Рішення

від 15.06.2021 по справі 906/1267/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1267/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Шкуро Ю.А. - адвокат, ордер серії ВК №1011224 від 13.10.2020 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконфеернції);

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1

до Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Федорівське"

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

Позивач звернувся до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме: зобов`язання державного реєстратора Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області внести зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення запису від 12.11.2010 про зміну засновника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Федорівське" (ід. код 13577468) з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Федорівське" (12323, Житомирська область, Черняхівський район, с. Федорівка, вул. Молодіжна, буд. 12, ід. код 13577468). Також даною ухвалою призначено підготовче засідання.

23.11.2020 до суду від Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а також зазначає, що Відділ з питань адміністративних послуг та державної реєстрації Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області є окремою юридичною особою публічного права.

20.01.2021 на адресу суду надійшло клопотання позивача за вх. № 02-44/117/21 в якому зазначено, що ознайомившись з відзивом позивачу стаю відомо, що Черняхівська районна державна адміністрація Житомирської області є неналежним відповідачем у даній справі, що підтверджується Положенням відділу з питань адміністративних послуг та державної реєстрації Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області, яке затверджено Розпорядженням голови Черняхівської районної державної адміністрації 21.12.2019 № 257.

Також, 20.01.2021 на адресу суду надійшло клопотання позивача за вх. № 1317 згідно якого останній уточнює прохальну частину позовної заяви та викладає її в наступній редакції:

"Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме: зобов`язати Відділ з питань адміністративних послуг та державної реєстрації Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області (ЄДРПОУ 38500535, адреса: 12301, Житомирська обл., Черняхівський район, смт. Черняхів, майдан Рад, 1,) внести зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення запису від 12.11.2010 року про зміну засновника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Федорівське" (код ЄДРПОУ 13577468) з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ".

Ухвалою суду від 09.02.2021 замінено первісного відповідача у справі 906/1267/20 - Черняхівську районну державну адміністрацію Житомирської області (ЄДРПОУ 04053453, адреса: 12301, Житомирська обл., Черняхівський район, смт. Черняхів, майдан Рад, 1) на належного відповідача - (ЄДРПОУ 38500535, адреса: 12301. Житомирська обл., Черняхівський район, смт. Черняхів, майдан Рад, 1).

В послідуючому ухвалою господарського суду від 23.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1267/20 до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв.

Ухвали господарського суду, що направлялися на його адресу повернулися до суду в відміткою працівника пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Відділу з питань адміністративних послуг та державної реєстрації Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області є АДРЕСА_1 .

На зазначену вище адресу судом направлялась кореспонденція.

Крім цього, третя особа не направила в судове засідання уповноваженого представника та не подала письмових пояснень щодо позову.

Ухвали, що направлялися на юридичну адресу СТОВ "Федорівське" повернулися до суду з відміткою працівника пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" або "не значиться".

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третьої особи своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з тим, судом взято до уваги, що явка представника відповідача та третьої особи в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву та пояснень є їх правом, а не його обов`язком, тому суд вважає, що їх неявка та неподання відзиву та пояснень не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач, у вересні місяці 2010 року позивачу запропонували купити частку в статутному капіталі СТОВ "Федорівське".

14.09.2010 позивачем уповноважено ОСОБА_3 здійснити дії щодо питань пов`язаних і із купівлею на ім`я позивача частки в статутному капіталі СТОВ "Федорівське", тобто видано відповідну довіреність, засвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В. від 14.09.2010).

Як наполягає позивач, цього ж дня, ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 вже заздалегідь складений протокол №3 зборів СТОВ "Федорівське" від 14.09.2020 з метою його підписання, оскільки така процедура купівлі-продажу частки. Через тиждень після вказаних І подій, ОСОБА_3 пояснив позивачу, що купівля-продаж частки в статутному капіталі не можлива та не відбудеться, оскільки засновник (продавець частки) передумав.

В справі наявний протокол №3 зборів учасників СТОВ "Федорівське" від 14.09.2010, згідно якого зборами учасників прийнято слідуюче рішення:

Вивести ОСОБА_2 зі складу СТОВ "Федорівське" та ввести у складучасників СТОВВ "Федорівське" нового учасника ОСОБА_1

даний протокол №3 ОСОБА_2 не підписаний.

Також матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_2 про добровільний вихід зі складу учасників СТОВ "Федорівське" від 21.09.2010.

В послідуючому 12.11.2010 ОСОБА_4 проведено державну реєстрацію змін до статуту СТОВ "Федорівське".

Як відзначив позивач, він протягом 10 років не був обізнаний про те, що на нього було перереєстровано частку в статутному капіталі СТОВ "Федорівське".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення норм ст. 147 ЦК України та ст. 53 ЗУ "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла станом на день виникнення спірних правовідносин) не дотримано порядку переходу частки у статутному капіталі до іншої особи.

Також позивач відзначає, що договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі між ОСОБА_2 та ним не укладався. А відсутність підпису ОСОБА_2 на протоколі зборів учасників №3 від 14.09.2010 розцінює, як відсутність згоди відчужувача на перехід його частки до іншої особи. Оскільки зміни до складу учасників СТОВ "Федорівське" проведені на підставі протоколу №3 від 14.09.2010 (який не містить волевиявлення ОСОБА_2 до переходу права на частку в статутному капіталі до ОСОБА_1 , позивач розцінив загаданий раніше протокол №3 від 14.09.2010, як нікчемний правочин, та, посилаючись на норми ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України, просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме: зобов`язати Відділ з питань адміністративних послуг та державної реєстрації Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області (ЄДРПОУ 38500535, адреса: 12301, Житомирська обл., Черняхівський район, смт. Черняхів, майдан Рад, 1) внести зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення запису від 12.11.2010 про зміну засновника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Федорівське (код ЄДРПОУ 13577468) з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Разом з тим, оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 98 ЦК України (в редакції, що діяла станом на день виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Стаття 53 ЗУ "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла станом на день виникнення спірних правовідносин) передбачає, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Системно проаналізувавши норми ЦК України, ГК України та ЗУ "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла станом на день виникнення спірних правовідносин), суд дійшов висновку що рішення загальних зборів юридичних осіб за своєю правовою природою не є правочинами.

Натомість такі рішення є актами ненормативного характеру, тобто офіційними письмовими документами органу управління юридичної особи, що породжують правові наслідки, спрямовані на врегулювання господарських відносин. За таких обставин рішення, прийняті загальними зборами, є актами індивідуальної дії, оскільки їх приписи вважаються обов`язковими для обмеженого кола суб`єктів господарських відносин.

Виходячи з наведеного до рішень загальних зборів як ненормативних актів не застосовуються норми ст. 203, 215 та 216 ЦК України, якими встановлюються загальні засади чинності правочинів, а також підстави та правові наслідки їх недійсності. Водночас рішення загальних зборів як акти індивідуальної дії можуть бути визнані недійсними в судовому порядку у разі їх невідповідності вимогам законодавства (в тому числі Конституції України) та/або визначеній законом компетенції органу, що видав (затвердив) таке рішення.

За змістом положень статей 4, 5 ГПК України, правом на звернення до господарського суду наділені, зокрема, фізичні особи в корпоративних спорах, а суд здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Положеннями статті 20 ГК України та статті 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що визначення рішень прийнятих на зборах учасників СТОВ "Федорівське", оформлених протоколом №3 від 14.09.2010, не є правочином, як і сам протокол №3.

Тому застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (рішень прийнятих на зборах учасників СТОВ "Федорівське", оформлених протоколом №3 від 14.09.2010), а саме: зобов`язання відповідача внести зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприсмців та громадських формувань шляхом виключення запису від 12.11.2010 року про зміну засновника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Федорівське" з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки вимоги в такому контексті не здійснюють захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені всупереч до вимог чинного законодавства та не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.06.21

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.)

3 - відповідачу (рек.)

4 - третій особі (рек.)