Рішення

від 09.06.2021 по справі 911/166/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/166/21

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейка»

про стягнення 1 027 306,92 грн.

Представники сторін:

від позивача: Черкашина І.В.;

від відповідача: не з`явився;

прокурор: Яворський С.С.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Софіївсько-Борщагівської сільської ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейка» про стягнення 1020140,65 грн.

Позов подано з підстав неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором № 32 від 09.09.2019 про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка. У зв`язку із чим прокурором було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 836 738,11 грн. основного боргу, 15092,35 грн. інфляційних втрат та 168 310,19 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/166/21 від 19.01.2021 позовну заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Софіївсько-Борщагівської сільської ради залишено без руху.

08.02.2021 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2021.

Ухвалою суду від 15.02.2021 відкрито провадження по справі № 911/166/21. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.03.2021.

02.03.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла заява по справі.

17.03.2021 в судове засідання з`явився прокурор. Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

17.03.2021 судом було вирішено розгляд даної справи відкласти на 07.04.2021, про що оголошено ухвалу суду, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останніх ухвалу-повідомлення від 18.03.2021.

23.05.2021 від Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до суду надійшло клопотання про залучення останньої до участі у справі та заміни позивача, у зв`язку із припиненням позивача та переходом всіх прав та обов`язків позивача до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

26.03.2021 від прокуратури до суду надійшла заява про зміну предмету позову.

06.04.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантином.

07.04.2021 в судове засідання з`явились прокурор та представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте повідомив суд про причини неявки клопотанням, поданим раніше.

В судовому засіданні 07.04.2021 судом ухвалено залучити до участі у справі Борщагівську сільську раду Бучанського району Київської області; замінити позивача у справі з Софіївсько-Борщагівської сільської ради на Борщагівську сільську раду Бучанського району Київської області та відкласти підготовче судове засідання на 13.05.2021 о 15-40.

З метою повідомлення учасників судового процесу, судом складено та направлено на адреси останніх ухвалу-повідомлення від 08.04.2021.

13.05.2021 в судове засідання з`явились прокурор та позивач. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 13.05.2021 судом розглянуто та прийнято заяву прокуратури, подану раніше, про зміну предмету позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається з позовної заяви, прокурором, при подачі позову до суду була заявлена вимога про стягнення суми заборгованості у розмірі 1 020 140,65 грн. В свою чергу, в поданій заяві, прокурор просить суд стягнути з відповідача 1 027 306,92 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для прийняття заяви прокурора про зміну предмету позову.

В судовому засіданні 13.05.2021 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті 09.06.2021.

З метою повідомлення відповідача про наступне судове засідання, судом складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 17.05.2021.

В судове засідання 09.06.2021 з`явились прокурор та представник позивача. Представник відповідача в четверте в судове засідання не з`явився.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право» , Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 09.06.2021 прокурор надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю, посилаючись на наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, прокурор зазначає, що під час вивчення Київською обласною прокуратурою законності у сфері своєчасності та повноти надходження до бюджету коштів пайової участі, було встановлено невиконання ТОВ Європейка умов договору № 31 пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка, укладеного між Софіївсько-Борщагівською сільською радою та відповідачем зі сплати пайового внеску, який, станом на 13.10.2020 складав 836 738,11 грн. У зв`язку із тим, що держава недоотримала до бюджету грошові кошти у розмірі 836 738,11 грн., а також, враховуючи бездіяльність позивача як представницького органу від держави в даних правовідносинах щодо стягнення в примусовому порядку наявної заборгованості з пайового внеску, заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Софіївсько-Борщагівської сільської ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейка» про стягнення 836 738,11 грн. заборгованості з пайового внеску, 48 781,83 грн. інфляційних втрат, 30 810,30 грн. 3 % річних та 110 976,68 грн. нарахованої пені (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену прокурором та просив позов задовольнити повністю.

В свою чергу, представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.06.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Під час вивчення Київською обласною прокуратурою законності у сфері своєчасності та повноти надходження до бюджету коштів пайової участі, було встановлено невиконання ТОВ Європейка умов договору № 31 пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка, укладеного між Софіївсько-Борщагівською сільською радою та відповідачем зі сплати пайового внеску, який, станом на 13.10.2020 складав 836 738,11 грн. У зв`язку із тим, що держава недоотримала до бюджету грошові кошти у розмірі 836 738,11 грн., а також, враховуючи бездіяльність позивача, як представницького органу від держави в даних правовідносинах, щодо стягнення в примусовому порядку наявної заборгованості з пайового внеску, тому наведені обставини і стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача з позовом про стягнення з відповідача 836 738,11 грн. заборгованості з пайового внеску, 48 781,83 грн. інфляційних втрат, 30 810,30 грн. 3 % річних та 110 976,68 грн. нарахованої пені.

Щодо наявності підстав для звернення саме прокурора до суду в інтересах позивача, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Софіївсько-Борщагівської сільської ради (на даний час - Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області).

Згідно ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на на таких принципах: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів, відповідальності учасників бюджетного процесу тощо. Одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Таким чином, несплата до бюджету коштів пайової участі позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника надходжень до відповідного бюджету в тому обсязі, який дозволяє забезпечити функціонування і життєдіяльність відповідної територіальної громади та держави в цілому.

Отже, несплата відповідачем до бюджету коштів пайової участі зумовлюють ненадходження до місцевого бюджету коштів, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди бюджету Софіївсько-Борщагівської сільської ради (на даний час - Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області).

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (статті 19,67 Конституції України).

За змістом ст. 142 Конституції України та ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, доходи місцевих бюджетів, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України (ст. 63 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України, складовою частиною доходів бюджету розвитку місцевих бюджетів є кошти, отримані як пайова участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно ч. 3 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Одним із основних принципів, визначених ст. 7 Бюджетного кодексу України, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Частиною 10 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено принцип цільового використання коштів пайової участі, згідно з яким останні можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Таким чином, нормами ст.ст. 7, 13, 142 та 143 Конституції України, ст. 7 Бюджетного кодексу встановлено основні принципи регулювання бюджетних відносин в Україні, які деталізовано у ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , щодо джерел наповнення бюджету для забезпечення потреб суспільства та держави. Відтак, правовідносини, що є предметом даного спору, пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету.

У розумінні вимог ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району (на даний час - Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області) є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.п. 5 п. а) ст. 28 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

За змістом ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

На виконання вимог ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Софіївсько-Борщагівською сільською радою Київської області прийнято рішення № 8 від 28.09.2012, яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села Софіївська Борщагівка (зі змінами, внесеними рішенням сільської ради № 68 від 25.12.2012), який відповідно до вимог ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , як акт ради, прийнятий в межах наданих їй повноважень, є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до п.п. 4.2.1, 4.7 вказаного Порядку, створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села в усіх питаннях щодо організації залучення пайових коштів виступає Софіївсько-Борщагівська сільська рада. Контроль за своєчасним укладенням договорів на сплату пайової участі та виконанням умов діючих договорів здійснюється шляхом перевірки фактичного стану будівництва (реконструкції, планування) об`єктів та перевірки наявності документів згідно з чинним законодавством.

З огляду на викладене, у спірних правовідносинах щодо стягнення заборгованості за укладеним із ТОВ Європейка договором № 32 пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка, сільська рада виступає як сторона договору та орган місцевого самоврядування, до бюджету якого перераховуються кошти пайової участі.

Так, відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов`язок представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган " державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи із змісту рішення Конституційного суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» , визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» .

Крім того, Європейський Суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави» .

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст. 129 Конституції України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3,4 ст. 53 ГПК України, ч. З ст, 23 Закону України «Про Прокуратуру» ).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» ).

По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв`язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.

02.12.2020 Київською обласною прокуратурою було направлено до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району лист за вих. № 15/2-162 вих. 20 про надання інформації щодо вжитих останньою зіходів щодо усунення, виявлених прокуратурою порушень відповідачем вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

10.12.2020, у відповідь на зазначений лист, Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району, надано лист за вих. № 741 від 10.12.2020, з якого вбачається, що вказаний орган місцевого самоврядування, заходи щодо звернення до суду про стягнення заборгованості з пайового внеску з відповідача, не звертався. Крім того, у зазначеному листі сільська рада звертається до прокуратури з проханням вжиття заходів представницького характеру в інтересах сільської ради.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, судом встановлено, що Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району не вжито жодних заходів реагування у зв`язку із порушеним правом держави та щодо поновлення зазначеного права держави, що свідчить про бездіяльність позивача щодо нездійснення останнім захисту інтересів держави.

З огляду на зазначені обставини неналежного здійснення Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району функцій у спірних правовідносинах, з урахуванням визнання уповноваженим органом фактичної неможливості самостійного належного захисту майнових інтересів держави, прокуратурою було подано зазначену позовну заяву.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України, при зверненні з позовом до суду прокурором дотримані.

Як вже було встановлено судом та зазначено вище, прокурор звернувся до господарського суду про стягнення з відповідача 836 738,11 грн. заборгованості з пайового внеску, 48 781,83 грн. інфляційних втрат, 30 810,30 грн. 3 % річних та 110 976,68 грн. нарахованої пені, з огляду на що, суд встановив наступне.

09.09.2019 між Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (далі - позивач, сільська рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейка» (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 32 про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка (далі - договір). Відповідно до п.1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що замовник зобов`язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка та перерахувати до місцевого бюджету грошові кошти в розмірі 851 738,11 грн. (вісімсот п`ятдесят одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень одинадцять копійок) на рахунок з наступними реквізитами: р/р 31518921010380, МФО 899998, ЄДРПОУ 38010937, ККД, 24170000, призначення платежу Пайова участь, згідно договору № 32 від 09.09.2019 року, від ТОВ ЄВРОПЕЙКА , ЄДРПОУ 40725746 , одержувач УДКСУ у Київській області (далі - спеціальний рахунок). Розмір внеску та порядок його оплати визначається відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , рішення сільської ради від 25.12.2012 № 68, рішення виконавчого комітету сільської ради № 149 від 14 травня 2019 року.

Відповідно до п. 2.1 договору, замовник зобов`язується перерахувати пайовий внесок у грошовій формі в загальній сумі, зазначеній у розділі І цього договору, величина якого визначена згідно розрахунку, який наведений у додатку до цього договору протягом одного місяця з дати підписання цього договору.

Судом встановлено, що відповідачем, 25.09.2019 здійснено перерахування грошових коштів на рахунок позивача у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, наявною у матеріалах справи.

Згідно з п. 5.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 32 про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка від 09.09.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч.9 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Як було встановлено судом та зазначалось вище, відповідно до п. 2.1 договору, замовник зобов`язується перерахувати пайовий внесок у грошовій формі в загальній сумі, зазначеній у розділі І цього договору, величина якого визначена згідно розрахунку, який наведений у додатку до цього договору протягом одного місяця з дати підписання цього договору. Розмір пайового внеску, з урахуванням п. 1.1. договору, становить 851 738,11 грн.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем пайового внеску настав 08.10.2019.

Наразі, господарський суд зазначає, що матеріали справи містять докази перерахування відповідачем 25.09.2019 частини пайового внеску у розмірі 15 000,00 грн. (банківська виписка наявна у матеріалах справи).

Доказів повної сплати погодженого сторонами пайового внеску матеріали справи не містять. Протилежного суду не доведено. Доказів оплати залишку пайового внеску у сумі 836 738,11 грн. відповідачем до суду не подано.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач, в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором та позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених прокурором та позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 836 738,11 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2 договору, замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску внесення коштів передбаченого розділом 1 цього договору сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за частину несвоєчасно сплачених за договором коштів, що діє на дату настання платежу.

Прокурор, за прострочення строків сплати пайового внеску, керуючись п. 4.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 110 976,68 грн.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку прокуратури, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 110 882,49 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прокурор нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3 % річних в сумі 30 810,30 грн. та інфляційні втрати в сумі 48 781,83 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку прокурора, з урахуванням дати прострочення платежу, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних підлягають повному задоволенню, а інфляційні втрати - частково, в сумі 47 035,87 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 382,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейка» (місцезнаходження 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Миру, 23-А, оф. 115; код ЄДРПОУ 40725746) на користь Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, пров. Шкільний, 5; код ЄДРПОУ 04362131) 836 738,11 основного боргу, 110 882,49 грн. пені, 30 810,30 грн. 3 % річних та 47 035,87 грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейка» (місцезнаходження 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Миру, 23-А, оф. 115; код ЄДРПОУ 40725746) на користь Київської обласної прокуратури (місцезнаходження: 01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір у розмірі 15 382,00 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2021.

Суддя Л.В. Сокуренко