Рішення

від 25.06.2021 по справі 440/4013/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4013/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

21 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Карлівської міської ради Полтавської області (далі-відповідач, Карлівська м/р) про визнання протиправними дій Карлівської міської ради при розгляді та вирішенні клопотання ОСОБА_1 від 14.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які проявилися у наступному: у порушенні встановленого законом місячного строку на вирішення клопотання; в неповноті розгляду наданих матеріалів; в прийнятті необґрунтованого і незаконного рішення від 12.03.2021, яким клопотання було залишено без задоволення з невстановлених Законом підстав; в неоприлюдненні на офіційному веб-сайті ради передбачених законом документів (розпорядження міського голови про скликання другого засідання 3 сесії 8 скликання ради, протоколів сесії ради, результатів поіменного голосування депутатів за результатами розгляду клопотання); зобов`язання Карлівської міської ради повторно розглянути клопотання від 14.01.2021 з дотриманням вимог закону та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що позивач звернувся до Карлівської міської ради Полтавської області із клопотанням від 14.01.2021 про виділення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, до якого додав графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Однак, рішенням від 12.03.2021 його клопотання залишене без задоволення. Наголосив, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Зазначив, що відповідач не зазначив, яким принципам землеустрою не відповідають заявлені ним земельні ділянки. Акцентував увагу на тому, що відповідач порушив місячний строк для розгляду клопотання та розглянув його не в повній мірі. Отже, на думку позивача, відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлена рішенням від 12.03.2021, є безпідставною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що міська рада протиправно не оприлюднила на офіційному веб-сайті ради передбачені законом документи (розпорядження міського голови про скликання другого засідання 3 сесії 8 скликання ради, протоколи сесії ради, результати поіменного голосування депутатів за результатами розгляду клопотання).

2. Стислий зміст заперечень відповідача

21.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.35-37/, у якому відповідач не погодився з позовними вимогами, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що бажані позивачем земельні ділянки, зазначені на графічних матеріалах, не відповідають генеральним планам населених пунктів у зв`язку з чим його клопотання було відхилено. Зазначає, що окремі земельні ділянки, визначені позивачем на графічних матеріалах, знаходяться на водних об`єктах або поруч з ними на заболочених місцях, тому розорювання земель та їх висушування суперечить призначенню та принципам землеустрою. Також, звертав увагу, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №46-ОТГ від 26.02.2021 земельні ділянки за межами населених пунктів Карлівського району передаються до комунальної власності Карлівської територіальної громади, однак, станом на дату подання відзиву, вони ще не прийняті у власність та не зареєстровані у встановленому законом порядку, оскільки після 3 сесії 8 скликання Карлівської м/р чергових та позачергових сесій не відбувалося. Зазначив, що розпорядження міського голови №47 "Про скликання другого засідання 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради" та поіменне голосування 12.03.2021 були опубліковані на офіційному веб-сайті ради. Водночас, загальний протокол сесії Карлівської м/р від 12.03.2021 не був опублікований у відкритому доступі, оскільки містив значний масив інформації з обмеженим доступом та витяг з такого протоколу був наданий позивачу на його запит.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01.06.2021 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с.55-57/, у якій позивач зазначав, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи та аргументи є необґрунтованими.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , що виданий 22.06.1996 Печерським РВ ГУМВС України в м. Києві /а.с.39-40/.

19.01.2021 позивач подав до Карлівської міської ради клопотання від 14.01.2021 (вх. №Ж-19/06-50) /а.с.38/, у якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення землеволодіння Карлівської міської територіальної громади земельної ділянки площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Ділянку просив надати із земельних масивів поруч із вже оформленими ділянками, зазначеними на схемах, які додаються, при можливості - одним масивом з іншими заявниками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

До заяви додав графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с.42-48/; копію паспорта /а.с.39-40/; копію довідки про присвоєння РНОКПП /а.с.41/.

Рішенням другого засідання 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради від 12.03.2021 залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га за рахунок земель Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеними статтями 2, 6 Закону України "Про землеустрій" у частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань /а.с.13/.

Також, Карлівська міська рада, розглянувши запит ОСОБА_1 від 30.03.2021, листом від 09.04.2021 №06-21/1149 надала йому копію спірного рішення від 12.03.2021, витяг з протоколу сесії ради від 12.03.2021 із результатами поіменного голосування та копію розгляду земельних питань від 12.03.2021. Крім того, повідомила, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5325455109:09:001:0007, 5325455109:09:001:0028, 5325455109:09:001:0014, 5325481602:02:001:0325, 5325481602:02:001:0036 - відносяться до земель Чутівської сільської громади, тобто за адміністративними межами Карлівської територіальної громади; земельні ділянки з кадастровими номерами 5321683400:00:013:0498, 5321683400:00:013:0211, 5321683400:00:013:0213 знаходяться за межами населеного пункту с. Максимівка, які ще не передані до Карлівської міської ради, а тому і право виділення цих земельних ділянок ще не настало; земельні ділянки з кадастровими номерами: 5321683402:02:001:0187, 5321683402:02:001:0095, 5321683402:02:001:0225, 5321683407:07:001:0091, 5321683407:07:001:0124 належать до земель водного фонду /а.с.14-15/.

Позивач, вважаючи спірне рішення від 12.03.2021 протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі-ЗК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (надалі-Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз наведених норм Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якої визначені у статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Як встановлено судом, позивач є громадянином України, а тому має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, звертаючись до Карлівської міської ради із заявою від 14.01.2021 (вх. №Ж-19/06-50) /а.с.38/, просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення землеволодіння Карлівської міської територіальної громади земельної ділянки площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, додав, зокрема, графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта, ідентифікаційного номеру.

Позивачем у заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір.

Таким чином, позивачем надано необхідний та повний пакет документів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України, що не спростовано відповідачем, а тому у відповідача виник обов`язок розглянути подану заяву у строки, встановлені статтею 118 Земельного кодексу України.

Із спірного рішення слідує, що підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обґрунтована тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеними статтями 2, 6 Закону України "Про землеустрій" у частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань.

Надаючи оцінку викладеним у спірному рішенні мотивам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Статтею 2 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-ІV визначено, що землеустрій забезпечує: а) реалізацію державної політики щодо використання та охорони земель, здійснення земельної реформи, вдосконалення земельних відносин, наукове обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, формування раціональної системи землеволодіння і землекористування, створення екологічно сталих агроландшафтів тощо; б) надання інформації для правового, економічного, екологічного і містобудівного механізмів регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях шляхом встановлення особливого режиму та умов використання й охорони земель; в) встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів; г) прогнозування, планування і організацію раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях; ґ) організацію території сільськогосподарських підприємств, установ і організацій з метою створення просторових умов для еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення структури і розміщення земельних угідь, посівних площ, системи сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни; д) розробку і здійснення системи заходів із землеустрою для збереження природних ландшафтів, відновлення та підвищення родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення, закислення, заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами та хімічними речовинами тощо, консервації деградованих і малопродуктивних земель, запобігання іншим негативним явищам; е) організацію території підприємств, установ і організацій з метою створення умов сталого землекористування та встановлення обмежень і обтяжень (земельних сервітутів) у використанні та охороні земель несільськогосподарського призначення; є) отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Статтею 6 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-ІV передбачено, що землеустрій базується на таких принципах а) дотримання законності; б) забезпечення науково обґрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього природного середовища; в) організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів; г) створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю; ґ) забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування; д) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості ґрунтів, продуктивності земель сільськогосподарського призначення, встановлення режиму природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; е) відкритості та доступності документації із землеустрою, публічності її погодження та затвердження.

Суд констатує, що у спірному рішенні не конкретизовано, у чому саме бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеними статтями 2, 6 Закону України "Про землеустрій" у частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань.

Посилання відповідача у відзиві на те, що бажані позивачем земельні ділянки, зазначені на графічних матеріалах, не відповідають генеральним планам населених пунктів, а також на те, що окремі земельні ділянки, визначені позивачем на графічних матеріалах, знаходяться на водних об`єктах або поруч з ними на заболочених місцях, тому розорювання земель та їх висушування суперечить призначенню та принципам землеустрою суд не бере до уваги, оскільки ці обставини не були покладені в основу оскаржуваного рішення, а відповідно до частини 2 статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №46-ОТГ від 26.02.2021 земельні ділянки за межами населених пунктів Карлівського району передаються до комунальної власності Карлівської територіальної громади, однак, станом на дату подання відзиву, вони ще не прийняті у власність та не зареєстровані у встановленому законом порядку, оскільки після 3 сесії 8 скликання Карлівської м/р чергових та позачергових сесій не відбувалося.

Суд не оцінює зміст листа відповідача від 09.04.2021 №06-21/1149, оскільки на нього відсутнє посилання у спірному рішенні від 12.03.2021 та він складений вже після прийняття такого рішення.

З огляду на те, що спірне рішення від 12.03.2021 не має обґрунтувань невідповідності місця розташування земельної ділянки, зазначеного заявником в графічних матеріалах, призначенню та принципам землеустрою, визначеними статтями 2, 6 Закону України "Про землеустрій" у частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань, суд приходить до висновку, що таке рішення не відповідає критерію обґрунтованості, тобто прийняте без врахування усіх істотних обставин, що мають значення для розгляду цього клопотання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення другого засідання 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради від 12.03.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відповідає вимогам закону та є необґрунтованим, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Обираючи ефективний та належний спосіб захисту порушено права позивача, суд виходить з наступних міркувань.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, спірне рішення перевіряється судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення.

За таких обставин, належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Карлівської міської територіальної громади (вх. №Ж-19/06-50 від 19.01.2021), з урахуванням висновків суду.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2019 у справі №806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06.11.2019 у справі №509/1350/17.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій Карлівської міської ради при розгляді та вирішенні клопотання ОСОБА_1 від 14.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які проявилися в неповноті розгляду наданих матеріалів та в прийнятті необґрунтованого і незаконного рішення від 12.03.2021 задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 прийнято спірне рішення від 12.03.2021, тому негативні правові наслідки для позивача створює саме таке рішення, а не дії.

При цьому визнання протиправним дій Карлівської міської ради при розгляді та вирішенні клопотання ОСОБА_1 від 14.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які проявилися в неповноті розгляду наданих матеріалів та в прийнятті необґрунтованого і незаконного рішення від 12.03.2021 не призведе до ефективного захисту порушеного права позивача за умови наявності прийнятого рішення від 12.03.2021.

Крім того, позовні вимоги у частині визнання протиправними дій Карлівської міської ради при розгляді та вирішенні клопотання ОСОБА_1 від 14.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які проявилися порушенні встановленого законом місячного строку на вирішення клопотання задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому з матеріалів справи суд вбачає, що позивач подав заяву про надання дозволу на розробку землеустрою 19.01.2021, у той час як міська рада прийняла оскаржуване рішення 12.03.2021.

Отже, суд констатує, що відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача.

Слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому пропуск цього строку сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого рішення.

Такий висновок суду відповідає висновку у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що пропуск встановленого законом строку розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є безспірною підставою для висновку про протиправність дій відповідача щодо розгляду клопотання.

Крім того, зауважує, що визнання протиправними дій щодо порушення встановленого законом місячного строку на вирішення клопотання не є ефективним способом захисту прав позивача, адже частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено варіант поведінки заявника у разі порушення такого строку, а саме: у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними дій Карлівської міської ради при розгляді та вирішенні клопотання ОСОБА_1 від 14.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які проявилися порушенні встановленого законом місячного строку на вирішення клопотання.

У частині позовних вимог про визнання протиправними дій Карлівської міської ради при розгляді та вирішенні клопотання ОСОБА_1 від 14.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які проявилися в неоприлюдненні на офіційному веб-сайті ради передбачених законом документів (розпорядження міського голови про скликання другого засідання 3 сесії 8 скликання ради, протоколів сесії ради, результатів поіменного голосування депутатів за результатами розгляду клопотання), суд зазначає про наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі-Закон №2939).

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону №2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 2 Закону №2939 передбачено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №2939 право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону №2939 визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет.

Частиною 7 статті 6 Закону 2939 передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону №2939 розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.

Пунктом 2 частини 1 статті 15 Закону №2939 визначено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Частиною 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті Карлівської міської ради (режим доступу: https://karlivka-mrada.gov.ua/docs/658933/) міститься публікація про "поіменне голосування 12.03.2021 р.", до якої прикріплено файл із сканованим зображенням результатів поіменного голосування 12.03.2021.

Посилання позивача на те, що відповідач до відзиву надав лише один аркуш із результатами поіменного голосування 12.03.2021 не спростовує факту опублікування цілісного файлу (4 аркуша) із такою інформацією.

Також, суд критично оцінює посилання позивача на те, що відповідач не забезпечив розгляду його клопотання на сесії ради, оскільки про розгляд клопотання ОСОБА_1 свідчить спірне рішення від 12.03.2021.

Також, з офіційного веб-сайту Карлівської міської ради (режим доступу: https://karlivka-mrada.gov.ua/docs/653567/) встановлено, що на веб-сайті ради опубліковано розпорядження Карлівського міського голови №47 "Про скликання другого засідання 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради".

Таким чином, відповідачем підтверджено факт опублікування на власному офіційному веб-сайті публічної інформації щодо результатів поіменного голосування від 12.03.2021 на другому засіданні 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради та розпорядження Карлівського міського голови №47 "Про скликання другого засідання 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради", тому підстав для визнання протиправними дій Карлівської міської ради у цій частині суд не вбачає.

Отже, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, відповідачем не надано доказів опублікування на офіційному веб-сайті Карлівської міської ради протоколу другого засідання 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради, натомість, міською радою зазначено, що загальний протокол сесії Карлівської м/р від 12.03.2021 не був опублікований у відкритому доступі, оскільки містив значний масив інформації з обмеженим доступом та витяг з такого протоколу був наданий позивачу на його запит.

Суд критично оцінює такі посилання відповідача, оскільки у силу положень частини 7 статті 6 Закону 2939 передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

При цьому частиною 17 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР визначено, що сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За таких умов, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах має місце саме протиправна бездіяльність з боку Карлівської міської ради, адже відповідачем не виконано обов`язку, визначеного частиною 17 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, щодо опублікування протоколу другого засідання 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради.

Доводи відповідача щодо наявності у протоколі другого засідання 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради інформації з обмеженим доступом не спростовує обов`язку відповідача як розпорядника публічної інформації опублікувати протокол засідання сесії ради, при цьому, обмеживши доступ саме до інформації з обмеженим доступом, а не до самого документа.

Також, суд відхиляє посилання відповідача на те, що витяг з протоколу був наданий позивачу на його запит, оскільки предметом спору є саме правомірність дій Карлівської міської ради при розгляді та вирішенні клопотання ОСОБА_1 від 14.01.2021, які проявилися в неоприлюдненні на офіційному веб-сайті ради передбачених законом документів (розпорядження міського голови про скликання другого засідання 3 сесії 8 скликання ради, протоколів сесії ради , результатів поіменного голосування депутатів за результатами розгляду клопотання), а суд у межах цієї справи не оцінює правомірність дій відповідача щодо надання чи не надання публічної інформації позивачу на його запит.

За таких обставин, зважаючи на факт не виконання відповідачем обов`язку, визначеного частиною 17 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, щодо опублікування протоколу другого засідання 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради, суд дійшов висновку про визнання протиправної бездіяльності Карлівської міської ради щодо опублікування на офіційному веб-сайті Карлівської міської ради протоколу другого засідання 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради.

Таким чином, адміністративний позов належить задовольнити частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 19.04.2021 №0.0.2094831672.1 /а.с.26/.

Зважаючи на ухвалення судом рішення про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Карлівської міської ради Полтавської області (вул. Полтавський шлях,85, м. Карлівка, Полтавська область, 39500, ідентифікаційний код 21046549) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення другого засідання 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради від 12.03.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га за рахунок земель Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області.

Зобов`язати Карлівську міську раду Полтавської області повторно розглянути ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Карлівської міської територіальної громади (вх. №Ж-19/06-50 від 19.01.2021), з урахуванням висновків суду.

Визнати протиправною бездіяльність Карлівської міської ради Полтавської області щодо опублікування на офіційному веб-сайті Карлівської міської ради Полтавської області протоколу другого засідання 3 сесії 8 скликання Карлівської міської ради Полтавської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол