.

4.7. Враховуючи вищевикладене, зазначені постанови Верховного Суду ухвалені хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто вказані в касаційній скарзі справи і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Крім того, посилання на зазначені в касаційній скарзі постанови Верховного Суду з викладеними в них правовими висновками не доводить того, що суди застосували норми права Цивільного та Земельного кодексу України щодо встановлення земельних сервітутів всупереч цих висновків.

4.8. Відповідно до п.5 ч.1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

За вказаних обставин, оскільки висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, згідно з п.5 ч.1 ст.296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого на підставі п.1 ч.2 ст.287 ГПК України.

4.9. Положеннями статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження, а відповідно і на касаційний перегляд судових рішень, в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм Конституції України та ГПК України.

4.10. Враховуючи викладене, касаційне провадження підлягає закриттю на підставі статті 296 ГПК України.

4.11. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД"</a> на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 916/2184/20 закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич