ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" червня 2021 р. Справа№ 927/629/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Тищенко А.І.
при секретарі Пнюшкову В.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 09.06.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія"
на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 19.10.2020 (повний текст складено 23.10.2020)
у справі №927/629/20 (суддя Ноувен М.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія"
до Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю імені Шевченка
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівська індустріальна компанія (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання від 05.06.2020 про надання в оренду сформованих земельних ділянок (не витребувані паї) ТОВ ім. Шевченка загальною площею 101,0282 га за рахунок не витребуваних земельних часток (паїв), колишнього КСП Славутич для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами населених пунктів на території Великозліївської сільської ради, Ріпкинського району, Чернігівської області, строком на 7 років, з розміром орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок за один рік оренди.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія", про визнання протиправним та скасування рішення Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання від 05.06.2020 "Про надання в оренду сформованих земельних ділянок (невитребуваних паїв) Товариству з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка загальною площею 101,0282 га за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП "Славутич" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами населених пунктів а території Великозліївської сільської ради, Ріпкинського району, Чернігівської області, строком на 7 років, з розміром орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок за один рік оренди", відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20 скасувати та постановити нове, яким задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано переважне право позивача (як особи, якій належить право користування істотною частиною масиву сільськогосподарських земель) на укладення договорів оренди земельних ділянок, які подавались ТОВ Чернігівська індустріальна компанія з клопотанням на дозвіл на розробку технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж невитребуваних та нерозподілених земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкладено вирішення питання щодо проведення процесуальних дій стосовно апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/629/20.
14.12.2020 по 18.12.2020 суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.
17.12.2020 по 31.12.2020 суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, а з 04.01.2021 по 06.01.2021 у щорічній відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20. Призначено справу до розгляду на 03.03.2021.
02.02.2021 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20 без змін.
12.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання проведення судового засідання в режимі відео конференції у приміщенні Чернігівського апеляційного суду (14000, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 2).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Доручено Чернігівському апеляційному суду забезпечити проведення відеоконференції 03.03.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у зв`язку перебування судді Яковлєва М.Л. у підготовці в Національній школі суддів 01.03.21 - 05.03.21, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/629/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021 для розгляду справи №927/629/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко А.І., Шаптали Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20 на 21.04.2021. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Доручено Чернігівському апеляційному суду забезпечити проведення відеоконференції 10.02.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 виправлено описку, допущену в третьому пункті резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №927/629/20, а саме: замість слів " 10.02.2021 об 10 год. 10 хв." читати " 21.04.2021 о 11 год. 15 хв.".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20 на 16.06.2021
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Доручено Чернігівському апеляційному суду забезпечити проведення відеоконференції 16.06.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20 на 26.05.2021
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Доручено Чернігівському апеляційному суду забезпечити проведення відеоконференції 26.05.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20 на 09.06.2021.
Представник третьої особи з`явився в судове засідання 09.06.2021 та надав пояснення по суті апеляційної скарги.
Позивач та відповідач в судове засідання 09.06.2021 не з`явилися. Про поважність неявки в судове засідання не повідомили.
У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача, відповідача та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 09.06.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівська індустріальна молочна компанія неодноразово до 03.06.2020 зверталось до Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області з клопотаннями про надання дозволу на розробку технічної документації по встановленню (відновленню) меж неуспадкованих (невитребуваних) земельних ділянок, розташованих на території Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області з метою подальшого укладення договорів оренди на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з річною орендною платою 12%, строком на 7 років з зазначенням земельних ділянок.
Проте, рішеннями Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області заяви Позивача були залишені без задоволення.
В останнє, 03.06.2020 ТОВ Чернігівська індустріальна молочна компанія звернулось з клопотанням до Великозліївської сільської ради надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж невитребуваних та нерозподілених земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішенням двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 05.06.2020 Про розгляд клопотання ТОВ Чернігівська індустріальна молочна компанія щодо надання дозволу на розробку технічної документації по встановленню (відновленню) меж неуспадкованих (не витребуваних) земельних ділянок відмовлено в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж невитребуваних та нерозподілених земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великозліївської сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю Чернігівська індустріальна молочна компанія .
Разом з цим, 05.06.2020 Великозліївська сільська рада Ріпкинського району Чернігівської області на двадцять дев`ятій сесії сьомого скликання прийняла наступні рішення:
- задоволено клопотання ТОВ ім. Шевченка та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП Славутич для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (за межами населених пунктів) загальною площею 101,0208га;
- надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка сформовані земельні ділянки (не витребувані паї), загальною площею 101,0282 га за рахунок не витребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП Славутич для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами населених пунктів на території Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області строком на 7 років з розміром орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок за один рік оренди;
Звертаючись до суду ТОВ Чернігівська індустріальна молочна компанія посилається на те, що останнє рішення винесено з порушенням ст. 82 ЗУ Про оренду землі , ст. ст. 12, 371 Земельного кодексу України, оскільки порушено переважне право Позивача як особи, якій належать право користування земельними ділянками, розташованими у масивах земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву і рішенням від 05.06.2020 ТОВ ім. Шевченка надано в оренду ті самі земельні ділянки, перелік яких надавав позивач у клопотанні про надання дозволу на розробку технічної документації, та на тих самих умовах, без урахування переважного права ТОВ Чернігівська індустріальна молочна компанія на наступні земельні ділянки (назва, кадастровий номер, номер ЗД, площа ЗД на карті відповідно):
- 13/322 - 7424480800:10:001:0208 - 13/322 - 2,6227;
-мар.30 - 7424480800:10:001:0007 - мар.30 2,1455;
- 315 - 7424480800:10:001:0200 - 315 - 2,5797;
- 453 - 7424480800:10:001:0729 - 453 - 2,2341;
- 458 - 7424480800:10:001:0728 - 458 - 2,725;
- 217 - 7424480800:10:001:0094 - 217 - 2,9858;
- 13/299 - 7424480800:10:001:0720 - 13/299 - 2,804;
- 729 - 7424480800:10:001:0723 - 729 - 2,5993;
- 416 - 7424480800:10:004:0458 - 416 - 2,1722;
-мар.37 - 7424480800:10:001:0009 - мар.37 - 2,3385;
- 12/638 - 7424480800:10:001:0725 - 12/638 - 2,8049;
- 4/208 - 7424480800:10:001:0085 - 4/208 - 2,5889;
- 4/222 - 7424480800:10:001:0100 - 4/222 - 2,9133;
- 4/195(2) - 7424480800:10:001:0072 - 4/195(2) - 0,63;
- 20/351 - 7424480800:10:001:0734 - 20/351 - 3,151;
- 20/358 - 7424480800:10:001:0732 - 20/358 - 2,9733;
- 20/366 - 7424480800:10:001:0731 - 20/366 - 3,2695;
- 16/519 - 7424480800:10:001:0727 - 16/519 - 2,5684;
- 4/195(1) - 7424480800:10:001:0071 - 4/195(1) - 1,9782;
- 4/212 - 7424480800:10:001:0089 - 4/212 - 3,5128;
- 4/223 - 7424480800:10:001:0101 - 4/223 - 2,8529;
- 216 - 7424480800:10:001:0093 - 216 - 2,9862;
- 4/204 - 7424480800:10:001:0081 - 4/204 - 2,897;
- 6/129 - 7424480800:10:001:0721 - 6/129 - 2,6663;
-мар.34 - 7424480800:10:001:0012 - мар.34 - 0,8308;
- 12/660 - 7424480800:10:001:0724 - 12/660 - 3,0295;
- 355 - 7424480800:10:001:0733 - 355 - 3,024;
- 3/144 - 7424480800:10:001:0040 - 3/144 - 2,5992;
- 16/530 - 7424480800:10:001:0726 - 16/530 - 2,9624;
- 12/632 - 7424480800:10:001:0267 - 12/632 - 2,7243;
- 236 - 7424480800:10:001:0115 - 236 - 2,602;
- 20/381 - 7424480800:10:001:0730 - 20/381 - 3,4985;
- 9/762 - 7424480800:10:001:0722 - 9/762 - 2,9895;
- мар.23 - 7424480800:10:001:0013 - мар.23 - 2,8954;
- 4/224 - 7424480800:10:001:0102 - 4/224 - 2,8402;
- мар.38 - 7424480800:10:001:0008 - мар.38 - 2,8062;
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не надано суду доказів, що додані до позовної заяви викопіювання з карти земельних ділянок з виділеними масивами є масиви в розумінні ЗУ Про землеустрій , а також не надано доказів реєстрації масиву земель .
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування: про надання в оренду сформованих земельних ділянок (не витребуваних паїв) ТОВ ім. Шевченка загальною площею 101,0282га за рахунок не витребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП Славутич .
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, що склалися, виходячи з тих відносин, які регулюють норми права, і такий спосіб має забезпечувати ефективний захист та відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно із частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Стаття 152 Земельного кодексу України встановлює, що захист прав на земельні ділянки, здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; визнання угод недійсним застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Сторонами не заперечується, що оспорюване рішення було прийнято на пленарному засіданні Великозліївської сільської ради Чернігівської області більшістю голосів (9 із 11).
Щодо посилань скаржника, що оспорюване рішення прийнято з порушенням ст. 82 ЗУ Про оренду землі , ст. ст. 12, 371 Земельного кодексу України слід зазначити наступне.
Проаналізувавши статтю 82 ЗУ Про оренду землі , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказана стаття регулює правовідносини між власниками та орендарями земельних ділянок.
Так, ч. 1 вказаної статті передбачає, що саме власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок.
Аналогічні положення закріплені і в ст. 37-1 Земельного кодексу України.
Враховуючи, що спірне рішення Великозліївської сільської ради прийнято щодо передачі в оренду сформованих земельних ділянок (не витребуваних паїв), загальною площею 101,0282 га за рахунок не витребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП Славутич , тому до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (далі - Закону України № 899-IV).
Відповідно до Закону України № 899-IV повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.
Статтею 13 Закону України № 899-IV передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Статтями 1 та 2 Закону України № 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї .
В даному випадку право на земельну частку (пай) мають бувші члени КСП Славутич .
Отже, враховуючи положення Закону України №899-IV сільська рада наділена повноваженнями щодо передачі спірних земельних ділянок в оренду лише до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, а відтак підстави для застосування положень ст.82 ЗУ Про оренду землі та ст. 371 Земельного кодексу України у Відповідача під час прийняття оспорюваного рішення були відсутні, оскільки останній не є ні власником, ні орендарем земельних ділянок, що передані в оренду ТОВ ім. Шевченка відповідно до рішення від 05.06.2020.
Судова колегія звертає увагу, що підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено порушення Великозліївською сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області чинного законодавства під час прийняття оспорюваного рішення від 05.06.2020 на двадцять дев`ятій сесії сьомого скликання про надання в оренду сформованих земельних ділянок (не витребуваних паїв) ТОВ ім. Шевченка загальною площею 101,0282 га за рахунок не витребуваних земельних часток (паїв), колишнього КСП Славутич для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами населених пунктів на території Великозліївської сільської ради, Ріпкинського району, Чернігівської області.
Крім того, судовою колегією критично оцінюються доводи скаржника про неправомірність прийняття відповідачем рішення від 05.06.2020 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП Славутич для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (за межами населених пунктів) загальною площею 101,0208га, що подана ТОВ ім.Шевченка, у тому числі і з підстав пропущення строків подачі технічної документації на затвердження, оскільки, як вірно вказано судом першої інстанції, вказане рішення не є предметом розгляду у даній справі, не є скасованим, а тому відсутні підстави вважати його не законним.
Що стосується доводів скаржника, що останній є особою, якій належать право користування земельними ділянками, розташованими у масивах земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ЗУ Про землеустрій , масив земель сільськогосподарського призначення - сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об`єктами, об`єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об`єктами тощо).
Відповідно до статті 35 ЗУ Про землеустрій , інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України Про державний земельний кадастр передбачається, що відомості про масив земель сільськогосподарського призначення включають: назву, код (номер); опис меж та угідь, що входять до складу масиву; контури угідь; площу; інформацію про земельні ділянки, що входять до складу масиву; інформацію про документи, на підставі яких відомості про масив внесено до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано суду доказів, що додані до позовної заяви викопіювання з карти земельних ділянок з виділеними масивами є масиви в розумінні ЗУ Про землеустрій , а також не надано доказів реєстрації масиву земель сільськогосподарського призначення, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру, а відтак твердження скаржника щодо переважного права на укладання договорів оренди є передчасними.
Водночас, колегія суддів зазначає, що з наявного в матеріалах справи листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 06.07.2020 №29-25-0.2-3291/2-20 вбачається, що масиви сільськогосподарських земель, які розташовані на території Великозліївської сільської ради Ріпкинського району у Державному земельному кадастрі не реєструвались.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги у даній справі задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі №927/629/20 - залишити без змін.
Матеріали справи №927/629/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.06.2021. (після виходу головуючого судді Куксова В.В. з відпустки)
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді Є.Ю. Шаптала
А.І. Тищенко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.06.2021 |
Оприлюднено | 29.06.2021 |
Номер документу | 97901332 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Куксов В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні