Постанова
від 23.06.2021 по справі 640/2076/19
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2076/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Грибан І.О.,

судді: Ключкович В.Ю.,

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.,

пр-к позивача Золотухін Р.М.,

пр-к відповідача Трубніков В.А.,

пр-к відповідача Бойко М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача Золотухіна Романа Михайловича про винесення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року, до якої приєднався Офіс великих платників податків ДПС у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства ДТЕК Крименерго до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління державної казначейської служби у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство ДТЕК Крименерго (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління державної казначейської служби у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у м. Києві, що полягає у невнесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних, щодо суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 91346363,34 грн., що підлягає поверненню на рахунок АТ "ДТЕК КРИМЕНЕРГО" за січень 2015 року;

- зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані, щодо суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 91346363,34 грн., що підлягає поверненню на рахунок АТ "ДТЕК КРИМЕНЕРГО" за січень 2015 року;

- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь АТ "ДТЕК КРИМЕНЕРГО" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року № 9237090937 від 19.11.2015 в розмірі 91346363,34;

- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь АТ "ДТЕК КРИМЕНЕРГО" пеню в сумі 51927607,47 грн., нараховану на сум заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за період з 30.01.2016 по 20.01.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року залишено без змін.

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивача Золотухіна Р.М. надійшла заява про винесення додаткового рішення, в якій просив стягнути на користь Акціонерного товариства ДТЕК Крименерго за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу у сумі 220000 грн.

На підтвердження витрат, обсягу правничої допомоги наданої в апеляційному провадженні по даній справі, стороною позивача надано до матеріалів справи: ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, копії договору про надання правової допомоги, додаткової угоди до договору, копію акту наданих послуг до договору №60 від 22.09.2020.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви про прийняття додаткового судового рішення у справі щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у задоволенні заяви представника Товариства про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, суд зазначив, що позивачем не було надано доказів щодо сплати витрат понесених за виконання проведеної правової допомоги за договором, акту приймання - передачі послуг з професійної правничої допомоги, що свідчить про неналежність підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

На ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року Товариством подано касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 25 травня 2021 року касаційну скаргу Акціонерного товариства ДТЕК Крименерго задоволено частково, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі №640/2076/19 скасовано, справу № 640/2076/19 в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, скасовуючи ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі №640/2076/19 та частково задовольняючи касаційну скаргу Акціонерного товариства ДТЕК Крименерго вказував на передчасність ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі №640/2076/19 з огляду на наявність в матеріалах справи інших документів, які суд не досліджував під час вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року призначено заяву представника позивача Золотухіна Романа Михайловича про винесення додаткового рішення до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 червня 2021 року.

В судовому засіданні позивач заяву про ухвалення додаткової постанови підтримав і просив її задовольнити.

Представники відповідачів проти задоволення заяви про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат заперечували.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновків про наступне.

В силу статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положенням частини сьомої статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як уже зазначалося, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 220000,00 грн.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами 2 та 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Згідно із статтею 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Приписами частини 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому, на переконання судової колегії, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Разом з тим, покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2019 між позивачем та Адвокатським об`єднанням Перший Радник укладений акт № 6547 про надання правової допомоги до Договору про надання правової допомоги № 21-12/2018-01 від 21.12.2018.

Так, до суду для підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем було подано: належним чином завірену копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №26-КрЕ від 31.05.2019 року, акт надання послуг №60 від 22.09.2020 року.

Згідно додаткової угоди від 02.10.2020 року оплата наданих послуг здійснюється протягом 90 днів з моменту вступу рішення в законну силу.

У вказаному акті визначений детальний перелік наданої правової допомоги позивачу.

Згідно Акту наданих послуг від 22.09.2020 згідно Договору №21-12/2018-01 про надання правової допомоги від 31.05.2019 позивачу надана правова допомога загальною вартістю 220, 000 грн. обсяг якої становить:

1) підготовка та подання до Шостого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу у справі №640/2076/19, на 12 арк. з додатками на 21 арк.;

2) участь у судовому засіданні 16.01.2020 р. по справі №640/2076/19 в Шостому апеляційному адміністративному суді.;

3) участь у судовому засіданні 25.02.2020 р. по справі №640/2076/19 в Шостому апеляційному адміністративному суді.;

4) підготовка та подання до Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання про відкладення розгляду справи №640/2076/19 (у зв`язку з введенням карантину та обмеженням доступу до суду, відповідно до оголошення опублікованого на сайті Судова влада України) на 5 арк.;

5) участь у судовому засіданні 08.09.2020 р. по справі №640/2076/19 в Шостому апеляційному адміністративному суді.;

6) підготовка та подання до Шостого апеляційного адміністративного суду додаткових пояснень, проведення аналізу судової практики Верховного Суду з наданням копій судових рішень на 4 арк. з додатками на 24 арк.;

7) участь у судовому засіданні 22.09.2020 р. по справі №640/2076/19 в Шостому апеляційному адміністративному суді.;

При цьому, колегія суддів вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу є неспівмірним та підлягає зменшенню, виходячи з такого.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 та додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Так, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Колегія суддів вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача, оскільки складання відзиву та подання додаткових пояснень на апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у справі № 640/2076/19, які фактично повторюють зміст позовної заяви, вочевидь не вимагало від адвоката витрат часу у такому обсязі (8 години), як зазначено у звіті про виконання робіт по наданню правової допомоги згідно Договору від 31.05.2019.

Також, колегія суддів вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача, оскільки підготовка та подання клопотання про відкладення розгляду справи №640/2076/19 також не вимагало від адвокатів витрат часу у такому обсязі, як зазначено в звіті про обсяг наданих послуг.

Щодо заявленої послуги, як аналіз судової практики Верховного Суду, колегія суддів враховує, що це є суттєвою та важливою складовою для підготовки правових позицій сторін в процесі, тому враховує, що адвокатом було витрачено час на здійснення їх пошуку та аналізу.

Щодо судових засідань, в яких приймали участь як представник позивача, так і представник відповідача, то відповідні дати чітко зазначено в Акті про надання послуг, а їх проведення відповідає протоколам судових засідань та охоплює час не тільки безпосереднього засідання, а і час представника на підготовку до їх проведення.

Суд апеляційної інстанції, таким чином, розподіляючи витрати, понесені Акціонерного товариства ДТЕК Крименерго на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Враховуючи характер виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатами роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатами та значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 130 000 грн.

Отже, проаналізувавши розрахунок та надані докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви щодо розподілу судових витрат на правову допомогу частково, в сумі 130 000 грн. за надання правової допомоги у суді першої та апеляційної інстанціях, а в іншій частині така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 139, 143, 243, 252, 310, 322, 328, 329 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Акціонерного товариства ДТЕК Крименерго про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову у справі №640/2076/19 за адміністративним позовом Акціонерного товариства ДТЕК Крименерго до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління державної казначейської служби у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Стягнути на користь Акціонерного товариства ДТЕК Крименерго (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 57, код ЄДРПОУ 00131400) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 39439980) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 23.06.2021р.)

Дата ухвалення рішення23.06.2021
Оприлюднено30.06.2021

Судовий реєстр по справі —640/2076/19

Постанова від 23.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Постанова від 23.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Постанова від 23.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Постанова від 23.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 09.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 09.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 04.10.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Григорович П.О.

Ухвала від 20.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 06.08.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 29.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні