Вирок

від 24.06.2021 по справі 629/1219/21

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кримінальне провадження №629/1219/21

Номер провадження 1-кп/629/242/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого

та цивільного позивача - адвоката ОСОБА_5 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лозова Харківської області кримінальне провадження №12020220000001174 від 26.09.2020 року, яке надійшло з Харківської обласної прокуратури 11.03.2021 року, відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків, громадянина України, з середньою освітою, працюючого на посаді водія транспортних засобів транспортного відділу ТОВ «КАР Інвест», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, -

встановив:

26.09.2020, близько 04-30 год. ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі «Мерефа-Лозова-Павлоград» зі сторони м.Первомайський в напрямку м.Лозова Харківської області зі швидкістю приблизно 50км/год. Рухаючись по зазначеній автодорозі в районі 106 км+200 м, під`їжджаючи до с. Панютине м. Лозова Харківської області на ділянці дороги із закругленням вправо по ходу його руху, ОСОБА_7 діючи необережно, не переконався у безпеці своїх дій, не обрав таку швидкість руху і такі прийоми керування, які б дозволили постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, заснувши за кермом, допустив втрату контролю над автомобілем, виїхав на зустрічну смугу руху, порушивши вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, згідно якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозить, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 212140, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався по своїй смузі руху в зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної події водій автомобілю ВАЗ 212140, реєстраційний номер реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 загинув на місці, причиною його смерті став травматичний шок, зумовлений тупою травмою тіла з множинними переломами кісток скелета. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , є невідповідності вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її настідками.

Обвинувачений ОСОБА_7 винним себе визнав повністю у вчиненому розкаявся та дав показання, що дійсно 26.09.2020, о 04-30 годині, на виїзді з с.Панютине м. Лозова Харківської області, на повороті, керуючи автомобілем DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі швидкістю 50 км/год. заснув за кермом, що в подальшому призвело до зіткнення з автомобілем ВАЗ 212140. Разом з ним в автомобілі їхали вантажник та експедитор, які спали. Погода була суха, на вулиці було темно, тому їхав з увімкненими фарами ближнього світла. Автомобіль, з яким відбулося зіткнення, не бачив, транспортний засіб помітив вже в момент удару. Після зіткнення одразу викликав поліцію та швидку. Вказав, що після події потерпілому відшкодував 5000 доларів США.

Потерпілий ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій до обвинуваченого ОСОБА_7 не має.

Враховуючи зізнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_7 , а також те, що іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, учасники судового провадження розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого, матеріалів, щодо цивільного позову, судових витрат по справі та місцезнаходження речових доказів.

Аналізуючи зібраніу справідокази вїх сукупності,суд дійшоввисновку,що винаобвинуваченого ОСОБА_7 повністю доведена, його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що відповідно до ч.5 ст.12 КК України він вчинила злочин, що відноситься до категорії тяжких злочинів.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він не судимий, працює водієм автотранспортних засобів транспортного відділу ТОВ «КАР Інвест», одружений, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинувачену у кримінальному провадженні, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства низький, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе, спираючись на відсутність криміногенних потреб та відсутність факторів ризику скоєння повторних правопорушень обвинуваченим, орган пробації не наполягає на покладенні додаткових обов`язків на засуджену особу та вважає за можливе обмежитись застосуванням обов`язків суд, які передбачені п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і відсутність обставин, що обтяжують покарання. При цьому, відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Обставиною,що пом`якшуєпокарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням обставин, які пом`якшують і відсутністю обставин, що обтяжують покарання, ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин вчинення злочину, даних про особу обвинуваченого і його відношення до вчиненого, враховуючи висновок органу пробації, викладений в досудовій доповіді та думку потерпілого, який претензій до обвинуваченого не має, прохав не лишати ОСОБА_7 права керування транспортними засобами, з врахуванням принципу справедливості, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ст.286 ч.2 КК України, без позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, із застосуванням ст.75 КК України звільненням від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав длязастосування дообвинуваченого ОСОБА_7 ст.69,69-1 КК України, суд не вбачає.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирати.

Позивачем Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія» заявлено цивільний позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення на користь позивача вартість матеріальної шкоди в межах страхового відшкодування в сумі 130000 грн. та Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР Інвест»- вартість матеріальної шкоди в сумі 26213,75 грн.

Представник цивільного відповідача ТОВ «КАР Інвест» позовні вимоги СТОВ «Мрія» в частині стягнення на користь позивача вартість матеріальної шкоди в сумі 26213,75 грн. визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Представник цивільного відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» позовні вимоги СТОВ «Мрія» не визнав, у відзиві на позов вказав, що дійсно, станом на 26.09.2020 між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ТОВ «КАР Інвест» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 105877568. Забезпеченим, згідно з полісом, є транспортний засіб DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказав, що позивач не звертався до товариства із заявою про здійснення страхового відшкодування, а також не надав доказів, які б підтверджували суму заявлених позовних вимог.

Розглядаючи вказаний цивільний позов, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст.91 КПК України, вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно положень ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Статтею 1166ЦК України встановлені підстави відповідальності за завдану майнову шкоду: особа, яка завдала шкоду, зобов`язана відшкодувати її в повному обсязі.

Відповідно до ст.1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як вбачається з позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, згідно якої, аналіз норм ст.1167,1172,1187,1188ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Матеріальна відповідальність власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р. (далі - Закон України № 1961-VI від 01.07.2004 року).

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року, власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Статтею 6 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі ст.1194 ЦК України, а також з урахуванням ст.22 вказаного закону, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України № 1961-VI від 01.07.2004 року у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року).

Судом встановлено, що автомобіль марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 є власністю ТОВ «АКР Інвест».

Станом на 26.09.2020 цивільно-правова відповідальність власника вказано транспортного засобу застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відповідно до полісу №ЕР105877568 за ТОВ «КАР Інвест». Страхова сума за шкоду завдану майну складає 130000грн.

Обвинувачений ОСОБА_7 працює водієм автотранспортних засобів транспортного відділу в ТОВ «КАР Інвест», під час дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов`язки та керував службовим автомобілем марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Автомобіль ВАЗ 212140 реєстраційний номер НОМЕР_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 належить ТОВ «АТП-2004».

Відповідно до договору оренди транспортних засобів№249 від 01.06.2020 року, укладеного між ТОВ «АТП-2004» та СТОВ «Мрія», автомобіль марки ВАЗ 212140 реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуває у володінні та користуванні СТОВ «Мрія».

Потерпілий ОСОБА_8 на час дорожньо-транспортної пригоди працював в СТОВ «Мрія» старшим охоронником групи швидкого реагування та під час керування автомобілем виконував свої трудові обов`язки

Звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення матеріальної шкоди, СТОВ «Мрія» просив стягнути з ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на його користь 130000 грн. та з ТОВ «КАР Інвест» 26213,75 грн.

Відповідно до п.6 ч.2 с. 242КПКУкраїни розмір матеріальних збитків, заподіяних потерпілому кримінальним правопорушенням, визначається експертизою.

Як вбачається з матеріалів провадження, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 212140 реєстраційний номер НОМЕР_2 СТОВ «Мрія» в результаті ДТП (26.09.2020), складає 156213,75 грн.

Враховуючи наведене, суд стягує з цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь цивільного позивача розмір страхового відшкодування, яке становить 130000 грн., в межах страхової суми за шкоду завдану майну.

Відповідно до положень ст.1194ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Приймаючи до уваги вказані положення, з цивільного відповідача ТОВ «КАР Інвест» на користь цивільного позивача суд стягує вартість матеріальної шкоди у сумі 26213,75 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду у Постанові від 19.06.2019 у справі №465/4621/16к, визначений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядок звернення потерпілого до страховика (МТСБУ) із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування,яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Обов`язок відшкодування шкоди, завданої ДТП, у тому числі,якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини. У системному зв`язку зі ст.. 36 положення підпункту 37.1.4 п.37.1 ст.37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації, - не звертався ані страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків (одного року) подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення,обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Таким чином в зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим Законом процедури,а лише та, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру. Водночас у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України, факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюється судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. Тобто в цьому разі не звернення потерпілого безпосередньо до МТСБУ або страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Положення ч.1 ст.128 КПК України щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової/та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної особи чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до страховика (МТСБУ) як юридичної особи, на яку ст. 41Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року покладено обов`язок відшкодування такої шкоди. Для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика (МТСБУ) про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 цього Закону,не є обов`язковим.

Відповідно до роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №353 від 28.01.2021 відновлення автомобіля ВАЗ 212140 реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно технічних вимог виробника не представляється можливим.

Отже, оскільки вказаний автомобіль не може використовуватися за призначенням, в зв`язку неможливості його відновлення, але має певну цінність, суд приходить до висновку про передачу транспортного засобу ВАЗ 212140 реєстраційний номер НОМЕР_2 після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, а саме ТОВ «КАР Інвест».

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса» для проведення експертних досліджень відповідно до актів №16921/949/950 від 29.01.2021 в сумі 14709,60 грн., №16924/20388/20389 від 18.12.2020 в сумі 8172 грн., №16922/951/952 від 17.02.2021 в сумі 10296,60 грн., №353 від 28.01.2021 в сумі 8172 грн., а також експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення судової автотехнічної експертизи №СЕ19/121-21/486-ІТ від 22.01.2021 в сумі 1961,40 грн.

Арешт накладений ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30.09.2020 на автомобіль DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ТОВ «АКР Інвест», розташованому за адресою:м.Харків, вул.Владислава Зубенко,31А та автомобіль ВАЗ 212140 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , належить ТОВ «АТП-2004», розташованому за адресою: м.Кіровоград, вул.Мурманська,37 скасувати.

Керуючись ст.ст.100,124,370,373,374 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_7 винуватим упред`явленому обвинуваченніза ч.2ст.286КК Українита призначитипокарання увиді позбавленняволі строкомна 5(п`ять)роківбез позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання, якщо ОСОБА_7 протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нових злочинів та виконає обов`язки, покладені на нього судом.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирати.

Цивільний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» вартість матеріальної шкоди в межах страхового відшкодування в сумі 130000 (сто тридцять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР Інвест» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» вартість матеріальної шкоди в сумі 26213 (двадцять шість тисяч двісті тринадцять) гривень 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №СЕ19/121-21/486-ІТ від 22.01.2021 в сумі 1961,40 грн., перерахувавши їх на р/рUA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення експертних досліджень відповідно до актів №16921/949/950 від 29.01.2021 в сумі 14709,60 грн., №16924/20388/20389 від 18.12.2020 в сумі 8172 грн., №16922/951/952 від 17.02.2021 в сумі 10296,60 грн., №353 від 28.01.2021 в сумі 8172 грн., а всього у сумі 41350,20 грн., перерахувавши їх на р/рUA488999980313090115000020573, код класифікації доходів бюджету 24060300, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Лозова/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Арешт накладений ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30.09.2020 на автомобіль DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ТОВ «АКР Інвест», розташованому за адресою:м.Харків, вул.Владислава Зубенко,31А та автомобіль ВАЗ 212140 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , належить ТОВ «АТП-2004», розташованому за адресою: м.Кіровоград, вул.Мурманська,37 скасувати.

Зобов`язати цивільного позивача СТОВ «Мрія» повернути автомобіль ВАЗ 212140 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , належить ТОВ «АТП-2004» після відшкодування матеріальних збитків ТОВ «КАР Інвест».

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку після постановлення ухвали апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1