Ухвала

від 18.06.2021 по справі 755/19270/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19270/17

Провадження №: 6/755/715/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гончарука В.П.,

з секретарем Гриценко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання Головного державного виконавця Дніпровського районного відділу держаної виконавчої служби м. Київ головного територіального Управління юстиції у м.Києві Чеграхчі Дмитра Івановича, за участі заінтересованих осіб ОСОБА_1 , Житоло-будівельного кооперативу Харчович-4 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, -

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець Дніпровського районного відділу держаної виконавчої служби м. Київ головного територіального Управління юстиції у м.Києві Чеграхчі Дмитро Іванович, за участі заінтересованих осіб ОСОБА_1 , Житоло-будівельного кооперативу Харчович-4 , звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, в якому просить дозволити примусово проникнути до житла боржника, ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Головний державний виконавець Дніпровського районного відділу держаної виконавчої служби м. Київ головного територіального Управління юстиції у м.Києві Чеграхчі Дмитро Іванович в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав письмову заяву з прохання слухати справу за його відсутності, заявлені вимоги подання підтримує.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки невідомі.

Суд, у відповідності до ч. 2 ст. 439 ЦПК України вважає за можливе розглянути подання без виклику сторін та інших заінтересованих осіб.

Суд, дослідивши матеріали подання, приходить до висновку, що подання приватного виконавця підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 1 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про виконавче провадження (далі по тексту - ЗУ Про виконавче провадження ) - примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у вказаному Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно доЗакону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що на виконанні Головного державного виконавця Дніпровського районного відділу держаної виконавчої служби м. Київ головного територіального Управління юстиції у м.Києві Чеграхчі Дмитра Івановича перебуває зведене виконавче провадження №60647544 до складу якого входить:

виконавче провадження №56425768 з примусового виконання судового наказу №755/19270/17 від 14.02.2018, що виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК Харчовик- 4 боргу у сумі 13916,97 грн.;

виконавче провадження №59376116 з примусового виконання виконавчого листа №755/14989/18 від 01.03.2019, що виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК Харчовик- 4 боргу у сумі 201161,06 грн.;

виконавче провадження №59376213 з примусового виконання виконавчого листа №755/14989/18 від 01.03.2019, що виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК Харчовик- 4 боргу у сумі 3017,42 грн.;

виконавче провадження №59628429 з примусового виконання виконавчого листа №755/1636/19 від 08.05.2019, що виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК Харчовик- 4 боргу у сумі 36152,88 грн.;

виконавче провадження №60390838 з примусового виконання судового наказу №755/7943/19 від 14.08.2019, що виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК Харчовик- 4 боргу у сумі 19437,79 грн.;

виконавче провадження №61303382 з примусового виконання судового наказу №755/19315/19 від 15.01.2020, що виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК Харчовик- 4 боргу у сумі 58565,04 грн.;

Загальна заборгованість по зведеному виконавчому провадженню з урахуванням виконавчого збору складає 318 334,19 грн.

В ході проведення виконавчих дій було з`ясовано, що боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтерджується довідкою ЖБК Харчовик- 4 від 24.06.2019 року за № 71 та ордером № 922280 серії Ж виданого на підставі рішення Виконкому Київської міської ради від 15.09.1980 року за № 1291.

Згідно ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

У відповідності до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України Про виконавче провадження та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Отже, як вбачається з аналізу ст. 48 Закону України Про виконавче провадження та ст. 439 ЦПК України, умовами примусового проникнення до житла боржника для арешту майна, яке там знаходиться, є неможливість виконання рішення в інший спосіб, зокрема за рахунок звернення стягнення на кошти боржника та інше його майно.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Судом встановлено, що зазначені рішення суду на підставі яких були відкриті виконавчі провадження, щодо стягнення з боржника заборгованості, станом на час розгляду подання боржником не виконано, про що свідчать матеріали подання та матеріали зведеного виконавчого провадження.

Разом із тим, судом встановлено, що державним виконавцем надано належні та допустимі докази того, що боржника належним чином було повідомлено про проведення виконавчих дій та боржник неодноразово викликався до державного виконавця та на адресу останнього неодноразово направлялися вимоги про виконання рішення суду, проте останні боржником не отримувалися, що свідчить про те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.

Отже, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), є підставою для вжиття передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів щодо примусового виконання рішення, зокрема заходів спрямованих на перевірку майнового стану боржника.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань за рішеннями суду в межах зведеного виконавчого провадження № 60647544, однак боржник є власником квартири АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення подання про примусове проникнення до житла боржника, оскільки державним виконавцем надано достатньо доказів, які свідчать про необхідність надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника як можливого способу виконання судового рішення.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", ст. 439 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Подання Головного державного виконавця Дніпровського районного відділу держаної виконавчої служби м. Київ головного територіального Управління юстиції у м.Києві Чеграхчі Дмитра Івановича, за участі заінтересованих осіб ОСОБА_1 , Житоло-будівельного кооперативу Харчович-4 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - задовольни.

Надати дозвіл на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з метою проведення виконавчих дій передбачених Законом України Про виконавче провадження .

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна карга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: