Ухвала від 24.06.2021 по справі 26/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.06.2021 Справа № 26/47

за заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів,

у частині поновлення строку для пред`явлення наказу від 28.09.2010 у справі №26/47 до виконання (вх.№2482/21 від 11.06.2021)

у справі № 26/47

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства Медіа Сервіс , м. Львів,

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення штрафних санкцій,

Cуддя Яворський Б.І.,

при секретарі Габаковській Х.В.

Представники сторін:

від заявника (стягувача): не з`явився,

від відповідача (боржника): не з`явився.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №26/47 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Приватного підприємства Медіа Сервіс про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 47'343,76 грн. пені та 455'648,64 грн. неустойки.

11.06.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях подано заяву про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу у справі №26/47 та заміну сторони у виконавчому документі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2021 заява передана для розгляду судді Яворському Б.І.

Ухвалою від 14.06.2021 суд прийняв заяву до провадження та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 24.06.2021.

У судове засідання заявник та відповідач участі повноважних представників не забезпечили, хоча судом належним чином були повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується реєстром групованих поштових відправлень, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Зважаючи на зазначене положення, суд розглянув заяву за відсутності учасників справи.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали заяви, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.09.2010 позовні вимоги задоволено повністю; розірвано договір купівлі-продажу №36/09 від 27.11.2009 та присуджено до стягнення з Приватного підприємства Медіа Сервіс 47'343,76 грн. пені та 455'648,64 грн. неустойки, а в доход Державного бюджету України 5'114,92 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарським судом Львівської області на примусове виконання ухваленого рішення 28.09.2010 видано відповідні накази.

Як вбачається з матеріалів заяви, 22.01.2018 на адресу Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів ГТУЮ у Львівській області скеровано заяву про відкриття виконавчого провадження по якій 22.03.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, однак на адресу регіонального відділення дана постанова не була скерована.

22.06.2018 державним виконавцем Галицького ВДВС Грабовою Т.М. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, однак така та наказ на адресу стягувача не надходили.

10.10.2018, 29.07.2020 регіональне відділення скеровувало запити про отримання інформації щодо ходу виконавчого провадження, а 02.09.2020 про документальне підтвердження факту направлення стягувачу наказу від 28.09.2010 у справі №26/47, однак відповіді не отримало.

Відповідно до ст.12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.6 ст.12 Закону).

Заявник, з метою недопущення недоотримання спеціальним фондом Державного бюджету України коштів, просить поновити строк для пред`явлення до виконання наказу від 28.09.2010 у справі № 26/47.

Як вбачається з матеріалів справи, у наказі (бланк №013747) про стягнення з Приватного підприємства Медіа Сервіс (м.Львів) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 47343,76 грн. пені та 455648,64 грн. штрафу, судом зазначено, що наказ дійсний для пред`явлення до виконання протягом трьох років.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , яка кореспондується із ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004, п. 37 рішення у справі Деркач та Палек проти України від 21.12.2004).

Згідно ч. 6 ст. 123 Закону України Про виконавче провадження стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст.329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, той факт, що наказ стягувачу не повернутий, що унеможливило його повторне пред`явлення до виконання, суд вважає поважною причиною для поновлення пропущеного строку.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у частині поновлення строку для пред`явлення наказу від 28.09.2010 у справі №26/47 до виконання (вх.№2482/21 від 11.06.2021) задовольнити.

2. Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області 28.09.2010 у справі №26/47 (бланк №013747) про стягнення з Стягнути з Приватного підприємства «Медіа Сервіс» (п.і. 79005, м. Львів, вул. Князя Романа, 6, код ЄДРПОУ 35286845) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (п. і. 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) неустойку: 47343,76 грн. пені та 455648,64 грн. штрафу на р/р 37180500900001 в УДК у Львівській області, ЄДРПОУ 20823070, МФО 825014, одержувач коштів - Регіональне Відділення ФДМУ по Львівській області.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали виготовлено 25.06.2021.

Ухвала розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Б.І. Яворський