Постанова

від 16.06.2021 по справі 344/11908/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 344/11908/19

провадження № 61-15322св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвент , державний реєстратор Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногін Володимир Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 липня 2020 року у складі судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 17 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвент (далі - ТОВ ФК Інвент ), державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногіна В. В. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О. В. про визнання неправомірними дій та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позовну заяву мотивовано тим, що 23 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ Форум був укладений кредитний договір, предметом якого є надання кредиту у розмірі 20 000 доларів США під 12,5% річних, строком до 10 вересня 2021 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору цього ж дня між

АКБ Форум , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна позивачам однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Вказували, 14 грудня 2018 року вони ознайомилися з вимогою

ТОВ ФК Інвент та інформацією з Державного реєстру речових прав

від 07 грудня 2018 року про заміну іпотекодержателя нерухомого майна з банку на ТОВ ФК Інвент та надали письмові заперечення на дії відповідача приватного нотаріуса у зв`язку з відсутністю будь-яких документів, що підтверджували право вимоги, наявність тієї чи іншої суми боргу, що вимагалася останнім. У відповідь вони отримали копію договору №1277-Ф про відступлення прав вимоги від 22 листопада 2018 року, додаток № 1 про передану/викуплену суму боргу, договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 22 листопада 2018 року, інформацію з реєстру речових прав щодо зміни іпотекодержателя на ТОВ ФК Інвент та окремо отримали від нотаріуса Верповської О. В. письмову інформацію щодо вчинення нотаріальних та реєстраційних дій щодо іпотечного майна, а також лист щодо продажу кредитних зобов`язань банку третім особам. При цьому, з веб-сайту електронних торгів вони отримали інформацію про лот продажу їхнього кредитного договору ТОВ ФК Інвент із вказівкою на залишок заборгованості на дату формування ліквідаційної маси у розмірі

148 474,27 грн, тоді як заборгованість позичальника перед банком є значно меншою.

Крім того, 27 травня 2019 року державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногіним В. В. прийнято рішення за індексним номером 47062958 про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ТОВ ФК Інвент .

Посилались на незаконність дій відповідачів, оскільки ТОВ ФК Інвент не отримувало генеральної та індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій і не має права надавати банківські послуги, тобто таке не може заявляти вимог щодо повернення коштів у іноземній валюті та/або звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення цієї заборгованості.

Крім того, всупереч вимог договору іпотеки перереєстрація квартири відбулася без укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, без повідомлення про застосування іпотечного застереження, оскільки нотаріусом проведено державну реєстрацію заміни іпотекодержателя без надання усіх необхідних документів тільки на підставі іпотечного договору та договору про відступлення прав вимоги, без перевірки відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства при наявності заборони на відчуження квартири до припинення договору іпотеки, не за місцем знаходження іпотечного майна. Також вказували, що перехід права власності на предмет іпотеки відбувся з порушенням Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті та без врахування заперечень щодо суми боргу.

З огляду на викладене, позивачі просили:

- визнати дії ТОВ ФК Інвент та державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області щодо вчинення реєстраційних дій до іпотечного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , неправомірними;

- скасувати рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногіна В. В.

від 27 травня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47062958, про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ТОВ ФК Інвент , поновивши запис про право власності на квартиру за ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 ;

- визнати дії ТОВ ФК Інвент та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О. В. щодо вчинення нотаріальних дій та реєстраційних дій до іпотечного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , неправомірними;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44223815, від 23 листопада 2018 року про заміну іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1 на ТОВ ФК Інвент , поновивши попередній запис відповідно до умов іпотечного договору

від 23 жовтня 2008 року.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 липня 2020 року , залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, у задоволенні позову

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що квартира, яка має загальну площу

31,90 кв. м та яка використовується як місце постійного проживання позивачів, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону

України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , у тому числі шляхом реєстрації права власності за кредитором як забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Разом з тим, після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права, отже позивач обрав неналежний спосіб захисту прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання неправомірними та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ ФК Інвент . При цьому кредитор надав усі належні документи для реєстрації права власності на предмет іпотеки, у тому числі вимогу про усунення порушень за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання неправомірними та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 23 листопада 2018 року, індексний номер 44223815, про заміну іпотекодержателя квартири на ТОВ ФК Інвент , суди попередніх інстанцій виходили із того, що державна реєстрація обтяжень була проведена на підставі, зокрема, договору про відступлення права вимоги, укладеного в порядку, визначеному законом, який є дійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 804/20728 /14, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 07 серпня 2019 року у справі № 802/506/16-а,

від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц.

Вказує, що правильним способом захисту прав та законних інтересів у даному випадку є саме скасування рішення державного реєстратора, а не запису про проведену державну реєстрацію відповідного права, і таке відповідає вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Суди відмовили у задоволенні позову про визнання неправомірними та скасування рішення приватного нотаріуса щодо заміни іпотекодержателя, належним чином не мотивувавши свій висновок.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 08 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 жовтня 2008 року між АКБ Форум та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір, предметом якого є надання позичальнику кредиту у розмірі 20 000 доларів США на споживчі цілі під 12,5% річних, строком користування до 10 вересня 2021 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, 23 жовтня 2008 року між АКБ Форум , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна позивачам однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири становить 31,9 кв. м.

Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки сторони згідно з пунктом 6.3 договору іпотеки погодили можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

Пунктом 6.4 договору іпотеки передбачено, що у випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, застереження в цьому договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

22 листопада 2018 року між ПАТ Банк Форум як правонаступником АКБ Форум та ТОВ ФК Інвент укладено договір про відступлення прав вимоги, у тому числі і за кредитним та іпотечним договорами, укладеними

23 жовтня 2008 рок між позивачами та АКБ Форум .

23 листопада 2018 року приватний нотаріус Верповська О. В. на підставі вищевказаного договору про відступлення прав вимоги від 22 листопада 2018 року зареєструвала обтяження № 44223815, де тип обтяження - іпотека, об`єкт обтяження - вищевказане майно, що було предметом договору іпотеки від 23 жовтня 2008 року, іпотекодержатель - ТОВ ФК Інвент , боржник - ОСОБА_1 , майновий поручитель - ОСОБА_2

27 травня 2019 року державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногіним В. В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ ФК Інвест на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер 47062958.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій та скасування рішення приватного нотаріуса щодо заміни іпотекодержателя

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон

№ 1952-ІV) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна. На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 32-1 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1952-ІV державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Відповідно до статті 22 Закону № 1952-ІV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 26 Закону № 1952-ІV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

За змістом частини другої статті 27 Закону № 1952-ІV державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, зокрема, договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката.

Вирішуючи спір у зазначеній частині, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що прийняття приватним нотаріусом рішення від 23 листопада 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44223815, щодо заміни іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним 23 жовтня 2008 року між АКБ Форум , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , здійснено в межах його повноважень, на підставі та у відповідності до чинного на момент вчинення цієї реєстраційної дії законодавства, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

При цьому нотаріус не реєстрував нового обтяження, а лише на підставі повідомлення нового іпотекодержателя на підставі правочину про відступлення прав за іпотечними договорами вніс зміни (додаткові відомості) до відповідного запису у Державному реєстрі, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із договором відступлення ПАТ Банк Форум на користь ТОВ ФК Інвент права вимоги до позивачів за кредитним та іпотечним договорами, який не предметом оскарження у цій справі та був чинним на момент ухвалення судами оскаржуваних судових рішень, а його презумпція правомірності не була спростована (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення приватного нотаріуса ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо визнання неправомірними дій та скасування державного реєстратора

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк

та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI Про запобігання впливу світової фінансової кризи

на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва норми

статті 37 Закону України Про іпотеку передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України Про іпотеку (у редакції, яка діяла на час

укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва змін до статті 36 Закону України Про іпотеку її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором

між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває

в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує

140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України 12 травня

1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України Про іпотеку ).

Отже, Закон України Проіпотеку прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження

в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель.

Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що спірна квартира

АДРЕСА_1 ,яка використовується позивачами як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ ФК Інвент . При цьому судами попередніх інстанцій надано правильну оцінку тим обставинам, що кредит був наданий ОСОБА_1 в іноземній валюті, повернення якого забезпечувалося квартирою, загальна площа якої становить 31,9 кв. м і не перевищує 140 кв. м і яка є єдиним житлом позивачів.

Отже, у державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногіна В. В.були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ ФК Інвент , яке є правонаступником ПАТ Банк Форум .

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України

Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого

як забезпечення кредитів в іноземній валюті міститься у постановах

Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року

у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20.

При цьому Верховний Суд вважає помилковими посилання судів попередніх інстанцій на обрання позивачами неефективного способу захисту порушеного права.

У частині другій статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) було передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав

до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня

2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року, тобто на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За змістом наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису щодо державної реєстрації права закон не передбачав, тому висновки судів про ефективність застосування саме такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права позивача, є помилковими.

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису щодо державної реєстрації права.

Таким чином, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, ефективними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є зокрема скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Подібні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду

від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19,

від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року

у справі № 278/3367/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18), на які посилалися суди попередніх інстанцій, стосуються іншого матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, зокрема, порядку внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування, який діяв до 16 січня 2020 року. Рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 915/127/1 ухвалені до набрання з 16 січня 2020 року чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , на відміну від справи, яка переглядається, у якій оскаржені судові рішення ухвалено вже після набрання чинності цим законом та внесення відповідних змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій на вищевказані особливості правового регулювання увагу не звернули та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки судами встановлено фактичні обставин справи, однак неправильно застосовано до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора від 27 травня 2019 року, індексний номер 47062958, про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ТОВ ФК Інвент з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 07 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора від 27 травня 2019 року, індексний номер 47062958, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Скасувати рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногіна Володимира Володимировича від 27 травня 2019 року, індексний номер 47062958, про державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвент на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович