Рішення

від 23.06.2021 по справі 120/2214/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 червня 2021 р. Справа № 120/2214/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незатвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу та прийняти мотивоване рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 15.01.2021 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності на території Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Однак, на день подання цього позову відповідач жодної дії щодо розгляду відповідного клопотання не вчинив, тим самим допустивши протиправну бездіяльність. За таких обставин позивач вважає, що відповідачем не дотримані вимоги Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо розгляду його клопотання у місячний строк та прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення. Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 24.03.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

20.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було розглянуто клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га на території Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, за результатами якого винесено наказ від 09.04.2021 за № 2-787/15-21-СГ про затвердження проекту землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.01.2021 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2.0 га, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності на території Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Проте, як вказує позивач, у передбачений законом місячний строк відповідне клопотання розглянуто не було. Наведені обставини зумовили його звернутися до суду.

Однак, як встановлено судом, уже після відкриття провадження у цій справі, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ № 2-787/15-21-СГ від 09.04.2021 про затвердження проекту землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

В даному випадку, предметом цього спору є протиправна бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 Земельного кодексу України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

Згідно з частиною восьмою цієї статті, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частини четвертої статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

А відповідно до частини п`ятої згаданої статті, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, в даному випадку в межах цієї спірної ситуації відповідач мав обов`язок здійснити розгляд клопотання позивача в двотижневий строк та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення.

При розгляді цієї справи суд враховує, що відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як уже наголошувалося судом вище, у цій справі позивач оспорює протиправну, як на його думку, бездіяльність територіального органу Держгеокадастру щодо незатвердження проекту землеустрою.

Суд зауважує, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Саме такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17.

З аналізу обставин цієї справи випливає, що 09.04.2021 Головним управлінням прийнято наказ за № 2-787/15-21-СГ про затвердження проекту землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Вищевикладені обставини указують на те, що у межах спірних правовідносинах дійсно мали місце дії відповідача щодо несвоєчасного розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою.

Разом із тим, слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання компетентним органом своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень компетентного органу і втрату ним правомочності на ухвалення будь-яких рішень.

Так, за обставин цієї справи судом встановлено, що оскаржувана позивачем бездіяльність щодо неналежного розгляду його клопотання усунута відповідачем самостійно шляхом видання наказу від 09.04.2021 за № 2-787/15-21-СГ Про надання у власність .

Суд враховує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 813/38/16, від 27 лютого 2020 року у справі № 440/569/19.

За наведених вище обставин суд доходить висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Як наслідок, у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно статті 139 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39767547)

Суддя Мультян Марина Бондівна