Ухвала

від 17.06.2021 по справі 761/891/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року у кримінальному провадженні № 3202010010000068, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання начальника 6-го відділу розслідування кримінальних проваджень Слідчого Управління Офісу ВПП ДФС Замятіна, погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №32020100110000068 за ч.3 ст.212 КК України, яке було вилучено 12.01.2021 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що речі, які вилучені за вищевказаною адресою не мають жодного доказового значення у кримінальному провадженні, тому немає підстав вважати, що вказане майно є речовим доказом та відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на незаконність ухвали слідчого судді, просить її скасувати та накласти арешт на майно в рамках кримінального провадження.

Прокурор мотивує свої вимоги тим, що слідчим суддею не враховано положення ст. 170 КПК України та не досліджено наявність підстав в накладенні арешту на майно, оскільки вилучене майно відповідно до п. 1 ст. 98 КПК України є речовими доказами і є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Зазначає прокурор, що вилучене майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а виявлені та вилучені грошові кошти були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення за участі ТОВ «Компанія «Максімет».

В судове засідання прокурор не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте причину неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за його відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступних висновків

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчий суддя в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Відповідно до положень ч. 2 п.1 ст. 171 КПК України в клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст.170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту.

З матеріалів справи вбачається, що Слідчим управлінням Офісу великих платників податків Державної фіксальної служби здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32020100110000068 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 212 КК України.

Встановлено, що службові особи ТОВ «Арселорміттал Кривий Ріг» протягом грудня 2018 по березень 2019 років, під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Глонасс» (ТОВ «Кривбасміталстіл»), яке формувало податковий кредит за рахунок фінансово-господарських операцій з суб`єктами господарювання з ознаками «ризиковості», а саме: ТОВ «ДЕСІКАНТ ТРАСТ», ТОВ «ХАРКІВ ЕСТЕЙТ», ТОВ «ОДЕСА УКРБУД», необґрунтовано сформували податковий кредит з ПДВ, чим умисно ухилились від сплати податку на додану вартість у сумі 17522249,64 грн. В рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого 12.01.2021 року проведено ряд обшуків, зокрема офісних та складських приміщень, які використовує ТОВ «Компанія Максімет» за адресою: Луганська область, місто Северодонецьк, вул. Механізаторів, 1, за результатом якого було виявлено та вилучено блокноти з чорновими записами, ноутбук, грошові кошти та металобрухт.

В межах зазначеного кримінального провадження орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №32020100110000068, оскільки останнє відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та є метою забезпечення збереження речових доказів.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що зазначене в клопотанні майно не має жодного доказового значення у кримінальному провадженні та немає підстав вважати, що воно є речовим доказом злочину передбаченого за ч ч.3 ст.212 КК України.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися. Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ст. 170 КПК України підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Разом з цим до матеріалів клопотання орган досудового розслідування не долучив доказів, які б вказували на неправомірне походження чи набуття майна, не надав належного обґрунтування щодо правової підстави для арешту майна, яке було вилучено 12.01.2021 року під час проведення обшуку за адресою: Луганська область, місто Северодонецьк, вул. Механізаторів, 1, в офісних та складських приміщеннях, які використовує ТОВ «Компанія Максімет»,не зазначив та належним чином не обґрунтував, яким чином це майно співвідносяться з обставинами кримінального провадження, що розслідується. Не підтвердив прокурор належними доказами обставин, за якими він вважає, що вилучені в ході обшуків блокноти з чорновими записами, ноутбук, грошові кошти та металобрухт є речами набутими кримінально протиправним шляхом.

Оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь які дані про повідомлення підозри службовим особам ТОВ «Компанія «Максімет» щодо майна якої ставилось питання про накладення арешту, як і інші докази, які б свідчили, що в діях ТОВ «Компанія «Максімет» є ознаки злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України, слідчий суддя правильно прийшов до висновку про відсутність на даний час правових підстав для накладення арешту на вищезазначене майно та правомірно відмовив у його задоволенні.

За наведеного та враховуючи вимоги ст. 64-2 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки їх вимоги не ґрунтуються на матеріалах провадження та були враховані під час прийняття рішення слідчим суддею.

Керуючись ст.ст.98, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні клопотання начальника 6-го відділу розслідування кримінальних проваджень Слідчого Управління Офісу ВПП ДФС Замятіна, погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №32020100110000068 за ч.3 ст.212 КК України, яке було вилучено 12.01.2021 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала Київського апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1380/20201

Єдиний унікальний номер 761/891/21

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_7 Доповідач: ОСОБА_1