Рішення

від 09.06.2021 по справі 911/642/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/642/21

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/642/21

за позовом Керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ, 2.Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, м. Узин

до Товариства з обмеженою відповідальністю Узин-Агроінвест ,

м. Узин

про стягнення 240 534,00 грн.

Представники:

прокурор: Набок Ю.В., посвідчення № 044829 від 16.11.2016;

від позивача 1: Карпик Л.І., довіреність від 17.03.2021, витяг з ЄДР;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: Ляхова К.О., адвокат, ордер серії АІ № 1093914 від 04.03.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Білоцерківської окружної прокуратури (надалі-прокурор) звернувся до господарського суду Кївської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (надалі-позивач 1) та Узинської міської ради (надалі-позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю Узин-Агросервіс (надалі-відповідач) про стягнення 240 534, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною екологічною інспекцією Столичного оругу проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, під час якого встановлені порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Узин-Агросервіс вимог законодавства у сфері навколишнього природного середовища, чим було завдано збитків державі в розмірі 240 534,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.03.2021 відкрито провадження у справі № 911/642/21, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 21.04.2021.

16.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 9126/21) на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову відовідач вказував на відсутність підстав у прокурора щодо звернення із відповіним позовом, оскільки Положенням Про державну екологічну інспекцію Столичного округу , затвердженого наказом Державної екологічно інспекції України від 28.04.2020 № 137 чітко визначені повноваження ДЕС у Столичного округу, зокрема, до її компетенції належить пред`явлення претензій щодо відшкодування шкоди, збитків і витрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства, розраховує їх розмір та звертається до суду із відповідними позовами.

Поруч з цим, відповідач стверджує про те, що висновки Державної екологічної інспекції зробені в Акті перевірки грунтуються лише на припущеннях державної екологічної інспекції та не підтверджені жодними протоколами лабораторних досліджень. Акт перевірки не містить зазначення предмету державного нагляду (контролю), детального та документально підтвердженого опису виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства, документально підтверджених вісновків.

21.04.2021 через канцелярію суду від Державної екологічнї інспекції Столичного округу надійшла відповідь б/н від 21.04.2021 на відзив, в якій остання підтримує позовні вимоги, заявлені прокурором в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Ухвалою суду від 21.04.2021 підготовче засідання у справі № 911/642/21 було відкладено на 19.05.2021.

11.05.2021 через канцелярію суду від Білоцерківської окружної прокуратури надійшла відповідь № 50975вих-21 від 06.05.2021 на відзив на позону заяву, в якій прокурор вказував про належне представництво інтересів в суді та зазначив про неналежне здійснення відповідним органом своїх повноважень, зокрема, згадав про те, що з моменту винесення постанов № 002056 від 22.10.2019 за ст. 52 КУпАП та № 002055 від 22.10.2019 за ст. 82 КУпАП про накледення адміністративних стягнень на посадову особу ТОВ Узин-Агроінвест до моменту звернення із позовною заявою, Державна екологічна інспекція обмежилась лише претензією від 11.11.2019 за № 102/2019, і що в подальшому Державна екологічна інспекція Столичного округу литом від 23.04.2020 № 9/07-29/2272 повідомляла відповідача про необхідність виконання вимог претензії та оплати в рахунок відшкодування завданної шкодив сумі 240 534,00 грн.

Щодо твердження відповідача про неналежне оформлення акту перевірки та відповіно його не підтвердження належними доказами, прокурор зазначив про те, що вказані матеріали перевірки та протоколи, які стали підставою для винесення постанов № № 002103 від 22.10.2019 та № 002055 від 22.10.2019 набрали законної сили, ніким не оскражені та не скасовні, що свідчить про достовірність та допутимість доказів.

Ухвалою суду від 19.05.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 09.06.2021.

В судовому засіданні 09.06.2021 прокурор підтримав позовні вимоги вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник позивача 1 підтримав заявлені прокурором вимоги та просив суд задовольнити їх; представник позивача 2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення позивачу 2 поштових відправлень щодо ухвал суду; представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників учасників процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду із позовною заявою, прокурор посилався на порушення інтересів держави, зазначав про необхідність їх захисту та стверджував про наявність у нього підстав для звернення до суду, зокрема, органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція Столичного округу, яка є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, яка входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує:

1) в чому полягає порушення інтересів держави

2) необхідність їх захисту

3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає

4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України Про прокуратуру , в якій визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 74, 77 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України і ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією Столичного округу, яка з моменту обізнаності про порушення відповідачем природоохоронного законодавства самостійно не вжила заходів спрямованих на відшкодування відповідачем завданої державі шкоди внаслідок такого порушення, що створює загрозу невідшкодування завданих збитків, у той час як за рахунок коштів, одержаних внаслідок відшкодування збитків фінансуються, зокрема видатки на програми та заходи у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Тобто, навів підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - позивача у справі: Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Окрім того, на підтвердження повідомлення позивача про таке звернення прокурором долучено до позову повідомлення в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Як встановлено судом, Державна екологічна інспекція Столичного округу, встановивши підстави для стягнення з відповідача збитків, протягом тривалого часу не зверталась до суду з відповідним позовом.

Разом з тим, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду з позовом, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Також прокурор повідомляв Узинську міську раду Білоцерківського району Київської області (позивач 2) про звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах, в тому числі, Узинської місько ради.

Листом вих. № 03-10-180 від 18.03.2021 Узинська міська рада повідомила прокурора про отримання повідомлення прокурора від 26.02.2021 про подання до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Узинської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Узин-Агроінвест збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Зважаючи на викладене, твердження відповідача про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором у спірних правовідносинах є помилковим.

Суд також звертає увагу на те, що Верховним Судом у постанові від 11.03.2021 у справі №920/821/18 та постанові від 30.03.2021 у справі №920/266/19 висловлена подібна правова позиція щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави, які тотожні підставам, наведеним у даній справі.

Державною екологічною інспекцією у Столичному округу, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Столичному округу № 1635-п від 10.10.2019, з дотриманням правил ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підставі направлення № 312/001639 від 10.10.2019, в присутності посадових осіб органів державного нагляду та представника суб`єкта господарювання, проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю Узин-Агроінвест вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У ході проведеного заходу встановлено, що відповідачем допущено псування сільськогосподарських та інших земель, а саме засмічення їх відходами будівельних матеріалів, металобрухтом, шинами, твердими побутовими відходами, площею 3 220 м.кв. висота шару засмічення 0,5 м., що є порушенням вимог ст.ст. 23, 96, 163, 164, 211 Земельного кодексу України та ст. ст. 17, 32, 33 Закону України Про відходи .

Зазначена земельна ділянка використовується ТОВ Узин-Агроінвест на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 29.02.2016, підписаного з ТОВ Техноінвестбуд .

По закінченню перевірки Державноою екологічною інспекцією Столичного округу складено Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № б/н, початок перевірки 17.10.2019 - завершення перевірки 22.10.2019, примірник якого отримано директором ТОВ Узин-Агроінвест Коломійчуком М.А. Акт підписаний відповідачем без зауважень.

Внаслідок виявлених порушень законодавства у сфері поводження з відходами, Державною екологічною інспекцією Столичного округу 22.10.2019 складено протоколи про адміністративні правопорушення відносно директора ТОВ Узин-Агроінвест Коломійчука М.А. № 002103 та № 002104 від 22.10.2019.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що посадовою особою при здійсненні господарської діяльності ТОВ Узин-Агроінвет порушуються вимоги щодо поводження з відходами під час їх збереження, перевезення, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення.

Постановами № 002055 та № 002056 про накладення адміністративного стягнення директора Коломійчука М.А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Зазначені постанови не оскаржувались, а штраф належним чином було сплачено Коломійчуком М.А. , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій.

Прокурор стверджує, що зазначеними порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища, державі заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 240 534,00 грн., яка полягає у засміченні земельної ділянки внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами.

Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171 (далі - Методика визначення розмірів шкоди) визначено, що засмічення земель це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Пунктом 3.2 Методики визначення розмірів шкоди встановлено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 3.3 зазначеної Методики визначення розмірів шкоди факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

У відповідності до Методики визначення розмірів шкоди, позивачем здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, а саме засмічення земельної ділянки площею 3 220 кв.м. відходами будівельних матеріалів, металобрухтом, шинами, твердими побутовими відходами. Відповідно до проведеного розрахунку, розмір завданої шкоди становить 240 534,00 грн.

Внаслідок встановлення факту заподіяння шкоди, позивач 1 звертався до відповідача з претензією № 102/2019 від 11.11.2019 про відшкодування збитків у розмірі 240 534,00 грн. Проте, на даний час вимоги претензії не виконано, а заподіяна державі шкода залишилась не відшкодованою.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про охорону земель власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно з ст. 17 Закону України Про відходи суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема: а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів; к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; т) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Відповідно до ст. 33 України Про відходи , зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Відповідно до ст. 42 Закону України Про відходи , особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність, зокрема, за: а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини та економічних збитків; ж) порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами; и) невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди; ї) порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а також полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо).

Згідно Методики визначення розмірів шкоди, факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 , акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати, як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Зважаючи на це, акт перевірки є належним доказом у справі, який встановлює факти забруднення та засмічення відповідачем земель.

Відповідно до розрахунку позивача 1 розмір шкоди становить 240 534,00 грн.

Статтею 43 Закону України Про відходи передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Положеннями ч. 4 ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. У відповідності до ч. 1 ст. 69 цього ж Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За приписами частин 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Враховуючи все вищенаведене, суд встановив наявність в діях відповідача усіх елементів складу правопорушення, зокрема, протиправна поведінка полягає у допущенні порушення правил складування та розміщення твердих побутових відходів на земельній ділянці в порушення ст.ст. 17, 33 Закону України Про відходи , ст.ст. 96, 164 Земельного кодексу України, ст.ст. 35, 46 Закону України Про охорону земель , що підтверджується актом перевірки, протоколами про адміністративне правопорушення, постановами про накладення адміністративного стягнення; шкідливий результат такої поведінки (шкоди) полягає у засміченні земельної ділянки, загальним об`ємом 3 220 кв.м.; причинний зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений тим, що у зв`язку із діяльністю відповідача було заподіяно шкоду земельним ресурсам через засмічення земельної ділянки загальним об`ємом 3 220 кв.м.; вина особи, яка заподіяла шкоду презюмується, оскільки відповідачем не було доведено існування жодних обставин, які спричинили засмічення земельної ділянки.

Щодо заперечень відповідача в частині оцінки дій службових осіб контролюючого органу щодо проведення перевірки, складання акту, викладення у ньому висновків перевірки, то суд зазначає, що акт, складений за результатами перевірки, постанови про накладення адміністративного стягнення та інші документи, складені за результатами перевірки, є чинними, а встановлені ними факти є доведеними.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2020 у справі № 826/4/16 та від 23.09.2020 у справі № 640/2911/19, де вказують, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Узин-Агроінвест (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Поповича, 150, код ЄДРПОУ 35528563) 240 534 (двісті сорок тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства із зарахуванням коштів на розподільчий рахунок Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Незалежності, 1/6, код ЄДРПОУ 04054990) Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Узин-Агроінвест (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Поповича, 150, код ЄДРПОУ 35528563) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 3 608 (три тисячі шістсот вісім) грн. 01 коп. судового збору

Видати накази.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 23.06.2021.

Суддя О.О. Христенко