Рішення

від 24.05.2021 по справі 915/1522/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року Справа № 915/1522/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Астахової С.І.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект» (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 1/1; ідентифікаційний код 03584763)

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» , 01032 , м. Київ, вул. Назарівська, 3 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, код ЄДРПОУ 20915546)

про: стягнення 971605,36 грн.

В С Т А Н О В И В:

14.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект» (далі - ТОВ «ПВІ «Миколаївагропроект» ) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 123/01-07 від 09.12.2020 про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» (далі - ВП «Южно-Українська АЕС» ) заборгованості в сумі 971605,36 грн., яка складається з: 900514,67 грн. - боргу за договором № 4952 від 05.12.2019 з урахуванням інфляції, 8349,20 грн. - 3 % річних, 62741,49 грн. - пені, а також 14574,08 грн. - судового збору.

Ухвалою суду від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 21.01.2021 о 10:00; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Від відповідача 14.01.2021 до суду надійшов відзив № 32/17 від 11.01.2021 (вх.№484/21) на позовну заяву, за змістом якого ВП «Южно-Українська АЕС» визнає наявність основної заборгованості в розмірі 896307,00 грн., просить зменшити заявлену до стягнення пеню на 90% з огляду на відсутність вини в діях відповідача як підстави для відповідальності, та наголошує на відсутності доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань.

Відповідач зазначає, що у зв`язку із зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом» , а саме зменшенням обсягу відпуску електроенергії, зросла фінансова криза неплатежів, що призвело до несплати у передбачені договором терміни за виконані роботи, а тому вина як підстава для відповідальності відповідача відсутня. Відповідач стверджує, що не ухилявся від сплати основної суми заборгованості, а став заручником обставин, викликаних кризою неплатежів, що також підтверджується Указом Президента України № 406/2020 від 22.09.2020 «Про невідкладні заходи стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики» .

19.01.2021 від позивача до суду надійшло клопотання б/н від 19.01.2021 (вх. № 797/21) про приєднання до матеріалів справи копії відповіді на претензію № 51/20940 від 14.12.2020.

Ухвалою суду від 21.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 18 лютого 2021 року о 10:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 21.01.2021.

28.01.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 27.01.2021 (вх.№1292/21), в якій ТОВ «ПВІ «Миколаївагропроект» заперечує проти зменшення на 90% пені та вказує, що невиконання зобов`язань контрагентом відповідача (ДП «Гарантований покупець» ) з оплати відпущеної електроенергії не є підставою відсутності вини відповідача в оплаті виконаних позивачем робіт. Крім того, позивач наголошує, що за весь період прострочення оплати виконаних робіт відповідач не провів жодного платежу, не запропонував призупинити роботи у зв`язку з неможливістю виконання ним своїх обов`язків з їх оплати, а відповідь на претензію (з зазначенням на наявність цих обставин) була направлена відповідачем на адресу позивача вже після звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи наведені обставини, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

18.02.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 30.04.2021 судове засідання у справі призначено на 24.05.2021 о 16:30.

01.03.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання № 32/211 від 24.02.2021 (вх.№3116/21) про поновлення строку для надання заперечень на відповідь на відзив у зв`язку з великим об`ємом претензійно-позовної роботи і кількості матеріалу, які об`єктивно потребують значно більше часу для їх опрацювання, що призвело до пропуску строку подання до суду заперечень на відповідь на відзив.

01.03.2021 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив № 32/210 від 24.02.2021 (вх.№ 3115/21), в яких ВП «Южно-Українська АЕС» заперечує про наявність його вини щодо невиконання зобов`язань за спірним договором тому, що порушення строків оплати за договором є наслідком настання кризової економічної ситуації як у відповідача, так і на ринку електроенергетики України в цілому, та просить зменшити розмір стягуваної пені на 90%.

Ухвалою суду від 05.03.2021 підготовче засідання у даній справі призначено на 23.03.2021 о 09:30.

23.03.2021 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання № 32/287 від 22.03.2021 (вх № ЕП: 4261/21), в якому ВП «Южно-Українська АЕС» просить, у зв`язку з епідеміологічною ситуацією та карантинними обмеженнями що склалися, розгляд справи провести за відсутності його представника.

Також, 23.03.2021 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 22.03.2021 (вх. № ЕП: 4264/21) про долучення до матеріалів справи Звіту про підсумки роботи ДП «НАЕК «Енергоатом» за 10 місяців 2020 року.

Ухвалою суду від 23.03.2021, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2021 о 14:00.

Ухвалою суду від 22.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 24.05.2021 о 16:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 26.04.2021.

13.05.2021 на електронну адресу господарського суду від представника відповідача - Шень Світлани Іванівни надійшла заява № 32/511 від 11.05.2021 (вх. № 7182/21) про участь у судовому засіданні, призначеному на 24.05.2021 о 16:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яку задоволено ухвалою суду від 24.05.2021.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за штрихкововими ідентифікаторами 5400143436183, 5400143436191, 5400143436205.

Враховуючи наведене, та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.05.2021 за відсутності представників сторін.

Розглянувши клопотання відповідача № 32/211 від 24.02.2021 (вх. № 3116/21) про поновлення строку для надання заперечення на відповідь на відзив, керуючись ст. 119 ГПК України, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, визнав поважними причини його пропуску та поновив пропущений строк для подання заперечень на відповідь на відзив на термін до 01.03.2021 включно.

Відповідно до змісту статті 240 ГПК України, 24.05.2021 за результатами розгляду даної справи, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

05.12.2019 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» , як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект» , як виконавцем, був укладений Договір № 4952 (реєстраційний № ДП «НАЕК «Енергоатом» : 19-123-08-19-06003 від 18.12.2019)(далі - Договір) (а.с.6-20), відповідно до предмету якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати: «Коригування проектно-кошторисної документації (стадія «Робоча документація» ) на будівництво 9-ти поверхового житлового будинку № 6 у кварталі № 4 м. Южноукраїнськ та проходження експертизи» , код 72.12.12-00.00 згідно Державного класифікатору продукції та послуг ДК 016:2010 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до умов вказаного Договору:

- технічні, економічні та інші вимоги до проектної документації, що є предметом договору, викладені в технічному завданні на коригування (Додаток № 4); терміни виконання робіт визначаються календарним планом, що є невід`ємною частиною даного договору (Додаток № 3) (п. 1.2, 1.3 Договору);

- загальна сума договору відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 1) та кошторису (Додаток № 2), складає: 963622,00 грн., без ПДВ (п. 2.1 Договору);

- оплата виконаних робіт здійснюється після кожного етапу відповідно до календарного плану (додаток № 3) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця потягом 30 банківських днів з дати підписання акту (п. 2.2 Договору);

- термін виконання робіт відповідно до календарного плану робіт, але не пізніше 31.12.2020 року. Початок виконання робіт - наступний день після укладання Договору (п. 2.3 Договору);

- виконавець зобов`язується виконати роботи у відповідності до завдання на проектування та календарного плану виконаних робіт (п. 3.1 Договору);

- при завершені виконання робіт за Договором виконавець протягом двох днів направляє замовнику двосторонній акт здачі-приймання виконаних робіт в трьох примірниках (п. 3.2 Договору);

- оформлена у встановленому порядку документація за договором направляється виконавцем замовнику на паперових носіях у чотирьох примірниках, та на електронних носіях, в строки відповідно до календарного плану виконання робіт. При завершені робіт виконавець направляє замовнику протягом 10 календарних днів акт приймання-передачі проектних робіт (п. 3.3 Договору);

- замовник протягом 10 (десяти) робочих днів із моменту отримання акту здачі - приймання виконаних робіт зобов`язаний підписати його та передати виконавцю, якщо у встановлений термін виконавець не отримує підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову, робота вважається прийнятою, з додержанням усіх умов Договору (п. 3.4 Договору);

- у випадку мотивованої відмови замовника від прийняття робіт сторони складають акт із зазначеними у ньому недоліками в роботі та термінів їх усунення (п. 3.5 Договору);

- всі обґрунтовані зауваження до проектної документації виконавець ліквідовує безкоштовно в 30-ти денний термін, за виключенням зауважень, пов`язаних із змінами нормативних вимог, які вийшли після розробки документації (п. 3.6 Договору);

- виконавець зобов`язаний виконати роботи відповідно до Договору і технічного завдання на коригування: «Коригування проектно-кошторисної документації (стадія «Робоча

Документація» ) на будівництво 9-ти поверхового житлового будинку № 6 у кварталі № 4 м.Южноукраїнськ» . При завершенні виконання робіт виконавець передає замовнику проектну документацію згідно акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 4.1.2 Договору);

- замовник зобов`язаний протягом 20 днів після підписання Договору, надати виконавцю вихідні дані для проектування об`єкту (п. 4.2.1 Договору);

- замовник зобов`язаний прийняти у виконавця поетапно результати виконаних робіт й підписати двосторонній акт передання-приймання виконаних робіт чи направити мотивовану відмову від приймання робіт згідно розділу 3 даного Договору (п. 4.2.2 Договору);

- за порушення термінів оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вказаної вартості (п. 5.4 Договору);

- Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2020 та повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1 Договору).

Вищенаведений Договір, а також додатки до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

На виконання умов вищенаведеного Договору між сторонами були підписано без будь-яких зауважень та заперечень:

- Акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020. У вказаному акті замовником та виконавцем погоджено, що вартість робіт за звітний період складає 101250,00 грн.; належить до оплати: 101250,00 грн. (а.с. 21).

- Акт здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 03.07.2020. У вказаному акті замовником та виконавцем погоджено, що вартість робіт за звітний період складає 795057,00 грн.; належить до оплати: 795057,00 грн. (а.с. 22).

Відповідач, у свою чергу, не здійснив оплату за виконані роботи.

Відповідно до наданої відповідачем довідки № 2-МАП взаємних розрахунків за період з 18.12.2019 по 21.12.2020 між сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 896307,00 грн. (а.с. 55).

17.08.2020 позивач направив на адресу відповідача листа-вимогу № 77/01-07 від 17.08.2020, в якому просив здійснити оплату за виконані за Договором роботи в сумі 896307,00 грн. у термін до 01.09.2020 на відповідні реквізити виконавця (а.с. 23-28).

30.10.2020 з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 104/01-07 від 30.10.2020, в якій просив здійснити оплату за виконані за Договором роботи в сумі 896307,00 грн. на відповідні реквізити виконавця (а.с. 29-35).

Відповідач, після звернення позивача з даним позовом, направив позивачу відповідь на претензію № 51/20940 від 14.12.2020, з якої вбачається, що за Договором № 4952 від 05.12.2019 існує кредиторська заборгованість в сумі 896307,00 грн., яка виникла у зв`язку з тим, що ДП «Гарантований покупець» не розрахувався з ДП «НАЕК «Енергоатом» у повному обсязі за відпущену електричну енергію (а.с. 56).

Позивач вказує, що на дату подання позову вартість виконаних робіт за Договором відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за виконані роботи у даній справі закон покладає на замовника.

З аналізу укладеного між сторонами Договору № 4952 від 05.12.2019 (реєстраційний № ДП «НАЕК «Енергоатом» : 19-123-08-19-06003 від 18.12.2019) вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про підряд.

Так, відповідно до приписів ч.ч. 1-2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За даними позивача, які підтверджені відповідачем, останній оплату робіт, виконаних за актами здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020 та № 2 від 03.07.2020, не здійснив.

Отже, враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за виконані роботи за Договором № 4952 від 05.12.2019.

Твердження відповідача у відзиві про наявність фінансової кризи та відсутність вини підприємства як підстави для відповідальності судом не приймаються, оскільки відповідно до змісту ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про те, що позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 896307,00 грн. зазначено правильно, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних у сумі 8349,20 грн. та інфляційних витрат у сумі 13170,74 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова КЦС ВС від 27.01.2021 №337/5617/19).

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 8349,20 грн., у тому числі: за несвоєчасну оплату за актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020 на суму 101250,00 грн. за період з 24.02.2020 по 30.11.2020 у розмірі 2337,92 грн. та за несвоєчасну оплату за актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 03.07.2020 на суму 795057,00 грн. за період з 03.08.2020 по 30.11.2020 у розмірі 6011,28 грн. Детальний розрахунок 3% річних наявний у матеріалах справи (а.с. 5).

Суд, перевірив розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та дійшов висновку, що позивачем не було враховано кількість днів у 2020 році, замість 366 днів, позивачем в розрахунку зазначено 365 днів, не вірно визначено періоди прострочення, а саме перший день прострочення за актами здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020 та № 2 від 03.07.2020.

Відповідно до п. 2.2 Договору, оплата виконаних робіт здійснюється після кожного етапу відповідно до календарного плану (додаток № 3) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з дати підписання акту.

Так, акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 підписано 24.01.2020. Отже, строк оплати за вказаним актом становив з 27.01.2020 до 06.03.2020 включно (протягом 30 банківських днів). Таким чином, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020 - з 07.03.2020.

Акт здачі-приймання виконаних робіт № 2 підписано 03.07.2020. Отже, строк оплати за вказаним актом становив з 06.07.2020 до 14.08.2020 включно. Таким чином, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 03.07.2020 - з 15.08.2020.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за допомогою програми «Калькулятор 3% річних за прострочку зобов`язання « ipLex» та встановлено, що обґрунтованою сумою 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача є 9270,69 грн., а саме: за актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020 на суму 101250,00 грн. за період з 07.03.2020 по 30.11.2020 у розмірі 2232,48 грн., за актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 03.07.2020 на суму 795057,00 грн. за період з 15.08.2020 по 30.11.2020 в розмірі 7038,21 грн., проте суд не виходячи за межі позовних вимог задовольняє досліджувані вимоги у межах заявленої суми - 8349,20 грн.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 13170,74 грн. за несвоєчасну оплату за актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020 на суму 101250,00 грн. за період з 24.02.2020 по 30.11.2020 у розмірі 2835,00 грн. та за несвоєчасну оплату за актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 03.07.2020 на суму 795057,00 грн. за період з 03.08.2020 по 30.11.2020 у розмірі 10335,74 грн. Детальний розрахунок інфляційних втрат наявний у матеріалах справи (а.с. 5).

Суд, перевірив розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем та дійшов висновку, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення, а саме перший день прострочення за актами здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020 та № 2 від 03.07.2020.

Як вже судом зазначено, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020 - з 07.03.2020, а за актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 03.07.2020 - з 15.08.2020.

Але вказані позивачем в розрахунку інфляційних втрат помилки не вплинули на правильний їх розмір в сумі 13170,74 грн.

Проте, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 900514,67 грн.

Судом здійснено перерахунок суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та встановлено, що обґрунтованою сумою основного боргу з урахуванням індексу інфляції є 909477,74 грн. (основний борг у сумі 896307,00 грн. + інфляційні втрати в сумі 13170,74 грн.), проте суд не виходячи за межі позовних вимог задовольняє досліджувані вимоги у межах заявленої суми - 900514,67 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 62741,49 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4 Договору, за порушення термінів оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вказаної вартості.

Згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 5) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 62741,49 грн., яка нарахована за несвоєчасну оплату за актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020 на суму 101250,00 грн. за період з 24.02.2020 по 24.08.2020 у розмірі 7087,50 грн. та за несвоєчасну оплату за актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 03.07.2020 на суму 795057,00 грн. за період з 03.08.2020 по 30.11.2020 у розмірі 55653,99 грн.

Суд, перевірив розрахунок пені, наданий позивачем та дійшов висновку, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення, а саме перший день прострочення за актами здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020 та № 2 від 03.07.2020.

Натомість, як вже зазначено судом, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020 - з 07.03.2020, а за актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 03.07.2020 - з 15.08.2020.

Судом здійснено перерахунок пені за допомогою програми «Калькулятор пені « ipLex» та встановлено, що обґрунтованою сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача є 103179,91 грн., а саме: за актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 24.01.2020 на суму 101250,00 грн. за період з 07.03.2020 по 28.04.2020 у розмірі 17313,75 грн. та за актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 03.07.2020 на суму 795057,00 грн. за період з 15.08.2020 по 30.11.2020 в розмірі 85866,16 грн., але застосувавши обмеження, передбачене п. 5.4 Договору щодо оплати пені не більше 7% від вказаної вартості, суд вважає вірними досліджувані вимоги у межах заявленої суми - 62741,49 грн.

При цьому, відповідач у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Звертаючись з зазначеним у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив клопотанням відповідач мотивує його настанням кризової економічної ситуації, відсутністю вини підприємства у порушенні зобов`язання. Також, відповідач просить суд взяти до уваги, що не ухиляється від сплати суми основної заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань за Договором.

На підтвердження обставин для зменшення неустойки відповідачем подано суду Звіт про фінансові результати ДП НАЕК «Енергоатом» за 10 місяців 2020 року, у тому числі, зокрема, Баланс (звіт про фінансовий стан) ДП НАЕК «Енергоатом» станом на 30.09.2020, підсумки роботи ДП НАЕК «Енергоатом» за 10 місяців 2020 року.

Оцінивши викладені відповідачем та позивачем обставини та дослідивши надані ними докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені та штрафу зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Під час прийняття рішення по даній справі судом також досліджується ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є державним підприємством, на кінець звітного періоду (вересень 2020) має збиток в розмірі 43857484 тис. грн., врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежів, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013; постанова КГС ВС від 10.04.2019 № 905/1005/18), суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені на 50% до 31370,75 грн. (50% х 62741,49 грн.). В цій частині позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 31370,75 грн. судом відмовлено, у зв`язку зі зменшенням розміру пені.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона код ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект» (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 1/1; ідентифікаційний код 03584763) заборгованість в сумі 940234,62 грн., в тому числі: 900514,67 грн. - сума боргу з урахуванням інфляції, 8349,20 грн. - 3 % річних, 31370,75 грн. - пені, а також 14574,08 грн. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 23.06.2021 (після тимчасової непрацездатності судді).

Суддя В.С. Адаховська