Рішення

від 17.06.2021 по справі 470/201/21

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/92/21

Справа № 470/201/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого: судді Орлової С.Ф.,

за участю позивачки ОСОБА_1 , її представника - адвоката Запорожана О.І., секретаря судового засідання Михалюк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Березнегуватської селищної ради про визнання права на спадкування в якості спадкоємця за законом четвертої черги, визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2021 року позивачка звернулася до суду з відповідним позовом у якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 9,7261 га для ведення товарного сільського виробництва. На момент смерті разом з ОСОБА_3 проживав її чоловік ОСОБА_4 , який фактично прийняв спадщину після смерті дружини, однак не оформив її. Вона з 2003 року проживала та вела разом з ними спільне господарство, після їх смерті здійснила їх поховання. Посилаючись на викладене. позивачка просила суд визнати її спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_4 та визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 9,7261 га, кадастровий номер 4821184600:07:000:0109.

Позивачка та її представник - адвокат Запорожан О.І. в судове засідання з`явились, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог не заперечував.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд доходить наступного.

З матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Новоукраїнка Березнегуватського району Миколаївської області померла ОСОБА_3 (а.с.27-28).

Після її смерті відкрилась спадщина зокрема на земельну ділянку площею 9,73 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Новоукраїнської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, що належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 092213 виданого 05 травня 2003 року на підставі розпорядження Березнегуватської райдержадміністрації від 13 січня 2003 року № 8, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 27 (а.с.7).

За інформацією завідувача Березнегуватською державною нотаріальною конторою Миколаївської області від 27 квітня 2021 року № 162/01-16, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась (а.с.29).

Натомість з довідок виданих Березнегуватською селищною радою 11.05.2021 року № 2847/25-05 та 209/19.1-07 від 03.08.2020 року убачається, що ОСОБА_3 по день смерті проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , за вказаною адресою разом з нею проживав її чоловік ОСОБА_4 та з 2003 року позивачка по справі (а.с.10,34).

29 вересня 2020 року нотаріусом позивачці було відмовлено в оформленні спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту сумісного проживання з померлою, оскільки вона може бути закликана до спадкоємства у порядку ст.1264 Цивільного кодексу України (а.с.12-13).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтями 1216, 1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 3,4 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

В силу вказаних вище норм закону після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_4 який на час відкриття спадщини був зареєстрований та постійно проживав разом з нею.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 27 квітня 2021 року ( а.с.27). Згідно довідок Березнегуватської селищної ради від 12 січня 2021 року № 459/19.1-07 та від 11 травня 2021 року № 2847/25-05 на день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 , разом з ним проживала лише позивачка. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 допитані в судовому засіданні показали, що позивачка фактично з 2003 року разом із своєю дитиною проживала сумісно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за місцем їх проживання. Вона прибирала у будинку, готувала їжу, сплачувала за комунальні послуги, придбавала ліки, здійснювала догляд за ОСОБА_3 яка через хворобу була прикута до ліжка, та здійснила їх поховання. Відносини між ними були як між батьками та донькою.

Відповідно до довідки Березнегуватської селищної ради від 11 травня 2021 року № 2847/25-05 позивачка з 2000 по 2010 роки була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.34).

Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно статті 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, до такого висновку прийшов Верховний суд у постанові від 10 січня 2019 року при розгляді справи № 484/747/17.

З огляду на наведене та враховуючи ті обставини що позивачка хоча і була зареєстрована за іншою адресою, однак фактично з 2003 року постійно проживала разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується належними та допустимими доказами наявними в матеріалах справи, суд доходить висновку що позивачка в силу положень ст. 1264 ЦК України належить до четвертої черги спадкоємців за законом, як особа , яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно статті 1218 ЦК України - до складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (крім випадків, встановлених у статті 1219 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до розділу 9 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року - судам потрібно враховувати, що якщо нотаріусом відмовлено особі в оформленні права на спадщину (видачі свідоцтва про право на спадщину) вона може звернутися за захистом своїх прав відповідно до ст. 16 ЦК України.

Таким чином, оскільки отримавши відмову нотаріуса позивачка відповідно до ст.16 ЦК України та п.23 вказаної вище постанови Верховного суду України звернулася до суду за захистом порушеного права, інших спадкоємців які б на час розгляду справи прийняли спадщину у встановленому законом порядку немає, її позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,13,259,263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради про визнання права на спадкування в якості спадкоємця за законом четвертої черги, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4821184600:07:000:0109, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,7261 га розташовану в межах території Новоукраїнської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, що належала ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 092213, виданого 05 травня 2003 року на підставі розпорядження Березнегуватської райдержадміністрації від 13 січня 2003 року № 8, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 27.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 - адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_7 - адреса місця здійснення адвокатської діяльності АДРЕСА_4 .

Відповідач: Березнегуватська селищна рада - адреса місцезнаходження: індекс 56203, Соборно- Миколаївська площа, 10 смт.Березнегувате Миколаївська область, ЄДРПОУ 04375808.

Суддя С. Ф. Орлова

Повне судове рішення складене 23 червня 2021 року.