Постанова

від 24.06.2021 по справі 520/8103/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 р. Справа № 520/8103/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Ніколаєва О.В.) від 22.02.2021 року по справі № 520/8103/2020

за позовом ОСОБА_1

до Харківської міської ради Харківської області

треті особи Громадська організація "Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих", Підприємство об`єднання громадян "Харківське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих", Товариство з обмеженою відповідальністю "Соснова гірка"

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення сесії Харківської міської ради від 18.04.2018 №1057/18 про надання дозволу Підприємству об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського суспільства сліпих на розробку технічної документації, щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 1,9996 га (кадастровий номер 6310136300:06:005:005:0095) для експлуатації і обслуговування виробничих і учбових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 ;

визнати протиправним та скасувати рішення сесії Харківської міської ради від 20.06.2018 №1132/18 про надання дозволу Підприємству об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство №1 Українського суспільства сліпих дозволу на розробку технічної документації, щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 1,9996 га (кадастровий номер 6310136300:06:005:005:0095) для експлуатації і обслуговування виробничих і учбових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 ;

визнати протиправним та скасувати пункт 28 Додатку №1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради VII скликання № 2009/20.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані рішення відповідача порушують його права як члена Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС). На думку позивача, спірні рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року по справі № 520/8103/2020 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач та третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Соснова гірка", подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких наполягають на законності рішення суду першої інстанції, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Позивач надав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до протокольної ухвали від 14.06.2021 р., у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиви на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих користується земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:06:005:0095, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,996 га.

Зазначене користування здійснюється підприємством на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ХР-31-01-001752, виданого 10.09.1998 виконавчим комітетом Харківської міської ради та зареєстрованим у реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.07.2018 р.

У позовній заяві позивачем вказано, що 30.08.2018 р. проведено поділ вказаної земельної ділянки в зв`язку з чим утворено нові земельні ділянки з кадастровими номерами (6310136300:06:005:0096) площею 1,5036 га, (6310136300:06:005:0097) площею 0,2102 га, (6310136300:06:005:0098) площею 0,1565 га, (6310136300:06:005:0099) площею 0,1293 га.

На 19-й сесії VII скликання Харківської міської ради Харківської області 18.04.2018 р. ухвалено рішення №1057/18 надати юридичним особам дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою та погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) особам, зазначеним у Додатку 2 та Додатку 4.

Відповідно до пункту 15 Додатку 1 зазначеного рішення № 1057/18 надано дозвіл Підприємству об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих на поділ земельної ділянки комунальної власності площею 1,9996 га (кадастровий номер 6310136300:06:005:005:0095) для експлуатації і обслуговування виробничих і учбових приміщень по АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 14 Додатку 4 зазначеного рішення затверджено Підприємству об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих технічну документацію по землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності площею 1,9996 га (кадастровий номер 6310136300:06:005:005:0095) для експлуатації і обслуговування виробничих і учбових приміщень по АДРЕСА_1 .

На 20-й сесії VII скликання Харківської міської ради Харківської області 20.06.2018 Харківської міської ради ухвалено рішення № 1132/18 надати юридичним особам дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою та погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельних ділянок особам, зазначеним у Додатку 4.

Відповідно до Додатку 4 вказаного рішення погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності площею 1,9996 га (кадастровий номер 6310136300:06:005:005:0095) на земельну ділянку 1 площею - 1, 5036 га, ділянку 2 площею - 0,2102 га, ділянку 3 площею - 0,1565 га, ділянку 4 площею 0,1293 га для експлуатації і обслуговування виробничих та учбових приміщень по АДРЕСА_1 .

У подальшому, 26.02.2020 на 33-й сесії VII скликання Харківської міської ради Харківської області ухвалено рішення № 2009/20 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, згідно пункту 1 якого, вирішено надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів згідно з додатком 1.

Згідно пунктом 28.2 додатку 1 Харківська міська рада вирішила припинити підприємству об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих , яке є правонаступником колективного учбово-виробничого підприємства № 1 УВО Електросвітло Українського товариства сліпих право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6310136300:06:005:0096) по АДРЕСА_1 , у зв`язку з його добровільною відмовою (лист від 30.12.2011 № Б/Н).

Відповідно до пункту 28.1 вказаного додатку 1 надано Товариству з обмеженою відповідальністю Соснова гірка дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:06:005:0096) площею 1,5036 га із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по АДРЕСА_1 .

Позивач, не погодившись з прийнятими рішеннями, звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав. На думку позивача, оскаржувані рішення порушують його права як члена Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих мотивів та не надано жодних доказів, яким чином спірні рішення відповідача порушують його права та/або інтереси, тобто породжують, змінюють або припиняють саме його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Також суд вказав, що позивач не надав суду доказів, що він законодавчо наділений правом здійснювати представництво інтересів Підприємства об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих у суді. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що незважаючи на зазначення позивачем у своїй позовній заяві та у подальших письмових поясненнях, наданих під час розгляду даної справи того, що він є членом УТОС, ним не надано суду жодних доказів на підтвердження зазначеного. Суд першої інстанції також послався на те, що ним досліджено копію та оглянуто оригінал листа Підприємства об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих від 30.12.2011, складеного на ім`я міського голови Харківської міської ради, відповідно до змісту якого це підприємство добровільно відмовляється від права постійного користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:06:005:0001. Наведений лист підписаний директором та засвідчений печаткою підприємства. Під час розгляду справи ні позивачем, ні третьою особою - Підприємством об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих , не надано суду доказів визнання недійсним зазначеного листа-відмови, як не надано і доказів наявності судових рішень (кримінальних проваджень) в яких оспорюється справжність такого листа.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, предметом спору у цій справі є рішення Харківської міської ради, які прийняті щодо Підприємства об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих .

В свою чергу, при зверненні до суду першої інстанції позивач посилався на те, що спірні рішення порушують його права як члена Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС).

Положеннями ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 813/38/16, від 27.02.2020 у справі № 440/569/19.

В позовній заяві, а також в доводах апеляційної скарги позивач по справі посилався на те, що спірні рішення відповідача порушують його права, як члена УТОС, а також порушують права ПОГ Харківське УВП1 УТОС як землекористувача..

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження факту того, що він є членом Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС), оскільки відповідно до статуту УТОС (в редакцій 2016 року) факт членства підтверджується шляхом видання членського квитка або рішенням правління первинної організації (п. 8, 9 розділу ІІІ статуту УТОС).

Довідка, видана Кременчуцькою територіальною первинною організацією УТОС № 34 від 15.09.2020 р. про те, що ОСОБА_1 особа з інвалідністю другої групи, стоїть на обліку в Кременчуцькій територіально-виробничій первинній організації Українського товариства сліпих з 13.11.2018 року і займає активну життєву позицію і відстоює інтереси УТОС, не є належним доказом факту членства в УТОС, який підтверджується шляхом видання членського квитка або рішенням правління первинної організації. Посвідчення, надані в копіях ОСОБА_1 до позовної заяви, також не свідчать про факт членства апелянта в УТОС, в них зазначається, що апелянт є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, а також є ветераном Національної поліції.

Таким чином, позивач не надав суду доказів, що він законодавчо наділений правом здійснювати представництво інтересів Підприємства об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих у суді.

Що стосується посилання апелянта на те, що Харківська міська рада не мала підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,5036 га в межах державного акту на право постійного користування землею, оскільки спірна земельна ділянка є майном підприємства, а відтак, тільки УТОС в особі Центрального правління має виключне право володіння, користування та розпорядження цими засобами та майном, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 26.08.1998 р. № 911 колективному учбово-виробничому підприємству №1 УВО Електросвітло Українського товариства сліпих було передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 2,1060 га по АДРЕСА_1 для експлуатації і обслуговування виробничих та учбових приміщень, про що виданий Державний акт на право постійного користування серія ХР 31-01-001752, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 368.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чотири земельні ділянки (кадастровий номер 6310136300:06:005:0096, номер запису про право власності 34063850 від 07.11.2019; кадастровий номер 6310136300:06:005:0097, номер запису про право власності 64064397 від 07.11.2019; кадастровий номер 6310136300:06:005:0098, номер запису про право власності 34064928 від 07.11.2019; кадастровий номер 6310136300:06:005:0099, номер запису про право власності 34065259 від 07.11.2019), утворені в результаті поділу земельної ділянки, кадастровий номер якої 6310136300:06:005:0095, перебувають у комунальній власності, а отже, їх власником є Харківська міська рада.

Відповідно до п. 85 Статуту громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих , власністю Українського товариства сліпих є створені ним підприємства, організації, установи та відображені у балансах цих підприємств, організацій, установ матеріальні та нематеріальні активи, кошти, цінні папери.

Українське товариство сліпих має у власності: приміщення, споруди, транспорт, обладнання, інвентар, майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, раніше створені та реорганізовані підприємства, санаторно-оздоровчі, реабілітаційні, культурно-освітні, інформаційні, учбові установи, видавництва, житловий фонд, акції, цінні папери та інше майно, необхідне для матеріального забезпечення діяльності Товариства.

Майно та кошти Товариства формуються з наступних джерел: членських внесків; надходжень від господарської діяльності підприємств, організацій, установ УТОС; доходів від цінних паперів; безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій і громадян; благодійних акцій, аукціонів, лотерей та інших заходів; надходжень від продажу, здачі в оренду майнових об`єктів, комплексів УВО, УВП і організацій Українського товариства сліпих, що належать УТОС, придбання підприємствами і організаціями УТОС майна інших суб`єктів; інших джерел, не заборонених законодавством України.

Відповідно до п. 86 Статуту, діяльність УТОС фінансується переважно з власних коштів.

Кошти УТОС утворюються: із членських внесків УТОС; надходжень від господарської діяльності створених підприємств, об`єднань та організацій УТОС; з державних дотацій; з добровільних внесків і пожертвувань громадян, підприємств, установ; доходів, які надходять від створених УТОС суб`єктів підприємницької діяльності у вигляді відрахувань, які направляються на фінансування статутної діяльності УТОС; дотацій або асигнувань, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або благодійної, у тому числі гуманітарної чи технічної допомоги, що надається УТОС.

Підприємства, які створені УТОС, здійснюють відрахування до бюджету УТОС в порядку і розмірах, встановлених пленумом Центрального правління.

УТОС може отримувати кошти або інше майно із-за кордону згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 94 Статуту, кошти та інше майно, призначене для виконання основних завдань діяльності УТОС, житлові будинки, гуртожитки, санаторії, будинки і бази відпочинку, палаци та будинки культури, підсобні господарства, будівлі та споруди, акції та інші цінні папери /основні кошти/, придбані за рахунок УТОС за період його існування, є його власністю.

УТОС в особі Центрального правління належить виключне право володіння, користування та розпорядження цими засобами та майном.

Оскільки, земельна ділянка, яка була надана колективному учбово-виробничому підприємству № 1 УВО Електросвітло Українського товариства сліпих (попереднику підприємства об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих ) у постійне користування виконкомом Харківської міської ради, ця земельна ділянка не є майном підприємства об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих , а тому до неї не можуть бути застосовані положення Статуту.

У зв`язку з цим, твердження апелнта стосовно того, що спірна земельна ділянка є майном підприємства, та, що тільки УТОС в особі Центрального правління має виключне право володіння, користування та розпорядження цими засобами та майном є безпідставним.

Що стосується припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 6310136300:06:005:0095, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Положеннями ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувана, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Також, згідно правових висновків, викладених в постанові від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17 Верховний Суд зазначив, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Ураховуючи викладене, відчуження частини об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для внесення змін до договору оренди, зокрема в частині розміру орендної плати, зважаючи на те, що договір у відповідній частині припиняється щодо відчужувана, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 92 ЗК України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Отже, ТОВ Соснова гірка не відноситься до виключного переліку осіб, що можуть отримати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що внаслідок набуття ТОВ Соснова гірка права власності на нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 10,5 кв. м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3,4 , 5, 6 в літ. Д-1, Д'-l загальною площею 65,2 кв. м., нежитлові приміщення 1- го поверху №2 в літ. Д-1, Д'-l загальною площею 34,2 кв. м., нежитлові приміщення підвалу № 1, 2 загальною площею 26,8 кв. м. в літ. Г-2, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-61 та прим. 2-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 11 в літ. Г-2 загальною площею 362,2 кв. м., нежитлові будівлі літ. М-1 загальною площею 373 кв. м., літ. Н-1 загальною площею 189,2 кв. м., змінився титул землекористувача земельної ділянки, кадастровий номер якої 6310136300:06:005:0096. Таким чином, ТОВ Соснова гірка правомірно звернулося до Харківської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою зі зміною цільового призначення з 03.10, щодо відведення земельної ділянки площею 1,5036 га, кадастровий номер 6310136300:06:005:0096, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10), з виділенням черг будівництва, зі знесенням існуючих будівель літ. Г-2 , Д-1 , Д' -l , Е-1 , М-1 , Н-1 , належних на праві власності ТОВ Соснова гірка , які розташовані на вищезазначеній земельній ділянці.

Що стосується посилання апелянта на невідповідність оскаржуваних актів індивідуальної дії актам цивільного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Положеннями ст. 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Згідно з п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України врегульоване право власності на землю територіальних громад. Так, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності, зокрема, перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч. 5 цієї статті, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Таким чином, відповідним органом що здійснює функції суб`єкта права власності на земельні ділянки на території м. Харкова є Харківська міська рада.

Відповідно до ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин, відповідно до закону.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка мас певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень, вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюють управління і самостійно вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Такі ж положення закріплені в статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними, що кореспондується із вимогами ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Згідно зі ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, відповідно до Закону, питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 122 ЗК України визначено що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Стаття 20 ЗК України регулює порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з ч. 2 ст. 20 ЗК України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Безпосередньо статтею 128 ЗК України не унормовано порядок та процедуру вирішення питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та формування земельної ділянки, чи відмову в наданні.

У той же час, зазначене питання врегульовано статтею 123 та ст. 79 і ЗК України.

Так, відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі ст. 79 1 ЗК України (в редакції від 01.04.2018) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що при поділі земельної ділянки втрачається її цілісність, та в результаті утворюються нові об`єкти нерухомого майна (земельні ділянки).

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Статтею 122 ЗК України визначено що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 18.04.2018 № 1057/18 надано Підприємству об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського суспільства сліпих дозвіл на розробку технічної документації, щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 1,9996 га (кадастровий номер 6310136300:06:005:005:0095) для експлуатації і обслуговування виробничих і учбових приміщень по АДРЕСА_1 (пункт 15 додатку 2),затверджено Підприємству об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського суспільства сліпих технічну документацію по землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності площею 1,9996 га (кадастровий номер 6310136300:06:005:0095) для експлуатації і обслуговування виробничих і учбових приміщень по АДРЕСА_1 (пункт 14 додатку 4).

Рішенням 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 20.06.2018 № 1132/18 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 1,9996 га (кадастровий номер 6310136300:06:005:0095) на земельну ділянку 1 площею 1,5036 га, ділянку НОМЕР_1 площею 0,2102 га, ділянку НОМЕР_2 площею 0,1565 га, ділянку 4 площею 0,1293 га для експлуатації і обслуговування виробничих та учбових приміщень по АДРЕСА_1 (пункт 11 додатку 4).

Вищезазначені рішення не скасовані, не оскаржувалися, є чинними, а отже відповідно до статті 144 Конституції України є такими, що підлягають обов`язковому виконанню.

За результатом поділу, земельна ділянка кадастровий номер 6310136300:06:005:0095 припинила існування як об`єкт цивільних прав та було утворено чотири нові земельні ділянки кадастрові номера яких 63410136300:06:005:0096, 63410136300:06:005:0097, 63410136300:06:005:0098 та 63410136300:06:005:0099.

Підприємство об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського суспільства сліпих листом від 30.12.2011 р., б/н відмовилося від права постійного користування земельною ділянкою, землекористувачем якої воно перебувало на підставі державного акту на право постійного користування серія ХР 31-01-001752, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 368.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Рішенням 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів від 26.02.2020 № 2009/20 надано ТОВ СОСНОВА ГІРКА дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:06:005:0096) площею 1,5036 га із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по АДРЕСА_1 (пункт 28.1 Додаток 1), припинено підприємству об`єднання громадян Харківське учбово- виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих , яке є правонаступником колективного учбово-виробничого підприємства № 1 УВО Електросвітло Українського товариства сліпих право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6310136300:06:005:0096) по АДРЕСА_1 , у зв`язку з його добровільною відмовою (лист від 30.12.2011 № Б/Н) (пункт 28.2 Додаток 1).

Як було встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, листом Підприємства об`єднання громадян Харківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих від 30.12.2011 р., складеного на ім`я міського голови Харківської міської ради, це підприємство добровільно відмовляється від права постійного користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:06:005:0001. Вказаний лист підписаний директором та засвідчений печаткою підприємства.

В матеріалах справи не міститься доказів визнання недійсним цього листа-відмови, а також доказів наявності судових рішень (кримінальних проваджень), в яких оспорюється справжність такого листа.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що посилання ОСОБА_1 на не відповідність оскаржуваних рішень Харківської міської ради нормам чинного на 2018 рік законодавства є безпідставним, оскільки вони були прийняті на підставі та у відповідності ст. ст. 79-1, 123 ЗК України, ст. ст. 25, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року по справі № 520/8103/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло