Ухвала

від 23.06.2021 по справі 757/32522/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32522/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про арештмайна,

В С Т А Н О В И В :

18.06.2021 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021102060000086. Заявник та слідчий у судове засідання не з`явились, направили заяви про розгляд клопотання без їх участі та задоволення клопотання.

В обґрунтування клопотання, заявник зазначив наступне.

СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві розслідується кримінальне провадження № 42021102060000086 від 11.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

З матеріалівклопотання вбачається,що громадянинРеспубліки Кіпр ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , постійно проживаючи на Кіпрі, на праві спільної сумісної власності подружжя володіли квартирою АДРЕСА_1 .

В кінці 2015 року, діючи умисно, із корисних мотивів, за попередньою домовленістю між собою ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виставили квартиру на продаж з метою заволодіння шахрайським шляхом коштами покупця та, в подальшому, поверненні зазначеної квартири в свою власність.

Громадянин Республіки Кіпр ОСОБА_9 ( ОСОБА_6 ) 26.01.2016 надав своїй дружині ОСОБА_7 нотаріальну згоду, посвідчену нотаріусом м. Лімассол, Республіки Кіпр Маріусом Хараламбусом, на відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Заява про згоду ОСОБА_5 на відчуження квартири АДРЕСА_1 від 26 січня 2016 року, має Апостиль уповноваженим органом Кіпру, який підписано керівником Окружної адміністрації ОСОБА_10 і проставлену печатку керівника Окружної адміністрації та підтверджено в м. Лімассол Постійним Секретарем Міністерства юстиції та громадського порядку ОСОБА_11 28.01.2016 за № LM 7720/16, яка, відповідно до Конвенції від 05.10.1961 (далі - Гаазька Конвенція), є офіційним документом.

Гаазька Конвенція від 05.10.1961, до якої приєдналися Україна та республіка Кіпр, вказує, що заява про згоду на відчуження квартири ОСОБА_5 від 26.01.2016 є офіційним документом. А Апостиль вказує на те, що цей офіційний документ не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і застосовується в Україні на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції» від 10.01.2002.

Заява про згоду на відчуження квартири від 26.01.2016 відповідає вимогам Гаазької Конвенції, тому вона вважається офіційним документом в Україні.

04.07.2016 ОСОБА_7 , за згодою чоловіка, ОСОБА_5 , подарувала квартиру донці ОСОБА_8 .

23.05.2017 ОСОБА_8 продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , отримавши від ОСОБА_4 кошти в сумі 44781258,90 грн., що еквівалентно 1700 000 доларів США, що підтверджують платіжні доручення та договір купівлі-продажу.

Після продажу квартири ОСОБА_8 повернулася знову на Кіпр до своєї мати ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ).

17.07.2020 громадянин Республіки Кіпр ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) подав до Шевченківського районного суду м. Києва (м. Київ, вул. Дегтярівська, 31А) позов до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 про визнання недійсним договору дарування, витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи тим, що він згоди на дарування квартири не давав. На вказану квартиру накладено судом арешт і заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які правочини, пов`язанні з володінням, користуванням і розпорядженням нею.

Такими діями, ОСОБА_4 введено в оману щодо законності проведеної угоди, внаслідок чого громадянин Республіки Кіпр ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , діючи умисно, із корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб, заволоділи коштами ОСОБА_4 , завдавши йому шкоди у особливо великих розмірах в сумі 44781258,90 грн., що еквівалентно 1700 000 доларів США.

Отже наведені дії свідчать про те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , штучно маніпулюючи юридичними фактами у вигляді наявності або відсутності шлюбу, згоди іншого подружжя на укладання правочинів, створюють передумови для відібрання майна від добросовісних набувачів шляхом скасування відповідних угод відчуження нерухомості у судовому порядку без повернення сплачених коштів.

Під час досудового слідства мною в інтересах потерпілого ОСОБА_4 17.06.2021 подано цивільний позов до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди.

31.07.2013 року ОСОБА_13 придбала земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 3223187700:04:027:0355, розташовану у Київській області, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада. Під час придбання цієї угоди покупець, тобто ОСОБА_7 стверджувала, що на момент укладення цього договору у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, про що доведено до відома продавця (п.9.7 угоди).

Цього ж дня нею придбано розташованій на вказаній земельній ділянці об`єкт нерухомості, а саме: фермерську садибу, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Під час укладання цієї угоди факт наявності шлюбу або шлюбних відносин також не відображено.

27.01.2015 наведені земельна ділянка та фермерська садиба передані до статутного фонду ТОВ «Володна» (код ЕДРПОУ 39602996) ОСОБА_7 як учасником цього товариства. Було складено акт приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства між учасником ТОВ «Володна» ОСОБА_7 та директором якого вона на той час була. Під час розпорядження зазначеним майном жодним чином не зазначався факт наявності зареєстрованого шлюбу або шлюбних відносин.

Водночас під час ознайомлення за матеріалами поданого Дер Гарабедіан Кеворк позову до ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_7 перебувала з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з 01.05.2004 до 08.02.2017, а відтак укладаючи угоди у 2013 та 2015 роках, повинна була зазначити цей факт та одержати від нього відповідну письмову заяву (згоду).

Статтею 170КПК Українипередбачено,що арештоммайна єтимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину,підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи викладене, в зв`язку з метою забезпечення збереження вищевказаного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки накладення арешту на майно сприятиме меті кримінального провадження, а не накладення може призвести до незворотніх наслідків.

На підставі викладеного і керуючись ст. 107, 131, 132, 170173, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на фермерську садибу, об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 64488532231, розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Нові Безрадичі, вул. Підгірна, будинок 72-С, який перебуває у власності ТОВ «Володна», код ЄДРПУО: 39602996.

Накласти арешт на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 104006132231, кадастровий номер 3223187700:04:027:0355, розташована за адресою Київська область, Обухівський район, с/рада Старобезрадичівська, яка перебуває у власності ТОВ «Володна», код ЄДРПУО: 39602996.

Ухваласлідчого суддіможе бутиоскаржена протягомп`яти днівз дняїї проголошеннябезпосередньо досуду апеляційноїінстанції.Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1