Ухвала

від 23.06.2021 по справі 600/2742/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2742/21-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув матеріали адміністративного позову Органу самоорганізації населення «Комітет с. Чорнівка» до Чернівецької міської ради, Новоселицької районної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень.

В С Т А Н О В И В:

Орган самоорганізації населення «Комітет с. Чорнівка» (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- скасувати та визнати незаконним Рішення 23 сесії 23 скликання Чорнівської сільської ради від 28.03.2001 "Про передачу у власність СГК "Прогрес» земель резервного фонду сільської ради";

- скасувати та визнати незаконним рішення загальних зборів селянської спілки "Прогрес" від 15.02.1999;

- скасувати та визнати незаконним рішення 23 сесії 23 скликання Чорнівської сільської ради від 28.03.2001 "Про затвердження схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)";

- скасувати та визнати незаконним рішення Загальних зборів власників земельних паїв села Чорнівка Новоселицького району Чернівецької області від 06.06.2010;

- скасувати та визнати незаконним Рішення Чорнівської сільської ради 31 сесії 5 скликання № 1 від 14.10.2010 «Про погодження затвердження протоколу розподілу земельних ділянок між власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) та проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- скасувати та визнати незаконним розпорядження Новоселицької районної адміністрації Чернівецької області № 271-р від 07.10.2015 «Про затвердження проколу розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паю) колишньої селянської спілки «Прогрес» на території Чорнівської сільської ради» .

Відповідно ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 КАС України).

Перевіривши наявність передумов та існування правових підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, визначених ст. 171 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист. Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.

Згідно з пунктами 1 - 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності

Всупереч наведеній нормі, позивач не обґрунтував звернення до суду в частині вимог про визнання незаконними та скасування рішення загальних зборів селянської спілки "Прогрес" від 15.02.1999, а також рішення Загальних зборів власників земельних паїв села Чорнівка Новоселицького району Чернівецької області від 06.06.2010, що унеможливлює визначити дотримання правил адміністративного судочинства та дотримання правил підсудності.

За приписами ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно п. 5, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Судом встановлено, що всупереч наведених норм, позивач не обґрунтував порушення оскаржуваними рішеннями його прав та інтересів, а також не надав докази, що підтверджують вказані обставини.

Окрім того, позивачем не обґрунтовано, яким чином оскаржувані рішення винесені у 1999, 2001, 2010 та 2015 роках порушують права та інтереси Органу самоорганізації населення «Комітет с. Чорнівка» , який був створений тільки у 2018 році.

За приписами ч. 1, 3 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно ч. 7 ст. 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про органи самоорганізації населення» збори (конференція) жителів на підставі рішення сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради про створення органів самоорганізації населення відповідно до Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, актів та рішень відповідних органів місцевого самоврядування затверджують Положення про орган самоорганізації населення (далі - Положення).

Проте, всупереч вимог п. 5, 9 ч. 5, 7 ст. 160 КАС України позивач не надав до суду Положення про Орган самоорганізації населення «Комітет с. Чорнівка» , рішення Чорнівської сільської ради про створення органу самоорганізації населення, а також докази на підтвердження того, що він (позивач) є органом самоорганізації населення в розумінні Закону України «Про органи самоорганізації населення» та наділений повноваженнями звертатися до суду з вказаним позовом.

Крім того, у позові позивачем не зазначено осіб в чиїх інтересах пред`явлено позов, а також підстави такого звернення.

Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із матеріалів справи видно, що оскаржувані рішення винесені відповідачами у період з 1999 по 2015 роки.

Судом встановлено, що факт пропуску строку звернення до суду з цим позовом визнається позивачем, у зв`язку з чим у позові заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач вказує, що з відповіді голови Чорнівської сільської ради за № 152, а саме з 014.07.2019 починається перебіг позовної давності, оскільки провівши власне розслідування з даного приводу, виявлено ряд порушень земельного законодавства посадовими особами сільської ради та Новосельцької районної державної адміністрації.

Крім того, позивач зазначав, що не мав на підставі чого звертатися до суду в строки передбачені законом, у зв`язку із браком інформації та коштів, оскільки голова сільської ради ОСОБА_1 відмовлявся фінансувати, як того вимагає Закон України «Про органи самоорганізації населення» .

Розглянувши заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що в ній не зазначено жодних конкретних причин, які унеможливили позивача звернутися до суду з цим позовом протягом строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, та не надано доказів поважності причин пропуску такого строку.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» , «Девеер проти Бельгії» Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.

Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

В аспекті наведеного варто зазначити і те, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі № 9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17.03.2021 у справі №160/3121/20, від 18.03.2021 у справі № 320/2915/20 та ін.

Отже, позивачем не наведено доводів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також обставин, які унеможливили звернення позивача до суду з цим позовом протягом строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, з наданням відповідних доказів.

Таким чином, клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку є безпідставним та необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що без усунення вказаних вище недоліків, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачу строк для їх усунення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 169, 241 та 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, - відмовити.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.

4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.К. Левицький