Рішення
від 10.06.2021 по справі 914/3233/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 справа № 914/3233/20

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Іваночка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, Львівська область, м.Львів;

в інтересах держави в особі

Позивача-1: Державної екологічної інспекції у Львівській області, Львівська область, м.Львів;

Позивача-2: Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, Львівська область, Городоцький район, смт.Великий Любінь;

до Відповідача: Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» , Київська область, м.Бровари;

про: стягнення збитків, завданих державі внаслідок незаконного видобутку та використання підземних вод.

ціна позову: 58522,50грн.

Представники:

Прокурор: Турчин І.Я - прокурор (посвідчення від 02.12.2020р. №058370);

Позивача-1: Валько В.Р. - представник (витяг з ЄДРЮОФОПтаГФ);

Позивача-2: не з`явився;

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

10.12.2020р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області та Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області від 10.12.2020р. вих. №15/3-75вих-20 (вх. №3431) за позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення збитків, завданих державі внаслідок незаконного видобутку та використання підземних вод; ціна позову: 58522,50грн.

Підставами позовних вимог Прокурор зазначає здійснення Відповідачем забору підземних вод без чинного дозволу на спеціальне водокористування та скид стічних вод у р.Верещиця без затверджених нормативів ГДС.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2020р. у даній справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 29.12.2020р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою суду у даній справі від 29.12.2020р. постановлено відкласти підготовче судове засідання на 28.01.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2021р. у даній справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 7 днів; відкласти підготовче судове засідання на 16.02.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.02.2021р. у даній справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 23 дні; додаткові пояснення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» від 16.02.2021р. вх. №3568/21 повернути Заявнику без розгляду; клопотання про відкладення розгляду справи Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» від 16.02.2021р. вх. №3569/21 повернути Заявнику без розгляду; відкласти підготовче судове засідання на 02.03.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Судове засідання 02.03.2021р. не відбулось з причин тимчасової втрати працездатності головуючого судді Фартушка Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2021р. у даній справі суд постановив призначити підготовче судове засідання на 08.04.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою суду у даній справі від 08.04.2021р. постановлено клопотання Державної екологічної інспекції у Львівській області від 08.04.2021р. вх. №8542/12 про відкладення розгляду справи відхилити; відкласти підготовче судове засідання на 27.04.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.04.2021р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 11.05.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою суду у даній справі від 11.05.2021р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 25.05.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.05.2021р.у даній справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 10.06.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

26.05.2021р. за вх.№12321/21 до Господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача 2, в якій він просить суд змінити найменування Позивача 2 з Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області на Великолюбінську селищну раду Львівського району Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 10.06.2021р. судом постановлено змінити найменування Позивача-2 у справі з Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області на Великолюбінську селищну раду Львівського району Львівської області.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

В порядку ч.3 ст.63 ГПК України за дорученням головуючого судді обов`язки секретаря судового засідання виконує помічник судді Фартушка Т.Б. Іваночко Василь Володимирович.

Представникам Учасників справи роз`яснено право під час здійснення таких повноважень заявити відвід помічнику судді з підстав, передбачених цим Кодексом для відводу секретаря судового засідання.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили Прокурор та представник Позивача 1 в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Прокурор в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві та поданих до суду заявах і поясненнях, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних доказів в обґрунтування обставин, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог, просить суд позов задоволити повністю.

Представник Позивача 1 в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві та поданих до суду заявах і поясненнях, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання Позивачем 1 всіх наявних доказів в обґрунтування обставин, на які посилаються Прокурор та Позивач 1 як на підставу своїх позовних вимог, просить суд позов задоволити повністю.

Позивач 2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Проте, у заявах від 10.02.2021р. вх.№3299/21 та від 26.05.2021р. за вх.№12321/21 Позивач 2 просить розглядати справу без участі представника Позивача 2 та задоволити позов Прокурора повністю.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, явка визнавалась не обов`язковою.

Згідно із п.п.1, 2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.п.1, 3, 4 ч.5 ст.13 ГПК України).

Приписами п.п.2, 3 ч.1 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З врахуванням наведеного суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020р. у справі №43/122, що учасник справи, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право участь в судовому процесі та подання письмових заяв по суті спору. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ухвали Господарського суду Львівської області у даній справі від 11.12.2020р., 29.12.2020р., 28.01.2020р., 16.02.2021р., 15.03.2021р. та від 08.04.2021р. Відповідачем отримано, підтвердженням чого є подання Відповідачем відзиву від 29.12.2020р. за вх.№36760/20 та додаткових пояснень від 16.02.2021р. вх.№3568/21, від 23.04.2021р. за вх.№9890/21, а також участь представників Відповідача в судових засіданнях 28.01.2021р. та 08.04.2021р.

Крім того, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.04.2021р. про відкладення судового засідання надіслано судом 29.04.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 07400, вулиця Гагаріна, 16 місто Бровари, Київська область, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 29.04.2021р. та вручено Відповідачеві 11.05.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413882349 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області у даній справі від 11.05.2021р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.05.2021р. надіслано судом 12.05.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 07400, вулиця Гагаріна, 16 місто Бровари, Київська область, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 12.05.2021р. та вручено Відповідачеві 20.05.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413894576 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області у даній справі від 25.05.2021р. про відкладення судового засідання з розгляду по суті на 10.06.2021р. надіслано судом 28.05.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 07400, вулиця Гагаріна, 16 місто Бровари, Київська область, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції від 28.05.2021р. та вручено Відповідачеві 02.06.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413925650 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, право на публічний розгляд , передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на усне слухання . І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі Schmidt v. Latvia від 27 квітня 2017 року). У § 87 у справі Салов проти України (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain , рішення від 23 червня 1993 року, серія A, № 262, с. 25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands , рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33, та Ankerl v. Switzerland , рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі Надточій проти України (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Крім того, судові рішення, пов`язані з рухом цієї справи, окрім надіслання судом на адресу Відповідача, також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Відповідача про відкриття провадження у справі, а також про дату, час та місце проведення судових засідань з розгляду спору по суті у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання Учасникам справи достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2018р. у справі №910/33054/15.

Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 01.04.2021р. №763/0/15-21 Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину вирішено рекомендувати судам усіх інстанцій та юрисдикцій застосовувати у діяльності уніфіковані рекомендації щодо безпечної роботи в умовах карантину, що додаються.

Пунктом 4 уніфікованих рекомендацій щодо безпечної роботи в умовах карантину встановлено довести до відома учасників судових процесів можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. При цьому відкладення розгляду справи можливе лише у крайньому разі, лише коли його проведення з використанням електронних засобів зв`язку неможливе через процедурні та технічні причини.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Позивача 2 та Відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, визнання судом явки повноважних представників Учасників справи в судове засідання 10.06.2021р. не обов`язковою, беручи до уваги строки розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників Позивача 2 та Відповідача за наявними у справі документами.

Позиція Прокурора:

Прокурор у позовній заяві зазначає, що у період з 28.11.2017р. по 11.12.2017р. Позивачем 1 проведено планову інспекційну перевірку Відповідача, якою встановлено, що впродовж періодів з 11.01.2014 по 20.03.2017 та з 22.03.2017 по 23.04.2017 у Відповідача не було дозволу на спеціальне водокористування, а відтак, Відповідачем здійснювався забір підземних прісних вод без чинного дозволу на спец водокористування.

За наведеним фактом порушення Позивачем-1 проведено нарахування збитків в сумі 58522,50грн. З метою досудового врегулювання спору Позивачем-1 24.04.2018 скеровано Відповідачу претензію за № 09-2350. Однак, вказана претензія залишена без реагування та задоволення.

З врахуванням наведеного Прокурор просить стягнути з Відповідача на казначейський рахунок Позивача 2 збитки, завдані навколишньому природному середовищу в сумі 58522 грн. 50 коп.

У запереченнях на відповідь на відзив від 27.01.2021р. вх.№1906/21 Прокурор додатково в частині обґрунтування підстав представництва зазначає, що при зверненні з даним позовом Прокурором достатньо обґрунтовано дотримання визначеного ст..131 1 Конституції України, ст.23 Закону України Про прокуратуру , ч.ч.4, 5 ст.53 ГПК України порядку та підстав застосування представницьких повноважень та враховано правову позицію Великої Палати Верхового Суду, викладену у п.п.76-82 постанови від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18.

Стосовно застосування позовної давності Прокурор зазначає, що даний позов подано у межах строків, визначених законодавством, оскільки такий обраховано з моменту проведення перевірки.

Крім того, в запереченнях на відповідь на відзив та в додаткових поясненнях від 28.01.2021р. вх.№2018/21 Прокурор наголошує, що збитки заподіяні саме на території Великолюбінської селищної ради та саме на рахунок Відповідача 2 підлягає до стягнення сума збитків.

Стосовно початку перебігу строку позовної давності на звернення із позовом такої категорії до суду вважає дату з якої у позивача виникло право на захист у встановленому порядку інтересів держави. З урахуванням специфіки дотримання процедури проведення перевірок органом контролю, складання акту, права суб`єкта господарювання на надання пояснень, оскарження рішень, прийнятих за результатами перевірки або добровільного відшкодування збитків (шкоди), вважаю початком перебігу такого строку дату складання акта про результати перевірки та доведення його результатів до відома Відповідача.

За результатами отриманих 26.11.2020 на запит Прокурора від Позивача 1 належним чином завірених копій документів, було прийнято рішення про застосування представницьких повноважень в інтересах держави, вжито заходів до підготовки позову, інформування про застосування заходів представницького характеру позивачів, сплати судового збору та скерування 10.12.2020 позовної заяви до суду.

З урахуванням наведеного Прокурор стверджує, що органами прокуратури вжито заходів до звернення із вказаним позовом до суду у межах строку позовної давності.

Позиція Позивача 1:

Позивач 1 підтримує позовні вимоги Прокурора.

В поясненнях від 05.01.2021р. вх.№121/21 та від 27.04.2021р. за вх.№1883/21 Позивач 1 наголошує на встановлені перевіркою порушення Відповідачем вимог ст.ст.44, 48, 49, 110 Водного кодексу України та звертає увагу суду на нормативні підстави позовних вимог і просить суд позов задоволити.

Крім того, у запереченнях від 15.01.2021р. вх.№821/21 на відзив щодо застосування строку позовної давності Позивач 1 зазначає, що в Інспекції виникає можливість дізнатися про порушення підприємства у момент, коли у виникає право на чергову перевірку та робить висновки, що строк обчислення позовної давності слід вважати той момент коли Інспекції стало відомо про здійснені порушення (Акт перевірки 827/03/1037 11.12.2017 р.).

Крім цього, у згаданих запереченнях Позивач 1 зазначає, що Прокурором в повному обсязі виконано вимоги ст.23 Закону України Про прокуратуру .

11.05.2021р. за вх.№10833/21 Позивачем 1 подано додаткові пояснення, в яких Позивач 1 зазначає, що відповідно до ст.31 Закону України Про внесення змін до Закону України Про державний бюджет України на 2014 рік №1622-VII від 31.07.2014р. встановлено обмеження щодо проведення перевірок контролючими органами протягом серпня-грудня 2014 року. Окрім того, відповідно до п. 8 статті III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України №76-VІІІ від 28.12.2014р. встановлено обмеження щодо проведення перевірок контролюючими органами протягом січня-червня 2015 року.

З огляду на вищенаведене, протягом серпня-грудня 2014р. та січня-червня 2015р. Державній екологічній інспекції у Львівській області було передбачено проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців винятково з дозволу Кабінету Міністрів України або за явкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.

Як вбачається з матеріалів перевірки (Акт № 827/03/1037) остання перевірка проводилася у період 11.06.13- 03.07.2013р. Перевіркою у 2017 році встановлено, що під час дії мораторію Відповідачем здійснено забір підземних вод у період з 11.01.14-20.03.2014 без спеціального дозволу на водокористування, що є порушенням ст.44,48,49,110 Водного Кодексу України.

21.03.2017 року Відповідач отримав дозвіл на спецводокористування терміном дії з 21.03.17-21.03.2017 року.

Згідно наказу Міністрерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів , а саме п.1.4 передбачено, що державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Відтак законодавство визначає чітко, що інспектор здійснюють аналіз матеріалів та розрахунок лише з дати встановлення порушення.

Таким чином Позивач 1 наголошує, що строк давності слід обчислювати лише з того моменту коли інспекції стало відомо про кількість забраної води у період відсутності дозволу на спецводокористування.

Позиція Позивача 2:

У заявах від 10.02.2021р. вх.№3299/21 та від 26.05.2021р. за вх.№12321/21 Позивач 2 просить розглядати справу без участі представника Позивача 2, задоволити позов Прокурора повністю та стягнути з Відповідача 58522,50грн. завданих навколишньому природному середовищу збитків на казначейський рахунок Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області за такими реквізитами: ГУК Львів/Великолюбінська ТГ/24062100; р/р UA518999980333129331000013817; МФО 899998; ЄДРПОУ 38008294.

Окрім того, у заяві від 26.05.2021р. за вх.№12321/21 Позивач 2 просить суд змінити найменування Позивача 2 з Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області на Великолюбінську селищну раду Львівського району Львівської області.

Позиція Відповідача:

У поданому 29.12.2020р. за вх.№36760/20 відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає про неналежне представництво органу прокуратури у даній справі.

Крім того Відповідач зазначає, що відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464 зі змінами від 16.03.2016р. №101, періодичність здійснення перевірок визначається відповідно до Критеріїв розподілу суб`єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008р. №212 (чинного на дату проведення заходу), із урахуванням екологічної ситуації в районі розташування об`єкта перевірки, ступеня і характеру його впливу на навколишнє природне середовище. Для здійснення перевірки керівником відповідно органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки. Так, враховуючи приналежність господарської діяльності ДП Укрспирт до високого ступеню ризику господарської діяльності для навколишнього природнього середовища, відповідно до п.5 Критеріїв розподілу суб`єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності, планові заходи державного нагляду за діяльністю ДІЇ Укрспирт проводиться не частіше одного разу на рік.

З врахуванням наведеного на думку Відповідача період виявлення порушення (з 11.01.2014 по 20.03.2014 року) останнім днем притягнення ДЕІ у Львівській області до відповідальності ДП Укрспирт за Актом від 11.12.2017 року є 11.12.2014 року .

Відповідно, на думку Відповідача, притягнення до відповідальності за період, що передує зазначеній даті (11.12.2014 рік), у тому числі за період з 11.01.2014 року по 20.03.2014 року, є неправомірним з огляду на пропущений строку позовної давності контролюючим органом.

З врахуванням наведеного Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повінстю.

В додаткових поясненнях від 16.02.2021р. вх.№3568/21 та від 23.04.2021р. за вх.№9890/21 Відповідач додатково щодо підстав представництва прокурором зазначає, що відсутність коштів на сплату судового збору не може впливати на належне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх процесуальних прав та обов`язків, відсутність виключного випадку та альтернативність суб`єкта звернення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.02.2021р. у даній справі судом постановлено додаткові пояснення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» від 16.02.2021р. вх. №3568/21 повернути Заявнику без розгляду. Ухвалою суду у даній справі від 27.04.2021р. додаткові пояснення Відповідача від 23.04.2021р. вх.№9890/21 долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Учасникам справи можливості для подання заяв по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Позивача 2 та Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що у період з 28.11.2017р. по 11.12.2017р. Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено планову інспекційну перевірку Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт на Великолюбінському місці провадження діяльності вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №827/03/1037.

Згідно доводів Прокурора перевіркою встановлено, що з метою провадження своєї статутної діяльності для забезпечення господарсько-побутових та виробничих потреб Відповідач використовує підземний водозабір, який складається із трьох артезіанських свердловин та каптажу, що знаходиться за місцем провадження господарської діяльності останнього у смт. Великий Любінь.

На момент проведення Інспекцією перевірки забір підземних вод на згаданому водозаборі здійснювався на підставі дозволу на спецводокористування (Укр-1211ДЕП-17/Льв.ГДС) виданого 24.04.2017 Департаментом екології та природних ресурсів Львівської ОДА. У той же час, попередній дозвіл № Укр.-493/Льв.ГДС видано Держуправлінням ОНГІС в Львівській області 10.01.2013 із терміном дії до 10.01.2014. Наступний дозвіл №Укр.-153ДЕП-14/Льв.ГДС, виданий Департаментом екології та природних ресурсів Львівської ОДА 21.03.2014 із терміном дії до 21.12.2017.

Наведене, згідно доводів Прокурора, свідчить, що упродовж періодів з 11.01.2014 по 20.03.2017 та з 22.03.2017 по 23.04.2017 у Відповідача не було дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно з довідкою Відповідача №17/12-09 від 11.12.2017 останнім упродовж періоду з 11.01.2014 по 20.03.2014 використано 16200,0 м.куб. води на виробничі потреби. Також, згідно з довідкою № 17/12-07 від 08.12.2017, упродовж періоду з 22.03.2017 по 23.04.2017 використано 10 м.куб. води на комунально - побутові потреби.

Вищенаведене, на думку Прокурора, свідчить про те, що упродовж вищезазначеного періоду Відповідачем здійснювався забір підземних прісних вод без чинного дозволу на спец водокористування.

За наведеним фактом порушення згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом міністерства охорони навколишнього природного середовища за № 389 від 20.07.2009, зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2015 за №1369/27814 Позивачем-1 проведено нарахування збитків в сумі 58522,50грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем-1 24.04.2018 скеровано Відповідачу претензію за № 09-2350. Однак, вказана претензія залишена без реагування та задоволення.

Результати проведеної Позивачем-1 перевірки Відповідачем не оскаржувались.

З врахуванням наведеного Прокурор просить стягнути із Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт на казначейський рахунок Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № UA51 89998 03331 29331 000013817 в УК у Городоцькому районі, МФО 899998, ЄДРПОУ 37965536, за кодом класифікації доходів бюджету 24062100, збитки, завдані навколишньому природному середовищу в сумі 58522 грн. 50 коп. та стягнути з Відповідача на користь Львівської обласної прокуратури 2102 грн. сплаченого судового збору за предявленння позовної заяви у даній справі.

Так, враховуючи приналежність господарської діяльності ДП Укрспирт до високого ступеню ризику господарської діяльності для навколишнього природнього середовища, відповідно до п.5 Критеріїв розподілу суб`єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності, планові заходи державного нагляду за діяльністю ДІЇ Укрспирт проводиться не частіше одного разу на рік.

Тобто, після спливу уже одного року (11.01.2015 року) з дня пропущений строку на отримання дозволу на спецводокористування (11.01.2014 року), ДЕІ у Львівській області міг і мав знати про наявність такого правопорушення.

Враховуючи викладене період виявлення порушення (з 11.01.2014 по 20.03.2014 року) та беручи до уваги загальний строк позовної давності для притягнення до відповідальності згідно з положеннями ст. 257 ІДК України - три роки, останнім днем притягнення ДЕІ у Львівській області до відповідальності ДІЇ Укрспирт , за Актом від 1 1.12.2017 року є 11.12.2014 року.

З врахуванням наведеного Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повінстю.

В поясненнях від 05.01.2021р. вх.№121/21 Позивач 1 наголошує на встановлені перевіркою порушення Відповідачем вимог ст.ст.44, 48, 49, 110 Водного кодексу України та звертає увагу суду на наведені нормативні підстави позовних вимог і просить суд позов задоволити.

Крім того, 15.01.2021р. за вх.№821/21 Позивачем 1 подано заперечення на відзив Відповідача, в яких Позивач 1 вважає викладені Відповідачем у відзиві твердження незаконними та необґрунтованими з наступних підстав.

Щодо застосування строку позовної давності Позивач 1 зазначає, що як вказує судова практика, в Інспекції виникає можливість дізнатися про наступні порушення підприємства у момент, коли у виникає право на чергову перевірку.

При цьому Позивач 1 наводиь судову практику. Так, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2020р. у справі №908/2129/19, яка набрала законної сили, застосовано такі тези: Доводи відповідача про те, що позивач неправомірно включив в розрахунок шкоди суму 12 034, 27 грн. за об`єм води 14 500 куб.м., яку відповідач використав в період з 01.01.2016 по 30.06.2016, оскільки щодо вимог про стягнення цієї суми сплив строк позовної давності, суд відхилив, так як позивач дізнався про відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування під час перевірки в квітні 2019 року. З огляду на це, строк для звернення до суду з позовом про стягнення шкоди у зв`язку з виявленим порушенням не сплив . (https://revestr.court.gov.ua/Review/88721177).

З врахувавнням наведеного Позивач 1 робить висновки, що строк обчислення позовної давності слід вважати той момент коли Інспекції стало відомо про здійснені порушення . Як вбачається з матеріалів справи (Акт перевірки 827/03/1037 11.12.2017 року.).

Крім цього, у згаданих запереченням Позивач 1 зазначає, що Прокурором в повному обсязі виконано вимоги ст.23 Закону України Про прокуратуру .

В поясненнях від 27.04.2021р. за вх.№1883/21 Позивач 1 додатково вказує на нормативні підстави позову, серед яких ст.ст.1, 4, 6 Кодексу України про Надра, ст.ст.48, 111 Водного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України, ст.22 Цивільного кодексу України, п.е) ч.1 ст.41, ч.1, п.з) ч.2 ст.68 Закону України Про охорону навколишнього пиродного середовища , постанова КМУ від 12.12.1994р. №827 Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення .

27.01.2021р. за вх.№1906/21 Прокурором подано заперечення на відзив, в якому вважає позицію Відповідача необґрунтованою, а зазначені доводи такими, що не підлягають задоволенню.

Так, в частині обґрунтування підстав представництва Прокурор зазначає, що при зверненні з даним позовом Прокурором достатньо обґрунтовано дотримання визначеного ст..131 1 Конституції України, ст..23 Закону України Про прокуратуру , ч.ч.4, 5 ст.53 ГПК України порядку та підстав застосування представницьких повноважень та враховано правову позицію Великої Палати Верхового Суду, викладену у п.п.76-82 постанови від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18.

При цьому додатково зазначає, що саме на рахунок Позивача 2 підлягає до стягнення сума збитків.

В додаткових поясненнях від 28.01.2021р. вх.№2018/21 Прокурор наголошує, що збитки заподіяні саме на території Великолюбінської селищної ради.

У заяві від 10.02.2021р. вх.№3299/21 Позивач 2 просить розглядати справу без участі представника Позивача 2, задоволити позов Прокурора повністю та стягнути з Відповідача 58522,50грн. завданих навколишньому природному середовищу збитків на казначейський рахунок Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області за такими реквізитами: ГУК Львів/Великолюбінська ТГ/24062100; р/р UA518999980333129331000013817; МФО 899998; ЄДРПОУ 38008294.

В додаткових поясненнях від 16.02.2021р. вх.№3568/21 та від 16.02.2021р. за вх.№3568/21 Відповідач додатково щодо підстав представництва прокурором зазначає, що відсутність коштів на сплату судового збору не може впливати на належне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх процесуальних прав та обов`язків, відсутність виключного випадку та альтернативність суб`єкта звернення.

Щодо застосування строків позовної давності Відповідачем у додаткових поясненнях підтримано вказану у відзиві позицію.

З врахуванням вищенаведеного Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Окрім того, відповідно до п. 8 статті III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України №76-VІІІ від 28.12.2014р. встановлено обмеження щодо проведення перевірок контролюючими органами протягом січня-червня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів перевірки (Акт №827/03/1037) остання перевірка проводилася у період 11.06.13- 03.07.2013р.

Перевіркою у 2017 році встановлено, що під час дії мораторія Великолюбінське МПД ДП Спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт здійснено забір підземних вод у період з 11.01.14-20.03.2014 без спеціального дозволу на водокористування, що є порушенням ст.44,48,49,110 Водного Кодексу України.

21.03.2017 року відповідач отримав дозвіл на спец водокористування терміном дії з 21.03.17-21.03.2017 року.

На адресу Держаної екологічної інспекції у Львівській області надійшла довідка Відповідача (вих. №17/12-07 від 08.12.2017р.) вхідний номер Інспекції 3450 від 13.12.2017 року. Таким чином строк давності слід обчислювати лише з того моменту коли інспекції стало відомо про кількість забраної води у період відсутності дозволу на спецводокористування.

Таку позицію і підтримують і суди України. А саме: Постанова Центрального Апеляційного Господарського суду від 20.01.2021 року по справа № 908/2073/20.

В уточнюючих поясненнях від 11.05.2021р. за вх. №10873/21 Прокурор з приводу дотримання строків звернення до суду наголошує, що про факт порушення норм природоохоронного законодавства Відповідачем Прокурору стало відомо з листа Державної екологічної інспекції у Львівській області від 23.10.2020 №13-4817 щодо результатів розгляду суб`єктами господарювання пред`явлених їм упродовж 2018 року претензій за нарахованими сумами шкоди (збитків) внаслідок порушення вимог чинного

природоохоронного законодавства.

За результатами отриманих 26.11.2020 на запит обласної прокуратури з Державної екологічної інспекції у Львівській області належним чином завірених копій документів, було прийнято рішення про застосування представницьких повноважень в інтересах держави, вжито заходів до підготовки позову, інформування про застосування заходів представницького характеру позивачів, сплати судового збору та скерування 10.12.2020 позовної заяви до суду.

26.05.2021р. за вх.№12321/21 від Позивача 2 надійшла заява від 17.05.2021р. вих.№602, у якій зазначає, що Великолюбінською селищною радою 11.03.2021р. прийнято рішення №311 «Про зміну найменування Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області та зміну найменування виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області» змінено повне найменування органу місцевого самоврядування на Великолюбінську селищну раду Львівського району Львівської області.

З підстав наведеного Позивач 2 просить суд змінити найменування Позивача 2 з Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області на Великолюбінську селищну раду Львівського району Львівської області; задоволити позов Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2 у повному обсязі та стягнути з Відповідача збитки, завдані навколишньому природному середовищу в сумі 58522,50грн. на казначейський рахунок Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області за наступними реквізитами: ГУК Львів/Великолюбінська ТГ/24062100; р/р: UA518999980333129331000013817; МФО: 899998; ЄДРПОУ: 38008294.

Окрім того, Позивач 2 у поданій заяві просить суд розглядати справу без участі Позивача 2.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно- соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з ч.2 ст.35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно ч.4 ст.148 Господарського кодексу України визначено, що правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Відповідно до ч.1 ст.149 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно ч.1 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст.151 Господарського кодексу України суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Із даними нормами узгоджуються і норми п.9 ч.1 ст.44, ст.49 Водного кодексу України, якими передбачено здійснення спеціального водокористування на підставі дозволу.

Згідно ч.1 ст.50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1, п. «з» ч.2, ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , ч.1 ст.110 Водного кодексу України порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, водного законодавства тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

У частині 1 ст.111 Водного кодексу України зазначено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) врегульований Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за №389 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п.1.4. Методики (в діючій на час виникнення спірних правовідносин редакції) державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків.

Відповідно до п.9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за встановленою формулою з врахуваням об`єму самовільно використаної води.

Згідно п.9.2 вказаної Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи-підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Закон України Про прокуратуру визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно ст.1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом України Про прокуратуру та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону України Про прокуратуру ).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Також, у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 встановлено наступне:

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. .

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи Позивач 1 листом від 23.10.2020Р. №13-4817 повідомив Прокурора, що кількість направлених Інспекції на сплату судового збору коштів не є достатньою для подання позовних заявах про відшкодування шкоди заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Відтак, Інспекція направила Прокурору перелік суб`єктів господарювання, яким були направлені претензії про досудове врегулювання спорів та добровільну сплату нарахованих збитків. Станом на 22.10.2020 року дані претензія не є сплачені добровільно.

З врахуванням наведеного Інспекція просила Прокурора заявити позови до відповідних суб`єктів господарювання (порушників природоохоронного законодавства України) в інтересах держави в особі державної екологічної Інспекції до Господарського суду Львівської області.

Листом від 20.11.2020р. №15/3-54вих-20 Прокурор повідомив Інспекцію, що з метою вирішення питання щодо застосування представницьких повноважень, передбачених ст. 23 Закону України Про прокуратуру , просить надіслати належним чином завірені копії матеріалів, що стосуються виявленого порушення при здійсненні господарської діяльності ДП Укрспирт , нарахованих збитків (шкоди), притягнення до адміністративної відповідальності винних службових осіб та вжитих заходів досудового врегулювання спору.

Листом від 25.11.2020р. №13-5357 Інспекція повторно повідомила, що кількість коштів направлених Інспекції на сплату судового збору не вистає для подання позовних заявах про відшкодування шкоди заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства та з врахуванням наведенного скерувала на Прокурору належним чином завірені копії матеріалі перевірок з метою пред`явлення позовів до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області про відшкодування збитків.

Суд зазначає, що незважаючи на виявлення вказаного порушення ще 11.12.2017р. Позивач 1 обмежився лише скеруванням претензії Відповідачу, з часу виявлення порушення і до моменту предявления позову Позивач заходів до стягнення вказаної суми збитків у примусовому порядку не вжив та наміру вживати не виявив. Наведене свідчить про неналежне здійснення органом контролю захисту інтересів держави та є підставою для застосування прокурором положень ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Листом від 07.12.2020р. №15/3-69вих-20 Прокурор в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру повідомив Позивача 1, що Львівською обласною прокуратурою підготовлено для пред`явлення до Господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області та Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт про стягнення 58522,50грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

Крім цього суд зазначає, що запитом від 01.12.2020р. №15/3-60 вих-20 Прокурор звертався до Позивача 2 та в Запиті повідомляв, що Львівською обласною прокуратурою підготовлено матеріали для пред`явлення до Господарського суду Львівської області позову в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт 58522,50грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання водних ресурсів (підземних вод) об`ємом 16200 куб. м. без спеціального дозволу на водокористування, за фактом виявленого Державною екологічною інспекцією у Львівській області порушення в ході проведеної у період з 28.11.2017-1 1.12.2017 перевірки на Великолюбінському місці проведення діяльності ДП Укрспирт . З врахуванням наведеного Прокурор просив надати інформацію про те, чи надходила до територіальної громади інформація про зазначений факт порушення вимог чинного природоохоронного законодавства, самостійно вжиті заходи реагування, спрямовані на примусове стягнення вказаної суми збитків, а у разі незастосування таких - зазначити причини.

Листом від 01.12.2020р. №1133 Позивач 2 повідомив прокурора, що на адресу Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області не надходили інформація чи будь-які матеріали щодо зазначеного у Запиті факту порушення вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством лікеро-горілчаної та спиртової промисловості Укрспирт Великолюбінське МПД, з огляду на вищезазначене, Великолюбінською селищною радою самостійно не вживались заходи спрямовані на стягнення вказаної суми завданих навколишньому природному середовищу збитків; окрім цього, на даний час вжиття заходів щодо стягнення в судовому порядку зазначеної суми збитків не надається за можливе у зв`язку з відсутністю бюджетних призначень, які могли б бути спрямовані на сплату судового збору.

Листом від 07.12.2020р. №15/3-70вих-20 Прокурор в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру повідомив Позивача 2, що Львівською обласною прокуратурою підготовлено для пред`явлення до Господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області та Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт про стягнення 58522,50грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

З врахуванням наведеного суд констатує, що Прокурором вжито всіх заходів для обґрунтованого представництва у цій справі, а підставою для подання ним позову в інтересах держави в особі Позивачачів є тривале невжиття Позивачами заходів щодо сплачено стягнення з Відповідача 58522,50грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про прокуратуру , право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно з п.1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури , цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.

Згідно з п.3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури , до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Таким чином, прокурор виконав вимоги ст.53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах цієї справи.

Даний позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України та Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, на які державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави, передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України про Надра, Водним кодексом України, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища , відтак Прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом на підставі звернень та інформації Позивачів на скеровані прокуратурою запити.

Крім того, враховуючи те, що розумні строки, у межах яких Позивачі могли б самостійно застосувати представницькі повноваження, спливали, Позивачі заявили про неможливість здійснити захист інтересів за відсутності можливості сплатити судових збір, беручи до уваги наявність у Прокурора інформації про виявлені порушення, суд дійшов висновку, що Прокурором обгрунтовано виключність та підставність до застосування представницьких повноважень.

Наведеним також спростовуються доводи Відповідача щодо неналежного представництва органу прокуратури у даній справі.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.16 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України; державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища; використання і охорона поверхневих і підземних вод підлягають державному контролю.

Відповідно до п.а) ч.1 ст.20 2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях, що виникають у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, правовідносинах, що виникають із заподіяння шкоди довкіллю є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та його органи на місцях, в даному випадку, Державна екологічна інспекція у Львівській області, яка уповноважена державою здійснювати відповідні функції, передбачені Положенням про Державну екологічну інспекцію у Львівській області, що наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020р. №122, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується; до функцій Інспекції як територіального органу Державної екологічної інспекції України віднесено здійснення державного нагляду (контролю) у межах Львівської області за додержанням, зокрема підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, у тому числі щодо: наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично - допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин, ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якісно та кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин, подання відповідним органам звітів тощо.

Також, відповідно до п.п. 9, 10 розділу II Положення, Державна екологічна інспекція у Львівській області пред`являє претензії щодо відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі, вживає заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем в судах.

Окрім цього, згідно п.ї) ч.1 ст.15 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні одним із повноважень виконавчого органу міської ради у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Приписами п.7 ч.3 ст.29, п.4 ч.1 ст.69 1 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67 1 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Судом встановлено, що відповідно до Акту, складеного Позивачем за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №827/03/1037 (далі - Акт перевірки), проведеної Позивачем 1 у Відповідача в період з 28.11.2017р. по 11.12.2017р., в частині охорони водних ресурсів встановлено, що для забезпечення господарсько-побутових та виробничих потреб підприємства служить підземний водозабір, який складається з трьох артезіанських свердловин та каптажу.

Схема водопостачання підприємства є наступною - вода з артезіанських свердловин та каптажу за допомогою насосного обладнання подається в накопичувальну ємність, в подальшому самоплинно поступає на потреби котельні, на насосну станцію звідки подається в баки для створення тиску для виробничих та інших потреб.

Облік води зі свердловин та каптажу ведеться лічильниками. Представлено журнали первинного обліку кількості забраної води з підземного водозабору.

Забір та використання підземних вод Відповідачем здійснюється на підставі дозволу на спец водокористування (Укр-1211ДЕП-17/Льв.ГДС), виданим Департаментом екології та природних ресурсів Львівської ОДА 24.04.2017р. із терміном дії до 24.04.2018р.

Представлено попередні дозволи на спец водокористування:

- за №Укр.-493/Льв.ГДС, виданий Держуправлінням ОНПС в Львівській області 10.01.2013р. терміном дії до 10.01.2014р.;

- за №Укр.-153ДЕП-14/Льв.ГДС, виданий Департаментом екології та природних ресурсів Львівської ОДА 21.03.2014р. терміном дії до 21.03.2017р.

Виходячи з вищенаведеного Відповідачем в період з 11.01.2014р. по 20.03.2014р. та в період з 22.03.2017р. по 23.04.2017р. здійснювався забір підземних прісних вод без чинного дозволу на спец водокористування, що є порушенням прав державної власності на води та ст.ст. 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України.

Додатковою умовою дозволів на спец водокористування, що видавались Відповідачу, зазначалось - здійснення водокористування після закінчення терміну дії дозволу кваліфікуються як самовільне використання водних ресурсів.

Акт перевірки підписано посадовими особами Позивача 1 та Відповідача.

В матеріалах справи відсутні, Учасниками справи не наведені доводи та не подані докази оскарження Акту перевірки чи дій посадових осіб Позивача 1.

Відповідно до довідки Відповідача від 08.12.2017р. №17/12-07 Відповідачем за період з 22.03.2017р. по 23.04.2017р. використано 10 м 3 води на комунально-побутові потреби.

Згідно довідки Відповідача від 11.12.2017р. №17/12-09 Відповідачем у період з 11.01.2014р. по 20.03.2014р. використано 16200 м 3 води на виробничі потреби.

18.04.2018р. Позивачем 1 проведено Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів - дозволу на спеціальне водокористування (підземні води) ДП Укрспирт Великолюбінське МПД з власного підземного водозабору, розташованого на території смт.Великий Любінь Городоцького району, відповідно до якого розмір збитків становить 58522,50грн.

В матеріалах справи відсутні, Учасниками справи не заявлені доводи та не подані докази оскарження Розрахунку чи дій Позивача по складанню такого.

Претензією №37 Про відшкодування збитків у сумі 58522,50грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства від 24.04.2018р. №09-2350 Позивач 1 повідомив Відповідача, що розмір заподіяних збитків внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме використання водних ресурсів об`ємом 16200 м 3 без спеціального дозволу на водокористування складає 58522,50грн. У Претензії зазначено, що Відповідачу пропонується у місячний термін відшкодувати збитки, а в разі відмови від добровільного відшкодування шкоди або неповідомлення про результати розгляду Претензії буде заявлено позов до Господарського суду Львівської області.

До Претензії додано Розрахунок збитків.

В матеріалах справи відутні, Учасниками справи не заявлені доводи та не подані докази надання відповіді на Претензію чи здійснення Відповідачем відшкодування 58522,50грн. збитків повністю чи частково.

З врахуванням встановлених судом обставин, в тому числі обов`язку Відповідача здійснювати спеціальне водокористування на підставі дозволу, беручи до уваги встановлені Інспекцією порушення та обставини, в тому числі щодо періоду та обсягу здійснення Відповідачем спецводокористування без відповідного дозволу, перевіривши правильність проведеного згідно Методики розрахунку, враховуючи відсутність заперечень Відповідача щодо факту, обставин, розміру заподіяної шкоди, суд зазначає про доведеність позовних вимог.

У позовній заяві Прокурор просить стягнути із Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт на казначейський рахунок Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області №UA51 89998 03331 29331 000013817 в УК у Городоцькому районі, МФО 899998, СДРПОУ 37965536, за кодом класифікації доходів бюджету 24062100, збитки, завдані навколишньому природному середовищу в сумі 58522 грн. 50 коп.

Згідно доданого до позовної заяви листа Позивача 2 від 01.12.2020р. №1132 Великеолюбінською селищною радою Городоцького району Львівської області повідомлено про реквізити для сплати грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності: одержувач - УК у Городоцькому районі; р/р UA51 89998 03331 29331 000013817; код доходів 24062100; банк - Казначейство України; МФО 899998; ЄДРПОУ - 37965536.

Проте, у заявах від 10.02.2021р. вх.№3299/21 та від 26.05.2021р. за вх.№12321/21 Позивач 2, окрім зміни найменування, просить стягнути з Відповідача 58522,50грн. завданих навколишньому природному середовищу збитків на казначейський рахунок Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області за такими реквізитами: ГУК Львів/Великолюбінська ТГ/24062100; р/р UA518999980333129331000013817; МФО 899998; ЄДРПОУ 38008294.

Прокурор в судовому засіданні підтвердив зміну реквізитів.

Щодо заяви Відповідача про застосування до правовідносин, які виникли між Сторонами, наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідач в обґрунтування пропуску Прокурором строку позовної давності за зверненням до суду за захистом інтересів держави в особі Позивача 1 та Позивача 2 зазначає, що відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464 зі змінами від 16.03.2016р. №101, періодичність здійснення перевірок визначається відповідно до Критеріїв розподілу суб`єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008р. №212 (чинного на дату проведення заходу), із урахуванням екологічної ситуації в районі розташування об`єкта перевірки, ступеня і характеру його впливу на навколишнє природне середовище.

Для здійснення перевірки керівником відповідно органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки.

З врахуванням наведеного на думку Відповідача період виявлення порушення (з 11.01.2014 по 20.03.2014 року) останнім днем притягнення ДЕІ у Львівській області до відповідальності ДІЇ Укрспирт за Актом від 11.12.2017 року є 11.12.2014 року.

Відповідно, на думку Відповідача, притягнення до відповідальності за період, що передує зазначеній даті (11.12.2014 року), у тому числі за період з 11.01.2014 року по 20.03.2014 року, є неправомірним з огляду на пропущений строку позовної давності контролюючим органом.

Позивач-1 у поданих 15.01.2021р. за вх. №821/21 Запереченнях на відзив щодо доводів Відповідача зазначає, що в Інспекції виникає можливість дізнатися про порушення підприємства у момент, коли у виникає право на чергову перевірку та робить висновки, що строк обчислення позовної давності слід вважати той момент коли Інспекції стало відомо про здійснені порушення, зокрема з моменту складання Акту перевірки від 11.12.2017р. №827/03/1037.

Окрім того, Позивач 1 у поданих 11.05.2021р. за вх.№10833/21 Додаткових поясненнях зазначає, що статтею 31 Закону України Про внесення змін до Закону України Про державний бюджет України на 2014 рік від 31.07.2014р. №1622-VII встановлено обмеження щодо проведення перевірок контролюючими органами протягом серпня-грудня 2014 року.

Окрім того, відповідно до п.8 статті III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014р. №76-VІІІ встановлено обмеження щодо проведення перевірок контролюючими органами протягом січня-червня 2015 року.

В той же час, як вбачається з матеріалів перевірки (Акт № 827/03/1037) остання перевірка проводилася у період 11.06.13-03.07.2013р. Перевіркою у 2017 році встановлено, що під час дії мораторію Відповідачем здійснено забір підземних вод у період з 11.01.-20.03.2014 року без спеціального дозволу на водокористування, що є порушенням ст.44,48,49,110 Водного Кодексу України.

Згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів , а саме п.1.4 передбачено, що державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Відтак законодавство визначає чітко, що інспектори здійснюють аналіз матеріалів та розрахунок лише з дати встановлення порушення.

На адресу Держаної екологічної інспекції у Львівській області надійшла довідка Відповідача (від 08.12.2017р.вих. №17/12-07) вхідний номер Інспекції 3450 від 13.12.2017 року.

Таким чином Позивач 1 наголошує, що строк давності слід обчислювати лише з того моменту коли інспекції стало відомо про кількість забраної Відповідачем води у період відсутності дозволу на спецводокористування.

Окрім того, Прокурор у поданій до господарського суду позовній заяві зазначає, що даний позов подано у межах строків, визначених законодавством, оскільки такий строк обраховано з моменту проведення перевірки.

У поданих 28.01.2021р. за вх. №2018/21 Додаткових поясненнях, а також Запереченнях на відповідь на відзив Прокурор наголошує, що збитки заподіяні саме на території Великолюбінської селищної ради та саме на рахунок Відповідача 2 підлягає до стягнення сума збитків.

Стосовно початку перебігу строку позовної давності на звернення із позовом такої категорії до суду вважає дату з якої у позивача виникло право на захист у встановленому порядку інтересів держави. З урахуванням специфіки дотримання процедури проведення перевірок органом контролю, складання акту, права суб`єкта господарювання на надання пояснень, оскарження рішень, прийнятих за результатами перевірки або добровільного відшкодування збитків (шкоди), Прокурор вважає початком перебігу такого строку дату складання акта про результати перевірки та доведення його результатів до відома Відповідача.

За результатами отриманих 26.11.2020 року на запит Прокурора від Позивача-1 належним чином завірених копій документів, було прийнято рішення про застосування представницьких повноважень в інтересах держави, вжито заходів до підготовки позову, інформування про застосування заходів представницького характеру позивачів, сплати судового збору та скерування 10.12.2020 позовної заяви до суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Фінікарідов проти Кіпру механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2018р. у справі №916/2073/17 та постанові Верховного Суду України від 16.11.2016р. у справі №6-2469цс16.

Згідно приписів ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 названої статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

З врахуванням наведеного суд зазначає про доведеність Прокурором факту порушення прав Позивача 1 та Позивача 2, однак, заява Відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності є безпідставною та необґрунтованою з огляду на те, що Позивач 1, в силу приписів п.1.4. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, дізнався про своє порушене право та розмір завданих навколишньому природному середовищу збитків лише з моменту встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок проведення збору і аналізу необхідних матеріалів і, розрахунку розміру відшкодування збитківна підставі цієї Методики, тобто з моменту складання Акту перевірки від 11.12.2017р. №827/03/1037.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що перебіг строку позовної давності за зверненням Прокурора до суду розпочав свій перебіг 12.12.2017р. та сплив 11.12.2020р.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, зокрема відмітки уповноваженої особи канцелярії суду про прийняття документів нарочним, позов Прокурором подано 10.12.2020р.Відтак, позов подано Прокурором в межах строку позовної давності.

Суд також критично оцінює і доводи Відповідача з покликанням на п.5 Критеріїв розподілу суб`єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності, відповідно до яких планові заходи державного нагляду за діяльністю ДІЇ Укрспирт проводиться не частіше одного разу на рік. Оскільки вказана норма щодо здійснення планових заходів державного нагляду не частіше одного разу на рік не свідчить про здійснення таких заходів не рідше одного разу на рік, а навпаки, не частіше та не встановлює максимальної тривалості часу в межах здійснення таких заходів.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на « balance of probabilities» («баланс ймовірностей» ) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує «баланс ймовірностей» . У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов. Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц.

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено обов`язок Відповідача здійснювати спеціальне водокористування на підставі дозволу, беручи до уваги встановлені Інспекцією порушення та обставини, в тому числі щодо періоду та обсягу здійснення Відповідачем спецводокористування без відповідного дозволу, перевіривши правильність проведеного згідно Методики розрахунку, враховуючи відсутність заперечень Відповідача щодо факту, обставин, розміру заподіяної шкоди, беручи до уваги висновки суду щодо подання позову в межах строків позовної давності, суд зазначає, що позовні вимоги є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Прокурором при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Прокурор очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2102грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судового збору Прокурор подав платіжне доручення від 07.12.2020р. №2290 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2102грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Позивач-1, Позивач-2 та Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористались.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Прокурором в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2102грн., недоведення Позивачем-1, Позивачем-2 та Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Прокурором за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2102грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Прокурора 2102грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.ч.1, 2 ст.13, ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129, ст.131 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.148, 149, 151, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 11, 15, 16, 256, 257, 267, 324, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 48, 49, 50, 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст.29, 69 1 Бюджетного кодексу України, ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст.2, 5, 15, 16, 20 2 , 35, 38, 41, 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт (07400, Київська область, м.Бровари, вул.Гагаріна, буд.16; ідентифікаційний код: 37199618) на казначейський рахунок Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області (81555, Львівська область, Городоцький район, смт.Великий Любінь, вул. Львівська, буд.74; ідентифікаційний код: 04373057) р/р №UA518999980333129331000013817 в ГУК Львів/Великолюбінська ТГ, МФО 899998, ЄДРПОУ: 38008294 за кодом класифікації доходів бюджету: 24062100 58522,50грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

3. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт (07400, Київська область, м.Бровари, вул.Гагаріна, буд.16; ідентифікаційний код: 37199618) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, м.Львів, просп.Шевченка, буд.17/19; ідентифікаційний код: 02910031) 2102грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 22.06.2021р.

Головуючий суддя Т.Б. Фартушок


Дата ухвалення рішення	10.06.2021
Оприлюднено	29.06.2021
Номер документу	97867900
Судочинство	Господарське
Суть	: стягнення збитків, завданих державі внаслідок незаконного видобутку та використання підземних вод. ціна позову: 58522,50грн

Фартушок Т. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.06.2021 по справі 914/3233/20ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —914/3233/20

Рішення від 10.06.2021

Рішення
від 10.06.2021 по справі 914/3233/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ